#лісівникиволині #volynforesters Працюємо, щоб ви сповна могли насолодитися красою природи  ПРОМОВІДЕО
Вересень у Воротневі: півтисячі учасників заходів та тисячі відпочивальників
Олександр Кватирко: «У  мисливстві, як і в усій лісовій галузі, не буває швидкого повернення вкладень»
Безпекові цілі волинських лісівників: передбачити ризики і уникнути травмувань  ФОТО  ВІДЕО

Клаптикові ліси Рожищенщини: нове дихання понівеченої колгоспом землі

Лісівники «Рожищеагролісу» довели, що людська праця і бажання здатні долати будь-які перешкоди, як от викохати ліс на непридатних для використання землях.

Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Рожищеагроліс» має площу 6,5 тисяч гектарів. До нього входять два лісництва: Стохідське та Стирне. Такі назви вони отримали від річок, що протікають на цих територіях.

На оглядини рожищенських земель їдемо у рамках спец-проекту «Історії довкола лісу».

… Поля, поля, поля… Поля кукурудзяні, пшеничні, городи, та сінокоси – доводиться проїжджати всім, хто бажає оглянути цікаві локації та посадки «Рожищеагролісу».

Лісництва можна сміливо називати клаптиковими – вони так розкидані по території району, що їхати з однієї точки в іншу часто доводиться не менше години. Особливо докучає ця розкиданість місцевим лісникам, бо багато часу мають витрачати лише на дорогу.

Кукурудзяні поля

Та головна особливість місцевих лісів у тому, що всі вони вирощені на колишніх колгоспних землях, які втратили свою родючість та перестали бути корисними для землеробства. Тоді бідні ділянки віддавали лісникам, які з усіх сил намагались вирощувати на них дерева. Ситуація сьогодні відрізняється лише тим, що землю під посадки вже не видають – сучасні майстри лісу продовжують вирощувати культури на колись отриманих бідних ґрунтах.

Шансів на збільшення площі лісництво немає, можна збільшити тільки лісистість – відсоток вкритої лісом площі – засаджувати галявини і висохлі болота, чим і займаються. Людська праця, постійний круглорічний догляд і любов до своєї справи роблять своє – не зважаючи на низький рівень родючості земель, лісове господарство тут живе.

«Унікальне тут – це люди, які працюють і вирощують ці культури. Чим ми дивуємо? Своїми людьми», – говорить Олександр Литвин, головний лісничий ДП «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Рожищеагроліс».

Щоб не здаватись голослівним, чоловік везе нас до найближчих розсадників. Перше, що бачимо, вийшовши з авто – ділянка молодих п’ятирічних сосон, поруч яких росте горобина та вільха. Головний лісничий веде углиб посадки, показує рівні доглянуті рядки насаджень та наголошує, що все це росте на колишньому полі.

Одразу біля сосни ще одна, більша територія. На ній вирощують дуб звичайний та червоний, рядки якого чергуються з ще зовсім маленькими соснами. Зовсім недавно на місці цих культур росли берези, але вони досягли повної стиглості та були зрізані. Цей процес круговий – дерева садять, з роками вони достигають та продаються, а на тому ж місці висаджують молодняк.

Олександр Литвин везе нас до розсадників

Береза – одна з основних культур у лісництв

Посадка вільхи

Поки говоримо про догляд за цими культурами, до нас під’їжджає майстер лісу, що опікується цим лісництвом – Андрій Олексюк. На возі, який тягне пара коней, ще повністю не зупинившись, з усмішкою запрошує прокататись. Таким транспортом він їздить постійно – і влітку, і взимку, оглядає підконтрольні території, площа яких становить 500 гектарів та піклується про ліс.

Улюблений транспорт місцевого майстра лісу

Андрій Олексюк – майстер лісу

Про чоловіка говорять, як про майстра лісу «старої закалки». Тут його поважають за віддану та совісну працю для лісу протягом усього життя. Саме під керівництвом Андрія Васильовича у лісництві вперше заклали власний розсадник, на якому культури вирощують з самого насіння.

Таких у районі тільки три. Створені вони для доповнення лісових культур, бо після посадки не всі дерева приживаються – 20% точно гинуть. Навіть найменший розсадник вимагає великих зусиль та догляду. Починається робота ще восени, коли збирають і підсушують насіння, взимку його снігують (трамбують у сніг у спеціальній тарі, де насіння зберігається до початку танення снігів), весною обробляють захисними речовинами та, нарешті, сіють. Попереду довгі місяці виполювання бур’янів, захисту від шкідників, поливів, розсадки та знову виполювання і косіння непотрібних рослин. Зараз висіяні весною сосни нагадують маленьку моркву і тільки завдяки невтомній роботі людей ця «городина» зможе перетворитись у високі та розлогі дерева.

На запрошення прокататись відмовити не змогли

Андрій Олексюк – майстер лісуЧитайте також:

Діброви Горохівщини: як дев’яносторічні дерева дають чотири тонни насіння у рік

Ресторан з дичиною, дендропарк з батутами та інші принади Цуманської екостежки

Люди також не дбають про чистоту територій, часто залишають сміття після відпочинку та готові лише висловлювати незадоволення лісникам через безлад у лісі.

Рідко сюди навідуються і журналісти, бо район, на перший погляд, спокійний та нудний, жодних сенсацій, які б зацікавили аудиторію тут немає.

Та все ж, якщо будете проїжджати у цій місцевості, обов’язково зупиніться на рекреаційній зоні, насолодіться тишею лісу, яку перебивають птахи, поверніть до колишнього кар’єру, затопленого річкою Стир, місцеві називають це урочище Чебені. Обіцяємо, що будете вражені красою територій, їх доглянутістю та чистотою.

А це славнозвісні Чебені і купатися тут можна!

Дивимось, звідки впадає у колишній кар’єр річка Стир

На березі Чебені

Квест «Знайдіть суницю»

Ми знайшли

Читайте також:

Секрети ремесла від пасічника з воротнівського лісу

«Золота країна» під Володимиром: чим живуть і як працюють люди лісу

Іванна МАСЯК

Фото Олесі САЄНКО