ДП «Поліське ЛГ»

Державне підприємство «Поліське лісове господарство»

Юридична адреса: 44624, Волинська обл., Маневицький район, с. Череваха

Код 03376 тел.40704, e-mail: Polisyalg@ukr.net

Фактична адреса: 44600, Волинська обл., смт. Маневичі, вул. Комарова,38

Продовжити читання→

Ювілей Наталі Любченко

Вітальне слово

23 серпня 50-річний ювілей зустрічає мила жінка,
завзята і відповідальна колега,
начальник лісопереробного комплексу ДП «Ківерцівське ЛГ»
Любченко Наталія Іванівна

Любченко Н.І. - копия

Шановна Наталія Іванівна!!!
З нагоди ювілею щиро бажаємо, щоб на Вашому життєвому шляху не з’являлися труднощі і негаразди. Нехай Ваша доля буде довгою та щасливою, і Вас завжди оточує сімейний затишок та гармонія з навколишнім світом. Міцного здоров’я Вам, натхнення, впевненості та всіляких успіхів.

За пройденим не треба сумувати,
Попереду щаслива жде пора,
Хай буде щедрим ювілейне свято,
Здоров’я Вам, любові і добра!
Нехай цей день Вам зморшок не прибавить,
Старі нехай розгладить і зітре,
Здоров’я зміцнить, від негод позбавить,
Добра і щастя в дім Вам принесе!
Нехай душа у Вас ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом Вас завжди сонце гріє,
Й слова подяки линуть звідусіль!

З повагою
колектив ДП «Ківерцівське лісове господарство»

Волинські лісівники для АТО

Нещодавно у лісовому масиві між с. Липне та Холоневичі Ківерцівського р-ну відбулося освячення та урочисте відкриття пам’ятного хреста на місці загибелі одного з останніх провідників ОУН і УПА тодішнього Цуманського р-ну Василя Чепелюка. На цій  поминальній прощі говорили не тільки про подвиг повстанців, а й про героїв нашого часу – учасників АТО. Там перебуває і 32 працівники державних лісопідприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Лісівники забезпечили усіх бронежилетами, купили їх також і для воїнів-сиріт. На різні потреби АТО лісопідприємства Волині перерахували понад 650 тис. грн.  А ще передали у зону АТО 14 вантажних та спеціальних легкових автомобілів різної модифікації. У якості допомоги виділили 480 куб. м деревини для сімей учасників АТО.

Нещодавно на Сході України загинув і перший працівник лісової галузі з Волині – кранівник ККС нижнього складу ДП «Любомльське ЛГ» Анатолій Федчишин. Провести його в останню путь вийшли всі жителі прикордонного містечка, серед них були й працівники ВОУЛМГ Сергій Шеремета, Борис Бабеляс, Володимир Неводнічик, голова галузевої профспілки Павло Матіюк, працівники Любомльського держлісгоспу. Висловлюючи жаль і співчуття дружині, дітям, батькам, родині, лісівники висловили готовність допомагати їм морально і матеріально. І дотримають свого слова.

Зараз у переробних цехах держлісгоспів готується консервація для учасників АТО. Ця робота у полі зору не лише керівництва ВОУЛМГ та державних лісомисливських господарств, а й обласної організації профспілки працівників лісового господарства та її низових ланок. Багато хто із лісівників вносить особистий внесок. На потреби АТО передають кошти лісгоспи, профспілкові організації, громадські організації та формування. Є добровільні пожертви працівників, у т. ч. й перерахування одноденної заробітної плати. Піклуються лісівники й про лікування поранених в АТО і на Євромайданах, допомогають сім’ям загиблих, фінансово підтримують заходи мобілізаційної роботи. Серед придбаних ТМЦ  для забезпечення оборони держави – бронежилети, медикаменти, катанки, паливо,  продукти харчування і засоби гігієни, жилети. А ще лісопідприємства ВОУЛМГ допомагають власною продукцією, зокрема пиломатеріалами, дровами, консервацією. Така допомога надається і прикордонним заставам, що дислокуються на території області. Ведуть лісівники і патріотично-виховну роботу серед молодого покоління, залучають до цієї діяльності членів учнівських лісництв, відвідують школи і зокрема Шацький лісовий коледж ім. Валентина Сулька, який свого часу на відмінно закінчив любомльчанин Анатолій Федчишин, що разом із братом Володимиром добровільно вступив до батальону «Дніпро-2». Патріотичному вихованню сприяють і ось такі прощі на «Перцеву гору», де вшановуються повстанці. Це не перший хрест пам’яті. Раніше такий же пам’ятний хрест лісівники Колківського лісництва ДП «Колківське ЛГ» встановили в лісовому урочищі Барвінок, де було закатовано повстанців. А ще разом доглядають сотні лісових могил відомих і невідомих героїв різних воєн і часів. Сьогодні разом з усім українським народом лісівники Волині докладають максимум зусиль, щоб ця неоголошена війна чимшвидше закінчилася і знову був мир.

Сергій Цюриць,

прес-служба ВОУЛМГ.

 

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

Стосується усіх: на “Українському лісоводі” серед інших цікавих матеріалів публікація великого “лісового” патріота М. Попкова “О рубках леса на Волыни” особливо актуальна. У повному обсязі (з діаграмами і таблицями) читайте її на сайті “Українського лісовода”, долучайтеся до обговорення. Прес-служба.

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

“Український лісовод” 18/08/2014 

 

Не хочу читать «проповеди», но не могу не заметить, что рубки – это главный инструмент лесовода. Можно сколько угодно упражняться с мечом Колесова, но если оставить отличные сомкнутые культуры без ухода, то не надо удивляться тому, что впоследствии вырастает «дровяной» лес. Давайте посмотрим, как на это смотрят лесные специалисты Волыни, которых подготовила «вітчизняна система виховання кадрів… – одна з найкращих». Будем судить по делам…

На рисунке долгосрочная динамика заготовок по видам рубок. Данные приведены к формату отчетности советского времени. В то время, «ошибочно»,- по авторитетному мнению Петровича и Максимыча, думали, что лесовосстановительные рубки, – это рубки главного пользования в лесах 1 группы, а сплошные санитарные не имели столь большого веса и их суммировали со всеми другими вынужденными рубками, объединяя в категорию «прочие» рубки…
Во временные ряды объединены данные, собранные по разным системам отчетности, поэтому имеют место некоторые погрешности. Однако, они не значительны и не мешают уловить общие закономерности.

Рассматривая картинку, даже школьник придет к правильному выводу:  с середины 90-х до начала 2000-х, до минимума уменьшилось всё «зеленое» /рубки ухода/ и как на дрожжах стало расти всё «красное» /санитарные рубки/. Конечно, можно лепетать об изменении возрастной структуры древостоев, что всегда имеет место, но первопричина резких изменений кроется в новых правилах рубок, которые придумали украинские лесные ученые. Изменения коснулись назначения всех рубок, кроме «главных». Сначала эти рубки «связывали с лесным хозяйством», а ныне позиционируют, как рубки «формирующие и оздоровляющие леса», хотя “оздоровления” частенько сводится к сплошным рубкам. Требования новых правил привели к в среднем 4-х кратному уменьшению площади насаждений, где можно назначать рубки ухода, и максимально облегчили назначение санитарных рубок. Результат на лицо: за лесами Волыни мало ухаживают, но зато их усердно «лечат». Фактически «рубки промежуточного пользования», оставшись в учебниках лесоводства, уже мало что значат в хозяйственной жизни. Их заменяют регулярные, как лунный цикл, санитарные рубки, которые во всем мире проводят периодически, – после стихийных бедствий, и воспринимают как знак беды, либо не правильного хозяйствования. Кстати, лесоводы Волыни не виновны в сложившейся ситуации: рубки ухода назначает исключительно Укрлеспроект. Лесники -практики могут влиять только на назначение санитарных рубок. Типичная цепочка событий очевидна: придерживаясь нормативов, таксаторы назначают мизерные объемы рубок ухода (1) – перегущенные насаждения, выросшие практически без ухода, ослабляются и усыхают(2) – лесоводы это видят и, согласно рекомендациям иных нормативов, – начинают их лечить с помощью бензопилы (3) – после завершения лечения берут мечи Колесова (4) – и… начинает закручиваться новый виток спирали…. Лесоводам больно на это смотреть, поэтому, провожая безвременно уходящий лес, придерживаются узаконенного ритуала: в обязательном порядке собирают коллектив «понимающих» специалистов (на юридическом языке – «комиссию»), что бы «проводить и помянуть лес по-человечески»…

Тот, кто прожил последние 20-40 лет в лесах Волыни, значительно лучше, чем я, прокомментирует приведенную картинку, с помощью которой можно вспомнить о ветровалах, лесоустроительных совещаниях, кризисах реализации и многом другом. Но оставим далекую историю и перейдем к современности. Все ниже следующие картинки относятся к периоду 2002 -2013 год. В этот период форма 3–ЛХ, использованная как источник данных, не менялась. Приведенные данные характеризуют текущую ситуацию с использованием современных лесных терминов и понятий. Для удобства анализа, помимо общей схемы, приведены данные по объемам заготовки ликвидной древесины по  отдельным видам рубок.

Мои выводы, после беглого просмотра исходных данных и картинок, приведены ниже:

• в третье тысячелетие лесное хозяйство Волыни вошло с опытом пятилетнего использования новых национальных нормативов и правил, которые к этому времени уже коренным образом изменили структуру рубок. Кроме того на стыке тысячелетий в ходе очередного лесоустройства была заметно увеличена расчетная лесосека.

• на Волыни не прижились разного рода новомодные рубки: лесовосстановительные (это “понятие” стало совсем не понятным, так как на Пушкинской 86, периодически наполняют его «новым содержанием»), ландшафтные, реконструктивные;

• за 12 лет объем ССР увеличился в 3.4, а ВСР – 4.3 раза. Интересно, что в годы кризиса 2008-2009 лесоводы Волыни снизили объемы ССР, но объемы заготовки при ВСР, которые по определению должны быть самыми убыточными и не рентабельными, даже увеличили. Видимо, это проявление высокой ПОРЯДОЧНОСТИ и ответственности перед БУДУЩИМИ ПОКОЛЕНИЯМИ. Всего за 12 лет доля санитарных рубок в общем объеме заготовок увеличилась с 15 (2002) до 34%(2013). Максимум отмечен в 2008 – 39%: удивительно, но в период кризиса санитарные рубки стали нужнее остальных;

• в 2009 году произошло переосмысление лесоводами Волыни отношения к рубкам ухода, о которых они во второй половине 90-х практически забыли. В два раза были сокращены объемы заготовки при прореживаниях и многократно возросли объемы заготовок при проходных. Трудно сказать, какая лесная теория побудила лесников Волыни к этим переменам, но столь же трудно не заметить то, что они совпали с вводом в действие Нововолынского завода «Кроноспан», который «питается» маломерной хвойной древесиной;

• феноменом последних лет является резкий рост «иных рубок, связанных с лесным хозяйством», объемы которых стали существенны в период «первого пришествия», затем снизились, а с начала «второго пришествия» резко возросли. В 2012 году они заметно превысили объемы проходных рубок по области. Подозреваю, что эти рубки связаны со строительством дорог, просек и т.п. сооружений, во время строительства которых стали заготавливать приличные объемы древесины, преимущественно хвойной.

Для лучшего понимания ситуации в ниже следующий табличке приведен максимально возможный (теоретически) охват сосняков Волыни разными видами не сплошных рубок в период с 2002 по 2011 год. Расчет проведен, исходя из допущения того, что на Волыни все рубки ухода и выборочные санитарные рубки проводились только в сосняках. На самом деле это не так: конечно, часть рубок проводилась в насаждениях другого породного состава. В этой связи, следует понимать, что полученные показатели завышены.

Бросается в глаза крайне низкий охват сосняков прореживаниями (менее 27%) и проходными рубками (менее 8% площади за 10 лет). С такими темпами, в течении 20 лет прореживания будут назначены только в половине 20-40 летних древостоев, хотя по правилам их надо провести во всех, причем 2-3 раза. Проходными рубками «осчастливят» не более 15% лесов, соответствующего возрастного диапазона. С учетом того, что интенсивность рубок ухода на Волыни одна из самых низких в Полесье: при прореживаниях вырубают только 13-15, а проходных 18-20 кубометров ликвидной древесины на гектаре, можно утверждать, что лесники за лесом на Волыни ухаживают недостаточно. Зато делают вид, что с удовольствием его «лечат», заготавливая сухостой, усыхающие и поврежденные деревья в ходе выборочных санитарных рубок. Площадь ВСР почти в 5 раз больше, чем площадь прореживаний и проходных рубок вместе взятых, а средняя интенсивность 10-13 кбм/га. Правда, я очень сомневаюсь, что кто-то поступает так, «как книжка пишет». ВСР – давно превратились в трудно контролируемый, но постоянный источник дохода. Исключением являются случаи, когда их проведение связано с явными повреждениями леса.

Все сказанное свидетельствует о том, что на Волыни ведется экстенсивное (примитивное и шаблонное) лесное хозяйство, составной частью которого является ориентация на сиюминутную выгоду и чисто коммерческий подход к проведению рубок.

Для тех, кто хотел бы поговорить и о главных рубках, которые я не затронул, размещаю снимки двух небольших лесных массивов, расстояние между которыми около 2-3 км. Угадайте, какой из них размещен в Люблянском воеводстве Польши, а какой в В.-Волынском районе Волынской области Украины. Снимки сделаны 29 марта 2014 года поэтому различить породный состав возобновления на лесосеках не трудно.

 

На мой взгляд, в число первоочередных задач новому руководству Волынского ОУЛМГ следует включить комплексный пересмотр подходов к выращиванию леса, направленный на интенсификацию лесовыращивания и  повышение качества спелого леса. На первом этапе этой работы, задача которого – изменить психологию лесничих и вовлечь их в творческую работу по специальности, предлагаю в одном квартале (на всей его территории) каждого лесничества провести интенсивные рубки ухода, придерживая следующих, максимально упрощенных, рекомендаций:

• Рубки назначать во всех сомкнутых древостоях, начиная с относительной полноты 0.7 и выше. В случае необходимости, по решению лесничего, они могут назначаться и в древостоях меньшей полноты.

• Здоровые деревья дровяного качества/не путать с дуплистыми и естественно усыхающими/ надо убирать во всех насаждениях не зависимо от полноты.

• При осветлениях и прочистках во всех древостоях в обязательном порядке удалять деревья «волки» и все априори дровяные стволы (лировидные, свилеватые, суковатые и т.д). Наличие таких экземпляров в насаждениях старше 15-20 летнего возраста следует считать грубой недоработкой лесничих.

• При прочистках, прореживаниях и проходных в сосняках увеличить объем выборки в 2-3 раза от нынешнего, придерживаясь общего правила, чем выше бонитет, тем больше интенсивность. К примеру, при проходных в сосняках первого и выше бонитетов интенсивность выборки  должна быть ориентировочно 60, в насаждениях 2-3 бонитета -40кбм/га. Интенсивность следует корректировать в зависимости от исходной полноты древостоя.

• Начиная с первых прореживаний, рубки в сосняках проводить низовым методом. Господствующие деревья верхнего яруса (1 класс Крафта) можно вырубать только в том случае, если они расположены слишком близко и явно мешают друг другу.

• Проходные рубки в сосняках назначать в возрастном диапазоне 41-70 лет. При этом в возрастном диапазоне 50-60 лет, не зависимо от изменения полноты, при рубках должна вырубаться вся здоровая береза, кроме “экологических” деревьев. В возрастном диапазоне 60-70 лет проходные могут назначаться при полноте ниже 0.7 с целью вырубки не благонадежных деревьев (имеющих слишком маленькую крону или наклоненных).

• В случае необходимости проведения проходных рубок в сильно загущенных сосняках, где рубок ухода не было вообще или они проводились 20 и более лет назад, интенсивность выборки должна быть меньше: 30кбм/га в сосняках 3-2 бонитета и 40 кбм/га в сосняках 1 и выше бонитета. Повторную рубку в таких древостоях надо планировать уже через 3 года после первой.

• В березовых и ольховых молодняках до 20-25 лет интенсивность рубки должна составлять не менее 50-60%. На корню следует оставлять только прямоствольные деревья без пороков. В возрасте старше 25 лет рубки ухода в древостоях этих пород рубки следует проводить таким образом, чтобы после их окончания на гектаре оставалось не более 450-550 самых хороших  стволов.

При проведении экспериментальных рубок ОУЛМГ должно разрешить предприятиям некоторые отклонения от действующих правил. В частности:
• Предварительные перечеты не проводятся. Учет продукции осуществляется по факту заготовки;
• Перед рубкой, проводится тренировка вальщиков на типичных участках, где лесничий или его помощник вымечает краской (балончиком) все оставляемые деревья;
• Не востребованную древесину разрешается оставлять на месте рубки для перегнивания;
• При прочистках в том случае, если продукция не востребована разрешается оставлять высокие пеньки.

Поверьте, один квартал экспериментальных рубок на лесничество, вреда не принесет, а пользы может быть много.

Одновременно, предлагаю испытать котловинный метод проведения рубок главного пользования в сосняках, рассчитанный на естественное возобновление сосны. На первом этапе его освоения для котловинных рубок лучше подбирать насаждения в ТУМ – ВЗ, хотя в условиях В2 он тоже дает отличные результаты. Не буду описывать этот способ, но приведу более мелкомасштабное фото, иллюстрирующее его проведение на территории Люблинской Региональной дирекций ЛП, прямо на границе с лесами Владимир-Волынского лесхоза.

Котловинные в Люблинском воеводстве обеспечивают надежное естественное возобновление сосны, позволяют поддерживать лесной ландшафт в естественном состоянии, оптимальны для сохранения биоразнообразия, рекреации, ведения охотничьего хозяйства.

Конечно мои рекомендации, – лишь схема. В случае согласия на их осуществление я подготовлю более детализированный текст.

В заключение замечу, что многое из сказанного в этих комментариях, актуально для всего Полесья. Различие одно, на Волыни появился руководитель который, кажется,  не боится правды и нацелен на совершенствование лесовыращивания. Его идея с «Лесной Академией» очень креативна и позволяет сделать много нужного, для лесов Украины…   в том числе и провести предлагаемые мною эксперименты… У меня появилась надежда…

Тема рубок слишком объемна для  комментариев. Если она кому-то интересна я готов в любой момент поддержать обсуждение.  А сейчас давайте обсудим стратегию реализации древесины на Волыни.

(продолжение следует)

Автор: М.Попков

 

 

Перцева гора стала святинею

Без терміну давності

Перцева гора стала святинею

17 серпня 2014 р. у лісовому масиві між с. Липне та Холоневичі Ківерцівського р-ну відбулося освячення та урочисте відкриття пам’ятного хреста на місці загибелі одного з останніх провідників ОУН і УПА тодішнього Цуманського р-ну Василя Чепелюка на псевдо «Перець», який у 50-х рр. разом із невідомим побратимом в урочищі Перцева гора поліг смертю хоробрих у нерівному бою з військами МГБ.

З благословення владики Михаїла митрофорний протоієрей Тарас Манелюк, декан Цуманського деканату УПЦ Київського патріархату, із місцевим духовенством – протоієреєм Василем Михалком (с. Холоневичі), протоієреєм Ігорем Цилюриком (с. Липне), ієреєм Ігорем Літвінцовим (смт Олика) та отцем Романом Третяком – також провів обряд панахиди за полеглими повстанцями.

У заході взяло участь понад 300 осіб із числа місцевих жителів, а також делегація від Братства ОУН та УПА Волинського краю ім. Клима Савура в складі станичної Марії Ткачук, її посестер Анастасії Грабовської і Тетяни Байди-Барбелюк, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, начальник облуправління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, депутат облради Микола Давидюк, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Олександр Кравчук, а також головний редактор «Волинської газети» та заступник голови правління Благодійного фонду «Останній солдат» Володимир Данилюк.

Найповажнішим учасником заходу стала Лідія Літвінцова – єдина донька Василя Чепелюка («Перця»), яка прибула в цю заповідну місцину, названу людьми на честь її батька Перцевою горою, з дітьми, онуками та правнуками..

Тієї неділі, коли у церквах відслужили служби, до лісового урочища Бірча Маневицького р-ну на підводах, мотоциклах, автівках стали з’їжджатися жителі сіл Майдан-Липненський, Липне, Холоневичі, селищ Цумань, Олика та, звичайно, м. Луцька. Такого багатолюддя цей ліс давно не бачив! Навіть із сусідньої Маневиччини прибула делегація на чолі з депутатом облради Миколою Давидюком.

А приводом для цього серпневого збору стала ініціатива редактора «Волинської газети» Володимира Данилюка вшанувати одного з останніх провідників УПА Цуманської округи Василя Чепелюка. «Волинська газета» писала про нього неодноразово, а нещодавно – в статті «Перець», якого ніколи не вбити!» (12 червня ц. р.). У лавах УПА він боровся за Україну з 1944-го до, орієнтовно, 1951-го… Чому немає точніших даних? На превеликий жаль, московські архіви, де є всі відомості, для нас недоступні, а вітчизняні не містять необхідної інформації. Свідчення цього – зовсім свіже повідомлення від начальника УСБУ у Волинській області генерал-майора Володимира Мельниковича: «…За даними електронного обліку керівного складу ОУН і УПА, що зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, будь-які відомості про Чепелюка В. І. відсутні». Єдине, що відомо: станом на лютий 1950-го «Перець» був живим і перебував у підпіллі…

– Про нього розповідала мені мама, – каже бухгалтер Холонівського лісництва ДП «Цуманське ЛГ» Людмила Громик, ккотра їде разом із журналістами. – Вона не раз спускалася у криївку, де жили повстанці. Мій дід мав десятеро дітей, жив  на краю села, тож Василь Чепелюк із повстанцями не раз навідувався до його хатини. Дід жив заможно, ділився чим міг. Колов кабана – ділив навпіл: така домовленість була з повстанцями. Хоч у післявоєння то було дуже небезпечно.

А тим часом кавалькада з автівок та хур петляє лісовим путівцем. Повз пробігають височезні сосни. Тут, на пісковиськах, ростуть в основному борові ліси, через те і називають урочище – Бірчею. Заповідні та мальовничі краєвиди!

– Це вже не ліси, а посадки, – каже Людмила Григорівна. – Всі наші ліси пішли на відбудову країни у післявоєнні роки. День і ніч важкі лісовози місили грязюку. Хоча ще раніше тут навіть конячка не проїхала б – такі були болота. Росли кількасотрічні сосни, що неба торкалися. Було в рази більше птаства і звірини. У такому лісі й жили повстанці. А цю дорогу вже полагодив наш цуманський бізнесмен Віктор Пецина. Він має тут мисливське господарство, займається лісопереробкою.

Через хвилин двадцять добираємося до місця, яке жителі довколишніх сіл називають Перцевою горою. На самісінькій маківці піщаного пагорба помічаємо величний дубовий хрест, довкола якого викладено квадрат із колотого каміння, споруджено акуратну огорожу, встановлено дві лавки. Пофарбовано їх у жовто-блакитні тони. Довкола них стоїть зі сто підвод, мотоциклів, легковиків і навіть одна вантажівка, якою приїхали церковні хористи з ближніх храмів. Благочинний із Цуманської церкви Іоана Хрестителя отець Тарас разом зі священиком Романом та настоятелями Михайлівського (Липне), Кузьмо-Дем’янівського (Холоневичі), Костянтина Острозького (Олика) храмів отцями Ігорем, Василем та Ігорем надягають облачення. Небо хмариться, навіть легка небесна сльоза падає на Перцеву гору.

– То Василь зронив із неба скупу чоловічу сльозу… – каже Олександр Кравчук, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, який за дорученням голови облдержадміністрації Володимира Гунчика репрезентує тут виконавчу владу області. – Мій тесть знав його особисто. «Перець» навіть давав дозвіл на його весілля! Жаль, що через великі літа і погане самопочуття тесть не зміг приїхати разом зі мною.

Плакало того дня не тільки небо. Сліз не стримувала й літня жінка. Вона стояла серед дружного родинного гурту. Виявилося: це донька українського повстанця. Василь Чепелюк загинув у двадцять із лишком літ, а донька народилася того ж року, як він пішов в УПА – 1944-го. Недавно вже й 70-річчя відзначила… Єдина його донька – тепер Лідія Літвінцова – народила восьмеро дітей, має 22 онуків і 2 правнуків. Ото вони всією родиною і прийшли. Лідія Василівна плакала, а внучки Валя, Леся, Наталя, правнучки Яна, Наталка, Сніжана, Юля, Вікторія, Василь втішали, як могли.

– Треба радіти. Стільки людей прийшло вшанувати пам’ять вашого тата, – казала Яна. – Він справжній герой.

Яна Сосинець вдалася у свого прадідуся, який, за переказами, мав гарне волосся й поставу. Така ж красуня. Живе у с. Забороль Луцького р-ну, навчається у 9-му класі місцевої ЗОШ, відмінниця і така ж патріотка. Про свого прадідуся знає тільки з переказів найстаріших – навіть бабуся його не пам’ятає.

Олександр Кравчук переказує, як загинув у цьому лісі, можливо, й на цій горі (недарма ж люди так назвали місцину) уродженець с. Холоневичі Василь Чепелюк. Він був богатирського зросту, великої одваги  і непоборного духу. Мав серед населення незаперечний авторитет. Завжди ходив у військовій формі та з командирською планшеткою. Не раз виривався із засідок, які влаштовували солдати розквартированого в с. Холоневичі гарнізону військ МГБ на чолі зі старшим лейтенантом Горємикіним (символічне прізвище, чи не так?!). А в день загибелі «Перець» таки потрапив у безвихідну ситуацію, перебуваючи в криївці… Коли його тіло привезли на впізнання до матері, вона зціпила зуби й виду не подала, що то її кровинка, а потім билася в нестямі… Вивезли у Сибір разом із чоловіком і її. А Василеву дружину засудили на 25 літ ГУЛАГу. Відбула 8 літ каторги, повернулася у рідне село, віку доживала у рідних.

– У Києві ще живе брат моєї свекрухи Степан Іванович Войтович, який був зв’язковим і носив від Василя пошту самому Бандері, – мовить Людмила Громик.

Кадильниця облітає дубовий хрест та меморіальну таблицю, дбайливо виготовлену в луцькому видавництві «Ініціал», яке очолює справжній патріот та козак Віктор Федосюк. Церковне дивохмар’я ладану, слова молитов і піснеспіви хористів роблять дивне діло: хмари розходяться, натомість через верховіття сосен до люду заглядає небесне око. Жителі довколишніх сіл приїхали цілими сім’ями і родинами: діди і бабці підпираються кульбачками, чоловіки і жінки творять молитву разом із священиками та хористами, найменшенькі дітки – на кониках чи руках, старшенькі знімають усе на мобілки. Їхні очі, як і сонячні, світяться миром і добротою.

Благочинний отець Тарас запрошує до слова Володимира Данилюка. Це він зацікавився долею незвичного повстанського провідника, що, перебуваючи стільки років у підпіллі, не зневірився, а продовжував боротися за незалежну Україну. І – не здався! На його звернення допомогти вшанувати пам’ять повстанця відгукнулися начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик, директор та головний лісничий Цуманського держлісгоспу Михайло Мірошниченко та Сергій Арендарчук, лісничий Холоневицького лісництва Володимир Громик. Підтримали цю ідею обласна держадміністрація та обласна рада, місцеве самоврядування, церковні громади.

Найперше просять до слова трьох посестер, членів Волинського братства ОУН та УПА ім. Клима Савура.

– У нашому братстві раніше було близько 4 тисяч повстанців, – каже авторка 18 книг Тетяна Байда-Барбелюк. – 34 тисячі загинули у боях чи таборах. Вже й чоловіків нема – бачите, сюди приїхали одні жінки. Та скоро і нас не побачите. Ми відбули по таборах, відстраждали за Україну…

– Але продовжуємо нашу боротьбу, – підхоплює слово подруги станична Марія Ткачук. – Ходимо на мітинги, патріотичні акції, розповідаємо про нашу боротьбу студентам і школярам… Українських повстанців називають найкращою армією ХХ століття…

– Мене у нашій боротьбі вже заступив онук Богдан, – мовить Анастасія Грабовська. – Він іще школярем вступив у Козацьку Січ, закінчив університет, відслужив армію, пішов на Майдан, тепер бореться за Україну на Сході…

Перший заступник голови облради Олександр Пирожик звертається до сьогоднішніх часів, героїчної боротьби за державність на Сході України, де Росія вже вкотре розв’язує неоголошену війну проти українців.

– Якби у мене була така армія, як в українців, ні одна нога загарбника не ступила б на нашу землю, – нагадує слова французького генерала, першого президента П’ятої Республіки Шарля Андре́ Жозе́фа Марі́ де Голля Олександр Кравчук. – Завдяки їхній боротьбі ми й маємо Україну. Спасибі Володимирові Данилюку та волинським лісівникам за цю пам’ять. Спасибі святим отцям та всім, хто сьогодні вшановує цього одважного повстанця – Василя Чепелюка.

– Він сьогодні разом із нами і всіх нас бачить, – каже головний лісівник нашого краю Василь Мазурик, який переконаний: зерна жертовності та патріотизму, засіяні українськими повстанцями, вже дали гідний урожай, тому нині Україну не переможе ніхто.

Біль і в словах депутата Ківерцівської райради Олександра Демчука:

– Ми маємо Гімн і прапор. Колишні партократи і комсомольці навіть дозволили нам співати українських пісень, але забрали банки і заводи. Ми не можемо стати на повен зріст. А тепер ще й Путін  іде війною… Тому мусимо йти на Схід, щоб ці найманці не прийшли у край, де проливали кров наші герої!

На що хтось із присутніх несподівано вигукнув:

– Дайте нам кулемети!..

Та ось до слова запрошується чи не найголовніший учасник – донька «Перця» Лідія Літвінцова. Жінка подякувала людям за пам’ять про батька. Багато не могла сказати через сльози, що непрохано з’явилися… Але люди її зрозуміли й без пишних слів… Особливо – односельчани з Холоневичів, лісничий Володимир Громик та його підлеглі, які мрію про вшанування «Перця» зробили реальністю.

А потім усі разом заспівали Гімн України, «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!», зазвучали повстанські пісні у виконанні місцевого барда та церковних хорів.

Давно цей ліс не чув такого дружного співу. Вертається українська слава і честь у рідний край. Люди слухали ці співанки, самі підспівували. І ще довго на Перцевій горі не вмовкали розмови про місцевого героя та його вірних побратимів.

А що край цей дуже патріотичний, свідчить хоча б іще одна з розповідей «Волинської газети». Вже далекого 2008-го журналіст Олена Лівіцька написала зворушливу статтю «Хто заховав під церковні бані національні символи?». У ній – дивовижна історія про те, як під куполом церкви в с. Липне знайшли унікальний скарб – синьо-жовтий прапор та Тризуб, захований у повоєнні роки. І досі не відомо, хто рятував від червоних агресорів наші національні та державні символи, але тепер чомусь думається: без «Перця» й тут не обійшлося…

Роман УСТИМЧУК,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото авторів:

Від редакції. Символічно, що відкриття хреста на місці загибелі «Перця» (де совєтські карателі поділи його тіло, архіви не дають відповіді й досі) відбулося якраз того дня, коли агенти Кремля в Німеччині спробували поглумитися над могилою Провідника ОУН та УПА Степана Бандери… Але коли рука Москви намагається зазіхнути на славну пам’ять Українського народу в його боротьбі за Незалежність під час Другої світової війни в одному місці, то в іншому виростають нові символи Української державності! І так буде завжди: замість одного полеглого героя підведеться десяток нових патріотів.

 

 

 

Василь МАЗУРИК: «Щоб позбутися корупційних схем і звичок, лише професіоналізму замало!»

Василь МАЗУРИК: «Щоб позбутися корупційних схем і звичок, лише професіоналізму замало!»

Недавно минуло сто днів, відколи Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства очолив Василь Мазурик.

– Василю Васильовичу, сто днів – це мов перша стометрівка для спортсмена. Чи задоволені ви результатами цього професійного забігу?

– Лісова галузь – не спорт. Попри все, для мене кожен із цих ста днів був дуже схожим на стометрівку. Хоча в лісовій галузі я – не новачок. Народився на Поліссі, з дитинства полюбив ліс, після восьмирічки вступив у Шацький лісовий технікум, закінчив лісогосподарський факультет Української сільгоспакадемії. Маю досвід роботи на різних ділянках: працював у Київській лісовпорядній експедиції, інженером, головним лісничим Цуманського держлісгоспу, директором ДП «Турійське ЛГ», головою Турійської райдержадміністрації після Помаранчевої революції. Знаю, що і як слід робити. Та все ж посада начальника облуправління лісогалузі вимагає неординарних рішень у наш непростий, практично військовий час.

Для мене, активіста ВО «Свобода», основні управлінські принципи, які визначили життя, – людяність, патріотизм, професіоналізм. Тобто, крім фаховості, у людині мають бути присутніми чесність і порядність, а ще – гуманізм, розуміння соціальної природи особистості.

Перелаштовувати на таку хвилю кількатисячний колектив виявилося непросто. Пригадую свій перший прихід до директорського активу після призначення. Цілковита мовчанка, відсутність ініціативи й небажання підлеглих висловлювати власну думку. Але ж головне – і начальникові, і підлеглому – навчитися бачити один в одному колегу, професіонала, порядну людину й патріота!

– Професійність, порядність, патріотизм – це як три міфічні кити чи Гераклові стовпи, на яких трималася старозавітна земля…

– Порядність і патріотизм мають бути такими ж надійними і твердими, як професіоналізм. Вітчизняна система виховання кадрів для лісогалузі – одна з найкращих. Починаючи зі шкільної лави, через учнівські лісництва ми шукаємо собі помічників і майбутню зміну. Більшість працівників галузі спершу закінчили лісові технікуми чи лісові коледжі, здобули вищу лісівничу освіту, а дехто – ще й другу. Пройшли жорстке випробування роботою в лісі, набули життєвого досвіду. Це, на мій погляд, і є професіоналізм. Рівними йому мають стати порядність і патріотизм. Для нас тепер це особливо важливо.

Найперше, що я вимагаю від наших працівників, – це правдивих показників. За «совєтів» на папері було всього вдосталь, у дійсності ж – нічого не вистачало. Було багато приписок, обману, неправди, крадіжок. Фальш мандрувала в державну звітність, навіть у наукові трактати.

Щось схоже стало відбуватися і у нас за минулої влади. Запитую в одного з директорів про дебіторську заборгованість. На папері – одне, в реальності – інше. Після кількох, на превеликий жаль, безрезультатних прохань бути чесними з такими людьми довелося розпрощатися. За результатами аудиту довелося здійснити кадрові зміни в Цуманському держлісгоспі, замінити директорів Колківського, Шацького. Кадрові зміни тривають.

– Своїх людей намагаєтеся працевлаштувати?

– У мене нема ні кращого, ні гіршого, ні кума, ні родича, коли йдеться про державний інтерес. Всі рівні перед законом, все має відбуватися прозоро і справедливо. Тому ми відразу «відрубали» «тіньові схеми» постачання деревини, розірвали нікчемні угоди про надання послуг хитрунами-бізнесменами. Бо якщо ми хочемо будувати нову європейську державу з сучасною економікою, маємо перестати дурити один одного. Звісно, за сто днів усе змінити просто неможливо, ще залишаються певні технічні проблеми зі своєчасною заготівлею і доставкою лісосировини на нижні склади, але вже ні до кого не треба йти вклонятися, тим більше, пропонувати хабарі. Я попросив раз і назавжди з цим покінчити. А тепер це стало жорсткою вимогою. Водночас ми закликали деревообробників відмовитися від краденого лісоматеріалу. Адже чимало пилорам на Волині досі працюють непрозоро, на сировині невідомого походження.

Взагалі ж, аби позбутися корупційних схем і звичок, одного професіоналізму замало. Декому й порядність не допоможе, тому наріжним каменем мого управлінського бачення і є патріотизм. Патріотами мають бути всі управлінці. Переконаний: більшість працівників лісогалузі – від майстра лісу до лісничих і директорів – люблять Україну і задля неї готові гори вернути. До речі, зараз в АТО беруть безпосередню участь 32 наші працівники. Ми віднайшли можливість закупити всім бронежилети, додатково також – воїнам-сиротам, бо ж звідки їм сподіватися допомоги, як не від патріотів? Передали в зону АТО багато іншого потрібного військового обладнання. Надали благодійної допомоги для українського війська на суму понад 470 тисяч гривень. Не залишились осторонь і наші партнери-деревообробники, дієво відгукнулися на потреби 51-ї Володимир-Волинської аеромобільної бригади.

– Будете йти протореним шляхом своїх попередників чи спробуєте внести нову стратегію в систему лісогосподарювання?

– Всі мої попередники декларували, що ліси – всенародне багатство. Але держава не завжди давала їм можливості розпоряджатися ним із найбільшою користю для народу. Загальнонародне багатство – це, перш за все, власність місцевих громад, які довірили нам розумно й ощадливо в них господарювати. Тож має бути жорсткий облік і правдива звітність. Не на збиток громадам, а на їхню користь – щоби цю користь відчував кожен. Із теперішньою командою лісівників ми домовилися, що нашим пріоритетним завданням має стати посадка, догляд і охорона лісу. Епоха, коли деревостани вирубувалися задля чиїхось корисливих амбіцій чи надмірної наживи, має відійти в небуття.

Розумію, що українська лісополітика ще довго перечіплюватиметься об старі пеньки, та маємо визнати, що ліс – це не тільки деревина. Вчені кажуть, що вирване з коренем дерево вартує лише 9% вартості живого. 91% становлять клімато- і ґрунтоутворюючі, киснетворні, повітроочисні, захисні складові. Не відкрию таємниці, коли скажу, що здоров’я кожної людини напряму пов’язане зі здоров’ям Природи, в тому числі – і лісу. Простіше кажучи, зрубав дерево – забрав ковток повітря у своїх нащадків, позбавив їх віковічного захисту, природного імунітету.

Досі основні витрати на лісогосподарських роботах припадали на заготівлю стиглих деревостанів. Хоча правильніше було би затрати на вирощування лісу рівномірно розділити на всі роки зростання. І ми вже збільшили фінансування саме на створення, посадку й догляд лісів. Стиглим деревом буде кому займатися, а ось охочих няньчитися з лісовим малюківством – обмаль. Слід звернути увагу на садівничих лісу – цих фахівців над фахівціями, садівничих від Бога, еліту лісоводів. І робити це треба зі шкільної, університетської лави. Вважаю, що саме наш край разом з іншими найбільш лісистими областями й мають виробити нову українську лісополітику. Маємо повністю відновити довіру населення та громадськості до лісівників, лісової галузі.

– Головний показник роботи працівників галузі – макроекономічний. Завдяки їм волинські лісівники завжди мали славу одних із найкращих в країні. Чи вдалося вам втримати цю високу планку?

– Ми провели нараду за підсумками півріччя, на якій був присутній голова Держагентства лісових ресурсів України Валерій Черняков. Валерій Вікторович заявив, що роботою волинських лісівників загалом задоволений. Це не означає, що в нас нема недоліків і прорахунків. Ще маємо серйозну заборгованість, яка на час мого приходу становила 63 мільйони гривень, у тому числі –із податків до бюджетів всіх рівнів. Кредиторська заборгованість за товари, роботи й послуги сягнула 40,2 мільйона гривень. У результаті проведених аудитів було виявлено приховану кредиторську заборгованість у сумі 8 мільйонів гривень, тож фактично її обсяг на 1 травня становив не 63, а 71 мільйон…

Ми не побоялися вголос сказати про неефективність окремих управлінських рішень, а саме – відсутність контролю при реалізації продукції та перерахуванні коштів, низький рівень претензійно-позовної роботи. Встановили реальні цифри, і вже частково ліквідували або ж напрацювали поетапні шляхи погашення боргових зобов’язань. Коли ж проаналізували природу наших боргів, то виявили, що більшість із них виникли через нікчемні, в прямому та переносному значенні слова, договори. Після їх скасування вдалося зменшити кредиторську заборгованість за послуги на 400 тисяч гривень. Після скрупульозного аналізу витрат на збут, послуги щодо електронного забезпечення бухобліку їх вартість зменшилася ще на 37,5 тисячі гривень на місяць (річна економія – 450 тисяч). Забезпечено прозорий ринок деревини. Нашим правилом стало: деревина реалізується всім, хто платить. Ми повернули на ринок споживачів, яким раніше доступ до купівлі деревини навіть через аукціони було обмежено.

Починаю аналіз саме з тих «тягарців», які тягнуть галузь донизу. Це найперше і найголовніше, що роблю всі ці сто днів. Виявити мінуси, слабкі місця і «приписати ліки»: рекомендації фахівців, якщо треба, то навіть надіслати моніторингову комісію. Зате тепер у нас з’явилися лісогосподарства, які мають на рахунках «живі» мільйони, можуть витрачати їх на власний розвиток, закупівлю техніки, збільшення заробітної плати.

– Мабуть, це вартує титанічної праці?

– Результат можe дати тільки об’єднання зусиль усього колективу. Ми повністю виконали всі заплановані обсяги реалізації продукції та надходження коштів Витрати на ведення лісового господарства становили 172 мільйони гривень, із них –168 мільйонів (98%) – власні кошти підприємств. Середньомісячна зарплатня в розрахунку на одного працівника сягнула 2950 гривень супроти 2670 гривень за відповідний період минулого року. При цьому додатково створено більше 300 нових робочих місць, прийняті штатні працівники в лісозаготівельні бригади та цехи переробки. Як результат – усі лісогосподарські підприємства збільшили обсяги реалізованої продукції. Цей показник за 7 місяців сягнув 256 мільйонів гривень, у тому числі 40 мільйонів – за липень. Для порівняння: за відповідний період минулого року обсяг реалізованої продукції становив 175 мільйонів гривень, тобто зростання – на 46%. Сплачено платежів до зведеного бюджету та Єдиного соціального внеску в сумі 44,6 мільйона (за відповідний період минулого року – 40). За три останні місяці обсяги кредиторської заборгованості скорочено на 10,2 мільйона гривень.

Тривають роботи з модернізації виробництва. Змонтовано і введено в експлуатацію нову технологічну лінію з виробництва заготовок для європіддонів у Маневицькому держлісгоспі. Забезпечуються підготовка виробничих площ для установки нового обладнання в Ківерцівському та Ратнівському держлісгоспах.

– Хотілося б уточнити, які акції та події відбулися вже за вашої безпосередньої участі?

– Ми завершили роботи з сертифікації лісів за системою FSC (Лісова Опікунська рада). Провели ІІІ лісоворядчу нараду, на якій визначили основні показники проведення лісогосподарських заходів на найближчі 10 років, матеріали нині перебувають на розгляді Мінприроди України. Взяли участь у Всеукраїнській виставці «АГРО-2014». За нашого активного сприяння на Волині успішно відбувся VІІІ Всеукраїнський зліт шкільних лісництв. Провели нараду з користувачами мисливських угідь обласного осередку Українського товариства мисливців і рибалок, на якій визначили пріоритети розвитку мисливства в області. Є кілька проектів, які перебувають на завершальній стадії реалізації, а й такі напрямки, котрі почали реалізовуватися. Словом, планів багато. І роботи – також.

– В історії волинських лісів свій слід залишили і волхви, і перші князівські захисники чи розпорядчі лісами, і лісничі Великолитовської держави та великопанської Польщі, і народні лісівники, яких Леся Українка у «Лісовій пісні» показала в образі дядька Лева. Яким має бути лісівничий суверенної незалежної держави Україна?

– Господарем. Пригадую, як іще мій дідусь розповідав про лісові наділи наших поліщуків. За панської Польщі наші діди отримали у власність, попри земельні наділи, і свої ліси. Берегли їх, мов зіницю ока. Як і за волхвів, ніхто без потреби живого дерева не рубав. На хату – тільки з молитвою і серед зими, коли дерево спить. На паливо – лише сухостій і позначене Перуном. Я не ідеалізую селянина – він не мав належних лісівничих знань. Але користувався правдою життя, був ощадливим, трудолюбивим і правдивим. Як мені здається, саме такі люди напрацювали основоположну сентенцію лісівництва: батько має посадити деревця на дім для онука, а син їх доглянути. Якщо хочете, це й символ правдивої України. Тієї, яку зараз виборюємо для онуків, котру зможуть побачити хіба наші діти. Ось такий має бути український лісівник – найперший і найстрогіший хранитель лісових багатств для майбутніх поколінь.

– Як збираєтеся сформувати цей новітній імідж лісівництва?

– Ліс – у кожного, мов на долоні. Не обов’язково бачити самого лісівника, щоб оцінити його працю. Сьогодні у відомчому підпорядкуванні обласного управління лісового та мисливського господарства перебуває 641 тисяча гектарів земель. Фактично – це третина всіх земель краю. Навіть із вікна автівки чи автобуса можна розгледіти, наскільки доглянутий ліс. На території державного лісового фонду облаштовано для відвідувачів 73 рекреаційних пункти вздовж автомобільних доріг та 542 місця короткочасного відпочинку в лісових обходах.

А ще – кожен ягідник, грибник, обходячи лісові масиви, бачать добротні дороги та меліоративні канави, лісомеліоративні смуги й малі рекреаційні пункти, триноги над мурашниками та шпаківні на деревах. Це і є обличчя лісоуправління, до якого входять 18 держлісогоспів, 4 лісомисливських, 2 державні мисливські господарства, Маневицька радіологічна лабораторія, Черемський природний заповідник, Лісовий селекційно-насіннєвий центр. Їхні трудівники щоденно дбають про лісовідновлення та лісорозведення, поліпшення якісного складу лісів, їх охорону й захист, раціональне використання.

З власного досвіду знаю, що байдужих до лісу нема, а отже, і найстрогіший контроль – по-сучасному, безкоштовний громадський моніторинг – лісівникам забезпечено. Нам залишається тільки чесно й сумлінно працювати, нічого не приписувати, не прикрашати, не перебільшувати.

– Для цього лісівнику потрібна певна квота довіри на господарську ініціативу…

– Погоджуюсь, але – не для корупціонера, п’яниці чи злодюги. Довіру виборюють справами. З одного боку, ми обмежили використання готівки, щоб добитися економії коштів, ресурсів і робочого часу, застерегти від використання тіньових схем. З іншого – надали можливість господарювати, проявляти ініціативу і повну господарську самостійність. Але наголошу: самостійність передбачає відповідальність. Сучасник може побачити лише дещицю наших справ, по-справжньому їх зможуть оцінити хіба нащадки років через 70-100 літ.

Інтерв’ю вів Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: Василь Мазурик із головою Держлісагентства Валерієм Черняковим.

Пожежна небезпека влітку


Розпочались жнива – гаряча пора не лише для аграріїв, але й для працівників лісового господарства. Зазвичай ця пора характеризується сухою вітряною погодою. Під час проведення жнив місцями проводиться спалювання стерні, іншої рослинності. А коли сільськогосподарські землі межують із лісовими масивами, то це створює реальну загрозу останнім, адже вогонь може перейти до лісу та спричинити великі лісові пожежі. Ці пожежі дуже небезпечні, тому що заходять у ліс широким фронтом, який іноді сягає кількасот метрів, особливо при сильному вітрі. Вогнем охоплюються великі площі. При сильному вітрі фронт вогню рухається зі швидкістю до 30 кілометрів на годину.

З метою недопущення виникнення лісових пожеж влітку та на виконання розпорядження Держлісагентства України керівництвом ДП «Ківерцівське лісове господарство» прийняті додаткові  профілактичні заходи по створенню достатньої кількості мінералізованих смуг, особливо у місцях масового відпочинку населення, вздовж автомобільних та залізничних шляхів, навколо лісових масивів, що межують із  сільськогосподарськими угіддями.

Основна увага звернута до працівників державної лісової охорони на забезпечення своєчасного виявлення загорянь та їх гасіння на початковій стадії, налагодження профілактичної протипожежної роботи з органами місцевого самоврядування, проведенні агітаційно-роз’яснювальної роботи серед населення про необхідність додержання вимог пожежної безпеки.

Завдяки повноті проведення всього комплексу профілактичних протипожежних робіт у лісових масивах ДП «Ківерцівське лісове господарство» в 2014 році не допущено жодного випадку загорянь.

Петро Романуха,

інженер охорони і захисту лісу ДП «Ківерцівське ЛГ».

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства