Вони присвятили себе охороні лісу. Ними пишається колектив

фото 2

Марія Петрівна Дудко – серед чоловічого колективу — 33 чоловіків — майстрів лісу ДП «Любешівське лісомисливське господарство»  — є єдиною жінкою, яка теж працює майстром лісу, зокрема Залізницького лісництва. На цій посаді вона уже 11 років. Марія Петрівна зізнається, що дуже любить ліс, а тому й обрала для своєї професії лісову галузь закономірно, як кажуть, – за покликом серця.

Довелося побачити лісові культури, виплекані руками Марії Петрівни, проїхатися масивами, що довірені їй. Усе має належний порядок, бо свою роботу вона знає і виконує сумлінно,  стараючись для майбутнього. «Ліс загальнодержавне багатство, — каже майстер лісу, —  і завдання лісівників – зберегти та примножити його багатства нащадкам.»

— Якось я взала з собою на роботу свого онучка Володьку, якому було трохи більше року. Тоді ми з ним  садили берізки, — продовжує Марія Петрівна. – Тепер ці берізки височенькі, красуні. Посадка вдалася, а, отже, і мій онучок, швидше за все, теж стане лісівником. І дай Боже… Адже професія лісівника — благородна і вкрай потрібна.

Зараз, у золотаву осінню пору, у майстрів лісу вдосталь роботи – це і очистка площ, і підготовка грунту, і заготівля насіння та багато інших клопотів. Утім Марія Петрівна  не шкодує ані зусиль, ані часу, все встигає, а точніше — мусить встигати. Ця поліська, зі щедрою душею жінка усвідомлює, що вона і мати, і бабуся, а ще – лісівничка, на тендітні плечі котрої покладено надзвичайно вагомий обов-язок – плекати ліс.

— Працювати не важко,  — відверто каже Марія Дудко. — Це моє покликання. Мені до душі ліс, до душі — бувати серед лісу, щодня розчинятися в його цілющій атмосфері. Це життя, це енергія, це,  власне, те, із чим нерозривно пов-язане наше життя.

* * *

Іван Григорович Черевко  працювати в структуру державного підсприємства «Любешівське лісомисливське господарство» прийшов після того, як  повернувся з армії.  А оскільки на посаді майстра Залізницького лісництва, та ще й на одному і тому ж обході, працює довгих 37 років,  то нині свою територію знає буквально із заплющеними очима. Лісівнича справа Іванові Григоровичу передалася по роду – лісівником працювали батько, дід…

—  Хоч на пенсії, але хочу ще попрацювати, — розповідає досвідчений майстер лісу. —  Дітям, онучкам поміч моя потрібна. Як далі буде – поживемо —  побачимо.

— Іване Григоровичу, багато звинувачень лине в адресу лісівників, що, мовляв, ріжуть ліс. Яку закономірність у роботі ви помітили за довгий час?

— Якщо ви зараз бачите як гарно росте ліс, а це і справді так, то,  значить, це  хибна думка.  Я переконаний в цьому. Порожнього місця в лісі не буває, завжди воно зеленіє, на ньому росте молодий ліс. Усе, що зрубано, ми насажджуємо — відтворюємо,  доглядаємо. А це, повірте, титанічна робота.

–А що дає вам праця лісівника?

— 37 років я вже відпрацював, і якщо себе зараз  прекрасно почуваю, то це означає, що ліс благотворно впливає на мене, моє здоров-я загалом. Переконаний, що з моїми словами погодяться усі, хто по-справжньому любить ліс, хто присвятив себе його охороні. Бо за дбайливе ставлення до навколишньої природи Бог віддячує сторицею.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. 

фото 1

Берізки, посаджені Марією Дудко спільно з онучком

Берізки, посаджені Марією Дудко спільно з онучком

Іван Черевко, Марія Дудко з інженером лісових культур ДП “Любешівське лісомисливське господарство” Вірою Оласюк та лісничим Залізницького лісництва Олександром Жилком.