Шановні земляки, колеги-лісівники, ветерани галузі, друзі!
Підсумки роботи державних лісогосподарських підприємств за І півріччя 2019-го у цифрах і фактах
Лісівники Волині працюють над розвитком бджільництва
Як волинські лісівники оберігають ліси від пожеж  ВІДЕО

Виступ Василя Мазурика на урочистостях з нагоди Дня лісівника

IMG_3575[1]Шановні друзі, колеги, ветерани лісового господарства !
Щиро радий вас вітати, шановні колеги, працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, присутні. Приємно вас усіх бачити, бо зібрала нас передсвяткова нагода. Особисто я не пам’ятаю часу, коли було так важко говорити на будь-яку іншу тему, окрім… однієї… Усі думки, усі прагнення – навколо подій на Сході. Ці події торкаються кожного з нас зокрема. Важко повірити у те, що наші співвітчизники кладуть свої життя на вівтар перемоги у… мирний час. Хто б міг подумати про таке… Однак життя є життя. Воно триває, продовжується і ми з вами мусимо жити заради майбутнього держави, навіть заради тих, хто загинув. Давайте пом’янемо їх хвилиною мовчання…
Настрій сьогодні у нас, лісівників як і у кожного свідомого українця, який прагне бачити свою країну самостійною, незалежною, не святковий, але наше професійне свято сьогодні, у зв’язку з подіями, можна розцінювати як слушну нагоду озирнутися назад і подивитися на усе зроблене за пройдений період час професійно, критично, аналізуючи показники, намічуючи плани.
Якщо взяти до уваги той факт, що площа лісів на території Волині займає близько 34 відсотків, а державні лісові господарства можна назвати чи не основними бюджетоутворюючими підприємствами у тій чи іншій території, залежно від того де вони функціонують, то лісову галузь серед інших життєвоважливих можна поставити в ряд провідних. І ви, мої колеги, добре знаєте по собі, що весь великий об’єм роботи лежить на наших плечах, плечах простих робітників, усіх без винятку працівників лісових господарств – єгерів, майстрів, лісничих… Це титанічна робота, яка вимагає значних зусиль, а інколи того дорогоцінного часу, який кожен із вас, тут присутніх, має обов’язок присвячувати дітям, дружині, батьками, родині. Адже, як мовиться, «міцна сім’я – міцна держава».
Наша синьоока Волинь багата на унікальну і мальовничу природну місцевість, озера, річки. Усі, хто приїжджає на Волинь, відмічає її чудові краєвиди. Гордимося цим і ми. Тому коротко хочу разом із вами проаналізувати зроблене нашими руками. Ми вже переконалися, що ліси сьогодні виконують екологічні, економічні та соціальні функції. Відтак забезпечення виконання цих функцій покладено на державні підприємства, на наші плечі. Нагадаю, що в структуру обласного управління лісового господарства входить 27 державних підприємств. Це 18 лісгоспів, 4 лісомисливських господарства , 2 мисливських господарства, державний заповідник „Черемський”, Лісовий селекційно-насінневий центр, Маневицька радіологічна лабораторія. У складі цих підприємств функціонують 130 лісництв.
В системі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства працює сьогодні близько 3 тис. працівників. Це працівники державної лісової охорони, всього 1100 чол. , з них 670 майстрів лісу. З початку року звільнилось із різних причин 235 працівників, прийнято в штат 669 працівників. Баланс складає 434 працівники. В основному це працівники робітничих професій ( звільнились 90, прийнято 452, баланс 362 працівники).
Лісогосподарська діяльність ведеться на площі 641 тисяча гектарів. Основним критерієм ведення лісового господарства є стан лісового фонду регіону. Загальний запас лісів, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств – 120 мільйонів кубометрів деревини. Загальний річний приріст складає 2,3 мільйона кубічних метрів. Середній запас на 1 га лісових насаджень становить 213 куб. м. Це, я б сказав, непоганий результат роботи волинських лісівників. Радує також і те, що, площа лісів на Волині постійно збільшується, а їх якість покращується. Позитивні зміни відбуваються у віковій структурі лісів. Збільшується питома вага стиглих деревостанів. Сьогодні їх запас становить 12 млн. куб. м. У 2012 році відбулось базове лісовпорядкування. За його результатами розрахункова лісосіка головного користування значно збільшилась і складає сьогодні 702 тис. куб.м.
Ми чітко усвідомлюємо свої завдання, найважливішим із яких було і залишається збільшення лісистості нашого регіону і держави в цілому. Щорічно проводиться лісовідновлення на зрубах, що вийшли з-під суцільних рубок. Причому, заліснюються також і неугіддя – пустирі, галявини, інші категорії невкритих лісом земель.
На об’єктах постійної лісонасіннєвої бази було заготовлено 1502 кг лісового насіння, в тому числі сосни звичайної – 1439 кг, 52 кг ялини та 11 кг модрини.
Посіяно лісових розсадників на площі 14,4 га. Очікуваний вихід стандартних сіянців та саджанців – 20 млн. штук. Зазначена кількість садивного матеріалу повинна забезпечити потребу підприємств у проведенні робіт із лісовідновлення восени 2014 та весни 2015 років.
Проведено відтворення лісів на площі 4016 га при річному завданні 3900 га.
Із загальних об’ємів відтворення лісів створено лісових культур у державному лісовому фонді на площі 1463 га та 121 га на землях, непридатних для сільськогосподарського використання. Створено 57 га плантацій новорічних ялинок.
В рамках весняної лісокультурної компанії було проведено щорічні акції ”Майбутнє лісу в твоїх руках” та ”За чисте довкілля”. За даним постійних лісокористувачів в акціях прийняли участь 8,5 тисяч представників від органів влади та місцевого самоврядування, учнівської та студентської молоді, місцевого населення.
Місцевому населенню для озеленення було реалізовано садивного матеріалу на суму 1 млн. 40 тис. гривень. Надавалась благодійна допомога в озелененні соціальних закладів та культових споруд.
Проведено доглядів за лісовими культурами на площі 14,8 тис. га. Виконано всі заплановані показники.
Продовжувались роботи із модернізації лісових розсадників. Проводиться пошук нових порід-інтродуцентів, які можуть рости і бути продуктивним в умовах Волинської області. Цього року на базі Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру закладено маточну плантацію тополь, яка налічує 12 сортів.
Проведено рубок формування та оздоровлення лісів на площі 11 тис. га. При цьому заготовлено 189 тис. куб.м деревини.
Рубок догляду за молодняками проведено на площі 2400 га.
Для спостереження за лісовими масивами побудовано 49 спостережних пожежних веж. З них 32 оснащено системами відеоспостереження.
Забезпечується охорона та захист лісу. Працівниками лісової охорони складено 950 протоколів на порушників лісового законодавства. В тому числі – 681 на порушників, які скоїли незаконні рубки лісу. Інші порушення – це порушення правил пожежної безпеки , засмічення лісових масивів, порушення правил полювання. Для лісової охорони добавились сьогодні функції з охорони лісових масивів від незаконного видобутку бурштину. Раніше на Волині такого не було. Сьогодні здійснюються спільні рейди із працівниками екологічної інспекції та працівниками міліції.
Здійснюється комплексне використання всіх видів лісових ресурсів. Збережені і працюють консервні цехи Волині (6 цехів).
Для відвідувачів на території державного лісового фонду сьогодні облаштовано 73 рекреаційних пункти вздовж автомобільних доріг та 542 місця короткочасного відпочинку в лісових обходах.
Загальна сума витрат на ведення лісового господарства складає за 8 місяців цього року 275,2 млн. гривень . Джерелом коштів на ведення лісового господарства є надходження від реалізації деревини. Бюджетне фінансування є незначним і складає всього 3,7 млн. гривень (1%).
В цьому році заготовлено 631 тис. куб.м деревини., в тому числі 442 тис. куб.м від рубок головного користування (або 70%).
Із загального об’єму заготовленої деревини реалізовано в Структура реалізації наступна – 332 тис. куб.м на внутрішній ринок (70%) та 139,5 тис. куб.м на експорт (30%).
На переробку направлено 151 тис. куб.м (30 відсотків від заготовленої).
Реалізовано продукції на суму 297,8 млн. гривень. З них – 163,5 млн. гривень складає експорт лісової продукції (55%). Це лісоматеріали в круглому вигляді та продукція переробки. Як видно із приведеного аналізу сьогодні від експорту надходить 55 відсотків коштів.
На розрахункові рахунки підприємств поступило 291,4 млн. гривень коштів.
Значну увагу ми з вами приділяємо соціальному питанню. Постійно підвищуємо середню заробітну плату, дбаємо про добробут працюючих, наших ветеранів галузі, жителів Волині із категорії найбільш соціально вразливих верств населення. Це і малозабезпечені, одинокі та інші люди. В цьому році до державного та місцевих бюджетів, єдиного соціального фонду сплачено 57,6 млн. гривень. Із цієї суми 20,7 млн. гривень припадає на сплату збору за
Лісове господарство відіграє важливу роль у формуванні бюджетів місцевого самоврядування. Сьогодні вже сплачено у місцеві бюджети 13,8 млн. гривень. А середня заробітна плата штатних працівників складає сьогодні 2 тис. 980 гривень.
Продовжуються роботи із будівництва лісових доріг. При цьому основним завданням є ефективне використання дорожньо-будівельної техніки. Дороги будуються таким чином, щоб вони виконували не тільки лісогосподарське значення, але й соціальне.
На даний час реконструйовано та відновлено 88 км. До кінця року передбачаємо завершити дорожньо-будівельні роботи загальною протяжністю 100 км. Це минулорічний показник.
Пріоритетним є напрямок енергозбереження. Перш за все хочу поінформувати, що в опалювальний сезон 2014-2015 років адміністративне приміщення управління буде опалюватись власною паливною котельнею із котлами на твердому паливі (дрова та пелети). Загальна вартість робіт складає 350 тис. гривень. При цьому щорічна економія коштів складе 80 тис. гривень. Окупність – 4,5 років.
Аналогічні заходи впроваджуються в лісгоспах. Всі котельні працюють на твердому паливі та відходах виробництва, проводиться переобладнання автомобілів на газ, на трансформаторних підстанціях встановлено компенсатори реактивної енергії.
Організовано проміжні склади для скорочення віддалі вивезення лісопродукції.
В цьому році здійснено капіталовкладень в лісове господарство на суму 8,9 млн. гривень. Придбано 11 вантажних автомобілів, 8 тракторів, 162 одиниці кущорізів та бензопил, причепи, гідроманіпулятори, лебідки та іншу лісогосподарську техніку. Окремо необхідно відмітити оновлення деревообробного обладнання – капіталовкладення склали 2,5 млн. гривень.
Це я так коротенько розповів про нашу щоденну, але дуже і дуже клопітку роботу волинських лісівників. Разом із тим не можу змовчати про те, яку велику посильну допомогу волинські лісівники надають українській армії. Це, зауважте, власними силами. Ділимося тим, чим можемо. Допомагаємо грошима, пальним, автомобілями, деревним матеріалом, продуктами харчування, консервацією власного виробництва. Усе заради миру.
Станом на 16 вересня направлено коштів на заходи по забезпеченню оборони держави в сумі 425 тис. гривень. Окрім того власним товаром надано благодійної допомоги на суму 300 тис. гривень. Це пиломатеріали, дрова паливні, консервна продукція. На придбання касок, бронежилетів, палива, продуктів харчування направлено 85 тис. гривень. Загальна сума допомоги – 810 тис. гривень.
Обласною державною адміністрацією для підприємств доведено завдання по безоплатному забезпеченню дровами паливними 1800 сімей учасників АТО та малозабезпечених і одиноких громадян. Сьогодні завезено дров вже майже для 300 сімей.
Та в той же час, на превеликий жаль, наша щоденна робота інколи зовсім непомітна для інших людей. І нам добре зрозуміло чому. Гірка правда в тому, що правопорушення, яких припускалися свого часу працівники лісових господарств в минулому, негативно змінили думку людей про природозахисників. Це дуже пригнічує, як мене особисто, так мабуть і всіх вас. Але повірте мені, шановні мої колеги, колектив лісового господарства Волині сьогодні, у складний для країни час, як ніколи змужнів, ще з більшою відповідальністю став на охорону лісів, визначився із пріоритетами.
Нелегкий період, який ми переживаємо, ставить перед нами надзвичайно серйозні завдання, змушує до , я ю навіть сказав, радикальних змін у роботі. І наш обов’язок – усе це виконувати.
Звертаюсь до вас, як патріотів краю, як людей, які знають свою справу професійно, із чисто людським проханням – допомогти відродити авторитет українського лісівника, волинського лісівника, з його багатим внутрішнім світом, силою волі, закладеною від природи, бажанням до незалежності і кращого життя в нашій рідній українській державі. Давайте відродимо лісівника, якому властиві три найкращі, найосновніші якості – Професіоналізм, Порядність та Патріотизм. А цього ми можемо лише разом досягнути. Давайте зробимо усе для того, аби в реальне життя концепцію справжнього українського лісівника, істинного природолюба, якому держава Україна довірила захищати найдорожче що в неї є, чим вона багата – природні ресурси.
Тільки сумлінно виконуючи завдання, ми можемо достукатися до свідомості кожного українця, волинянина, долинути до його серця з метою прищепити ще більшу любов до навколишньої природи, серед якої, власне, усі ми, від малого до великого, живемо. Адже наша природа розпочинається із обійстя кожного жителя, біля власного дому в селах, районах, одним словом – на кожному кроці. Давайте зробимо усе для того, щоб помилок, яких ми припускалися, більше не було. Давайте працювати солідарно, дружньо і комплексно. Давайте разом вирішувати усі проблеми. Якщо потрібна моя особиста допомога, звертайтеся без вагань. Двері управління відкриті для кожного з вас. Тримаймо постійний зв’язок. У нас з вами одна мета — зберегти Україну, залишити гарний лісовий спадок на майбутнє. І я більше ніж упевнений, що за це нам з вами буде вдячне не одне покоління волинян.
Користуючись нагодою, вітаю усіх вас з днем працівника лісу. Вітаю наших ветеранів лісової галузі. Серед цієї поважної когорти –Ви, дорогі ветерани, є прикладом, дороговказом на стежці, якою ми прямуємо. Спасибі вам за досвід. А сучасному поколінню лісівників, усім, хто працює в управлінні, господарствах, від прибиральниці до директора, усім, хто пов’язав своє трудове життя із лісом, його охороною, красно дякую за спільно проведену роботу. Низький уклін Вам за це. Адже найголовніша наша цінність – це Ви, чесні і самовіддані трудівники галузі. Завдяки вашому сумлінню, вашим знанням і досвіду, вашим працьовитим рукам галузь не тільки збережена, а й надійно функціонує, виконуючи свої зобов’язання перед державою! У переддень професійного свята вважаю своїм обов’язком тепло згадати й тих з нашого лісового господарства, хто безпосередньо бореться за українські кордони, хто призваний сьогодні до лав армії. Нехай професійне свято підніме їм бадьорий дух, додасть сили, мужності.
Шановні мої колеги, шановні природоохоронці! Прийміть щиросердечні вітання міцного здоров’я, благополуччя нам та нашим родинам. Зичу вам витримки, міцності духу у таких нелегкий час. І не втрачаймо віри у те, що нарешті на Сході втихнуть постріли, що чоловіки, сини повернуться до своїх родин, що вже завтра вранці, коли прокинемось, над нашими головами буде чисте і мирне небо.
Щиро дякую за увагу. І ще раз – зі святом, дорогі мої колеги, захисники Волинського лісу.

 

Привітання до Дня лісівника

загруженноеШановні працівники лісового господарства, колеги!
Традиційно в третю неділю вересня ми відзначаємо своє професійне свято – День працівника лісу. Лісове господарство України – завжди було і залишається пріоритетною складовою народногосподарського комплексу держави, основою економічної стабільності, запорукою екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища. Ліс – це безцінний дар. Його збереження та примноження – високе покликання всіх працівників лісового господарства. Щодня сумлінно і невтомно працюючи, лісівники створюють десятки гектарів нових насаджень, охороняють ліси від пожеж, хвороб та шкідників, самовільних рубок, браконьєрського полювання. Завдяки самовідданій праці лісівників, збільшується площа лісового фонду країни, успішно розвивається лісогосподарська галузь. Переконаний, що Ваш професійний обов’язок та наполеглива праця щодо збереження, раціонального використання та дбайливого відтворення лісів сприятиме процвітанню рідної держави. Від усієї душі щиро вітаю всіх працівників лісового господарства та ветеранів галузі з професійним святом! Особливо хочу звернутися зі словами вдячності та пошани до тих лісівників, які сьогодні гідно виконують військовий обов’язок у зоні антитерористичної операції – захищають державні кордони, ризикуючи власним життям. Миру Вам та Вашим сім’ям, мужності та витримки у цей непростий час. Дорогі колеги, нехай добробут та щастя наповнять ваші родини, міцного здоров’я Вам, благополуччя і віри, наснаги та нових трудових звершень.
З повагою голова Державного агентства лісових ресурсів України
Валерій Черняков.

IMG_0036Шановні колеги-лісівники та ветерани лісової галузі!
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем лісівника. Жити для майбутнього давно стало сенсом нашого життя. Адже головним завданням лісівників завжди буде створення, охорона та захист лісових насаджень. Щороку ви висаджуєте мільйони сіянців та саджанців. Це про вас Максим Рильський написав ці натхненні рядки:
Той, хто любить паростки кленові,
І діброві молоді ростить,
Той достойний людської любові,
Бо живе й працює для століть!
Сьогодні працівники лісового господарства є гордістю вітчизняної лісової галузі. Вони використовують найсучасніші технології збереження природних ресурсів, достойні слів вдячності, бо не мислять свого життя без лісу. Хотів би вам побажати, аби ви дорожили честю лісового побратимства, дбали за наш пречудовий зеленочубий і синьоокий край, його природні багатства, пам’ятали про тих, хто боронить Україну. Серед них є і волиняни. Їм та їхнім родинам особлива подяка і шана. Зичу всім здоров’я і творчої наснаги, благополуччя і щастя, миру та добра!
Василь МАЗУРИК,
начальник Волинської обласного управління лісового та мисливського господарства.

гунчикШановні працівники та ветерани лісового господарства Волині!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята – Дня працівника лісу. Це свято всіх людей, відданих своїй професії та рідній природі.
Вирощування лісу – надзвичайно важка праця. Її результати майже недосяжні віку тих, хто садить і плекає наш волинський ліс. Але я впевнений у тому, що ваша благородна справа буде гідно оцінена нащадками.
Не варто забувати, що турбота та збереження цього природного національного скарбу наш спільний обов’язок, а не тільки професійний обов’язок лісництва. Люди, які професійно стоять на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслуговують глибокої поваги і високого авторитету. Примножуючи своєю невтомною і наполегливою працею лісовий фонд Волині і України загалом, ви забезпечуєте надійний захист земельних угідь, поліпшуєте екологічний стан довкілля, нарощуєте випуск продукції лісового господарства. Велика вдячність вам, шановні працівники та ветерани лісового господарства, за невтомну працю і самовідданість. Сердечно бажаю вам та вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра і достатку.
Голова обласної державної адміністрації
Володимир Гунчик

DSC_1177Шановні лісівники та ветерани лісової галузі!

Щиро вітаю вас із професійним святом. Сьогодні лісова галузь відіграє визначну роль у розвитку місцевих територіальних громад. Добрим словом хочу відзначити роботу усіх працівників, які пов’язані з лісом, але щонайперше – лісівників. Сьогодні ви стоїте на сторожі Зеленого храму. Він дає людини кисень, поліпшує клімат, оберігає від багатьох страшних недуг. Ліс – це зелена оаза, що дарує нам надію на майбуть. Дякую вам за доглянуті ліси, їх збереження, за самовідданість і сумлінну працю. Переконаний, що ви й надалі робитимете гідний внесок у збереження природних багатств Волині. Любіть Україну, добрими ділами примножуйте її славу! І нехай у цьому вам допомагають Бог і наші патріотичні українці. Бажаю усім вам міцного здоров’я, тепла, родинного благополуччя і миру у ваших оселях.

З повагою Валентин ВІТЕР,

голова Волинської обласної ради.

 

День лісових знань Український вектор лісоведення – родом із Шацька

SONY DSCНа Волині з робочою поїздкою побував голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков. Разом із провідним спеціалістом відділу кадрів і контролю лісоагентства Галиною Гарват та начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василем Мазуриком вони відвідали Шацький лісовий коледж ім. Валентина Сулька, де взяли участь в урочистій лінійці з нагоди Дня знань. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Анатолія Федчишина, котрий з відзнакою закінчив цей коледж і про якого викладачі досі відгукуються тільки добрим словом, працював у ДП «Любомльське ЛГ», добровольцем записався у батальон «Дніпро-2», загинув у боях за Іловайськ. Пом’янули всіх українських героїв.
Шацький лісовий коледж завжди виховував патріотів. Його випускники відстоюють українську державність бойовими і ратними подвигами. Про це говорили перед кількатисячним студентським і педагогічним колективами усі виступаючі. До речі, цьогорічні першокурсники прийшли на лінійку у вишиванках. Чимало із них до лісівництва прилучилися із дитячих років, бо ж у багатьох лісівниками працюють батьки, старші брати, родичі.
– Мені приємно виступати перед вами, бо колись сам тут навчався, – мовив Валерій Вікторович. – Бажаю усім миру, щасливих студентських буднів і свят, вірю, що всі ви станете добрими лісівниками, плекатимете ліси для майбутніх поколінь.
– Такого Першого вересня у нас ще не було, – вітаючи студенство і гостей, зізнався директор коледжу Ігор Жмурко. – Адже більшість із шанованих гостей – наші випускники: голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков та провідний спеціаліст відділу кадрів і контролю лісоагентства Галина Гарват, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, голова районної ради Сергій Вінничук, директори Шацького лісгоспу та Шацького національного парку Петро Ткачук та Володимир Захарко. Серед почесних гостей були й творець першого в Україні учнівського лісництва, що згодом очолював Шацький коледж, Микола Моісеєнко, перший учнівський лісничий України, а нині викладач коледжу Володимир Ковш й багато інших відомих краян.
Голова держлісоагентства вручив нагороди кращим викладачам коледжу. А після того як отець Андрій Бойко молитвою і святою водою поблагословив студентів на навчання і вони розійшлися по аудиторіях, разом зі своїми технікумівськими однокурсниками Василем Мазуриком, Петром Ткачуком, іншими відомими випускниками, директором коледжу завітав на перший урок до другокурсників, згадав про студентські роки, висловив надію, що й вони, його юні друзі, згодом стануть пліч-о-пліч із лісівниками України.
– Для нас ця зустріч надзвичайно важлива, – зізнаються Богдан Чирук, Іван Демидюк, Максим Капець, Назар Цюцюр, Ірина Самойліч, Тетяна Лаввренюк та інші студенти. – Усі відчули, які великі перспективи відкриває для нас навчання у коледжі, та яка відповідальність лежить на нас перед Україною. Вони ж колись були такими ж студентами, навчались у цих аудиторіях, і стали такими видатними керівниками, можуть впливати навіть на лісову політику держави. Змогли вони – зможемо і ми.
Відтак Валерій Черняков познайомився з музеями фауни та історії коледжу. В останньому переглянули альбоми випускників, які зараз працюють у лісогосподарствах України, Білорусії, Росії, Казахстану. Та більшість, звичайно ж, після навчання лісного технікуму, а пізніше лісового коледжу, закінчивши ще й лісівничі виші, повернулися на Волинь.
Як працюють тепер? Наскільки успішна і ефективна їх робота? Голова держлісоагентства вирішив переконатися у цьому особисто. То ж цього дня Валерій Вікторович ще зустрівся з лісівниками ДП «Ковельське ЛГ», з якими обговорив найболючіші питання лісоведення. До речі, журналісти П’ятого каналу, що його супроводжували, паралельно знайомилися з керівником ДП «Любомльське ЛГ» Сергієм Боярчуком, зустрічалися з родиною випускника коледжу і працівника цього лісгоспу Анатолія Федчишина – дружиною Галиною, сестрою Ольгою Савош, близнючкою Галини Валентиною. Голова держлісоагентства наголошує на підтримці сімей загиблих і учасників АТО. Таку допомогу сім’ї Анатолія Федчишина любомльські лісівники надають. У перший клас до Любомльської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 цього дня пішла старша донька загиблого героя, лісгосп подбав, щоб у Вікторії була і шкільна форма, і все потрібне для навчання. Про це й розповіли журналісти голові держлісоагентства і той запевнив, що лісівники й надалі допомагатимуть цій сім’ї, візьмуть опіку над дітьми до їх повноліття.
А по обіді Валерій Черняков та Василь Мазурик разом із головою Маневицької райдержадміністрації Людмилою Кирдою вже інспектували роботу ДП «Маневицьке ЛГ», яке очолює ще один альма-матерник голови держлісоагентства Володимир Родіон і де також працює значна кількість випускників Шацького лісового коледжу. Про їх самовіддану роботу свідчить й те, що колектив здобув перехідний прапор обласного змагання серед працівників лісової галузі. Власне, тепер голова держлісоагентства зміг особисто у цьому пересвідчитися. Валерій Черняков взяв участь у відкритті лісової дороги смт Маневичі – Галузія, проїхав нею від початку до кінця. Похвалив якість робіт. За два місяці силами лісогосподарства було збудовано 4 км дорожнього полотна, ще 5 км лісівники прокладуть наступного року. При цьому голова держлісоагентства наголосив, що по Україні ця цифра може скласти до ста чи й більше км. Він на власні очі побачив, як працюють директор, головний лісничий, лісничі, майстри лісу, єгері, трактористи, екскаваторники, водії лісовозів, ознайомився з впровадженням електронного обліку на підприємстві, роботою нової техніки, зокрема взаємодією вантажного маніпулятора і лісовоза, доглядом за лісовими культурами та веденням мисливського господарства. До речі, цього дня в урочищі «Кунища» єгері Маневицького держлісгоспу випустили на волю близько тридцяти диких поросят. Напередодні у Гайсинському звірогосподарстві Вінницької області лісівники закупили 5 свиноматок і одного вепра, щоб поновити «дику кров волинських лісів». Тепер із вольєра на волю боязко продибцяло 25 маленьких поросят.
Голова роботою волинських лісівників, чимало з яких прийшло у галузь з Шацького лісового коледжу, залишився задоволений, навіть висловив думку, що директора ДП «Маневицьке ЛГ» Володимира Родіона (випускника Шацького лісового коледжу (1980) та Української аграрної академії (1988) до професійного свята потрібно нагородити найвищою лісівничою нагородою. Адже цей лісгосп – один із найкращих, а директор увесь свій величезний досвід спрямовує на ефективне лісоведення, розбудову галузевої інфраструктури та добробут лісівників.
Цей професіоналізм і патріотизм нашим лісівникам прищеплює Шацький лісовий коледж, який по праву вважається і кузнею лісівничих кадрів, і серцем лісової галузі Волині. З першим дзвінком Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька звіряються лісівники всієї України, тому Державне агентство лісових ресурсів України подумує про повернення цього лісівничого навчального закладу у своє підпорядкування.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: Валерій Черняков на святі Першого дзвоника у Шацькому лісовому коледжі ім. Валентина Сулька; лісова дорога; вантаження лісодеревини.

SONY DSCSONY DSCSONY DSCSONY DSC IMG_1453IMG_1518

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

Стосується усіх: на “Українському лісоводі” серед інших цікавих матеріалів публікація великого “лісового” патріота М. Попкова “О рубках леса на Волыни” особливо актуальна. У повному обсязі (з діаграмами і таблицями) читайте її на сайті “Українського лісовода”, долучайтеся до обговорення. Прес-служба.

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

“Український лісовод” 18/08/2014 

 

Не хочу читать «проповеди», но не могу не заметить, что рубки – это главный инструмент лесовода. Можно сколько угодно упражняться с мечом Колесова, но если оставить отличные сомкнутые культуры без ухода, то не надо удивляться тому, что впоследствии вырастает «дровяной» лес. Давайте посмотрим, как на это смотрят лесные специалисты Волыни, которых подготовила «вітчизняна система виховання кадрів… – одна з найкращих». Будем судить по делам…

На рисунке долгосрочная динамика заготовок по видам рубок. Данные приведены к формату отчетности советского времени. В то время, «ошибочно»,- по авторитетному мнению Петровича и Максимыча, думали, что лесовосстановительные рубки, – это рубки главного пользования в лесах 1 группы, а сплошные санитарные не имели столь большого веса и их суммировали со всеми другими вынужденными рубками, объединяя в категорию «прочие» рубки…
Во временные ряды объединены данные, собранные по разным системам отчетности, поэтому имеют место некоторые погрешности. Однако, они не значительны и не мешают уловить общие закономерности.

Рассматривая картинку, даже школьник придет к правильному выводу:  с середины 90-х до начала 2000-х, до минимума уменьшилось всё «зеленое» /рубки ухода/ и как на дрожжах стало расти всё «красное» /санитарные рубки/. Конечно, можно лепетать об изменении возрастной структуры древостоев, что всегда имеет место, но первопричина резких изменений кроется в новых правилах рубок, которые придумали украинские лесные ученые. Изменения коснулись назначения всех рубок, кроме «главных». Сначала эти рубки «связывали с лесным хозяйством», а ныне позиционируют, как рубки «формирующие и оздоровляющие леса», хотя “оздоровления” частенько сводится к сплошным рубкам. Требования новых правил привели к в среднем 4-х кратному уменьшению площади насаждений, где можно назначать рубки ухода, и максимально облегчили назначение санитарных рубок. Результат на лицо: за лесами Волыни мало ухаживают, но зато их усердно «лечат». Фактически «рубки промежуточного пользования», оставшись в учебниках лесоводства, уже мало что значат в хозяйственной жизни. Их заменяют регулярные, как лунный цикл, санитарные рубки, которые во всем мире проводят периодически, – после стихийных бедствий, и воспринимают как знак беды, либо не правильного хозяйствования. Кстати, лесоводы Волыни не виновны в сложившейся ситуации: рубки ухода назначает исключительно Укрлеспроект. Лесники -практики могут влиять только на назначение санитарных рубок. Типичная цепочка событий очевидна: придерживаясь нормативов, таксаторы назначают мизерные объемы рубок ухода (1) – перегущенные насаждения, выросшие практически без ухода, ослабляются и усыхают(2) – лесоводы это видят и, согласно рекомендациям иных нормативов, – начинают их лечить с помощью бензопилы (3) – после завершения лечения берут мечи Колесова (4) – и… начинает закручиваться новый виток спирали…. Лесоводам больно на это смотреть, поэтому, провожая безвременно уходящий лес, придерживаются узаконенного ритуала: в обязательном порядке собирают коллектив «понимающих» специалистов (на юридическом языке – «комиссию»), что бы «проводить и помянуть лес по-человечески»…

Тот, кто прожил последние 20-40 лет в лесах Волыни, значительно лучше, чем я, прокомментирует приведенную картинку, с помощью которой можно вспомнить о ветровалах, лесоустроительных совещаниях, кризисах реализации и многом другом. Но оставим далекую историю и перейдем к современности. Все ниже следующие картинки относятся к периоду 2002 -2013 год. В этот период форма 3–ЛХ, использованная как источник данных, не менялась. Приведенные данные характеризуют текущую ситуацию с использованием современных лесных терминов и понятий. Для удобства анализа, помимо общей схемы, приведены данные по объемам заготовки ликвидной древесины по  отдельным видам рубок.

Мои выводы, после беглого просмотра исходных данных и картинок, приведены ниже:

• в третье тысячелетие лесное хозяйство Волыни вошло с опытом пятилетнего использования новых национальных нормативов и правил, которые к этому времени уже коренным образом изменили структуру рубок. Кроме того на стыке тысячелетий в ходе очередного лесоустройства была заметно увеличена расчетная лесосека.

• на Волыни не прижились разного рода новомодные рубки: лесовосстановительные (это “понятие” стало совсем не понятным, так как на Пушкинской 86, периодически наполняют его «новым содержанием»), ландшафтные, реконструктивные;

• за 12 лет объем ССР увеличился в 3.4, а ВСР – 4.3 раза. Интересно, что в годы кризиса 2008-2009 лесоводы Волыни снизили объемы ССР, но объемы заготовки при ВСР, которые по определению должны быть самыми убыточными и не рентабельными, даже увеличили. Видимо, это проявление высокой ПОРЯДОЧНОСТИ и ответственности перед БУДУЩИМИ ПОКОЛЕНИЯМИ. Всего за 12 лет доля санитарных рубок в общем объеме заготовок увеличилась с 15 (2002) до 34%(2013). Максимум отмечен в 2008 – 39%: удивительно, но в период кризиса санитарные рубки стали нужнее остальных;

• в 2009 году произошло переосмысление лесоводами Волыни отношения к рубкам ухода, о которых они во второй половине 90-х практически забыли. В два раза были сокращены объемы заготовки при прореживаниях и многократно возросли объемы заготовок при проходных. Трудно сказать, какая лесная теория побудила лесников Волыни к этим переменам, но столь же трудно не заметить то, что они совпали с вводом в действие Нововолынского завода «Кроноспан», который «питается» маломерной хвойной древесиной;

• феноменом последних лет является резкий рост «иных рубок, связанных с лесным хозяйством», объемы которых стали существенны в период «первого пришествия», затем снизились, а с начала «второго пришествия» резко возросли. В 2012 году они заметно превысили объемы проходных рубок по области. Подозреваю, что эти рубки связаны со строительством дорог, просек и т.п. сооружений, во время строительства которых стали заготавливать приличные объемы древесины, преимущественно хвойной.

Для лучшего понимания ситуации в ниже следующий табличке приведен максимально возможный (теоретически) охват сосняков Волыни разными видами не сплошных рубок в период с 2002 по 2011 год. Расчет проведен, исходя из допущения того, что на Волыни все рубки ухода и выборочные санитарные рубки проводились только в сосняках. На самом деле это не так: конечно, часть рубок проводилась в насаждениях другого породного состава. В этой связи, следует понимать, что полученные показатели завышены.

Бросается в глаза крайне низкий охват сосняков прореживаниями (менее 27%) и проходными рубками (менее 8% площади за 10 лет). С такими темпами, в течении 20 лет прореживания будут назначены только в половине 20-40 летних древостоев, хотя по правилам их надо провести во всех, причем 2-3 раза. Проходными рубками «осчастливят» не более 15% лесов, соответствующего возрастного диапазона. С учетом того, что интенсивность рубок ухода на Волыни одна из самых низких в Полесье: при прореживаниях вырубают только 13-15, а проходных 18-20 кубометров ликвидной древесины на гектаре, можно утверждать, что лесники за лесом на Волыни ухаживают недостаточно. Зато делают вид, что с удовольствием его «лечат», заготавливая сухостой, усыхающие и поврежденные деревья в ходе выборочных санитарных рубок. Площадь ВСР почти в 5 раз больше, чем площадь прореживаний и проходных рубок вместе взятых, а средняя интенсивность 10-13 кбм/га. Правда, я очень сомневаюсь, что кто-то поступает так, «как книжка пишет». ВСР – давно превратились в трудно контролируемый, но постоянный источник дохода. Исключением являются случаи, когда их проведение связано с явными повреждениями леса.

Все сказанное свидетельствует о том, что на Волыни ведется экстенсивное (примитивное и шаблонное) лесное хозяйство, составной частью которого является ориентация на сиюминутную выгоду и чисто коммерческий подход к проведению рубок.

Для тех, кто хотел бы поговорить и о главных рубках, которые я не затронул, размещаю снимки двух небольших лесных массивов, расстояние между которыми около 2-3 км. Угадайте, какой из них размещен в Люблянском воеводстве Польши, а какой в В.-Волынском районе Волынской области Украины. Снимки сделаны 29 марта 2014 года поэтому различить породный состав возобновления на лесосеках не трудно.

 

На мой взгляд, в число первоочередных задач новому руководству Волынского ОУЛМГ следует включить комплексный пересмотр подходов к выращиванию леса, направленный на интенсификацию лесовыращивания и  повышение качества спелого леса. На первом этапе этой работы, задача которого – изменить психологию лесничих и вовлечь их в творческую работу по специальности, предлагаю в одном квартале (на всей его территории) каждого лесничества провести интенсивные рубки ухода, придерживая следующих, максимально упрощенных, рекомендаций:

• Рубки назначать во всех сомкнутых древостоях, начиная с относительной полноты 0.7 и выше. В случае необходимости, по решению лесничего, они могут назначаться и в древостоях меньшей полноты.

• Здоровые деревья дровяного качества/не путать с дуплистыми и естественно усыхающими/ надо убирать во всех насаждениях не зависимо от полноты.

• При осветлениях и прочистках во всех древостоях в обязательном порядке удалять деревья «волки» и все априори дровяные стволы (лировидные, свилеватые, суковатые и т.д). Наличие таких экземпляров в насаждениях старше 15-20 летнего возраста следует считать грубой недоработкой лесничих.

• При прочистках, прореживаниях и проходных в сосняках увеличить объем выборки в 2-3 раза от нынешнего, придерживаясь общего правила, чем выше бонитет, тем больше интенсивность. К примеру, при проходных в сосняках первого и выше бонитетов интенсивность выборки  должна быть ориентировочно 60, в насаждениях 2-3 бонитета -40кбм/га. Интенсивность следует корректировать в зависимости от исходной полноты древостоя.

• Начиная с первых прореживаний, рубки в сосняках проводить низовым методом. Господствующие деревья верхнего яруса (1 класс Крафта) можно вырубать только в том случае, если они расположены слишком близко и явно мешают друг другу.

• Проходные рубки в сосняках назначать в возрастном диапазоне 41-70 лет. При этом в возрастном диапазоне 50-60 лет, не зависимо от изменения полноты, при рубках должна вырубаться вся здоровая береза, кроме “экологических” деревьев. В возрастном диапазоне 60-70 лет проходные могут назначаться при полноте ниже 0.7 с целью вырубки не благонадежных деревьев (имеющих слишком маленькую крону или наклоненных).

• В случае необходимости проведения проходных рубок в сильно загущенных сосняках, где рубок ухода не было вообще или они проводились 20 и более лет назад, интенсивность выборки должна быть меньше: 30кбм/га в сосняках 3-2 бонитета и 40 кбм/га в сосняках 1 и выше бонитета. Повторную рубку в таких древостоях надо планировать уже через 3 года после первой.

• В березовых и ольховых молодняках до 20-25 лет интенсивность рубки должна составлять не менее 50-60%. На корню следует оставлять только прямоствольные деревья без пороков. В возрасте старше 25 лет рубки ухода в древостоях этих пород рубки следует проводить таким образом, чтобы после их окончания на гектаре оставалось не более 450-550 самых хороших  стволов.

При проведении экспериментальных рубок ОУЛМГ должно разрешить предприятиям некоторые отклонения от действующих правил. В частности:
• Предварительные перечеты не проводятся. Учет продукции осуществляется по факту заготовки;
• Перед рубкой, проводится тренировка вальщиков на типичных участках, где лесничий или его помощник вымечает краской (балончиком) все оставляемые деревья;
• Не востребованную древесину разрешается оставлять на месте рубки для перегнивания;
• При прочистках в том случае, если продукция не востребована разрешается оставлять высокие пеньки.

Поверьте, один квартал экспериментальных рубок на лесничество, вреда не принесет, а пользы может быть много.

Одновременно, предлагаю испытать котловинный метод проведения рубок главного пользования в сосняках, рассчитанный на естественное возобновление сосны. На первом этапе его освоения для котловинных рубок лучше подбирать насаждения в ТУМ – ВЗ, хотя в условиях В2 он тоже дает отличные результаты. Не буду описывать этот способ, но приведу более мелкомасштабное фото, иллюстрирующее его проведение на территории Люблинской Региональной дирекций ЛП, прямо на границе с лесами Владимир-Волынского лесхоза.

Котловинные в Люблинском воеводстве обеспечивают надежное естественное возобновление сосны, позволяют поддерживать лесной ландшафт в естественном состоянии, оптимальны для сохранения биоразнообразия, рекреации, ведения охотничьего хозяйства.

Конечно мои рекомендации, – лишь схема. В случае согласия на их осуществление я подготовлю более детализированный текст.

В заключение замечу, что многое из сказанного в этих комментариях, актуально для всего Полесья. Различие одно, на Волыни появился руководитель который, кажется,  не боится правды и нацелен на совершенствование лесовыращивания. Его идея с «Лесной Академией» очень креативна и позволяет сделать много нужного, для лесов Украины…   в том числе и провести предлагаемые мною эксперименты… У меня появилась надежда…

Тема рубок слишком объемна для  комментариев. Если она кому-то интересна я готов в любой момент поддержать обсуждение.  А сейчас давайте обсудим стратегию реализации древесины на Волыни.

(продолжение следует)

Автор: М.Попков

 

 

Перцева гора стала святинею

Без терміну давності

Перцева гора стала святинею

17 серпня 2014 р. у лісовому масиві між с. Липне та Холоневичі Ківерцівського р-ну відбулося освячення та урочисте відкриття пам’ятного хреста на місці загибелі одного з останніх провідників ОУН і УПА тодішнього Цуманського р-ну Василя Чепелюка на псевдо «Перець», який у 50-х рр. разом із невідомим побратимом в урочищі Перцева гора поліг смертю хоробрих у нерівному бою з військами МГБ.

З благословення владики Михаїла митрофорний протоієрей Тарас Манелюк, декан Цуманського деканату УПЦ Київського патріархату, із місцевим духовенством – протоієреєм Василем Михалком (с. Холоневичі), протоієреєм Ігорем Цилюриком (с. Липне), ієреєм Ігорем Літвінцовим (смт Олика) та отцем Романом Третяком – також провів обряд панахиди за полеглими повстанцями.

У заході взяло участь понад 300 осіб із числа місцевих жителів, а також делегація від Братства ОУН та УПА Волинського краю ім. Клима Савура в складі станичної Марії Ткачук, її посестер Анастасії Грабовської і Тетяни Байди-Барбелюк, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, начальник облуправління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, депутат облради Микола Давидюк, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Олександр Кравчук, а також головний редактор «Волинської газети» та заступник голови правління Благодійного фонду «Останній солдат» Володимир Данилюк.

Найповажнішим учасником заходу стала Лідія Літвінцова – єдина донька Василя Чепелюка («Перця»), яка прибула в цю заповідну місцину, названу людьми на честь її батька Перцевою горою, з дітьми, онуками та правнуками..

Тієї неділі, коли у церквах відслужили служби, до лісового урочища Бірча Маневицького р-ну на підводах, мотоциклах, автівках стали з’їжджатися жителі сіл Майдан-Липненський, Липне, Холоневичі, селищ Цумань, Олика та, звичайно, м. Луцька. Такого багатолюддя цей ліс давно не бачив! Навіть із сусідньої Маневиччини прибула делегація на чолі з депутатом облради Миколою Давидюком.

А приводом для цього серпневого збору стала ініціатива редактора «Волинської газети» Володимира Данилюка вшанувати одного з останніх провідників УПА Цуманської округи Василя Чепелюка. «Волинська газета» писала про нього неодноразово, а нещодавно – в статті «Перець», якого ніколи не вбити!» (12 червня ц. р.). У лавах УПА він боровся за Україну з 1944-го до, орієнтовно, 1951-го… Чому немає точніших даних? На превеликий жаль, московські архіви, де є всі відомості, для нас недоступні, а вітчизняні не містять необхідної інформації. Свідчення цього – зовсім свіже повідомлення від начальника УСБУ у Волинській області генерал-майора Володимира Мельниковича: «…За даними електронного обліку керівного складу ОУН і УПА, що зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, будь-які відомості про Чепелюка В. І. відсутні». Єдине, що відомо: станом на лютий 1950-го «Перець» був живим і перебував у підпіллі…

– Про нього розповідала мені мама, – каже бухгалтер Холонівського лісництва ДП «Цуманське ЛГ» Людмила Громик, ккотра їде разом із журналістами. – Вона не раз спускалася у криївку, де жили повстанці. Мій дід мав десятеро дітей, жив  на краю села, тож Василь Чепелюк із повстанцями не раз навідувався до його хатини. Дід жив заможно, ділився чим міг. Колов кабана – ділив навпіл: така домовленість була з повстанцями. Хоч у післявоєння то було дуже небезпечно.

А тим часом кавалькада з автівок та хур петляє лісовим путівцем. Повз пробігають височезні сосни. Тут, на пісковиськах, ростуть в основному борові ліси, через те і називають урочище – Бірчею. Заповідні та мальовничі краєвиди!

– Це вже не ліси, а посадки, – каже Людмила Григорівна. – Всі наші ліси пішли на відбудову країни у післявоєнні роки. День і ніч важкі лісовози місили грязюку. Хоча ще раніше тут навіть конячка не проїхала б – такі були болота. Росли кількасотрічні сосни, що неба торкалися. Було в рази більше птаства і звірини. У такому лісі й жили повстанці. А цю дорогу вже полагодив наш цуманський бізнесмен Віктор Пецина. Він має тут мисливське господарство, займається лісопереробкою.

Через хвилин двадцять добираємося до місця, яке жителі довколишніх сіл називають Перцевою горою. На самісінькій маківці піщаного пагорба помічаємо величний дубовий хрест, довкола якого викладено квадрат із колотого каміння, споруджено акуратну огорожу, встановлено дві лавки. Пофарбовано їх у жовто-блакитні тони. Довкола них стоїть зі сто підвод, мотоциклів, легковиків і навіть одна вантажівка, якою приїхали церковні хористи з ближніх храмів. Благочинний із Цуманської церкви Іоана Хрестителя отець Тарас разом зі священиком Романом та настоятелями Михайлівського (Липне), Кузьмо-Дем’янівського (Холоневичі), Костянтина Острозького (Олика) храмів отцями Ігорем, Василем та Ігорем надягають облачення. Небо хмариться, навіть легка небесна сльоза падає на Перцеву гору.

– То Василь зронив із неба скупу чоловічу сльозу… – каже Олександр Кравчук, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, який за дорученням голови облдержадміністрації Володимира Гунчика репрезентує тут виконавчу владу області. – Мій тесть знав його особисто. «Перець» навіть давав дозвіл на його весілля! Жаль, що через великі літа і погане самопочуття тесть не зміг приїхати разом зі мною.

Плакало того дня не тільки небо. Сліз не стримувала й літня жінка. Вона стояла серед дружного родинного гурту. Виявилося: це донька українського повстанця. Василь Чепелюк загинув у двадцять із лишком літ, а донька народилася того ж року, як він пішов в УПА – 1944-го. Недавно вже й 70-річчя відзначила… Єдина його донька – тепер Лідія Літвінцова – народила восьмеро дітей, має 22 онуків і 2 правнуків. Ото вони всією родиною і прийшли. Лідія Василівна плакала, а внучки Валя, Леся, Наталя, правнучки Яна, Наталка, Сніжана, Юля, Вікторія, Василь втішали, як могли.

– Треба радіти. Стільки людей прийшло вшанувати пам’ять вашого тата, – казала Яна. – Він справжній герой.

Яна Сосинець вдалася у свого прадідуся, який, за переказами, мав гарне волосся й поставу. Така ж красуня. Живе у с. Забороль Луцького р-ну, навчається у 9-му класі місцевої ЗОШ, відмінниця і така ж патріотка. Про свого прадідуся знає тільки з переказів найстаріших – навіть бабуся його не пам’ятає.

Олександр Кравчук переказує, як загинув у цьому лісі, можливо, й на цій горі (недарма ж люди так назвали місцину) уродженець с. Холоневичі Василь Чепелюк. Він був богатирського зросту, великої одваги  і непоборного духу. Мав серед населення незаперечний авторитет. Завжди ходив у військовій формі та з командирською планшеткою. Не раз виривався із засідок, які влаштовували солдати розквартированого в с. Холоневичі гарнізону військ МГБ на чолі зі старшим лейтенантом Горємикіним (символічне прізвище, чи не так?!). А в день загибелі «Перець» таки потрапив у безвихідну ситуацію, перебуваючи в криївці… Коли його тіло привезли на впізнання до матері, вона зціпила зуби й виду не подала, що то її кровинка, а потім билася в нестямі… Вивезли у Сибір разом із чоловіком і її. А Василеву дружину засудили на 25 літ ГУЛАГу. Відбула 8 літ каторги, повернулася у рідне село, віку доживала у рідних.

– У Києві ще живе брат моєї свекрухи Степан Іванович Войтович, який був зв’язковим і носив від Василя пошту самому Бандері, – мовить Людмила Громик.

Кадильниця облітає дубовий хрест та меморіальну таблицю, дбайливо виготовлену в луцькому видавництві «Ініціал», яке очолює справжній патріот та козак Віктор Федосюк. Церковне дивохмар’я ладану, слова молитов і піснеспіви хористів роблять дивне діло: хмари розходяться, натомість через верховіття сосен до люду заглядає небесне око. Жителі довколишніх сіл приїхали цілими сім’ями і родинами: діди і бабці підпираються кульбачками, чоловіки і жінки творять молитву разом із священиками та хористами, найменшенькі дітки – на кониках чи руках, старшенькі знімають усе на мобілки. Їхні очі, як і сонячні, світяться миром і добротою.

Благочинний отець Тарас запрошує до слова Володимира Данилюка. Це він зацікавився долею незвичного повстанського провідника, що, перебуваючи стільки років у підпіллі, не зневірився, а продовжував боротися за незалежну Україну. І – не здався! На його звернення допомогти вшанувати пам’ять повстанця відгукнулися начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик, директор та головний лісничий Цуманського держлісгоспу Михайло Мірошниченко та Сергій Арендарчук, лісничий Холоневицького лісництва Володимир Громик. Підтримали цю ідею обласна держадміністрація та обласна рада, місцеве самоврядування, церковні громади.

Найперше просять до слова трьох посестер, членів Волинського братства ОУН та УПА ім. Клима Савура.

– У нашому братстві раніше було близько 4 тисяч повстанців, – каже авторка 18 книг Тетяна Байда-Барбелюк. – 34 тисячі загинули у боях чи таборах. Вже й чоловіків нема – бачите, сюди приїхали одні жінки. Та скоро і нас не побачите. Ми відбули по таборах, відстраждали за Україну…

– Але продовжуємо нашу боротьбу, – підхоплює слово подруги станична Марія Ткачук. – Ходимо на мітинги, патріотичні акції, розповідаємо про нашу боротьбу студентам і школярам… Українських повстанців називають найкращою армією ХХ століття…

– Мене у нашій боротьбі вже заступив онук Богдан, – мовить Анастасія Грабовська. – Він іще школярем вступив у Козацьку Січ, закінчив університет, відслужив армію, пішов на Майдан, тепер бореться за Україну на Сході…

Перший заступник голови облради Олександр Пирожик звертається до сьогоднішніх часів, героїчної боротьби за державність на Сході України, де Росія вже вкотре розв’язує неоголошену війну проти українців.

– Якби у мене була така армія, як в українців, ні одна нога загарбника не ступила б на нашу землю, – нагадує слова французького генерала, першого президента П’ятої Республіки Шарля Андре́ Жозе́фа Марі́ де Голля Олександр Кравчук. – Завдяки їхній боротьбі ми й маємо Україну. Спасибі Володимирові Данилюку та волинським лісівникам за цю пам’ять. Спасибі святим отцям та всім, хто сьогодні вшановує цього одважного повстанця – Василя Чепелюка.

– Він сьогодні разом із нами і всіх нас бачить, – каже головний лісівник нашого краю Василь Мазурик, який переконаний: зерна жертовності та патріотизму, засіяні українськими повстанцями, вже дали гідний урожай, тому нині Україну не переможе ніхто.

Біль і в словах депутата Ківерцівської райради Олександра Демчука:

– Ми маємо Гімн і прапор. Колишні партократи і комсомольці навіть дозволили нам співати українських пісень, але забрали банки і заводи. Ми не можемо стати на повен зріст. А тепер ще й Путін  іде війною… Тому мусимо йти на Схід, щоб ці найманці не прийшли у край, де проливали кров наші герої!

На що хтось із присутніх несподівано вигукнув:

– Дайте нам кулемети!..

Та ось до слова запрошується чи не найголовніший учасник – донька «Перця» Лідія Літвінцова. Жінка подякувала людям за пам’ять про батька. Багато не могла сказати через сльози, що непрохано з’явилися… Але люди її зрозуміли й без пишних слів… Особливо – односельчани з Холоневичів, лісничий Володимир Громик та його підлеглі, які мрію про вшанування «Перця» зробили реальністю.

А потім усі разом заспівали Гімн України, «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!», зазвучали повстанські пісні у виконанні місцевого барда та церковних хорів.

Давно цей ліс не чув такого дружного співу. Вертається українська слава і честь у рідний край. Люди слухали ці співанки, самі підспівували. І ще довго на Перцевій горі не вмовкали розмови про місцевого героя та його вірних побратимів.

А що край цей дуже патріотичний, свідчить хоча б іще одна з розповідей «Волинської газети». Вже далекого 2008-го журналіст Олена Лівіцька написала зворушливу статтю «Хто заховав під церковні бані національні символи?». У ній – дивовижна історія про те, як під куполом церкви в с. Липне знайшли унікальний скарб – синьо-жовтий прапор та Тризуб, захований у повоєнні роки. І досі не відомо, хто рятував від червоних агресорів наші національні та державні символи, але тепер чомусь думається: без «Перця» й тут не обійшлося…

Роман УСТИМЧУК,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото авторів:

Від редакції. Символічно, що відкриття хреста на місці загибелі «Перця» (де совєтські карателі поділи його тіло, архіви не дають відповіді й досі) відбулося якраз того дня, коли агенти Кремля в Німеччині спробували поглумитися над могилою Провідника ОУН та УПА Степана Бандери… Але коли рука Москви намагається зазіхнути на славну пам’ять Українського народу в його боротьбі за Незалежність під час Другої світової війни в одному місці, то в іншому виростають нові символи Української державності! І так буде завжди: замість одного полеглого героя підведеться десяток нових патріотів.

 

 

 

Лісовий мед – цілющий

Матки свій шлюб із обранцем вкладають на небесах. Для цього вилітають із вулика і піднімаються на два кілометри вгору – аж під хмари. За ними летять і трутні. Не кожному під силу піднятися у таку височінь. Але з найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним матка укладає шлюб і любиться у небесах.

Одна з найкращих лісових пасік знаходиться у Губинському лісництві ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». До неї від лісництва провадять лісничий Ігор Іщук та головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Володимир Туревич. Ось розступаються дерева і на мальовничій лісовій поляні перед нами постає маленьке бджолине сільце з ошатними хатинками-вуликами. Біля них клопочеться пасічник Володимир Шишко. Зняв дахівку вулика, димарцем чемно подимлює, щось поговорює до божих комах, обережно дістає рамки із медовими сотами. Звіддалік чоловік схожий на космонавта, адже вдягнутий у захисний шолом-сітку. Повільно іду поміж вуликів. Їх на цій пасіці близько 60. Бджолам – не до мене. Ці трудівниці з медовим взятком поспішають до маленьких отворів-дверцят, інші летять до пахучих лісових трав та цвіту.

– Чи не кусаються ваші трудівниці? – запитую у Володимира Володимировича, наблизившись.

– Якщо з ними по доброму, то не кусаються, – посміхається у вуса. – Але, як бачите, кожен пасічник користується захисним вбранням та димаркою.

Він обережно дістає налиті медом вощини і кладе у корзинку.

– Перший мед цьогорічного сезону, – каже поважно. –  Наші бджілки попрацювали сумлінно. Дуже добрий взяток.

– А скільки бджілок у такій хатинці? – цікавлюся.

– У цій – 600 тисяч, – мовить пасічник. – Це найсильніша сім’я. В інших буває від 150 тисяч і більше.

Дізнаюся, що його трудяги у пошуках нектару і пилку за день налітують сотні, якщо не тисячі кілометрів. Лісовий мед – найцілющіший і найсмачніший, адже цей ліс екологічно чистий, у ньому багато цілющого різнотрав’я. Та й дерева дають поживу, адже росте липа, черешня, обліпиха, ліщина, волоський горіх, дуб, модрина… Бджілка приносить дуже велику користь самому лісу, бо робить велику роботу по запиленню дерев і зілля. Вважають, що завдяки цим крилатим трудівницям ліс стає здоровішим, краще росте.

– А дикі бджоли у цьому лісі ще не перевелися? – запитую.

– Декілька роїв у дуплах старих дерев живе, – каже господар пасіки.

Помічаю на гілках дуба незвичний продовгастий будиночок. На вулик не схожий. Виявляється, це пастка для бджіл, що рояться. Кожного літа з вуликів разом із молодою маткою вилітає рій. Його потрібно вчасно перейняти і повернути до якогось із вуликів. Якщо цього вчасно не зробити, можна втратити.

– Взагалі то на цій пасіці донедавна було 56 бджолосімей, але за ці місяці відбулося поповнення, – пасічник показує на вулики, у які підселив нові рої.

З подивом дізнався, що матки свій шлюб із обранцем вкладають на небесах. Для цього вилітають із вулика і піднімаються на два кілометри вгору – аж під хмари. За ними летять і трутні. Не кожному під силу піднятися у таку височінь. Але з найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним матка любиться у небесах і вже оплідненою безпомильно знаходить дорогу до свого будиночка, а там диви за якийсь час і рій за собою піднімає.

Бджілці без людини тепер важко вижити, бо має багато ворогів. Узимку можуть миші залізти і знищити сім’ю. Великого клопоту бджілкам і пасічнику завдають ледь помітні кліщі та інші хвороби. Тож Володимир Шишко щотижня має переглянути усі вулики. Бджоли без нижніх підкрилець – явна ознака, що у вулику завівся кліщ. Тоді доводиться обробляти лікарськими препаратами. Володимир Шишко – випускник Рожищенського зооветеринарного технікуму. І хоч за фахом він ветлікар, та пройшов і курси паічника. Свого часу прийняв пасіку у господарстві «Дружба» Локачинського р-ну. Це у селі Заячиці.

– Було всього десять вуликів, коли приймав, – пригадує Володимир Володимирович, – а через рік мав уже 115 бджолосімей. На жаль, на 23 лютого їх повідкривали місцеві хлопці. Всі бджоли загинули. Було так прикро і образливо, що я туди більш не повернувся. Тепер ось пасічникую у Губинському лісництві.

На лісовій пасіці йому допомагають Микола Роман та Віталій Білявський. Роботи, зазвичай, дуже багато. Потрібно не лише зібрати мед, а подбати про взяток пилку, воску, прополісу, бджолиного молочка, також поопікуватися безпекою та здоров’ям самих комашок, про чисту воду для нектароносиць. Ми навіть побачили бджолиний водопій. І такий є на пасіці. Щоправда, вода тут злегка підсолена. Бджолі без такого напою у спеку, як і людині, не обійтися.

– А скільки меду заготовляєте? – поцікавився.

– Цього разу зібрали двісті кілограмів, – повідомив Володимир Володимирович. – Це був дуже добрий сезон для моїх бджілок.

Лісівники мед продають не тільки своїм працівникам, а й усім охочим. І ми спробували цього цілющого лісового частунку: смачний і корисний. Звісно, такого меду на базарі не купиш. Пахучий, чистий, натуральний. Словом, лісовий цілитель. Тільки на ліки й тримати.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: на пасіці.

Гран-прі їде на Хмельниччину

На Волині у Луцьку завершив роботу VІІІ Всеукраїнський зліт учнівських лісництв. Його закриття відбувалося у Волинському обласному академічному театрі ляльок. Голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков у своєму напруженому графіку знайшов віконце, аби особисто побачити юну лісівничу зміну України. Так сталося, що у момент його приїзду перед театром опинилися юні лісівники Пліщинського учнівського лісництва, яке діє на базі Кам’янківського лісництва ДП «Шепетівський лісгосп» Хмельницької області. Вони саме фотографувалися біля пам’ятника святому Миколаю – оборонця і покровителя Луцька. Відомо, що святий Миколай – ще й опікун дітей, мабуть, і пліщинським юним лісівникам посимпатизував. Бо ж не кожному дорослому лісівнику доводиться ось так невимушено зустрітися з головою Державного лісоагентства. – Наше учнівське лісництво вже побувало на чотирьох Міжнародних юніорських лісових конкурсах у Москві, завжди поверталося з призовими місцями, а ось на Всеукраїнський зліт потрапило вперше, – повідомив голові держлісоагентства керівник шкільного лісництва Микола Зведенюк. – Ми вже маємо два кандидати наук, створили заповідник «Адамове займисько» та власний дендропарк. – Дякую за роботу, – Валерій Вікторович потиснув руку керівнику. – Маєте не тільки гарних учнів, а й будівничих майбутнього. Юні лісівники – наша надія! У такий урочистий момент і вдалося зробити це фото, а вже потім зі сцени Валерій Черняков вітав усіх учасників Всеукраїнського зльоту. Вибачився, що за державними справами не зміг приїхати на відкриття, хоч усі ці дні цікавився його роботою. А тоді, після виступу голови журі Миколи Пінчука, прийшов час вручати нагороди і голова Державного агентства лісових ресурсів України кожному юному лісівнику потиснув руку, з усіма сфотографувався, кожному сказав сердечні слова. Виявилося, що юні лісівники Пліщинського учнівського лісництва здобули гран-прі VІІІ Всеукраїнського. Отже невипадково хмельничани зустрічали голову держлісоагентства. Звісно усім хлопцям й дівчатам, їх керівникам хотілося розповісти головному лісівнику України про тисячі гектарів посаджених і доглянутих лісових культур, усілякі цікаві справи (і мурашок розселяють, і хатки для птахів майструють, і дендропарки створюють, просапують лісокультури, творять екологічні стежки – сотні-тисячі справ), але вдавалося сказати всього кілька найважливіших слів: «Ми любимо ліс!», «Дорожимо співпрацею з лісівниками!», «Мріємо стати професіоналами!», «Спасибі, що знайшли час побачитись із нами!» Найпростіше, найважливіше сказали діти і дорослі. І всіх головний лісівник України підбадьорював: «Ви молодці! Так тримати! Ми Вас цінуємо, підтримуємо, будемо допомагати!» Окрім кубків і грамот (І місце виборола команда Скулинського учнівського лісництва Ковельського р-ну Волинської обл., друге – Вовковиївського учнівського лісництва «Діброва» Рівненської та «Паросток» Крижопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Вінницької, Дорогинського та Пилиповецького учнівських лісництв Фастівського і Бородянського р-нів Київської обл., третє – Калагарівського (Гусятинський р-н Тернопільської обл.), Новоміського «Едельвейс» (Самбірський р-н Львівської обл.), Червоно-Нерубаївського (Кіровоградська обл.) та Утківської ЗОШ І-ІІІ ст. Харківської районної ради Харківської обл.) усім делегаціям організатори подарували саджанці гінкго – одного з найстаріших дерев землі, яке пам’ятає часи динозаврів. Цей презент зробило ДП «Волинське лісове селекційно-насіннєве господарство», де, до речі, всі учасники зльоту побували кількома днями раніше. І ми ще розкажемо, як проходив Всеукраїнський зліт на Волині, розповімо про переможців у номінаціях – презентаціях учнівських лісництв і захисті наукових робіт, що побачили його учасники, які уроки винесли і які враження повезли у свої краї. І це буде окрема розповідь. А зараз про цей день. Було стільки емоцій, овацій, навіть сліз. Учасників зльоту окрім голови держлісоагентства вітали перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, начальник управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації Валентина Загрева, директор Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентина Остапчук. У цей скрутний час лісівничий форум об’єднав усю Україну. Щоправда, через події на Сході не приїхали юні лісівники Донеччини, Луганщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя, Миколаївщини і Криму. Але на їх підтримку щораз звучало «Слава Україні!» і «Героям слава!» Як і гімн України. Його діти і дорослі виконували у залах, автобусах, на вулицях містечок і сіл, де бували. Одне слово: патріоти! …А потім посипався шквал нагород від Міністерства освіти і науки України на самих волинян. Для голови обласної держадміністрації Григорія Пустовіта, першого заступника голови обласної ради Олександра Пирожика, начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василя Мазурика і начальника відділу лісового господарства ВОУЛМГ Бориса Бабеляса, начальника управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації Валентини Загреви, директора Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентини Остапчук і завідувача відділу екології цього ж центру Валентини Юхимчук… Найрядовіших організаторів цього чудового дійства відзначило грамотами і подяками міністерство і цим висловило свою оцінку Всеукраїнського форуму юних лісівників. Завідувач відділу сільського господарства НЕНЦ Микола Пінчук його організацію оцінив на «5», звісно за п’ятибальною шкалою, що значить «12», додавши при цьому, що все задумане вдалося виконати на 1000 процентів. Таку ж думку від імені делегацій висловила лісничий учнівського лісництва з Рівненщини Галина Кравчук і керівник команди Київщини Надія Підлісна. VІІІ Всеукраїнський передає естафету юним лісівникам Хмельниччини – козацькому краю. Буде цікаво! Варто змагатися і працювати, щоб потрапити у гості до юних лісівників Пліщинського учнівського лісництва, яке діє на базі Кам’янківського лісництва ДП «Шепетівський лісгосп», виховало двох кандидатів наук, створило власний заповідник і дендропарк. Завершував це Всеукраїнське дійство Волинський народний хор. І це був фантастичний виступ! Зі сцени звучали народні пісні, а ще учасники Всеукраїнського зльоту побачили легендарний український гопак, інші козацькі танці і всі разом заспівали гімн України. Сергій ЦЮРИЦЬ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. На фото: голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков та начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик із командою юних лісівників Хмельниччини; вручення нагород; моменти закриття.