Стратегічне партнерство: Договір про співпрацю виконується

IMG_9698Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства цього року підписало договір про співпрацю зі Східноєвропейським університетом імені Лесі Українки. Такий крок приніс відчутну вигоду щонайперше студентам. Вони отримали можливість проходити виробничу практику на державних лісопідприємствах, зокрема у Волинському лісовому селекційно-насіннєвому центрі. Викладачів, а серед них є навіть колишній працівник лісоуправління доцент Василь Войтюк, цікавить наукова інформація. Лісівники у свою чергу сподіваються на новітні наукові розробки у сфері лісівництва. Нещодавно лісоуправлінці вже побували на Дні кафедри лісового та садово-паркового господарства біологічного факультету СНУ імені Лесі Українки, зустрілися з викладачами та студентами, ознайомились з діяльністю наукових та навчальних лабораторій, провели лекційні заняття для студентів ІІІ курсу. Відтак студенти відвідали Інформаційно-екологічний цент ВОУЛМГ, де зустрілися з начальником лісоуправління Василем Мазуриком та начальником відділу лісового господарства Борисом Бабелясом, ознайомились з музеєм Волинського лісу та оглянули виставку живопису «Волинський ліс очима художників». І ось нова спільна акція. На цей раз нею стала навчально-практична лісогосподарська екскурсія. Студенти другого, третього, четвертого та п’ятого курсів, які спеціалізуються на цій кафедрі, побували на лісорозсадниках ДП «Ковельське ЛГ» та ДП «Ратнівське ЛГ».
– Ця поїздка стала можливою завдяки підтримці Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке надало пальне для автобусів, – кажуть організатори цієї захоплюючої мандрівки доценти кафедри лісового та садово-паркового господарства біологічного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки Олександр Кичилюк та Василь Войтюк. – Незважаючи на прохолодну осінню погоду, поїздка вдалася. Адже краще один раз побачити на власні очі, ніж десять разів почути про лісорозсадники від інших.
На лісорозсаднику Ковельського лісгоспу екскурсантів зустріли головний лісничий лісгоспу Віктор Савчук, інженер лісових культур Віталій Громік та майстер лісу Анатолій Лисковець. Вони й показали гостям шкільне відділення, розповіли про черенкування, продемонстрували весь процес – від закладки до виходу товарних черенків. Студенти мали можливість ознайомитися також з клонуванням та щепленням. Закладка посівного відділення, підбір якісного насіння та вирощування сіянців надзвичайно цікавили не тільки студентів, а й викладачів. А ще науковці і майбутні ландшафтники дізналися про діяльність Ковельського лісгоспу, значення для нього лісорозадника, технологію вирощування посадкового матеріалу.
– Розсадник облаштовано на новому місці п’ять років тому, – каже Василь Войтюк. – То ж для вирощування сіянців створені найоптимальніші умови. Відповідно тут вирощується якісний посадковий матеріал, а ще найбільш затребувані саджанці для озеленення. Думаю, від цього спілкування у виграші залишилися не тільки студенти, а й працівники лісогосподарства. Адже у майбутньому, сподіваюся, наші випускники поповнять ряди працівників держлісгоспу.
На Ратнівському лісорозсаднику майбутніх ландшафтників зустріли головний лісничий Ратнівського лісгоспу Віктор Кузьмич та начальник розсадника Григорій Козел. Розсадник вразив своєю площею (33 га), належним порядком, чистотою на полях і в теплицях, гарним посадковим матеріалом сосни, вільхи, берези, міні-тепличками для укорінення живців декоративних рослин.
Лісоуправління та кафедра лісового та садово-паркового господарства біологічного факультету СНУ ім. Лесі Українки розширюватимуть і поглиблюватимуть цю взаємовигідну співпрацю.

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На фото Олександра Кичилюка: під час екскурсії до лісорозсадників.

IMG_9701 IMG_9705 IMG_9702 IMG_9707 IMG_9708 IMG_9704 IMG_9722 IMG_9728 IMG_9729 IMG_9731

 

 

Після побиття лісоохоронці потрапили у лікарню

Минулої п’ятниці інженер захисту лісу ДП «Камінь-Каширське ЛГ» Богдан Давидюк разом із майстром Пнівненського лісництва Віталієм Пасем квартал за кварталом об’їжджали лісові масиви майстерської дільниці №1. Близько 16 години їм передзвонив майстер лісу Тоболівського лісництва «Камінькаширсьагролісу» Вадим Невар і попросив про допомогу, оскільки почув, що хтось у лісі «господарює». Лісоохоронці рушили у вказаному напрямку і невдовзі натрапили на чоловіка, що віз зрубану сухостійну сосну. Богдан Давидюк зупинив підводу, представився і попросив чоловіка, а ним виявився сорокашестирічний житель с. Тоболи Віктор П., написати пояснювальну про вчинене ним лісопорушення, що той і зробив. Вадим Невар, що нагодився, припустив, що незаконним промислом займається ще хтось, і одійшов це перевірити. А Богдан Давидюк спробував скласти акт про вилучення бензопили, та лісопорушник розставатися з пилкою не захотів, відійшов на кілька метрів і до когось зателефонував. На цей виклик з’явилося п’ятеро чоловіків, які й завдали тілесних ушкоджень лісоохоронцям, що виконували свої службові обов’язки. Ті потрапили до лікарні. За фактом побиття відкрито кримінальну справу, ведеться слідство. Справа знаходиться на контролі Камінь-Каширського РВВС України та Камінь-Каширської районної прокуратури. Протягом п’яти днів підозрюваних у скоєнні злочину на допит ще не викликали…
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

 

Щодо надання благодійної допомоги

Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик звернувся з листом до голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика «Щодо надання благодійної допомоги». У ньому зокрема йдеться, що протягом березня-жовтня 2014 року державними лісогосподарськими підприємствами надано благодійної допомоги для забезпечення проведення заходів АТО, забезпечення сімей загиблих та учасників бойових дій, одиноких та малозабезпечених громадян на загальну суму 2 млн 512,7 тис. грн. У тому числі: пиломатеріали – 195,8 куб. м на суму 168,0 тис. грн (51-а ОМБр м. Володимир-Волинський, Державна прикордонна служба Північного Регіонального управління); баланси та рудстійка – 819 куб. м на суму 494,3 тис. грн (безпосередньо в зону АТО); дрова колоті – 160 куб. м на суму 55,0 тис. грн (безпосередньо в зону АТО); дрова паливні для сімей загиблих у зоні АТО, поранених та призваних на службу – 6365 куб. м на суму 855,0 тис. грн, забезпечено 1621 сім’ю; дрова паливні для одиноких та малозабезпечених громадян – 946 куб. м на суму 123,5 тис. грн, витрати на доставку благодійної допомоги складають 145,0 тис. грн; перераховано коштів на лікування, придбання обмундирування, бронежилетів, касок, медикаментів, тепловізорів та ін. – 671,6 тис. грн. Із загальної суми благодійної допомоги лісогосподарськими підприємствами нараховано 306,8 тис. грн податку на додану вартість та сплачено збору до бюджетів місцевого самоврядування за використання лісових ресурсів у сумі 35 тис. грн. Окрім того, передано для потреб армії 13 одиниць транспорту. Благодійна допомога надавалась за рахунок чистого прибутку державних лісогосподарських підприємств, який передбачалось спрямувати на розвиток виробництва.
При цьому також інформуємо, зазначається у листі, що станом на 28 жовтня 2014 року списки, які подаються районними державними адміністраціями, не є сталими і щоденно уточнюються. Із початку проведення акції кількість осіб збільшилась на 428. Це створює незручності у виробничій діяльності державних лісогосподарських підприємств та певну соціальну напругу серед місцевого населення. Інформація, отримана протягом періоду надання благодійної допомоги в частині забезпечення дровами паливними категорії одиноких та малозабезпечених громадян, свідчить про різні критерії визначення органами місцевого самоврядування конкретних осіб, яким потрібно надати допомогу, в додаткових списках окремі особи повторюються. Значна частина одиноких та малозабезпечених громадян вимагає від державних лісогосподарських підприємств грошової компенсації.
Начальник лісоуправління наголошує у листі, що державні лісогосподарські підприємства є суб’єктами підприємницької діяльності, на які державою покладено завдання із забезпечення охорони та захисту лісу, лісовідновлення, проведення лісогосподарських робіт. Фінансування лісогосподарської діяльності здійснюється за рахунок власних коштів, отриманих від реалізації деревини.
Функції ціноутворення, зазначається у зверненні, сьогодні здійснюють безпосередньо державні лісогосподарські підприємства, як суб’єкти підприємницької діяльності. Відповідно до законодавства державні лісогосподарські підприємства не мають права планувати та надавати благодійну, спонсорську та іншу допомогу (Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Це стосується також і дров паливних. Зміни, внесені Законом України № 1668-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» (опубліковано в офіційному виданні № 183 «Голос України» від 25.09.2014 року, а 3 жовтня, в «Урядовому кур’єрі») державних підприємств не стосуються. Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства з метою врегулювання зазначеного питання неодноразово зверталось до обласної державної адміністрації із пропозиціями щодо врегулювання зазначеного питання відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.1 протокольного доручення голови облдержадміністрації (протокол №6 засідання оперативного штабу з питань протидії загрозам національної безпеки в області від 10.10.2014), Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства пропонувало облдержадміністрації підтримати пропозиції Держлісоагентства України щодо внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а саме, пункт 5 частини першої статті 1 викласти в такій редакції: «благодійник – дієздатна фізична особа, або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), або юридична особа публічного права (в разі здійснення благодійної діяльності виключно в такій сфері, як сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності», та ініціювати зазначене питання перед Кабінетом Міністрів України внесення до законодавства вище зазначених змін (проект Закону із запропонованими змінами додається). На думку Василя Мазурика, це питання сьогодні архіважливе і має бути вирішене у найкоротший термін, оскільки від цього напряму залежить боєздатність ЗСУ, обороноздатність і міць України.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Про безпеку праці і складні погодні умови

Нещодавно загинув житель с. Муравище Ківерцівського р-ну Юрій П. Він заготовляв дрова, сухостійне дерево, яке зрізав, упало на нього і завдало смертельних травм. Без годувальника залишилося троє малолітніх дітей.
Цей нещасний випадок стався у кварталі №3, що належить до лісових угідь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенське». Тепер важко сказати, як розвивалися події, що стало причиною трагедії – необережність самого лісоруба чи якісь інші непередбачувані фактори. Це дослідить спеціальна комісія. Але людини не стало і це велика втрата для рідних, близьких, односельчан.
Цей трагічний випадок вкотре нагадує, що робота лісоруба, всяка робота із деревом – дуже небезпечна. Хочеться застерегти усіх, хто працює у лісі, особливо ж працівників державних лісопідприємств ВОУЛМГ, щоб були обережнішими, дотримувалися правил безпеки. Зараз, за прогнозами гідрометеоцентру, відбуватиметься зміна погодніх умов, будуть несприятливі для роботи дні. Зокрема пориви вітру сягатимуть до 30 м/с, передбачаються опади мокрого снігу та суттєве зниження температури. Тому всім працівникам на своїх робочих місцях варто бути максимально зібраними і обережними.
З метою забезпечення безпеки працівників лісової галузі області і безпечної експлуатації будівель, інженерних споруд та машин і механізмів, що належать до державних підприємств Волинського ОУЛМГ, зобов’язав вжити термінових і достатніх заходів по недопущенню аварій та нещасних випадків на виробництві й начальник лісоуправління Василь Мазурик.
Особливу увагу він звертає на лісосічні роботи і зобов’язує:
– завершити виконання заходів по підготовці до роботи в осінньо-зимовий період;
– закріпити інженерні споруди, покрівлі, вантажно-розвантажувальні механізми ,зупиняти роботу при поривах вітру більше нормативу( 11,5 м/с);
– посилити роботу служби (комісії) з безпеки руху транспортних засобів (голова комісії головний інженер), проводити випуск на лінію тільки справних транспортних засобів, по можливості зменшити кількість виїздів автотранспорту на лінію, провести позаплановий інструктаж водіїв у зв’язку настанням складних погодних умов, зниженням температури, закінчити роботи по забезпеченню водійського складу належними санітарно побутовими умовами та боксами, теплим спецодягом та засоби індивідуального захисту, підігріву води для автомобілів, утепленню кабін транспортних засобів, заміни мастила і шин на зимові;
– провести позаплановий інструктаж з працівниками господарств, привести пішохідні доріжки до вимог безпеки і т.п.).
Усі ці заходи, на думку лісоуправлінців, мають убезпечити роботу, попередити нещасні звичаї.
Обережними потрібно бути не лише лісорубам, а й звичайним людям, що прийшли до лісу. Іноді їх можуть чекати «сюрпризи» від «крадіїв». Скажімо, надрізане дерево, що не впало. Як це пише моя колега із Любомльщини Любов Хвас. Браконьєри хотіли поживитися, та в останню мить хтось їх злякав чи й самі побачили, що дерево може впасти на них самих, і покинули його надрізаним. Що буде, коли у вітряну погоду під ним опиниться людина, їм байдуже. Добре, що це вчасно виявили лісівники. Обережність нікому не зашкодить. Ліс має приносити людям радість, а не сум.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Від Шацька до Красного Бору

SONY DSC
Український край світу
Ці осінні дні лісівники Волині використовують для будівництва лісових доріг. Одна з них прокладається у віддалених лісових масивах Ростанського лісництва ДП «Шацьке ЛГ».
– Це одне з найвіддаленіших українських лісництв, адже знаходиться на кордонні з Білорусією, – каже директор ДП «Шацьке УДЛГ» Петро Ткачук. – Тут починається природний ареал зростання ялин, що тягнеться у глиб Білорусії. Багато заповідних урочищ, неповторні краєвиди. Це дивовижний край…
Довгий час Петро Петрович очолював Ростанське лісництво, знає тут кожне урочище, усі лісові путівці. Завжди – і для лісівників, і для місцевих жителів – питанням життя був доїзд до прикордонних сіл і лісових масивів. Одне з межових сіл Красний Бір, що знаходиться поруч українсько-білоруського кордону, досі вважалося відрізаним від усього світу, особливо ж, коли починалися осінні дощі. Звісно, найкраще про це знав лісничий Петро Ткачук і коли він очолив ДП «Шацьке УДЛГ», то і з’явився проект лісової дороги. Його виготовив проектант Укродіпродору Володимир Мазурець.
– Проект передбачає будівництво більше 10 кілометрів лісової дороги, – мовить Петро Петрович. – Попри значний інтерес для ведення лісівництва, вона має ще й соціальне значення. Хоча, – зітхає директор, – може й, трохи запізніло будуємо…
Цю його біль я зрозумів пізніше, коли ми дісталися у найвіддаленіше українське сільце з предивною назвою Красний Бір. А тоді директор передав, як мовиться, лісового журналіста своїм колегам – головному лісничому Андрію Самолюку та інженеру лісового господарства Володимиру Львовичу і ми помчали лісовим всюдипроходом з смт Шацьк повз Мельники, Лісову Пісню, Піщу, Кам’янку у бік Томашівки, але за кілька кілометрів від кордону звертаємо праворуч і мчимося через Ростань до Перешпи, а там… Там – край світу! Там нема доріг! Там бачимо пісковисько. З обох боків триметрові канави. Глина… Це далі почнеться щирець. Золотий і білий-білий пісок. І в глибині душі я сподівався, що побачу десь у триметровій канаві справжній янтар, за який іде війна на Рівненщині. Але янтарю не було. Натомість нас чекала вже злегка втрамбована піщана дорога. Її ширина – метрів три-чотири. Але це лиш чорновий варіант. Ширина полотна буде до 6 метрів.
– А яка вартість одного кілометра? – поцікавився.
– Думаємо вкластися у 100 тисяч гривень, – мовить головний лісничий. – Адже ми використовуємо унікальну технологію, де і пісок, і гравій з наших місцевих родовищ. Та й творці дороги – економні і ощадливі люди, мають досвід будівництва. Втім, ми зараз із ними познайомимося.
Але, виявилося, зробити це було не просто. Бригада лісових дорожників настільки швидко працювала, що ми її наздогнали вже ген перед сільцем Красний Бір. Для цього нам знадобилося проїхати чотири кілометри фактично вже готового дорожнього полотна, щоправда без гравію. Проминули два меліоративні канали, прокопані ще у радянські часи. Їх роль у водорегулюванні цього поліського крайсвіту і досі залишається вагомою. Довелося побачити й господарку бобрів. Ці працелюби «зрізали» не одну осицю, заготовляючи корм на зиму. Слава Богу, рівень води у каналах задовольняє боброві родини і вони їх не сильно пошкодили. Втім, хто зна, який стан справ у непрохідних поліських пущах! Канави, прокладені обабіч шляху, мають пов’язатися з меліоративними каналами. Тож виходить, що окрім самого шляху через лісові перегони, закільцьовується придорожніми канавами і меліоративна система.
Красивий ліс в осінню пору. Бори! Ялинники. Тут знаходиться їх природній ареал зростання, тож вони почуваються тут чи не найкраще у нашім краї. Дубки. Берізки й осиці. Ліщина, кришина, вовчі ягоди, ялівці… Вересовища і ягідники. Запізнілий цвіт цілющих зел. Сліди диких кабанів і дрібних звірів.

Будівничі доріг
А ось і екскаватор, що день і ніч краде у лісу піщугу на дорожнє полотно. Його залізна рука черпає і черпає, мов граючись, пісок то з одного, то з іншого боку, висипає на дорожнє полотно, а слідом іде бульдозер, який рівняє, втрамбовує…
Але дорожня лінія кривуляє лісом, мов п’яниця…Мої супутники на те лиш усміхаються… За основу дорожнього полотна взято старий лісовий путівець, який починався із стежки, а відтак кінного шляху… Може й випив коли який перший пішар чарчину у Перешпі та пішов у Красний Бір по дівку та й запетляв отак, а може й тверезим поміж боліт та ямиськ проклав цей путівець. Це згодом народилася дорога, що єднала Перешпу і Красний Бір. Лісівники тримаються того прадавнього шляху… Може вона й кривуляє, зате не потрібно додатково вирізати пристигаючий ліс і затрати на проектні роботи значно менші.
До нас виходить інженер ТзОВ «Дорф-Арб» Леонід Моцюк, дивується, що їх знайшли у такій далечіні. Розповідає, що працюють у три зміни. Бригада досвідчена, знає свою роботу, проклала більше 1000 лісових доріг по всій області.
– А в яких саме районах? – цікавлюся, бо бачив не одну лісову дорогу.
– У Володимир-Волинському, Шацькому, Любомльському, Ратнівському, Любешівському, Маневицькому, – перелічує Леонід Федорович. – Ця бригада – із Каменя-Каширського. За кермом екскаватора-катапілєра зараз працює Ігор Бусько, на бульдозері – Микола Юневич. Загалом же трудиться шість працівників.
Не приховуючи хвилювання, повідомляє, що найбільше цій дорозі раді жителі села Красний Бір. Власне, як такого села вже й не зосталося, запізніла ця дорога, ох і запізніла…
– Я хотів би, щоб ви побачили це село… – каже Леонід Григорович.
«Сходить» у бік бульдозер, поступається дорогою екскаватор і я бачу, що останній вимощує собі шлях-доріжку ще й гілляччям, дрібною деревиною. А вже далі починаються ямиська, перегони і головний лісничий залежно від ситуації вмикає то передні, то задні ведучі мости… Ми зариваємось по кабіну у калабані, вертимось у багні, аж з-під коліс грязюка летить на верховіття сосен. Але щоразу із найбільших ям якимось дивом автівка виривається і мчить до Красного Бору.

Красний Бір
Аж ось ліс розступається і перед нами відкривається велика просторінь, щоправда, у багатьох місцях вже поросла молода соснина. Ліс наступає не тільки на поліські поля, а й села. Багато українських хуторів і сіл стерто із карт чи примусовим переселенням, чи й навмисною не підтримкою держави. А це ще тримається. Головний лісничий каже, що тут живе шестеро жителів, та є надія, що їх кількість збільшиться, бо всі спорожніли хати, що і досі стоять пусткою, викупили заможні міщани.
– Хто ж тут живе?
Моє питання лишається без відповіді, а втім головний лісничий каже, що про це можуть знати на кордоні.
– Тут є ще лісовий кордон! – каже поважно. – Колись жив лісник, ще залишилася його дружина із сином.
Але й досі він зветься кордоном і сюди щоразу заглядають усі лісники, розпитують в удови про її здоров’я, передають привіти, при потребі привозять необхідні речі.
…Я фотографую старі хати, у яких росли діти, справляли весілля, хрестини, жалобні обіди. Тепер ці берегині самі вмирають від старолття. Певне, пережили своїх господарів, сповна виконали свій обов’язок і тихо відходять… Вгрузають у землю, відкриваються зорям і сонцю… З природи прийшли і в природу відходять. Хоч он у тій, новішій, ще жевріє життя. Поряд є криниця, хлівець і навіть собака на прив’язі подає голос. Маленька хатинка серед села, що кришиться-вмирає на очах, ще підфарбувала стіни й віконниці. Іще вісить на дверях замок… Але людей не видко.
– Їдьмо на кордон, – каже головний лісничий. – Баба Іра все розкаже, про всіх розповість.

Лісовий кордон
І ось вже спиняємось біля дерев’яної огорожі, за якою видніється хатинка, з якої сиплеться глина і вже світить ребрами дранка, і хлівець, і криниця з накривкою, стара Волинянка, що здається назавжди спинилася серед подвір’я, і зарослий городець. Нам пощастило: у дворі двійко жінок – старша і молодша. Біля них пасеться кізочка, на ганку сидить кілька котів.
Найстарша і є господиня кордону – баба Іра.
– Ірина Панасівна Жилюк, – сміються очі. – Коли помирав мій чоловік, казав, щоб я довго тут не затримувалася. А я все топчу землю, гляджу кізочку Білочку, маю три курчки, півня і шестеро котів. Цишом тико коза і котики біля мене. Якби не молилася, не знаю, чи жила б…
Ірина Панасівна родом з с. Ростань. Вийшла заміж за лісника Петра Семеновича і ось уже 60 років мешкає у цій хатинці. Її старшому сину Івану сповнилось 60, середульшому Михайлові – 43, з ним і живе. Він ще холостякує. Не так просто у цім безлюдді знайти собі жінку. Щодня їздить на роботу. Найдальше за щастям заїхав Володя – аж у Тюмень. Ще має три дочки – Віру, Надію і Любов. Не просто було поставити на ноги шестеро дітей, та, дякувати Богу, всі живі-здорові, думка про них, а ще молитва і тримають на світі. Начальниці кордону у травні виповнилося 83. Вона ще порається на городі, садить навіть квасолю: «Так гарно родить! Такої ні в кого нема!..». Її провідує ростанський лісник Петро Семенович Мегель і ось ця світла жінка, що стоїть із кетяжками хмелю і приласкує Білочку (кізка біла, як сніг, тому й Білочка). Провідниця – своя, сільська, краснобірська. Прийшла до тітки, аби переконатися, що жива-здорова. Тут не так й багато людей, з ким би можна перекинутися слівцем чи бодай заглянути в очі. Є ще 90-річна Катерина Микитівна Нехінь. В останньої троє дітей – дві дочки і син. Син живе у Прибалтиці, але вже виробляє українське громадянство і хоче переїхати у Красний Бір, щоб доглянути стареньку матір. А в неї, у Валентини Трохимівни Прокопенко – один син Сергій, йому тридцять дев’ять років, живе у Бресті. Є сімнадцятирічний онук Кирило. Влітку навідуються у гості. Тут дуже красиво, головне ж – тихо. Всі старі хати викупили поважні люди. Серед них є навіть районний архітектор і це дає надію, що село відродиться.
Найближче від Красного Бору – білоруські села Селяхів та Приборово, трохи далі Комарівка, де народився космонавт Петро Климук. Але тепер до них не пройдеш: розділив села державний кордон. У Краснім Бору давно вже нема ні крамниці, ні клубу, ні медпункту, ані контори. Один КОРДОН. Лісовий кордон – не застава, хоча лісівники і з прикордонниками дружать, спільно вартують і державний кордон, і ліси бережуть. І ось повз їх хат і в кількох кроках від лісового кордону тепер пройде нова гравійка, якою можна буде їздити впродовж усього року.
Робимо фото напам’ять і рушаємо маршрутом майбутньої лісової дороги. Довкіл соснові бори. Лісові стежки мережать цей крайсвітній ліс. Біля котрогось перехрестя бачу годівничку: єгер зробив для підгодівлі кізочок. Натрапляємо й на сліди диких кабанів.
Як швидко сюди прийде техніка, ніхто не береться сказати. Головний лісничий й інженер лісових культур приглядаються, які дерева краще зняти, щоб розчистити простір під дорожнє полотно. Належить зробити ще багато роботи.
Цю лісову дорогу прокладають день і ніч, працюють у три зміни і я не здивуюся, якщо мені скажуть, що поки писалися ці рядки, вона вже обігнула Красний Бір, пройшла повз кордон, де живе Ірина Панасівна із сином, і крутнулась слідом за нами назад до Перешпи. Може саме цей лісовий путівець зможе врятувати Красний Бір!
Сергій Цюриць,
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: будується лісова дорога; інженер Леонід Моцюк; бульдозеристи-екскаваторники Ігор Бусько та Микола Юневич; село Красний бір; стара хатина; Ірина Жилюк; Валентина Прокопенко; лісовий кордон.

SONY DSC

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC

 

 

«Лісова школа»: Студентський десант на мистецький плацдарм лісоуправління

IMG_5388…Вранці, як і обіцяв доцент кафедри лісового та садово-паркового господарства біологічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Василь Войтюк, на подвір’я Волинського лісоуправління висадився студентський десант. На кілька годин хол й ІЕЦ ВОУЛМГ стали ще й навчальною Меккою. Це тому, що у гості до лісівників завітали студенти третіх-п’ятих курсів біологічного факультету. Усміхнені обличчя, сонячні промінчики і цікавість в очах. Багато з лісоуправлінців, дивлячись на хлопців і дівчата, згадали і власну студентську пору. Майбутні біологи, дизайнери-ландшафники та лісівники тим часом оглянули опудала лісових звірів, почули цікаві історії про зубрів і оленів, вовків і диких кабанів. А в Інформаційно-екологічному центрі ВОУЛМГ на них чекала захоплююча екскурсія лісомистецькими стежками і зустріч із начальником лісоуправління Василем Мазуриком. Серед студентів, до речі, була і його донька. Очільник лісогалузі розповів про осінні клопоти лісівників, поцікавився навчальною програмою студентів, їх уподобаннями. Хлопці й дівчата дізналися, що головний управлінець народився у с. Поліському на Старовижівщині, закінчив Шацький лісний технікум, Українську сільгоспакадемію, працював на різних ділянках у лісогалузі, а лісоуправління очолив цьогоріч. До речі, не останню роль у його виборі професії відіграв і дідусь – знаний народний майстер по виготовленню скрипок.
– Сподіваюся, частина із вас у майбутньому прийде до нас на роботу, – висловив надію Василь Васильович. – Будемо вас чекати! – і запропонував на продовження співпраці лісоуправління з біологічним факультетом наступного разу організувати поїздку до Волинського селекційно-насіннєвого центру та Звірівського мисливського господарства. Звісно, таку пропозицію усі підтримали і ми ще розповімо, як ця ідея буде реалізовуватися у життя.
А згодом відірвався від нагальних справ і начальник відділу лісового господарства ВОУЛМГ Борис Бабеляс. Цікаво розповів про діяльність провідного відділу, виробничі завдання і планові показники, своїх колег, з котрими пліч-о-пліч працює. Студенти дізналися, що він уродженець Локачинського р-ну, виростав поблизу лісочка і, зачарований його красою, вступив до Шацького лісного технікуму, а після служби в Армії поїхав ще й за червоним дипломом у Львівський лісотехнічний інститут (тепер Національний лісотехнічний університет України). Починав свою трудову діяльність робітником, був інженером, головним лісничим, директором лісгоспу і ось уже чотири роки очолює провідний відділ лісоуправління.
– Роботи багато, – зізнається, – але вона цікава.
– Чи є хоч один лісок, де б ви не побували? – поцікавилися.
– У лісах Шацького р-ну, де працював довший час, вклонився кожному дереву, – відповів роздумливо, – об’їздив і всі ліси області. Хіба у якийсь квартал не дійшов. У нашій системі 116 лісництв. Щоб їх об’їхати, року не вистачить. Я ж побував не тільки у всіх лісгоспах та лісництвах, а й підпорядкованих їм лісових масивах…
Було багато позитивних вражень від перегляду картин на лісоозерну тематику. До колекції «Волинський ліс очима художників» увійшло понад шістдесят пленерних робіт більше двадцяти художників зі всієї України. Ця унікальна колекція створювалась впродовж п’яти років у Шацькому, Ковельському і Любешівському р-нах. Всі, визнали, що художникам вдалося передати лісовий колорит, а декотрі картини просто чудові.
А ще йшлося про війни супроти лісу і його охоронців. Насамкінець усі обмінялися своїми враженнями від побачено та почутого і домовилися про наступні «творчі класи» в пенатах живої природи.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: студенти біогологічного факультету із зацікавленням слухають розповідь начальника ВОУЛМГ Василя Мазурика; спілкуються з начальником відділу лісового господарства ВОУЛМГ Борисом Бабелясом; оглядають картини; дискутують.

IMG_5392 IMG_5396 IMG_5407 IMG_5411 IMG_5403 IMG_5376 IMG_5382 IMG_5384 IMG_5400 IMG_5397

«Лісова школа»: Розвідка боєм

IMG_5336Вчора на День кафедри лісового та садово-паркового господарства біологічного факультету до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки завітали головний лісничий Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета і головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства управління Володимир Неводнічик. Ознайомившись із науковими і навчальними лабораторіями та прочитавши лекцію для третьокурсників, лісівники запросили кафедристів до лісоуправління. І ось сьогодні вже студентки-другокурсниці Анна Радчук та Оксана Сіжук разом з доцентом Василем Войтюком зробили візит у відповіді. Гості ознайомилися з дендропарком лісоуправління, оглянули кабінети, де працюють лісоуправлінці, оглянули виставку картин та музей волинського лісу. Дізналися багато цікавого як про лісову справу, так і пленерне мистецтво, яке започаткував на Волині голова обласного відділення Українського Фонду Культури Геннадій Сарапін. Олександр Боровицький розповів діяльність волинських лісівників, зокрема й новітню техніку та електронний облік деревини. А потім відбулася цікава дискусія про роль лісів у житті людини.

– Це була тільки розвідка боєм, – пожартував Василь Петрович. – Завтра чекайте уже всіх студентів нашої кафедри.

А чом би й ні. Тож завтра у «Лісовій школі» відбуватимуться не лише цікаві заняття, а й зустрічі з лісоводами.

Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: розвідка боєм.

IMG_5348IMG_5359IMG_5360IMG_5357IMG_5361IMG_5356IMG_5362

IMG_5364

 

Попередили браконьєрку

IMG_2038На Покрову рейдова бригада лісівників та самооборони попередила браконьєрку. А розпочалося усе з дзвінка.
– У наш відділ охорони та захисту лісу зателефонував невідомий і повідомив, що на кукурудзяному полі між селами Бережанка та Шклінь невідомі роблять облаву на дикого звіра, – розповідає директор ДП «Горохівське ЛМГ» Леонід Семенюк. – На місце події одразу виїхала рейдова бригада.
На кукурудзяному полі тим часом йшла косовиця, комбайн нарізав покоси. Коли рейдова бригада ДП «Горохівське ЛМГ» у складі її директора Леоніда Семенюка, головного лісничого Володимира Супруна та головного інженера охорони та захисту лісу Віталія Пивовара прибула на поле, виявила там людей зі зброєю. Це було несумісним ні з кодексом мисливця, ні тим паче з правилами полювання. То ж природоохоронці викликали наряд міліції, а самі тим часом затримали горе-полювальника. Ним виявився луцький бізнесмен Петро Г. У нього вилучено гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-18Є. На той час на місце події слідом за працівниками райвідділу міліції з Луцька прибули працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Кропива з колегою та представник Волинської самооборони, член координаційної ради люстраційного комітету області Анатолій Сковера.
– Винуватець порушив усі відомі правила полювання, але не бажав цього визнавати, – каже Анатолій Гнатович. – Навіть погрожував членам рейдової бригади.
За фактом незаконного полювання складено протокол. Мисливську рушницю вилучено й передано у райвідділ міліції. Порушнику правил полювання доведеться сплатити штраф. Природоохоронці вважають, що їх своєчасне втручання вберегло не лише життя дикому звіру, а й частково репутацію самого бізнесмена і його статки, бо інакше сума відшкодувань і штрафу була б в рази більшою. При цьому зазначають, що це не перший випадок, коли оперативні дії працівників державної лісової охорони лісоуправління та лісомисливських господарств, самооборони та Громадської ради, що діє при ВОУЛМГ, упереджують браконьєрку на парнокопитних. Питання, чи варто людям з достатком у такий скандальний спосіб «привертати увагу» до свого бізнесу і способу життя, наразі лишається без відповіді.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

«Лісова школа»: Майбутні педагоги зустрічалися з лісоуправлінцями

IMG_5221[1]«Лісова школа» ІЕЦ ВОУЛМГ повниться голосами студентства. Цього разу до неї завітала 1-Б група Луцького педагогічного коледжу. Першокурсників цікавила професійна діяльність лісівників, історія лісів та їх майбутнє. А ще вони познайомилися з виставкою «Волинський ліс очима художників».
– Ми сьогодні побували на дуже цікавій виставці, – написали у книзі відгуків Ірина Клочак, Ольга Венько, Влада Скрипнікова, Ірина Тарасюк, Орися Лисовець, Ірина Тарасюк, Оксана Гурин, Христина Тарас та інші. – Дякуємо вам за отримання корисної для нас інформації.
До слова, перед студентами педколеджу і «Лісової школи» ІЕЦ ВОУЛМГ вже традиційно з цікавими розповідями виступили працівники лісоуправління Олег Яворський та Олександр Боровицький. Перший розповідав про правила поведінки у лісі, нагадавши, що потрібно берегтися кліщів та дотримуватися правил пожежної безпеки, другий повідав про лісогосподарську новинку – електронний облік деревини, продемонструвавши чипи, які є у лісовому музеї.
Ця зустріч відбулася з ініціативи заступника директора Волинського обласного еколого-натуралістичного центру, керівника гуртка молодих екологів, що діє на базі педколеджу, Світлани Сподарик.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: «Лісова школа» за участю студентів Луцького педколеджу.

IMG_5231[1]IMG_5226[1]IMG_5217[1]