«Що буде, якщо не буде…»: можливі наслідки занепаду лісової галузі Волині

Зважаючи на її природні особливості, розвиток регіону напряму пов’язаний з цією галуззю. За час свого існування лісові господарства для волинян встигли стати чимось більшим, ніж просто державними підприємствами. Ліс – частина життя кожного краянина. І це не банальні слова, а чітка констатація факту FACEBOOK TWITTER WHATSAPP VIBER

Ліс, як бонус для громади

Загалом є й інші, більш конкретні причини вболівати за лісові підприємства. Перша й, напевно, головна з них – фінансова. Лісові господарства сплачують чималі суми податків до держбюджету та бюджетів громад, на території яких працюють. За 9 місяців поточного року підприємства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ) сплатили до бюджету разом із ЄСВ 246,5 мільйона 683 тисячі гривень. Порівняно з аналогічним періодом минулого року, цей показник збільшився на 12 мільйонів. Бюджети волинських громад отримали від лісівників майже 80 мільйонів гривень у вигляді податків і платежів. Для кожного села та селища це відчутна фінансова підтримка, зважаючи на те, що далеко не всім пощастило мати на території ОТГ великі підприємства або ж багато АЗС.

Відкриття нової деревопереробної лінії в держпідприємстві «Старовижівське лісове господарство».
Відкриття нової деревопереробної лінії в держпідприємстві «Старовижівське лісове господарство». 

Крім сплати податків, волинські лісівники розвивають інфраструктуру громад, працюють над створенням рекреаційних зон на території населених пунктів, при потребі допомагають технікою, матеріалами. За участі лісівників на Волині ремонтують і будують дороги, об’єкти соціальної сфери, ліквідовують пожежі, займаються благоустроєм. Не злукавимо, якщо констатуємо той факт, що працівники галузі намагаються завжди допомагати землякам. Звісно, якщо це в їхніх силах та компетенції.

Робочі місця та гарантія соціальної захищеності

Ліси Волині, які займають третину площі області, потребують догляду та багато роботи. Тому в окремих районах лісгоспи стали не тільки хорошим помічником у розвитку громад, основою їх економіки, але й найбільшим та найнадійнішим роботодавцем. У лісових господарствах Волині зараз працює 2930 чоловік. Лісівничі колективи – вдалий сплав молодості та досвіду. Третина працівників лісгоспів ще не досягнула 35-річного віку. Проте молоді є від кого набиратися досвіду, бо в галузі трудяться спеціалісти віком понад 60 років (13%).

Інженер з лісових культур держпідприємства «Городоцьке лісове господарство» Олена Некришевич на «робочому місці».
Інженер з лісових культур держпідприємства «Городоцьке лісове господарство» Олена Некришевич на «робочому місці».

Ліс став не тільки місцем роботи для багатьох волинян, а й сформував навколо себе широке коло людей, які вболівають за галузь та прямо залежні від її успіхів. Якщо порахувати членів родин лісівників, то виходить близько 20 тисяч осіб, до яких потрібно додати 1160 дітей-учасників дитячих шкільних лісництв. Усі ці люди зацікавлені в успішному функціонуванні лісової галузі, адже вони неодноразово переконувалися і знають, що бути працівником лісу означає соціальний захист, упевненість у тому, що твої діти зможуть оздоровитись влітку, вчасно отримана зарплата (яскравим прикладом, який показує наскільки це важливо, є вугільна галузь Волині). Тобто лісова галузь на Волині набула набагато ширшого поняття, ніж просто місце роботи та заробітку для працівників. А діяльність лісгоспів для громад – невід`ємна складова їх розвитку.

Інший бік медалі, або Підводні камені

Проте під час роботи лісові господарства стикаються з багатьма труднощами і проблемами. В сучасних умовах лісовим підприємствам доводиться самостійно заробляти кошти для своїх потреб.

Наша робота ніколи не була простою. А зараз потрібно встигнути і за темпом автоматизації, і за змінами законодавства, в умовах мораторію на експорт деревини вистояти і знайти точки збуту на продукцію при обвалі цін.

Для цього господарствам та їхнім керівникам потрібно працювати за правилами ринку і конкурувати з потужними бізнесовими структурами. Лісгоспам при цьому важче, адже вони на відміну від бізнесу беруть на себе зобов’язання щодо соціально орієнтованої роботи, а ринкові реалії диктують ряд вимог до професії лісівника.

«Наша робота ніколи не була простою. А зараз потрібно встигнути і за темпом автоматизації, і за змінами законодавства, в умовах мораторію на експорт деревини вистояти і знайти точки збуту на продукцію при обвалі цін. При цьому потрібно відповідати вимогам і очікуванням громадськості, тримати заданий темп лісовідновлення і багато іншого», – сказав очільник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Кватирко під час однієї з нарад.

Відкриття дендропарку в держпідприємстві «Маневицьке лісове господарство».
Відкриття дендропарку в держпідприємстві «Маневицьке лісове господарство».

Враховуючи всі нюанси, в тому числі й через мораторій на експорт лісу-кругляка, лісівники змушені змінювати методи роботи, працювати над підвищенням ефективності переробки деревини, збільшувати випуск продукції лісопиляння, працювати над впровадженням переходу громадян на альтернативні види палива.

Зменшення попиту на дров`яну деревину спричиняє багато проблем. На останніх електронних торгах продукції вдалося продати лише 17,9 тис. м3 з 97,1 тис. м3 виставленої деревини. На складах накопичуються великі залишки і тому знижується, зокрема, і вартість деревини.

Спільна проблема, що непокоїть всіх

Що б там хто з недругів лісової галузі не говорив, а ця проблема характерна не лише для Волині. Для прикладу, сусідня Львівщина. На електронних торгах, що проводила «ТБ «Галконтракт», брало участь дуже мало покупців деревини. Як наслідок, реалізовано за підсумками усіх торгів лише 4,6 % від виставленого обсягу. На жаль, це не поодинокі випадки, а загальна тенденція як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Керівництву лісової галузі вдається досягти нормальної роботи підприємств у несприятливих для них умовах, за словами головного лісівника Волині, основне завдання – зберегти робочі місця та працівників.

Причин – чимало, а наслідки – пагубні: лісгоспи втрачають основну, базову статтю доходів, а це за причинно-наслідковим зв’язком тягне менші податки у громади, нижчі зарплати, скорочення та відтік кадрів і навіть несе загрозу існуванню самих лісгоспів.

Деревопереробне підприємство в ДП «Ківерцівське лісове господарство».
Деревопереробне підприємство в ДП «Ківерцівське лісове господарство».

Лісівники шукають виходи. Зокрема, роблять ставку на розвиток власної переробки, недеревних ресурсів, сприяють впровадженню в області альтернативних видів палива та збільшення на Волині обсягів його використання. При тому, що керівництву лісової галузі вдається досягти нормальної роботи підприємств у несприятливих для них умовах, за словами головного лісівника Волині, основне завдання – зберегти робочі місця та працівників.

Деревопереробне підприємство в ДП «Ківерцівське лісове господарство».
Деревопереробне підприємство в ДП «Ківерцівське лісове господарство».

Загроза виникнення відтоку кадрів або їх скорочення є. Яскравий приклад – ситуація на Житомирщині. В області з найбільшою лісистістю та успішними підприємствами почався економічний спад, що спричинив скорочення робочих місць і зниження зарплат. У вересні колектив лісівників Житомирщини зменшився на 324 працівники, а середня заробітна плата тих, хто залишився працювати, зменшилась на 812 гривень. Також в області впали обсяги лісозаготівель, а економічно невигідне, але необхідне для лісу прорідження молодих насаджень і прибирання сухостою — під загрозою припинення. На Волині всі необхідні для лісу роботи проводяться, не- зважаючи на затратність.

Волинським лісом опікуються справжні професіонали.
Волинським лісом опікуються справжні професіонали.

Але варто розуміти, що проблеми у житомирських працівників лісу виникли не через недопрацювання, чи невдалі управлінські дії. Основною причиною стала відсутність підтримки галузі в умовах мораторію на експорт лісу. Спостерігаючи за цими подіями, місцевій владі та органам самоврядування потрібно докласти максимум зусиль, щоб така ситуація не повторилася на Волині.

Порятунок потопаючих стосується не лише потопаючих

Волинська лісова галузь ніколи не належала до розряду дотаційних напрямків, які звикли до допомоги та підтримки. Навпаки, своїм існуванням протягом багатьох років при відсутності підтримки, фінансування та в умовах постійного контролю, тиску громадськості, лісівники довели, що можуть успішно працювати. 

Лісівники Волині – для ОТГ.
Лісівники Волині – для ОТГ. 

Вороже ставлення окремих депутатів до галузі та намагання дискредитувати її працівників зовсім не сприяє хорошій роботі. Набагато більше користі принесло б сприяння в пошуку точок збуту продукції, підтримка ініціативи щодо збільшення обсягів використання альтернативних видів палива. Будь-яка підтримка у таких складних умовах буде відчутною для лісової галузі області. Що ж буде, якщо лісова галузь не вийде із кризи і опиниться в стані крутого піке? Всі проблеми місцевих жителів, які до того допомагали вирішувати лісівники, зваляться на голову представників місцевої влади. Ті, своєю чергою, ризикують опинитися в патовій ситуації, коли їм доведеться просто розводити руками у відповідь на проблеми та прохання людей. Якщо не стане лісгоспів, а лісівники виїдуть на заробітки, то не буде ні значних фінансових надходжень до бюджетів, ні робочих місць, ні хороших господарників-лісівників, ні матеріально-технічної бази.

Рекреаційна зона для волинян – від  держпідприємства «Колківське лісове господарство».
Рекреаційна зона для волинян – від держпідприємства «Колківське лісове господарство». 

Хто допомагатиме людям у селах, які живуть завдяки землі та лісу? І перше, і друге в них хочуть забрати. Хто зможе виїхати за кордон – поїде. А той, хто залишиться, буде заледве зводити кінці з кінцями.

Панацеї немає. Має бути «дорожня карта» виходу із кризової ситуації. Представникам влади, депутатам потрібно доводити свою державницьку позицію, сівши за стіл переговорів із лісівниками: де є серйозна загроза економіці немає місця політиці! Вже зараз потрібно шукати ринки збуту, робити все, щоб деревина не гнила на складах, а приносила кошти, допомагала стабілізувати ситуацію в галузі. Тут не поможуть жодні гриба та ягоди. Треба бути конкурентним на ринку деревини, інакше лісгоспи і справді стануть банкрутами, а волинські села – безлюдними.

Петро МАКАРУК, газета “Волинь”