Покоління обпалене війною: Валентин Сулько – людина-легенда

Ветерани 94 Валентин СулькоЛегендою українського лісівництва називають Валентина Сулька. Він спромігся залишити по собі не тільки добру пам’ять серед колег-лісівників, а й велику кількість учнів, а ще один із найкращих в Україні начальних закладів – Шацький лісовий коледж, який тепер носить його ім’я. Він також із покоління, котре обпалила війна. І на його долю випала найтрагічніша сторінка – війна, полон, концтабори. Про це Валентин Васильович не любив згадувати, не писалося й в автобіографічних довідках цього учасника бойових дій, заслуженого працівника лісового господарства України.
Народився Валентин Сулько 27 березня 1919 року у м. Сміла Київської області. Трудову діяльність розпочав на Волині. У листопаді 1947 року його призначено лісничим Жиричівського лісництва Заболотівського лісгоспу. У 1950 році закінчив шестимісячні курси спеціалістів-практиків лісового господарства. Вступив до Львівського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1959 році (спеціальність – інженер лісового господарства). У1960 році його переводять на посаду головного лісничого Ківерцівського лісгоспу. В 1963 році призначається директором Шацького учбово-дослідного лісгоспу та Шацького лісового технікуму, де і працював до березня 1980 року – до виходу на пенсію.
– За час роботи в системі лісового господарства зарекомендував себе висококваліфікованим спеціалістом, вмілим організатором, новатором лісогосподарського виробництва, – згадують про нього колеги. – З його ініціативи та під його керівництвом було відкрито Шацький лісовий технікум, створено його матеріальну, учбову і технічну базу.
За самовіддану працю, особистий вагомий внесок у розвиток лісового господарства В. В. Сульку у 1962 році було присвоєно почесне звання заслуженого працівника лісового господарства Української PCP. Він також нагороджений орденами Червоної Зірки (1964), «Знак Пошани» (1965) і Жовтневої революції (1971), ювілейною медаллю до сторіччя народження В. І. Леніна «За доблесну працю» (1970).
Помер В. В. Сулько в 1989 році.
У 1997 році Постановою Кабінету Міністрів України Шацькому лісовому технікуму присвоєно звання «Шацький лісний технікум імені В. В. Сулька».
На 50-річчя коледжу на вхідній алеї встановлено пам’ятний знак в’язню фашистських концтаборів, першому директору, лісоводу-легенді.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Із книги “Літопис Волинського лісу”: МИ ВІДЧУВАЛИ СЕБЕ ПОТРІБНИМИ!

Ветерани 38 Володимир Савич 1975Володимир САВИЧ (1925-2004), старший лісничий Луцького лісгоспу (1952 – 1953 рр.), головний лісничий Волинського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель (1953 – 1957 рр.), директор Ківерцівського держлісгоспу (1961 – 1985 рр.), кавалер орденів та медалей, заслужений лісівник України. Продовжити читання→

Спогади ветерана: Від війни до війни – українська доля

DSCN1081Іларіон Миколайович Маковський – ветеран лісової галузі: закінчив Львівський лісотехнічний інститут, за розподілом потрапив до Казахстану, де став директором одного з лісгоспів, відтак Маліївського деревообробного заводу, близько 15 років очолював Камінь-Каширський лісгоспзаг, працював в облуправлінні, зараз мешкає у с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну, депутат Прилуцької сільської ради.

Так починалася війна
…1939 рік. Я закінчив перший клас. Чутки на селі з кожним днем наростали і ставали все більш тривожними. Так, як на цей період Німеччина завоювала ряд країн, в Європі ішла війна. У селі раптово заговорили, що німець вже воєю з Польщею. Буквально через день моєму татові, як військовозобов’язаному (в польській армії він служив кавалеристом), прийшла повістка з’явитися на збірний пункт в м.Сокаль.
Тато зібрався і через день відправився на збірний пункт. Як розповідав потім, там відчувалася якась тривога, до певної міри паніка і, як виявилось, він вже був нікому не потрібний, тож тихенько зібрався і пішов додому. Село жило тривогою, а польська пропаганда по радіо, в газетах кричала: «Не дамо німцям ні п’яді землі, ні єдиного гудзіка».
Вже пройшло вісім-десять днів війни і біля села під лісом сів польський літак. Ми дітлахи побігли, щоб подивитися на літак, а в цей час льотчики обкладали його гіллям. Літак обкладений гіллям простояв деякий час, а під вечір полетів.
Буквально на десятий-одинадцятий день війни через село пройшла військова польська частина, орієнтовно близько сотні чоловік. У сусідньому селі селяни їх обезброїли. Офіцери і солдати без будь-якого спротиву віддали зброю. Селяни їх відпустили, оскільки вони говорили, що відступають у напрямку Румунії.
Вже на тринадцятий-чотирнадцятий день війни до села вступає похідним маршем з духовим оркестром радянський піхотний полк. Червоноармійці без зупинки під марш духового оркестру проходять через село в напрямку міста Соколя. Щоб подивитися на маршируючих солдатів зібралося багато селян. Для нас, малюків, було дуже цікаво бачити живих музикантів духового оркестру, а також солдатів, які марширували. Цікавість ще більше посилилася, коли побачили, що всі солдати через плече одіті в хомути, а ноги обмотані ганчірками. Пізніше старші чоловіки, котрі служили в українській армії, розповіли, що це не хомути, а згорнуті шинелі, на ногах – обмотки. Така форма. У такому спорядженні вони воювали в 1914-1917 роках.
У селі одразу ж була встановлена радянська влада, а ми дітлахи, щоб продовжити навчання, пішли до школи. Запам’ятався перший день навчання. На майданчику біля школи нас, дітей, зібрали разом із батьками і почався мітинг, на якому прибулі цивільні і військові багато говорили про соціалізм і комунізм, говорили, як ми тепер заживемо по-новому і багато. До нас школярів підійшов дядя в цивільному, почав роздавати цукерки-подушечки і печиво. Перед тим він виступив перед нами-школярами, а ми стояли в шерензі, і сказав, що ці подарунки він передає особисто від батька Сталіна – вождя всіх народів.
З приходом радянської влади в селі був відкритий державний магазин, де основним товаром були сіль, сірники, керосин і горілка. Взуття, манафактури і одягу майже не було і, коли ці товари привозили до магазину, щоразу утворювалася велика черга: кожен хотів купити щось із товарів.
В селі за Польщі була початкова школа, в якій заняття проходили в дві зміни, а навчалися разом 1-4 класи і 2-3 класи. З приходом радянської влади до села був направлений ще один вчитель, а щоб заняття проходили окремо в кожному класі в моїх батьків забрали половину хати, де організували навчання 1 і 2 класу в дві зміни.
В селі посилювалися різні чутки, що будуть куркулів вивозити в Сибір. Почалося цькування. З сусідніх і навіть з нашого села вже дорослі хлопці, сім’ї яких цькували, почали втікати за Буг. Для переправи через річку Західний Буг була створена ціла система, при допомозі якої вдавалося нелегально переходити кордон, який проходив по річці Західний Буг.
Пішло нове життя. Представники влади почали розповідати про щасливе життя у колгоспах, але в моєму селі до початку війни з німцем колгоспу так і не вдалося створити.
За кілометр від села, де раніше був панський маєток, розташувався гаубичний полк. Часто-густо солдати в селі і за його межами проводили навчання, тягали котушки з телефонними дротами і по телефону про щось розмовляли, що для нас дітлахів було дуже цікаво.
Мій батько і ще ряд селян-мужчин працювали на спорудженні залізобетонних дзотів вздовж кордону по річці Західний Буг.
Як потім стало відомо, це були величезні залізобетонні споруди, заховані під землю. Зверху знаходилися тільки башти із бетону, з яких можна було стріляти, а під землею – приміщення для проживання до взводу солдат. Вони були призначені для довгострокової оборони. Товщина залізобетонного перекриття зверху була до 1 м. Робітників кожної суботи ввечері привозили додому, а в неділю ввечері вони знову вирушали на роботу. Тато за весь період ніколи мені не розповідав, що він робить.
У червні всіх молодших резервістів, які служили в польській армії, на три місяці забрали для перепідготовки в Червону армію. А в селі по бездротовому телефону поповзли слухи (кума переказувала кумі), що хлопці, які втекли за кордон, передали, що 24 червня розпочнеться війна. За кілька днів у магазині не стало солі, сірників, мила, керосину, не кажучи вже про інші товари.
Субота, 21 червня 1941 р. Тато приїхав з роботи. Мама розчинила тісто і, як завжди, готувалася недільного ранку спекти хліб і пироги. 22 червня мама встала вдосвіта, щоб спекти хліб і пироги, але почула сильну гарматну стрілянину. Розбудила тата і мене, каже: «Напевно почалася війна…»
Ранком, десь біля 6-7 години із містечка Тартаків через наше село побігли євреї. Спочатку по одинці, а згодом цілими сім’ями.
У перший день війни було безхмарне небо, дуже тепло.
Десь біля 10 години ранку гаубичний полк, що знаходився за 1 км від села, став окопуватися між селянськими будинками в одній долинці. Невдовзі у небі почувся гул, це з’явилася німецька рама. Над місцем, де солдати копали окопи для гаубиць, цей розвідувальний літак випустив кілька червоних ракет і полетів. Після цього одразу ж, не зробивши жодного пострілу, гаубичний полк знявся і від’їхав від нашого села десь на кілометрів чотири. Там у ярочку між селами Фусів і Торки червоноармійці були оточені німцями. Всі гаубиці, тракторні тягачі ЧТЗ-60, амуніція були залишені. Частина солдатів втекла, та більшість потрапила у полон.
Потім, ми хлопчаки, мали можливість понаносити додому пороху в мішечках, а трактори згодом розібрали селяни. Особливо користувалися попитом мідні трубки. Десь біля 13 години дня німецькі солдати на мотоциклах і роверах появилися на одній із вулиць за річкою. Дітлахи і дорослі вийшли на пагорб біля церкви (300-350 м з протилежної сторони), щоб подивитися, як вони їдуть. Солдати помітили, що біля церкви зібралися люди, зупинили мотоцикли і почали по нас стріляти з кулемета. Усі перелякалися і побігли до нашої хати, оскільки вона стояла біля церкви, і поховалися у мурований льох.
Десь взявся сусід у формі червоноармійця, який був на перепідготовці і також прибіг до нас у льох. Жінки швиденько переодягли його в цивільний одяг. За якусь мить до села на автомобілях в’їхали німці. Зупинилися біля церкви, на протилежній від нас вулиці. Ми вийшли з льоху. Біля нашої хати вже стояли німецькі солдати. Були добре обмундировані, із закоченими по лікті рукавами. Майже у кожного на озброєнні був автомат. Мама дуже переживала, щоб солдати не зайшли до хати, оскільки в тій половині, де була школа, висіли портрети вождів.
А через село по одній із вулиць йшли і йшли великі автомашини із солдатами і озброєнням. На одній із них був закріплений дирижабль, який нісся слідом у повітрі.
Цього дня я вперше у житті побачив насильницьку смерть. Один німець привів сім євреїв-мужчин, вистроїв їх у шеренгу і двічі вистрілив по них із карабіна. Всі вони попадали. Інший солдат із пістолета став добивати тих, котрі ще подавали ознаки життя. Всіх їх поховали потім наші сільські люди.
Тим часом під’їхала польова кухня, солдати присіли у садочку, стали обідати. Ніхто не почув пострілу, та один солдат був смертельно поранений. Його німці в цьому садку над дорогою і похоронили, насипали могилу, поставили березовий хрест.
…А німецькі війська ще цілі сутки йшли на Схід.
Іларіон Маковський.
(Далі буде).
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Співчуття

Колектив Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, обласних організацій Товариства лісівників України та профспілки працівників лісового господарства, державних лісогосподарських підприємств Волині висловлюють щире співчуття подружжю Неводнічиків – головному спеціалісту відділу лісового господарства ВОУЛМГ Володимиру Дем’яновичу та директору ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр» Тетяні Леонідівні – з приводу непоправної втрати: смерті батька Дем’яна Васильовича. Хай спочиває у мирі, вічна йому пам’ять і земля пухом.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

В облуправлінні визначили переможців трудового суперництва за І квартал 2015 року

 Колегією Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та президією обласної організації профспілки працівників лісового господарства розглянуто роботу колективів галузі за І квартал 2015 року.

IMG_4397

Працівники ДП “Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр”

Отож, переможцем трудового суперництва впродовж згаданого періоду визнано колектив державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» (очолює директор Володимир Радіон, голова профкому Галина Ролько). Колективу вручили перехідний прапор обласного управління лісового та мисливського господарства і обласної організації профспілки працівників лісового господарства, а також грошову премію. Продовжити читання→

Хто дбає, той і має: Маневицькі лісівники найбільші платники податків у районі

 

Маневицькі лісівники стали переможцями рейтингу кращих підприємств лісової галузі Волинського краю

Волинське управління лісового господарства вручило перехідний прапор  переможцеві рейтингу за підсумками роботи в першому кварталі цього року серед державних підприємст лісвогої галузі краю.

Маневицький колектив лісівників упевнено тримає високу планку лідерів уже понад три роки. Так з-поміж лісництв першість за результатами роботи здобуло Маневицьке, на другій сходинці – Галузіївське, «бронза» – в Черевахівського. Переможцем серед колективів став цех №2 із виготовлення заготовок європіддонів.

Про здобутки та завдання йшлося під час звітньої квартальної наради працівників «Маневицького ЛГ». Найбільше уваги лісівники приділяли сприянню природного лісовідновлення. У І кварталі забезпечено природне поновлення на площі 135,4 гектарів лісу, посаджено – 139,5 га лісових культур. Високі об’єми заготівель деревини – у Вовчецькому (7614 куб. м), Маневицькому (5326 куб. м), Софіянівському (5492 куб. м) лісництвах.

Забезпечено збільшення обсягу реалізації продукції, так за звітний період склала суму 28 млн 405,7 тисяч гривень. В Маневицькому підприємстві діє система електронного обліку деревини.

Також лісівники, вище згаданого господарства,  надавали  і продовжують надавати допомогу мобілізованим в українську армію, так цього  року для потреб ЗСУ надано власної продукції на суму 163, 8 тисяч  гривень, та протягом І кварталу направлено 10 тисяч  гривень – на заходи із забезпечення оборони держави. Забезпечують працівники лісу й  родини бійців, які перебувають у зоні  Антитерористичної операції паливними дровами.

За словами, заступника голови Маневицької райдержадміністрації Анатолія Мельника, який брав участь у нараді, державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» – найбільшим платником податків у районі. Висловив подяку працівникам лісового господарства за надану допомогу Збройним силам України, вказавши, що «у господарстві працюють люди з великим серцем і щирою душею, не лишаються осторонь від людських проблем і надають допомогу за кожним зверненням жителя району».

За результатами наради директором ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимиром Радіоном підбито підсумки роботи за перший квартал цього року, прийнято відповідні рішення та окреслено основні напрями діяльності підприємства на перспективу.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Інна ЛЕВЧИК.
На фото автора: Володимир Радіон вручає відзнаку керівнику Маневицького лісництва Олександрові Швецю.

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Мисливські собаки: Польовий чемпіон

IMG_5302Відбулись міжобласні змагання з підсадної лисиці у 8- та П-подібних норах. Вони проходили на комплексі норових собак Андрія Стасюка у с. Лаврів Луцького р-ну. 27 ягдтер’єрів, фокстер’єрів, вельштер’єрів, такс із Волинської, Рівненської, Львівської і Тернопільської областей два дні змагалися за титул польового чемпіона.
– Перемогу здобула Афра лучанина Сергія Нестерчука, – каже голова ВОО ФМСУ Ігор Жмурко. – В обох дисциплінах ця собака продемонструвала бійцівський характер, кмітливість та злобу, набрала найбільшу кількість балів і окрім двох дипломів І ступеня отримала ще й головний кубок цих захоплюючих змагань.
Друге місце виборов німецький мисливський тер’єр Цар-Чіп ковельчанина Сергія Федорука, третє – ягдиня Аза лучанина Олега Корнієнка. Цікаво, що польовий чемпіон та бронзовий призер ведуть родослівну з плідника «Голубі озера» Володимира Матросова, що стало своєрідною сенсацією цих змагань.
Всі бажаючі також змогли провести випробування по борсуку у П-подібній норі.
Судили змагання суддя національної категорії лучанин Віктор Дрокін та суддя І категорії львів’янин Ярослав Рогоцький. Їм допомагали Андрій Стасюк, Ігор Хавелко, Катерина Стасюк. Організатором міжобласних змагань стала Волинська обласна організація Федерації мисливського собаківництва України.
Сергій Цюриць.
На фото автора: учасники.

Боротьба з вогнем вимагає значних зусиль

З метою попередження та ліквідації пожеж у лісах, на торфовищах, сільгоспугіддях краю працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства спільно з управлінням ДСНС у Волинській області цими днями провели спільні навчання (тренування) працівників державної лісової охорони обласного управління, СЛАТ «Тур» та підрозділів державної служби надзвичайних ситуацій в області. Тренувальні навчання відбулися на Ковельщині.

Захід розпочався в приміщенні Ковельської районної державної адміністрації з проведення теоретичних занять щодо порядку експлуатації пожежних насосів та методів гасіння лісових пожеж. Опісля учасники безпосередніх тренувань переїхали в лісовий масив біля села Зелене. У навчаннях брали участь головні лісничі лісогосподарств Волині, були задіяні працівники лісгоспів, протипожежні засоби та спецтехніка, зокрема: пожежний автомобіль ДП «Камінь-Каширське ЛГ» на базі ЗІЛ-131 з двома бійцями, трактор з плугом ПКЛ-70 ДП «Турійське ЛГ» та  патрульний автомобіль ДП «Маневицьке ЛГ» з мобільною групою (у складі чотирьох чоловік), екіпірованою для гасіння осередків загорянь в лісі.

Згідно із тактичним задумом, спільними зусиллями лісівників і вогнеборців було локалізовано і ліквідовано умовну пожежу, що  виникла внаслідок необережного поводження з вогнем місцевого населення під час відпочинку. Учасники завдання продемонстрували і разом з тим нагадали присутнім основні навики, що мають практичну цінність.

Підсумували тренувальні навчання перший заступник начальника Волинського ОУЛМГ, головний лісничий  Сергій Шеремета, заступник начальника управління ДСНС у Волинській області полковник служби цивільного захисту Віктор Милостивий.  Вони зауважили, що в житті можуть траплятися й непередбачувані випадки, а тому лісівникам і вогнеборцям варто бути заздалегідь професійно підготовленими, аби вийти переможцями у боротьбі з вогнем.

Дуже хотілося б, аби цьогорічний пожежонебезпечний період на теренах області минув спокійно. Для цього бути обережними у поводженні з вогнем під час перебування в лісі, а також відповідальними під час проведення сільськогосподарських робіт закликаємо всю громадськість Волині. Нагадаємо, що із 18 випадків лісових пожеж, які мали місце у господарствах з початку року, причиною 13 було саме спалювання сухої рослинності, ще 5 виникло з вини місцевого населення.                                                                                                Прес-служба Волинського ОУЛМГ.

навчання навчання2 навчання3 навчання4 навчання5

навчання15 навчання16

навчання7 навчання9

навчання10 навчання6

 

навчання8 навчання11 навчання12

Календарний план проведення аукціонів 3 кварталу 2015 року

Держлісагентство оприлюднює календарний план проведення аукціонів з продажу необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2015 року.

Аукціони будуть проводитись з метою забезпечення виробничих потреб деревообробної галузі держави в деревній сировині, на виконання«Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини» затвердженого наказом Держкомлісгоспу №42 від19.02.07р.

aaaa

За матерiалами: www.dklg.kmu.gov.ua

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства