Чи є шанс на порятунок у заповідних лісів, які через всихання перетворюються в мертві зони?  ФОТО
Представник шведської компанії ВСС, яка займається виробництвом обладнання для вирощування сіянців із закритою кореневою системою, відзначив досвід волинських лісівників
Олександр Кватирко: «Лісівникам потрібно лишити такі лісові насадження, за які не буде соромно перед внуками і правнуками»
У мисливському господарстві немає періоду відпочинку

Рятувальники Горохівського району здійснили рейдові перевірки в лісах

Рятувальники та лісівники тісно співпрацюють щодо попередження пожеж в екосистемах і систематично проводять рейдові перевірки у лісових масивах області.

Так фахівцями Горохівського РВ У ДСНС України у Волинській області спільно із лісівниками проведено рейд по лісових масивах Горохівського району щодо дотримання населенням правил пожежної безпеки, повідомляє прес-служба ДСНС у Волинській області. Продовжити читання→

Браконьєри вбили вагітну оленицю

IMG_2785Дикий випадок у ніч з суботи на неділю трапився біля села Муравище Ківерцівського р-ну. Удосвіта місцеві жителі почули, як хтось стріляє неподалік лісового урочища. Єгер ДП «МГ «Звірівське» Олександр Перхалюк одразу ж повідомив про це керівництво.
Разом із громадськими активістами він вирушив до місця, де пролунав постріл. Продовжити читання→

Чотири броди кожної людини

Відомий український письменник і драматург Михайло Стельмах («Правда і кривда», «Кров людська – не водиця» та ін.) говорив, що в житті кожної людини є чотири броди: блакитний, як світанок – дитинство; як сон хмільний – брід кохання; брід праці й житейських турбот; і, нарешті – брід внуків та прощання. Від того, як людина переправиться через них, стає видно, чого вона варта.
Джерело: світоглядний портал «Рідна країна»

 

Покоління обпалене війною: Фронтовика покликав ліс

Володимир Федорович Савич народився 10 серпня 1924 року в селі Слобода-Ялтушівська Барського району Вінницької області в родині службовця. З 1931 року по 1941 рік навчався в Ялтушівській середній школі. З 1941 року по березень 1944 року знаходився на окупованій фашистами території, частково працював механізатором Ялтушівської МТС.
В березні 1944 року його призвали в армію. Перебував на фронті в складі 131 полку 71 стрілецької дивізії 13 армії. До березня 1945 року був командиром відділення. В липні 1944 року отримав поранення і після лікування був демобілізований як інвалід війни.
З 1945 року по 1949 рік навчався в Київському лісогосподарському інституті, де отримав диплом інженера лісового господарства. З 1949 року по 1952 рік працював лісничим Плисківського лісництва Іллінецького лісгоспу Вінницької області. З серпня 1952 року по липень 1953 року – старший лісничий Луцького лісгоспу. З липня 1953 року по липень 1955 року – головний лісничий Волинського управління лісового господарства.
В 1955 році призначається тимчасово виконуючим обов’язки начальника обласного управління лісового господарства, де працював до жовтня 1957 року. З 1957 року по лютий 1961 року – заступник голови Волинської обласної планової комісії. З 23 січня 1961 року – директор Ківерцівського лісгоспзагу. На цій посаді пропрацював до виходу на пенсію –15 серпня 1985 року.
Був умілим керівником і організатором виробництва. Під його керівництвом лісгоспзаг Указом Президії Верховної Ради СРСР був удостоєний найвищої урядової нагороди – ордена Леніна. Колективу присвоєно почесне звання «Колектив комуністичної праці». В. Ф. Савич особисто брав активну участь у громадсько-політичному житті. Був членом партбюро лісгоспзагу, керівником комсомольсько-молодіжного гуртка політосвіти. Неодноразово
обирався депутатом Ківерцівської районної ради трудящих і членом Ківерцівського райкому КП України.
Під керівництвом В.Ф. Савича лісгоспзаг за успішне осушення лісових площ тричі був учасником Виставки досягнень народного господарства. А за механізоване проведення лісоосушення на площі 5600 га і за освоєння осушених площ під лісові та сільськогосподарські культури в 1965 році Ківерцівський лісгоспзаг Комітетом Виставки досягнень народного
господарства нагороджений дипломом II ступеня.
В. Ф. Савич за розробку і впровадження технологій комплексної механізації по лісоосушенню в 1964 році Комітетом Виставки досягнень народного господарства нагороджений срібною медаллю.
Був нагороджений медалями «За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг», «За боевые заслуги», «XX лет победы над Германией» (1965), «50 лет вооруженных сил Союза ССР» (1984), орденом Вітчизняної війни (1990). За ратну працю відзначений медалями «За доблестный труд» і «За трудові заслуги» (1967), ювілейною медаллю «За доблестный труд в честь 100-летия со дня рождения В. И. Ленина» (1970), орденом Трудового Красного Знамени (1971), медаллю «Ветеран труда».
У 1968 році йому присвоєно звання заслуженого лісовода Української PCP. З дружиною Євгенією Павлівною (1924) виховали доньоки Валентину (1950) та Ольгу (1954).
В. Ф. Савич помер у 2004 році.
У Волинському лісоуправлінні Володимира Федоровича завжди згадують добрим словом, цю пам’ятають передають молодим поколінням лісівників.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

 

Слово про ветерана: Називав його другим батьком

У ці травневі дні з великою повагою згадую ветерана-фронтовика Володимира Савича. Від 1989 року мені поталанило з ним працювати в об’єднанні «Волиньліс», яке згодом реформувалося у Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства. Одразу зауважу, це була людина надзвичайно високої культури. Він, якщо потрібно було, міг так сказати, що у п’ятах кров холонула. Звісно, з поміж тисяч людей, котрих я знав, він залишиться для мене видатним корифеєм лісової галузі, врівноваженим керівником. Я постійно відчував його батьківську опіку і підтримку, за що частенько називав другим батьком. А він багато чому мене навчив, допоміг по життю, залишив добрі спогади про себе, рідних, фронтових друзів. Не раз і не два пригадував фронтові епізоди: важко тепер повірити, але часто йшли у бій вкраїнські призовники з однією гвинтівкою на кількох солдат…
…Володимир Федорович ніколи не хвалився, що саме йому випало розбудовувати лісову галузь, формувати найперший управлінський апарат. Лише на одрі свого життя, розповів мені, як це було. Його направили на Волинь, де він фактично і зайнявся формуванням галузевого об’єднання. У центрі Луцька, мов сирота, на болоті стояло лише одне лісництво.. Туди й прибув фронтовик, щоб організовувати роботу спершу Луцького лісгоспу, а відтак і всієї лісової галузі, перемагати болота і бездоріжжя..
Олег Яворський, головний спеціаліст відділу лісових ресурсів ВОУЛМГ

 

Розроблено нове Положення про порядок реалізації необробленої деревини

Групою з питань регулювання ринку деревини Платформи реформування лісового господарства розроблено Положення про порядок реалізації необробленої деревини. Новий документ презентували 27 квітня на засіданні Координаційної ради в Держлісагентстві.

2В Положенні враховано всі пропозиції фахівців та зацікавлених сторін.

Ознайомитися з документом можна тут.

 За матерiалами: прес-служби Держлісагентства

У селі Житнівка зупинили трактор з лісопродукцією

У селі Житнівка Камінь-Каширського району зупинено трактор, навантажений самовільно зрубаною лісопродукцією. Лісопорушення (11 дерев породи сосна) скоєно в 16 кварталі Стобихвівського лісництва. Загальна сума збитків становить 45 тис. 970 грн.

Трактор зупинили працівники державної лісової охорони Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та мобільної групи ДП “Камінь-Каширське лісове господарство”, проводячи спільний рейд.  Лісопродукцію вилучено і доставлено на нижній склад Камінь-Каширського держлісгоспу, а матеріали передані в районний відділ міліції для розслідування.

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Покарали лісокрада

Працівники державної лісової охорони ДП «Цуманське ЛГ» 14 січня 2015 року при патрулюванні лісових масивів Сильненського лісництва затримали жителя с. Сильне Ківерцівського району Михайла Р. Він самовільно зрізував дерева у загальнозоологічному заказнику місцевого значення «Кемпа». Загальна сума збитків, завдана внаслідок незаконної рубки, склала 28200 гривень. Проти браконьєра була порушена кримінальна справа за ст. 246 ККУ. Та не встиг суд її розглянути, як чоловік знову пішов «на діло» і 14 березня повторно був затриманий лісоохоронцями, тепер уже з самовільно зрізаною вільхою – сума збитків склала 4249,54 грн. 24 березня цього року Ківерцівський районний суд по першому провадженні засудив саморубщика до 1 року умовного терміну та зобов’язав відшкодувати лісогосподарству 9000 гривень збитків, при цьому конфіскував знаряддя злочину. По другій справі – ще чекає судовий розгляд.
– На території Сильненської сільської ради знаходиться п’ять пилорам, – каже головний лісничий ДП «Цуманське ЛГ» Сергій Арендарчук. – Декотрі з них скуповують крадену ділову деревину. При цьому вдаються до хитрощів, офіційно виписують 10-15 кубів пиловника, намагаючись легалізувати сотні, які беруть від лісокрадів за безцінь. Потім, перепродують, як цілком законний і легальний товар.
Зараз цуманські лісівники спільно з міліцією, прокуратурою та СБУ розробляють проти лісокрадів та пилорамщиків-скупщиків жорсткі заходи, які дозволять вивести їх на чисту воду.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

 

Мисливські собаки: Золото міжнародного турніру – у волинян і серба

IMG_3790Міжнародні змагання норових собак по лисиці і борсуку рангів САСТ та САСІТ FCI відбулися у Шацьку. Організаторами виступили Волинський обласний осередок ФМСУ та розплідник «Чорне узлісся». До Шацька приїхало п’ятнадцять представників із республіки Сербія, троє із Польщі, делегація з Києва і Київської області, Черкас, Тернополя і, звичайно ж, з Волині. Кожен привіз своїх найспритніших чотирилапих мисливців. Змагання проходило на комплексі з випробування норових собак у два етапи – спершу за рангом САСТ, відтак – за FCI-САСІТ. Собаки у штучній норі «полювали» на лисиць і борсуків. Для цього організатори привезли 11 лисичок та два борсуки. Судили цей захоплюючий міжнародний турнір експерт-кінолог Всесоюзної категорії Анатолій Дем’яненко (головний суддя, експерт FCI) із Кіровограда та експерт КСУ киянин Володимир Пустоваров. Допомагали їм досвідчені собаководи Роман Цешинський, Андрій Стасюк та Олександр Мельничук, також студентки Шацького лісоколеджу ім. Валентина Сулька Яна Косько і Світлана Жипа.
Золото міжнародного турніру відповідно по лисиці і борсуку у ранзі САСТ вибороли кобель на кличку Іохан Юніор Горана Бєліча (Cербія)) та ENCO vom Unna Line Ігоря Жмурка (смт Шацьк, Україна). Срібло в обох видах виграла собака на кличку Фінан Хісі Поку Жака Конрата (м. Кунов, Польща)). Бронзовими призерами судді назвали собак на клички Покі Хісі (Жака Конрата) та ANGUS od Milosavjevica (Ігоря Жмурка).
У ранзі САСІТ FCI золотими призерами по лисиці і борсуку відповідно стали кобелі ENCO vom Unna Line Ігоря Жмурка (смт Шацьк, Україна) та Пірс Романа Цешинського (м. Ковель, Україна), срібло вибороли ягдтер’єри Харлі Йовіца Відовіча (м. Бєлград, Сербія) та ANGUS od Milosavjevica Ігоря Жмурка, бронзу завоювали Пірс Романа Цешинського і Лоп (Міхаеля Імерека, Сербія).
Всього було здійснено близько сто п’ятдесяти пусків. Високий клас собак, які за десятки секунд «розправлялися» з лисицями і борсуками, позначилося на шаленому темпі і дозволило час цих захоплюючих міжнародних змагань максимально спресувати, провести дуже мобільно і експресивно. Шацьк знову підтвердив репутацію гостинного і надійного центру норових собак, зокрема німецьких ягдтер’єрів. Це був своєрідний огляд цієї норової породи – поляки, серби і українці, демонструючи своїх собак, приглядалися і до чотирилапих вихованців колег по захопленню. І, як засвідчили результати турніру, українці твердо утримують лідерські позиції у виведенні та тренуванні цього знаного у світі чотирилапого мисливця. Перемога у ранзі САСІТ FCI (від САСТ відрізняється вищим міжнародно визнаним рівнем) двох волинських собак ENCO vom Unna Line Ігоря Жмурка і Пірса Романа Цешинського, довели, що недаремно фактично збірна ягдтер’єрників Сербії (представники різних міст і селищ усієї країни) їде до нас за півтори тисячі кілометрів з над берегів Дунаю і Адріотичного моря. Тим паче, що ягдтер’єр Харлі Відовіца Йовіча ставав інтернаціональним чемпіоном, двічі виборював золото у своїй країні, здобув чимало титулів на різноманітних європейських клубних змаганнях. Маленьку збірну норовиків Польщі представляли Жак Конрат із Кунова, Марек Ліпович із Кельце і Володимир Башняк із Любліна. У міжнародних змаганнях також взяли участь вельштер’єри і навіть представник невизнаної у світі англійської породи Daterdel-Terier. Центральна Україна (Київ, Черкаси) привезли аристократів норових порід – жорсткошерстих такс. Відкриттям цього Міжнародного турніру став власник заводу цих такс Володимир Єрмолюк. Людина-інтелектуал, патріот українського мисливського собаківництва й більш дослідник природи, аніж мисливець. Мудрість і зваженість цього інтелігента вже перемагають інстинкти мисливця. А його завод по виведенню такс – чи не найцікавіший серед подібних в Україні і навіть у Європі. Його чотирилапий вихованець Амадеус ставав інтерчемпіоном, має 27 дипломів І ступеня, однаково добре полює на лисиць, борсуків, кабанів і пернату дичину. У смт Згурівка Київської області, де мешкає наш герой, зараз виховується дванадцять такс. Про рівень роботи цього виховника собак, свідчать в’язки, що розписані на роки вперед. Можна писати мемуари про собачу любов з аристократами чи аристократками європейських такс-принцес-королівн і королевичів. Нещодавно до його інтерчемпіона «сваталасIMG_3991 IMG_4152 IMG_3608я» найкраща таксиха Словаччини. Володимир Єрмолюк виведенням собак займається десять років, тримає кілька порід, але перевагу віддає вихованню елітної мисливської такси, мріє вивести таку лінію, якою б гордилася Україна і з її представниками намагалися поріднитися найвідоміші європейці.
– А правда, що такси – суто норові мисливці? – поцікавився.
– Мої однаково добре полюють у норах, лісових та польових мисливських угіддях, в очеретах і на воді. Борсук, лисиця, заєць, дикий кабан, козуля, перната дичина… Ніколи ні за яких умов не лишають після себе підранків. До того ж, і в повсякденному житті – це великі симпатяги і розумахи.
На ці змагання він приїхав з друзями-однодумцями Володимиром Бачурином (м. Київ, Черкаси), Анатолієм Скринником (м. Київ) та Олександром Зубрицьким (с. Чабани Київської обл.). І це була дуже знакова і світла демонстрація породи жорсткошерстих такс – на відмінну від популярних кімнатних ці мисливці нечисленні в Україні, навіть клубу свого не мають.
– Сьогодні в Україні їх не більше шістдесяти, – розповідав засновник заводу-плідника «Dachskrieger», – а в Німеччині, де б’ється собаче серце цієї породи, всього – п’ятсот, у той час як клуб німецьких ягдтер’єрів там налічує до п’яти тисяч чотирилапих.
Втім мисливець-собаковод переконаний, що саме вони у майбутньому впливатимуть на філософію мисливства і культуру полювання.
Попри цікаві розповіді про історію та приклади виживання жорсткошерстих такс, від Володимира Єрмолюка почув і багато про європейські традиції та культуру полювання, зокрема й проведення випробувань і змагань з мисливськими ріжками та сурмами, піснями та гімнами на честь впольованого звіра. До речі, європейці після змагань урочисто відпускають лисиць-учасниць на волю. І це, за розповідями, чи не найгуманніший і найбільш очікуваний момент мисливських чемпіонатів. До речі, один із борсуків, зачувши ці слова, вибрався через лаз штучної нори до клітки, а звідти вже було гайнув до озера Чорного, щоб покупатися. Щоб не втратити цього найголовнішого собачого «екзаменатора», за ним у погоню кинулися з рогачами і таки упіймати «малого ведмедя». За цією погонею з цікавістю спостерігали і тернопіляни Віктор Рибак та Віталій Шевелюк із ягдами Адель і Рокі, які представляли Галичину. Останній розповів про успішно проведений мисливський сезон, полювання на кіз, кабанів і качок. Зауважив, що відколи у них з’явилися ягдтер’єри, мисливці забули, що таке втрачені підранки.
– Регіональні комплексні змагання мисливських собак норових порід по підсадній лисиці в «П»-подібній норі проводяться у Шацьку не вперше, – каже головний організатор і розпорядник цього Міжнародного собачого турніру Ігор Жмурко. – Визначення кращих представників мисливських собак за робочими якостями надзвичайно потрібне для подальшого використання їх у племінній роботі. Попри це на подібних змаганнях виявляються особисті досягнення заводчиків, натаскувачів, тренерів, а ще з’являється можливість обмінятися досвідом по розведенню собак та їх польовій підготовці.
Ігор Жмурко попри консолідацію міжнародного співтовариства, продемонстрував і шацьку гостинність, створивши комфортні умови для перебування на Шаччині. У майбутньому цей вектор мисливського собаківництва буде тільки удосконалюватися і розширюватися. Вже розпочалося будівництво десятигектарного вольєру для випробувань з підсадного кабана, відтак з’явиться можливість проводити випробування по кров’яному сліду, а можливо і на водоплавну птицю й куріпку. У лісоколеджі, який найближчим часом увіллється до Національного східноєвропейського університету ім. Лесі Українки, має з’явитися нова спеціальність експертів-кінологів та єгерів-організаторів мисливства. Цього досвіду вже набувають вихованці коледжу четвертокурсниці Яна Косько і Світлана Жипа, першокурсниця Катерина Стасюк, які не вперше залучаються до проведення подібних змагань.
Погода цих вихідних мінялася, мов би хто грав на небі в атакуючий футбол: лапатий сніг, дощик, чорноброва насуплена хмарність, небесна синявість і навіть сонячний гопачок упереміш знову ж таки з вітряницями, метелицями, хмарогонами. А що з поблизького озера Чорне весь час набігали вітриська, щоб погратися із собаками в доганялки, то глядачів цього разу було не густо. Все ж кілька затятих шачан прийшло повболівати за вихованців «Чорного узлісся». П’ятикласник Шацької ЗОШ І-ІІІ ст. Влад Оліщук зізнався, що не пропускає жодних собачих змагань і навіть на тренування приходить. Дома має великого мисливського собаку, але мріє колись завести й породистого пса. Вісімдесятирічний Костянтин Петрович Чесноков, у минулому військовий льотчик-штурмовик, екс-директор місцевої школи і багаторічний моржувальник – легенда Шацька, аби зігріти учасників, приніс термос домашнього глінтвейну і печиво та став пригощати українців, сербів і поляків.
– Ми задоволені організацією та суддівством цих змагань, – висловив думку представник збірної Польщі Володимир Башняк. – Щодо собак – мені найбільше імпонували українські ягдтер’єри, а серби дещо розчарували.
Збірна Сербії вустами Марка Паніча, Драголюба Поповіча, Мілорада Аганскі, Відовіца Йовіца також висловила вдячність за організацію та гостинний прийом, а ще підтримала українців у їх боротьбі за незалежність: «Сербія не визнала Крим російською територією. Крим – це Україна. А ще ми вдячні, що й Україна Косово вважає частиною Сербії…»
– Чим вирізнялося це суддівство з поміж інших? – запитав у головного судді Анатолія Дем’яненка.
– Все було як завжди, тільки дуже вже емоційно вели себе серби! – мовив на те Анатолій Іванович. – А ще у змаганнях брав участь представник невизнаної у світі англійської породи Daterdel-Terier, тож довелося консультуватися з Києвом, на яких умовах він може виступити. Все втряслося.
– Помітив, як ви тактовно велися на змагальному майданчику вольєра з емоційними сербами, даючи їм можливість уяснити, в ролі кого вони тут виступають – суддів чи власників собак, – зауважив.
– За плечима досвід суддівства всеукраїнських і міжнародних змагань, – усміхнувся суддя міжнародної категорії. – Навчився стримувати не тільки власні, а й емоції запальних учасників. При цьому твердо дотримуюсь загальновизнаних правил і об’єктивного суддівства.
Анатолій Іванович й розповів, що найкращою хваткою вважається хватка за горло, найболючішою – за вухо, найнебезпечнішою – пащека у пащеку, відтягуючою загибель звіра – за живіт, невдалою – за хвіст або ж за литки. А ось найелегантнішим і найвченішим вчинком собаки вважає, коли той виганяє лиса чи борсука з нори під постріл мисливця.
Дорогою до Луцька, із замком та музеями якого знайомилася дружина та донька Анатолія Дем’яненка, дізнався про стан справ Всеукраїнського клубу німецьких ягдтер’єрів, який він очолює, фактичну втрату співклубників Криму та окупованих Донбасу та Луганщини. А ще про найближчий престижний міжнародний турнір у Німеччині – кубок доктора Лакнера, на який вже збирається збірна України. У сьогоднішні часи – це один з найпрестижніших і представницьких форумів заводчиків, тренерів, натаскувачів німецьких ягдтер’єрів, який задає ритм і моду розвитку цієї популярної породи.
…Усіх учасників було нагороджено дипломами і різними відзнаками, переможці отримали кубки. Дехто, як поляк Конрад Жак не міг без колег втримати в руках свої виграні кубки. І, звісно, всі сфотографувалися на згадку, обмінялися адресами й висловили готовність знову повернутися сюди вже наступного року.
Сергій Цюриць.
На фото автора: моменти змагань.