Вагомим важелем підняття ефективності деревообробного виробництва на Волині є розвиток сушильних господарств
На території Губинського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» лісівники створили дендропарк  ФОТО  ВІДЕО
Що кажуть волиняни про відпочинок у рекреаційних пунктах  ВІДЕО
Подивіться, кого «упіймали» відеокамери у лісі  ФОТО   ВІДЕО

Якщо господар вдома, то господар і в лісі

Якось у справах бувала у володіннях Нуйнівського лісництва (ДП “Камінь-Каширське лісове господарство”) і під час обідньої перерви лісівники пригостили мене домашнім голандським сиром… Зізнаюся відверто, що була приємно вражена. Адже такий на диво смачний продукт виходить далеко не у кожної господині… «Звісно, — повідали згодом працівники лісництва, –  такий сир вміє готувати наш колега, помічник лісничого лісництва Петро Мокійчук.  А якщо господар вдома,  то і на роботі теж — господар.»

І справді. Щоденні обов’язки Петра Мокійчука, як і кожного свідомого українського природоохоронця,  – догляд за лісом, його охорона, примноження лісових природніх ресурсів – клопіткий процес, що вимагає великої відповідальності і сумлінного ставлення. Та по інакшому Петро Григорович працювати не вміє. У 2001 році він був одним із 25-ти випускників інституту магістратури і підвищення кваліфікації, що на базі Київського Національного аграрного університету, який отримав диплом магістра лісового господарства. Це був перший випуск в Україні на той час!  Починаючи з 2002 року Петро Мокійчук трудиться помічником лісничого і заслужив за цей період у колег-лісівників беззаперечний авторитет. Між іншим, якщо справа доходить до кухні (приготування юшки, шашликів та ін.), то талант і вміння  Петра Григоровича в цьому плані є неперевершеними!

Загалом зусиллями працівників Нуйнівського лісництва щорічно навесні стабільно садиться 10-15 гектарів молодого лісу. Активно допомагають в цьому лісівникам члени шкільного лісництва, яке успішно функціонує при сільській загальноосвітній школі. З метою природничого виховання молоді району запланована цьогоріч спільно з учнями Нуйнівського шкільного лісництва «Екологічна стежка», маршрут якої  пролягає через ряд місцевих заказників (всього заказників на території лісництва 8, 4 з них —  гідрологічні та 4 – ботанічні). Мають в лісовому господарстві лісівники власний тимчасовий розсадник площею 3 сотих, де в цьому році вирощено 100 тис. сіянців сосни звичайної. Розсадник повністю задовольняє потреби лісництва у весняній посадці лісових культур. Словом – усе для успішного господарювання на ввіреній лісовій території працівники Нуйнівського лісництва плекають власними руками.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Лісничий Нуйнівського лісництва Сергій Дяк.

Лісничий Нуйнівського лісництва Сергій Дяк.

Помічник лісничого Нуйнівського лісництва Петро Мокійчук.

Помічник лісничого Нуйнівського лісництва Петро Мокійчук.

 Нуйнівське лісництво

Нуйнівське лісництво

Мисливські собаки: «Кубок Полісся-2014»

SONY DSC
Переможцем «Волинських міжобласних змагань мисливських собак норових порід по підсадній лисиці та підсадному борсуку у «П»-подібній норі «Кубок Полісся–2014» цього року став киянин Ігор Звєрєв. Його чотирилапі мисливці – ягдтер’єри Найт-Єфросинія та Спрут-Ерна – були найкращими в обох номінаціях. Відтак « Кубок Полісся-2014» помандрував до Києва. У змаганнях по підсадній лисиці друге місце здобув німецький мисливський тер’єр Бриз ,Романа Ільницького з м. Камінь-Каширського, третє виборов ягд Cruso Vom Grenskamm Ігоря Жмурка. По підсадному борсуку – друге і третє місця у напруженій боротьбі вирвали ягдтер’єри Дона Емма і Enco vom Una Line Ігоря Жмурка.
Ці надзвичайно цікаві й престижні змагання тривали два дні. Проходили поблизу заповідного мальовничого озера Чорне. Випала гарна осіння погода. Тож учасники сповна насолодились і змаганням, і відпочинком у сосновому бору, де, власне, і знаходиться випробувальний центр норових собак. Від часу останніх провідин цього незвичного «собачого стадіону» помітив чимало позитивних змін: над трибунами з’явилося добротне покриття, прожектори, а на території – молоді деревця. До участі у «Кубку Полісся» зголосилося близько тридцяти учасників з Волинської, Хмельницької та Київської областей. За два дні здійснено 105 пусків. «Чотирилапих мисливців» екзаменували сім лисиць і чотири борсуки. Борсуки зі своїми гострими пазурами всі випробування витримали з честю, навіть деяких собак змусили втікати з нори, а лисицям довелося несолодко.
– Пуск! – головний суддя Віктор Дрокін тисне на секундомір, господар відпускає повідок і собака кулею мчить у нору. Чутно її сопіння, погримкування дерев’яними закривками, дряпання, тихе бурчання. Пір’їни, які зачіпає цей чотирилапий повзун, вказують на його перебування. А от вже й дістався звіра.
– Тридцять п’ять секунд! – засікає час Віктор Васильович.
А з нори тим часом доносяться гуки боротьби. Неможливо побачити, що там відбувається, але щось надзвичайне – дерев’яна накривка торохтить, чується сопіння, невиразні голоси, скавучання. Судді, що називається, дивляться вухами.
– Хватка!!! – це сигнал для асистентів: час рятувати лиса.
Накривка піднімається і перед очима постає двійко клубочків – рудий і чорно-підпалий, лис і собака. Мені навіть важко зорієнтуватися, хто за що кого схопив – собака лиса, чи лис собаку. Але судді безпомильні, мають досвід суддівства.
– Хватка за зад! – головний суддя розчарований.
Але в більшості ягдтер’єри впивалися кликами у шию звіра, рідше – пащека у пащеку.
Відтак ще один пуск на перевірку голосу. Не знаю, як судді визначають, котрий співак чи крикун яких балів вартий, наскільки тембровий і чистий у кого голос, але був один такий артист, що всі замилувалися його «розказуванням». Він і кричав, і сварився, і плакав, і нарікав, жалівся, радів-хвалився, кликав-попереджав… Справжній артист. Він би міг заробляти одним голосом добрі гроші своєму господарю, аби той тільки дав йому шанс – завів до цирку. Але судді високих балів йому не дали, бо він не йшов на контакт зі звіром. «Мисливець» чув звіра, але сам у бій не ліз: прикликував господаря. І це, можливо, був найкращий собака у цім товаристві: виважений, обережний, розумний. Він старався догодити господарю, віддати йому усі лаври полювальника.
Адже не секрет, що багато собак гине од своєї ж хоробрості. Про це розповідали мені мисливці, неводнораз і сам бачив собак, яких дивом врятували хірурги. Але не всім щастить. На цих змаганнях, принаймні, одного із найсильніших собак Волині не було. Це я кажу про ягда Андрія Стасюка, який цього року загинув під час полювання на ікланів.
– Пес відчуває звіра, подає голос, але не нориться, – каже про чергового змагальника Віктор Дрокін і знімає з перегонів.
– 96 балів, хватка моментальна, собака достойна диплома І ступеня, – мовить про іншого.
– Собака знята, дві хвилини без контакту із звіром, – звучить, як вирок.
Цей білошерстий мисливець наробив гавкоту, а в нору йому ніяк не хотілося. Господар його підбадьорював, тарабанив по закривці, підказуючи куди потрібно лізти, і він сопів-повз, розвертався у норі і вилазив назад, знову вертався, сопів, але пір’янці-поплавки руху не фіксували.
– Заблудився у норі! – пожартував хтось із трибуни.
Отоді, дивлячись на секундомір, головний суддя й скомандував: «Час! Одсікай!» І оте страшне для власника: «Собака знята!»
Деякі бої відбуваються у найдальшому патрубку – перед самою трибуною. Глядачі можуть роздивитися, хто кого тримає за пащеку, яка в кого горлова хватка, тому, бува, й коментують бій, пробують тиснути на суддів. Але судді безпомильні і раз-по-раз із трибун чутно: «Судять справедливо!» Народний контроль – найкраща оцінка для будь-якого судді. Але бували випадки, де навіть досвідчений головний суддя кликав свого львівського колегу і вже разом приймали об’єктивне рішення.
Азарт змагань був такий великий, а ритм настільки шалений, що у якусь мить одна з кмітливих лисиць, розмінявшись у норі із собакою, вибралася з нори і дивом прошмигнула з дротяної клітки на волю. Асистенти суддів й самі змагальники спробували наздогнати рудохвосту, але вона петляла поміж дерев і, може б, вирвалася у сосновий бір, якби не проворні ягди.
– Якось у мене була лисиця, яку й шістнадцять собак не змогли взяти! – каже Віктор Дрокін.
І тут мисливці починають пригадувати рудохвостих героїнь, їхню стійкість, хитрість, розум. І як курей по селах крадуть, і ковбасу у крамницях «купляють» (був такий випадок в Усічах: вполювали лиса, що ніс своїй жіночці палку ковбаси), і мертвими притворяються… Ось ця ж змогла обхитрити собаку, залишити позад себе у норі. Хоча, завдання собаки – допомагати своєму господарю, тобто вигнати лиса з нори під постріл, а не душити й тягти потім до виходу.
Другого дня вже відзначився борсук. Вирвавшись із рук асистента, запетляв по території випробувального полігону і навіть прошмигнув у хвіртку до ставочка. Але тут його все ж упіймали. І вже мова зайшла про борсуків. Згадали навіть про обіцянку ковельчанина випустити свою малу ведмедиху на волю. То випустив чи ні?
Вже традиційно суддівство очолював суддя національної категорії Віктор Дрокін, йому допомагав львів’янин Ярослав Рогоцький. З чотирилапими змагальниками працювали Андрій Стасюк, Ігор Хавелко та Володимир Матросов. У кожного за плечима – власний досвід суддівства, роботи з собаками. Скажімо, Віктор Васильович – чи не найперший волинянин, що почав цікавитися німецькими ягдтер’єрами. А ще багато років очолював Волинську обласну федерацію МСУ, провів сотні змагань у якості судді. На «Кубку Полісся» йому доводилося співпрацювати з асистентами, приймати рішення щодо того чи іншого собаки, давати оцінки, коментувати роботу собак для глядачів. Його помічник – суддя І категорії львів’янин Ярослав Рогоцький зараз очолює Львівську обласну організацію ФСМУ, має досвід суддівства, проведення змагань та роботи з мисливцями. У їх, Львівській організації, за його словами врази більше мисливців. Тож цікаво було поспостерігати і за його роботою. Андрій Стасюк і Володимир Матросов мають свої випробувальні нори для тренування собак, утримують не лише «чотирилапих мисливців», але й «собачих тренерів» – диких кабанів, лисиць, борсуків, фазанів. А ще організовують змагання, допомагають іншим мисливцям у дресируванні собак. А ось для Ігоря Хавелка з смт Іваничі – це був дебют. Він вперше виступав у ролі асистента і чесно зізнався, що це нелегка робота. Тим, хто дивиться збоку, здається, ніби асистенти граються з собаками, лисицями та борсуками. То запускають їх у нори, то дістають, собак віддаючи господарям, а звірів відправляючи назад до кліток. А насправді це виснажлива, психологічно і фізично важка робота. Лисиці і борсуки щоразу намагаються цапнути за руки. Доводиться вивертатися, хитрувати, витягувати руки перед собою. І це потрібно зробити блискавично, філігранно, артистично, мов у цирку, бо ж за тобою спостерігають ще й глядачі. Тим часом лис чи борсук прагнуть на волю, звиваються у руках і категорично не хочуть повертатись у свої клітки. А не раз і з клітки їх, особливо борсуків, у нору не загнати. Вже трусять кліть, підпихають у бочок звірка, а він тримається всередині, мов приріс. Але найважче відтягти собаку, що зубами схопив звіра. Потрібно і шикати, і дмухати й кричати. Та найчастіше все вирішують сильні руки асистента, який передушує горло собаці і вона майже непритомніє, попускаючи звіра. І це настільки несподівана і важка робота, що не кожен може із цим впоратися. Цього разу рятувати «собачих тренерів» випало Ігорю Хавелку і він на якомусь етапі змушений був просити про заміну. І ще про одну юну асистентку хотілося б розповісти. Це Катруся – донька Андрія Стасюка. Змалечку допомагає батькові доглядати за собаками і дикими звірами, навчилася уколи давати і прививки робити, знає характер і повадки усіх чотирилапих мешканців. Я познайомився із цією юнкою на змаганнях по підсадній лисиці у вісімці і П»-подібній норі, що проходили в обійсті її батька у с. Лаврів Луцького району. Це було рік тому. На той час дівчина вчилася у 9-му класі Лаврівської ЗОШ, допомагала няньчити молодшу сестричку, поратися на городі, їздила на скутері і доглядала цілий домашній звіринець. Із захопленням розповідала про повадки павлинів, фазанів, диких качок, які плавали у їх домашньому ставочку, щетинистих вепрів, свійську птицю – гусей, індиків, курей. І, звісно, розповідала про собак… Декотрих власноруч тренувала і вони вже тоді виборювали дипломи найвищих ступенів. Директор Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька Ігор Жмурко запросив юну дресирувальницю на навчання у коледж. Адже мріє про відкриття нової навчальної спеціальності – експерта-кінолога. Перша студентка вже є. На цих змаганнях вона набиралася практичного досвіду як організатор, стажер та помічник суддів, зокрема, допомагала в оформленні дипломів та веденні відомостей, що теж має свою специфіку. Варто сказати і про допоміжну команду цих змагань – медсестра лісоколеджу Наталя Абрамчук окрім своїх прямих обов’язків медика виконувала ще й роль буфетниці. І такий тут працював. А ще ж була місцева традиційна народна кухня – рибна юшка із щуки і карпа, яку приготував знанний шацький рибак Анатолій Дутік, смажене на кострику м’ясо та підсмажені на пательні «кози» – такі дуже колоритні гриби, запечена у печі капуста і, звісно, борщ та вареники. Традиційна “партизанська каша”-куліш… Їх готувала ціла команда на чолі з завідуючою їдальні Шацького лісового коледжу Світланою Стаднік та професійним кухарем Вірою Рещук. Засновник «Кубка «Полісся», голова ВООФМСУ Ігор Жмурко разом із дружиною Іриною та дітьми (змагання проходили поблизу обійстя Жмурків, тож усе сімейство сприяло його успішному проведенню) приємно здивували усіх своєю гостинністю, доброзичливим ставленням, щирим гумором. Це при тому, що Ігор Васильович – ще й засновник Міжнародного плідника німецьких ягдтер’єрів «Чорне узлісся», виставляв на змагання дев’ять із тринадцяти своїх найкращих собак.
– Щоразу із великим задоволенням приїжджаю до Шацька, – зізнався Володимир Мазур із Хмельницького. – Мені подобається гостинність організаторів, доброзичлива товариська атмосфера, а головне справедливе суддівство і рівність усіх учасників. Не в кожній області цього дотримуються. Високопосадовці і власники випробувальних майданчиків намагаються прорватися поза чергою. А тут організатор – він і голова ВООФМС, і власник випробувального центру – на рівних бере участь у жеребкуванні.
Володимир Мазур запросив до Шацька кохану дівчину Ларису, то ж разом і вболівали за свого улюбленця ягдтер’єра Арчі. І хоч останній призового місця не виборов, але приніс обом масу приємних вражень і хвилювань. А основне – “привіз” їх до Шацька, де молоді закохані люди приємно провели вихідні осінні дні у спілкуванні з природою.
Побачив тут і легенду українського собаківництва, старійшину мисливського товариства Володимира Писаренка. Свого часу про Володимира Григоровича у Луцьку ходили легенди. Він заснував одне із перших в Україні мисливських стрільбищ із механічним вильотом тарілки: був його начальником, тренував любителів пернатої дичини. Володимир Писаренко – майстер спорту зі стрільби. А ще облаштував першу в Україні чи й тодішньому Союзі «8»-подібну нору, куди з’їжджалися на змагання мисливці Білорусії, Казахстану, Росії, України. Тут проходили перші республіканські змагання норових собак. Саме він у 80-х завіз на Волинь з Ленінграда фокстер’єрів фінського походження. І зараз приїхав на змагання зі своїм улюбленцем – короткошерстим фокстер’єром Каштаном. Щоправда, зізнався, що його Каштан – тепер ніженка. Як, до речі, й інші його собаки. Вони стали домашніми улюбленцями, членами сім’ї. Ні про яке повноцінне полювання, тим паче з небезпечними пригодами, не може бути і мови. Супроти цього щонайперше виступає дружина Лідія Георгіївна, яка дуже любить собак. Та й діти, і троє онуків бережуть своїх улюбленців.
– Тільки зберуся на полювання, всі в один голос: «Цього не бери! І цього не дамо!» – зізнається Володимир Григорович.
Ковельчанин Роман Цешинський, щоб потрапити зі своїм Кемрі на «Кубок Полісся», перервав поїздку по Польщі. А житель м. Камінь-Каширський Роман Ільницький півторарічного Бриза возив на тренування до Володимира Матросова у с. Черкаси Ковельського району, щоб перемогти. Розповів, що його прадід був мисливцем і його покликали гени. А тепер має й професійного помічника. У Анатолія Макарчука – собака-знаменитість: трирічна Путі-Мальвіна. Усі дивляться на неї, мов би вона й почала війну на Сході. Але сьогодні суперничають навіть не мисливські собаки, а школи і, головне, заводчики: київський плідник Ігоря Звєрєва супроти плідника «Чорне узлісся» Ігоря Жмурка. Головна собака Андрія Стасюка загинула, то ж втрутитися у ці розборки лідерів намагається тільки ягд із дому Володимира Матросова, якого в останнього придбав Роман Ільницький.
Я тим часом слухаю Ольгу Звєрєву, яка цікаво розповідає про київський «ягдтер’єрник» на три десятки осіб. Про характери собак, їх виховання, дресуру, натаскування. Виявляється, подружжя «загнало» «П»-подібну нору у паркан. Економний варіант. Дізнаюся, втім, що на собачій їжі подружжя не економить, у раціоні ягдтер’єрів попри каш завжди є кісточка і м’ясо. Утримування такої кількості собак – задоволення не з дешевих, але воно того вартує. Щоб взяти участь у змаганнях на «Кубок Полісся», подружжя подолало 1800 кілометрів і не пошкодувало. Гарна природа, доброзичлива атмосфера, чесне суддівство і головне – собаки не підвели. Виграли навіть «Кубок Полісся», ще й трофейну лисицю-опудало, яку виготовили умільці Шацького лісового коледжу.
– Якби не події на Сході, собак могло бути більше, – висловив припущення Віктор Дрокін. – Але й при цій кількості у нас було досить роботи: два дні пусків. Більшість собак спрацювали досить добре, заробили дипломи І, ІІ і ІІІ степенів. Хоча були й початківці, деякі собаки зняті з дистанції.
Позитивно оцінив ці змагання і Ярослав Рогоцький, який відсудив не одну сотню чи й тисячу собачих перегонів. Що ж, перший «Кубок Полісся» вдався. Волинський обласний осередок ФМСУ, який започаткував ці чудові змагання, як і торік, провівши всеукраїнський огляд німецьких ягдтер’єрів за участю зарубіжних учасників, знову у форвартері всеукраїнського руху норових мисливських собак.
Сергій Цюриць.
На фото: моменти змагань.

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC

 

Актуальні завдання вирішуємо колегіально

На колегії Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, яку провів начальник лісоуправління Василь Мазурик, аналізувалося багато питань,  пов’язаних із роботою лісівників Волині саме на цей період часу. Передусім Василь Васильович нагадав членам колегії про їхню важливу роль у вирішенні пріоритетних завдань в структурі управління.  З огляду на це, начальник ВОУЛМГ дав конкретний термін для того, аби, зокрема, налагодити виробничі стосунки між адміністраціями  лісгоспів, лісомисливських господарств та нештатними працівниками або так званими «договірниками».  Це питання, за словами Василя Мазурика, є дуже важливим аспектом  діяльності управління лісового та мисливського господарства області вцілому.

В іншому питанні, що також потребує якнайшвидшого вирішення, належить розібратися в  раціональній доцільності електронного обліку деревини. Як зауважив Василь Мазурик, на придбання усього необхідного для електронного обліку витрачаються великі кошти, через що це питання для лісових та лісомисливських господарств області в умовах сьогодення є дороговартісним. Та в той же час ефективної фінансової віддачі від нього не очевидно. Тому Василь Васильович просив керівників лісових колективів обміркувати яким чином здійснювати роботу обліку деревини в майбутньому, аби цей процес був і економічно вигідним, і корисним. Про свої висновки та пропозиції просив повідомити.

Принагідно слід зазначити і те, що нинішній період забезпечення дровами паливними населення у лісівників Волині особливий. У зв’язку з гіркими подіями в країні виникла необхідність (окрім традиційних пільгових категорій – одинокі, непрацездатні,  малозабезпечені волиняни)  забезпечити безкоштовно дровами паливними і три інші особливі категорії — сім’ї загиблих військовозобов’язаних, сім’ї поранених та  призваних військовозобов’язаних.

Утім зима все більше дає про себе знати. І ні на мить  волинські лісівники  не залишають поза увагою можливість допомоги військовим, які боряться за цілісність України на Сході.У зв’язку з цим, на чому наголосив Василь Мазурик під час колегії,  до  настання холодів потрібно встигнути відправити туди колоті дрова.  «Там наші співвітчизники, захисники, — зазначив він, —  захищають спокій кожного з нас. Ми про них не забуваємо і наш обов’язок – їм допомогти.»

Тож можна сказати, що перед колективом ВОУЛМГ стоїть чергове пріоритетне завдання – заготівля та сприяння в організації відправлення колотих дров на лінії фронту, для підтримки українських військових. Немає жодного сумніву в тому, що і цю важливу роботу лісівники Волині виконають як завжди — оперативно.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

  колегия 3

IMG_7421 IMG_7422 IMG_7424 IMG_7427

На Волині незаконно видобували бурштин

До чергової частини Маневицького РВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення про те, що поблизу села Лісове, в урочищі Ведмедів Груд, невідома особа незаконно видобуває бурштин-сирець.
При виїзді на місце події слідчо-оперативної групи правоохоронці затримали особу, причетну до браконьєрства. Зловмисником виявився 29-річний житель Закарпатської області.
Крім цього, поблизу водойми, що в селі Гута-Лісівська, затримали п’ять осіб, які займалися незаконним видобутком корисних копалин. Ними виявилися троє жителів Кузнецовська, що на Рівненщині, та двоє місцевих жителів.
– Відомості про події внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 (Порушення правил охорони або використання надр) Кримінального кодексу України, – повідомив начальник Маневицького РВ УМВС України у Волинській області Ігор Ісаков. – З місця пригоди вилучено мотопомпи, пожежні рукави, металеві стержні та сачки. Санкція статті передбачає покарання до трьох років позбавлення волі. Триває досудове розслідування.

СЗГ УМВС України у Волинській області

(За матеріалами Маневицького РВ).

Про безпеку праці і складні погодні умови

Нещодавно загинув житель с. Муравище Ківерцівського р-ну Юрій П. Він заготовляв дрова, сухостійне дерево, яке зрізав, упало на нього і завдало смертельних травм. Без годувальника залишилося троє малолітніх дітей.
Цей нещасний випадок стався у кварталі №3, що належить до лісових угідь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенське». Тепер важко сказати, як розвивалися події, що стало причиною трагедії – необережність самого лісоруба чи якісь інші непередбачувані фактори. Це дослідить спеціальна комісія. Але людини не стало і це велика втрата для рідних, близьких, односельчан.
Цей трагічний випадок вкотре нагадує, що робота лісоруба, всяка робота із деревом – дуже небезпечна. Хочеться застерегти усіх, хто працює у лісі, особливо ж працівників державних лісопідприємств ВОУЛМГ, щоб були обережнішими, дотримувалися правил безпеки. Зараз, за прогнозами гідрометеоцентру, відбуватиметься зміна погодніх умов, будуть несприятливі для роботи дні. Зокрема пориви вітру сягатимуть до 30 м/с, передбачаються опади мокрого снігу та суттєве зниження температури. Тому всім працівникам на своїх робочих місцях варто бути максимально зібраними і обережними.
З метою забезпечення безпеки працівників лісової галузі області і безпечної експлуатації будівель, інженерних споруд та машин і механізмів, що належать до державних підприємств Волинського ОУЛМГ, зобов’язав вжити термінових і достатніх заходів по недопущенню аварій та нещасних випадків на виробництві й начальник лісоуправління Василь Мазурик.
Особливу увагу він звертає на лісосічні роботи і зобов’язує:
– завершити виконання заходів по підготовці до роботи в осінньо-зимовий період;
– закріпити інженерні споруди, покрівлі, вантажно-розвантажувальні механізми ,зупиняти роботу при поривах вітру більше нормативу( 11,5 м/с);
– посилити роботу служби (комісії) з безпеки руху транспортних засобів (голова комісії головний інженер), проводити випуск на лінію тільки справних транспортних засобів, по можливості зменшити кількість виїздів автотранспорту на лінію, провести позаплановий інструктаж водіїв у зв’язку настанням складних погодних умов, зниженням температури, закінчити роботи по забезпеченню водійського складу належними санітарно побутовими умовами та боксами, теплим спецодягом та засоби індивідуального захисту, підігріву води для автомобілів, утепленню кабін транспортних засобів, заміни мастила і шин на зимові;
– провести позаплановий інструктаж з працівниками господарств, привести пішохідні доріжки до вимог безпеки і т.п.).
Усі ці заходи, на думку лісоуправлінців, мають убезпечити роботу, попередити нещасні звичаї.
Обережними потрібно бути не лише лісорубам, а й звичайним людям, що прийшли до лісу. Іноді їх можуть чекати «сюрпризи» від «крадіїв». Скажімо, надрізане дерево, що не впало. Як це пише моя колега із Любомльщини Любов Хвас. Браконьєри хотіли поживитися, та в останню мить хтось їх злякав чи й самі побачили, що дерево може впасти на них самих, і покинули його надрізаним. Що буде, коли у вітряну погоду під ним опиниться людина, їм байдуже. Добре, що це вчасно виявили лісівники. Обережність нікому не зашкодить. Ліс має приносити людям радість, а не сум.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Лісова варта: На Любомльщині знов упіймали крадіїв лісу

IMG_0303Виявлення факту злодіяння, розслідування, встановлення правопорядку. За такими напрямками вкотре діють працівники державної лісової охорони. Лісові порушники знову вдаються до самовільних рубок, вивозять деревину, завдають шкоду, нехтують законом. Попри все лісівники переконані, що спільними зусиллями їм вдасться викоренити звички порушувати у лісі правила порядку і наносити збитки лісовому господарству та державі.
Так нещодавно, поспішаючи на ділянку майстер лісу Мосирського лісництва ДП «Любомльське ЛГ» Володимир Повшук, минаючи квартал 54, помітив розкиданий свіжозрізаний верх сосни. Сліди непроханих «хазяїв» були очевидні – неподалік лишилися лише два пні. Повідомивши лісничому про скоєне, уже удвох рушили по добре витіснених на дорозі відбитках від коліс підводи, вологий після дощу ґрунт видавав це відмінно. На лісових стежках слідів більше не було, а з такими колесами, як виявилося потім, на все село лише два вози. Втім порушники на цьому не зупинилися, у сусідньому кварталі – 53-ому просто по-варварськи, намагаючись вкрасти ще кілька дерев, понищили ліс. Із семи намічених ними сосен та дуба, три невміло підпиляли так, що дерева очевидно почали падати у другий не спланований бік. Тож так і залишили на місці високі, небезпечно повислі, сосни. Ще одна поруч зламалася через неправильну валку. Сяк-так забравши ту, що звалилась, деревину, чоловіки подалися далі. Через два з половиною кілометри у кварталі 39-ому лісники знову натрапили ще на чотири пні липи дрібнолистої. З усього видно було, що рубка була скоєна в один день.
Лісові охоронці провівши оперативне розслідування, знайшли одразу ж і порушника –жителя с. Мосир. Та коли звернулися до чоловіка за поясненням, той всіляко заперечував і протестував. Як виявилось згодом, допомагали йому ще два односельчанини. Сосну продали на пилораму, липу вирішили сховати на фермі та перечекати.
На даний час встановлені особи, які порушили порядок за ст. 65 КУпАП. За фактом лісопорубки проводиться слідство. Сума збитків, завданих лісовому господарству за цим випадком, складає понад 50 тисяч гривень. Окрім цього, за халатне ставлення до лісу вбачається і кримінальна відповідальність. Матеріали передані до органів внутрішніх справ, де порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 246 КК України. Шкідники заплатять за скоєне ще й чималий штраф.
Люба Хвас,
прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».

IMG_0293 IMG_0298 IMG_0328 IMG_0334 IMG_0340 IMG_0346 IMG_0354 IMG_0356

Інтерв’ю: Фінансова стратегія лісогосподарювання

IMG_5811Лідія Турянська уродженка смт Шацьк, закінчила Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю облік і аудит. Працювала бухгалтером Бережницького лісництва, бухгалтером по бюджету, головним бухгалтером ДП «Городоцьке ЛГ». За час роботи зарекомендувала себе вмілим організатором лісогосподарського і лісопромислового виробництва, багато уваги приділяє питанням поліпшення обліку, економії та раціональному використанню матеріальних і фінансових ресурсів, підвищенню продуктивності праці. Призначена начальником відділу бухобліку, економіки, фінансів та внутрішнього аудиту-головним бухгалтером ВОУЛМГ, віднедавна ще й заступник начальника ВОУЛМГ.
Наша розмова – про фінансовий ресурс і стратегію лісогосподарювання. У цих непростих умовах точка зору фінансиста важлива не тільки для керівників, а й майстрів лісу, лісорубів, лісокультурниць, адже від вміння працювати з фінансовими потоками залежить наскільки швидко ми позбудемось корупційних схем і приєднаємося до цивілізованої сім’ї європейських народів.
– Лідіє Зіновіївно, Ви тримаєте руку на пульсі всіх гривневих і валютних лісогосподарських потоків. Чи вдалося вашим менеджерам, економістам, бухгалтерському корпусу втримати фінансову стабільність – основоположну складову успішної діяльності будь-якої галузі?
– Судіть самі. Ми зобов’язані твердо дотримуватись курсу, передбаченого річним фінансово-господарським планом. Така реальність сьогоднішнього часу. Так ось, за дев’ять місяців поточного року державними лісогосподарськими та лісомисливськими підприємствами було забезпечено виконання всіх завдань. Аналіз фінансових показників дозволяє стверджувати про наявність позитивних тенденцій, пов’язаних зі збільшенням обсягів реалізації продукції. При плановому обсязі 293,7 млн грн всі лісогосподарські підприємства збільшили обсяг реалізованої продукції. Цей показник за звітний період складає 342,2 млн грн (117%) по управлінню. Темп росту до відповідного періоду минулого року зріс до 148 %. Реалізація продукції на 1 га лісового фонду сягнула 535 грн, зрісши у порівнянні з минулим роком на 165 грн.
– Хто ж найбільше заробляє зараз для лісової галузі Волині?
– Лідерами за обсягом зростання реалізації продукції залишаються ДП «Городоцьке ЛГ», ДП «Камінь-Каширське ЛГ», ДП «Ковельське ЛГ», ДП «Ратнівське ЛГ» ДП «Маневицьке ЛГ». Ці лісгоспи впродовж усіх дев’яти місяців відзначаються найбільш високим відсотком реалізації продукції: 139% – ДП «Городоцьке ЛГ», 128% – ДП «Камінь-Каширське ЛГ», 144% – ДП «Ковельське ЛГ», 127% – ДП «Ратнівське ЛГ» та 129 % – ДП «Маневицьке лісове господарство». Відповідно й найбільше заробляють.
– Чи є лісопідприємства, які не справляються з плановими показниками, тягнуть галузь на дно безгрошів’я?
– На жаль, є і такі. Невиконання запланованого рівня реалізації зафіксовано у ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Любешівагроліс», ДП «Камінь-Каширськагроліс» та ДП «Локачіагроліс». Це може призвести до відсутності у підприємств засобів для розвитку виробництва, подальшої неплатоспроможності й, зрештою, до втрати лісогосподарськими підприємствами фінансової стабільності. Ми намагаємось цьому зарадити, створюємо біжучі програми для виправлення критичної ситуації, розробляємо дорожні карти і колегіально допомагаємо цим господарствам. Тим паче, що маємо позитивний досвід. Аналіз формування прибутку підприємств за дев’ять місяців роботи показує, що витрати на 1 грн реалізованої продукції на початок 2014 року складав 1 грн. Це свідчить про те, що в 1 грн реалізованої продукції знаходиться 1 грн собівартості, тобто прибуток у підприємств відсутній. Та вже станом на 1 жовтня цього року по управлінню цей показник склав 96 коп. Відповідно, у лісопідприємств з’явився хоч невеликий, та все ж прибуток – 4 коп., які вони зможуть направити на розвиток виробництва. Лісогосподарські підприємства, які першими впорядкували та привели у відповідність свої витрати, мають залишок коштів на рахунках у банку, що дозволяє їм раціонально запланувати та організувати поточну лісогосподарську діяльність.
– Чи не станеться так, що слабші господарства потягнуть на низ і сильніших?
– Скорше навпаки. Добрий приклад надихає на рух у потрібному напрямку. І це вже помітно. Фінансовий стан усіх лісогосподарських підприємств за 9 місяців роботи поліпшився. Це реальність, яка обнадіює. Про це свідчить і зростання балансу валюти. Одним з індикаторів фінансового стану підприємств є також їх платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої платіжні зобов’язання. До речі, на 1 жовтня 2014 р. на розрахункових рахунках наші підприємства мають 12425,9 тис. грн залишкових коштів. Це радує. Та, незважаючи на зростання величини грошових коштів, ми вважаємо, що їх величина ще не досить висока для покриття боргових зобов’язань. На жаль, є у нас і борги. Кредиторська заборгованість на цей період становить 73 млн грн: за товари, роботи, послуги – 31,2 млн грн, розрахунки із бюджетом – 20,8 млн грн, зі страхування – 3,2 млн грн, з оплати праці – 5,5 млн грн, заборгованість по отриманих авансах – 7,0 млн грн, інші поточні та довгострокові зобов’язання – 5,1 млн грн. Щоправда, Маневицький, Городоцький, Любомльський та Ківерцівський лісгоспи до початку року скоротили її на 6 млн 159 тис. грн, а Цуманський, Колківський, Турійський та Шацький навпаки на 5047 тис. грн заборгованість збільшили. Великою залишається заборгованість по розрахунках за надані послуги на лісозаготівлі, вивезенні та переробці деревини. Вона складає по управлінню ще 12,2 млн грн. Хоча до початку року й скоротилась на 10,2 млн грн. Управлінська команда робить все можливе щодо збільшення у складі своїх активів частки грошових коштів, удосконалюючи структуру виробництва, систему управління, підвищуючи якість виготовленої продукції та наданих послуг. Ми розробили графіки погашення боргових зобов’язань. Не зважаючи на різке падіння курсу гривні до долара і євро, нас більше не штормить. Ми стабілізували галузь. Всі підприємства повною мірою забезпечують державні гарантії оплати праці і вважають своїм пріоритетним завданням її підвищення. У нас нема заборгованості з її виплати і зараз вона складає для штатних працівників у середньому 3052 грн. Тут також є лідери і аутсайтери. У ДП «Маневицьке ЛГ» середньомісячна заробітна плата сягнула 3629 грн, у ДП «Городоцьке ЛГ» –3502 грн, ДП «Поліське ЛГ» – 3832 грн. Та незважаючи на те, що зарплатня на підприємствах ряду лісгоспів продовжує зростати, лісоуправлінці вважають її рівень все ще недостатнім і роблять все необхідне, щоб вона й надалі суттєво зростала.
– Ви тиснете на підопічних, домагаючись виконання поставлених завдань, чи навпаки даєте їм можливість приймати власні ефективні рішення?
– Хотілося б сказати, що всі методи годяться, аби привести підприємства до успіху, відвести з небезпечної зони, від фінансової прірви. Та все ж ми тепер частіше користуємось корегуляційними методиками, шукаючи ефективні управлінські рішення колегіально. Цінуємо інтелект, діловитість, знання, фаховість, досвід кожного фінансиста, та все ж наша галузь потребує командної роботи, де, втім, є місце і для ініціативи. Волюнтаризм відходить у небуття. Кулаки по столу не ходять і крики ділу не підмога. Фаховість, порядність і патріотизм стають основоположними важелями не тільки виробничників, лісоохоронців, садівничих і доглядачів лісу, а й фінансистів. Вони вже розпізнають економічні чинники, які стримують ріст заробітної плати. Дбають за рентабельність, продуктивність праці… Зрештою, найкращим і наефективнішим контролером виступають наші штатні працівники, яких маємо 2124.
– Яку користь приносить лісогосподарювання українській державі?
– Усі підприємства галузі є сумлінними платниками податків. За 9 місяців їх до зведеного бюджету заплачено 38,5 млн грн. З них збір за спеціальне використання лісових ресурсів склав 22,1 млн грн, податок на додану вартість – 1,6 млн грн, податок на прибуток – 4 млн грн, податок з доходів фізичних осіб – 9,2 млн грн та 26,8 млн грн єдиного соціального внеску. За серпень-вересень перераховано військового збору у сумі 179,0 тис. грн.
– Щоб розвиватися, потрібні кошти. Держава їх не дає. Ви майже стовідсотково перейшли на самофінансування. Чи стачить власних сил для модернізації галузі?
– Для нас життєво важливо перебувати у русі, оновленні основних виробничих потужностей. Із застарілою технікою далеко не заїдеш. Тож підприємства управління активно інвестують кошти у розвиток власного виробництва. На придбання, капітальний ремонт основних засобів за січень-вересень цього року ними спрямовано 20454 тис. грн власних коштів, а саме придбано обладнання на суму 13479,4 тис. грн, виконані роботи по будівництву на суму 932,7 тис. грн, проведено модернізацію та капітальні ремонти основних засобів на суму 6041,8 тис. грн. У держлісгоспів з’явлюються власні кошти і вони витрачають їх на те, що у майбутньому швидко окупиться і принесе прибутки.
– Чи значить це, що у вас нема фінансових капканів?
– Є. Аналіз фінансового господарювання за 9 місяців показує негативну динаміку росту дебіторської заборгованості. Вона сягнула 27 млн 515 тис. грн. Зокрема, кредиторська заборгованість ДП «Камінь-Каширське ЛГ» станом на 1 жовтня складає 1336 тис. грн, ДП «Ковельське ЛГ» – 1415 тис. грн, ДП «Цуманське ЛГ» – 3053 тис. грн, ДП «Маневицьке ЛГ» – 2095 тис. грн, ДП «Колківське ЛГ» – 1313 тис. грн. Ми провели детальний аналіз дебіторської заборгованості. Вже приймаємо поточні управлінські рішення, спрямовані на її скорочення. Намагаємось своєчасно вживати усіх необхідних заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Так, у цей фінансовий капкам краще не потрапляти, а коли потрапив, слід вириватися.
– Наскільки повно фінансується ведення лісового господарства? Адже це найпершочерговіша функція усіх ваших підрозділів.
– З початку року підприємствами Волинського ОУЛМГ на ведення лісового господарства спрямовано 232 млн. грн. З них на проведення лісової сертифікації витрати склали 264 тис. грн, на оформлення правовстановлюючих документів на землі – 454 тис. грн, на проведення рубок формування та оздоровлення лісів – 18054 тис. грн, на відновлення лісів на землях, наданих у постійне користування, – 8499 тис. грн, на охорону лісу від пожеж – 3068,8 тис. грн, на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування – 59397 тис. грн, на перевезення деревини від усіх видів рубок на нижні склади – 52305 тис. грн, загальновиробничі та адміністративні – 82519, 1 тис. грн. За 9 місяців 2014 року лісогосподарські підприємства отримали 7534 тис. грн чистого прибутку, з якого перераховано до державного бюджету частину чистого прибутку у сумі 1130,1 тис. грн. Решту частини прибутку направлено на розвиток виробництва лісогосподарських підприємств.
– Якої фінансової стратегії ви намагаєтесь дотримуватись?
– Скажу так, раціональне планування, організація та контроль поточної лісогосподарської діяльності сьогодні мають здійснюватися щоденно для прогнозування небажаних економічних явищ та процесів. Але ми маємо дбати й про оптимістичну складову – державний інтерес, добробут і соціальний захист працівників, майбутнє лісопідприємств, а це можливо при колегіальній і колективній командній роботі – від начальника лісоуправління до менеджменту, економістів, бухгалтерів і директорського корпусу, власне, усіх фінансистів галузі. Маючи фінансовий ресурс, потрібно ще й з користю ним розпорядитися. Цей стратегічний шлях приведе до стабільності, а відтак – і до збалансованості та успіху.
Інтерв’ю вів
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_5906 IMG_0293 IMG_5867 IMG_0020 IMG_0031