Волинські лісівники облагороджували місця поховань у лісах та висаджували калину

У волинських лісах збереглися кілька сотень місць поховань. Загиблих солдатів різних армій та воєн, випадкових жертв та учасників каральних акцій чи локальних конфліктів. За ними постійно доглядають небайдужі місцеві мешканці та лісівники.

Нещодавно з ініціативи начальника управління Олександра Кватирка лісівники області організували меморіальну акцію та провели благоустрій відомих їм місць поховань. Зважаючи на сприятливі погодні умови, протягом теплого та сонячного грудня не лише прибирали територію, а й символічно висаджували калину.

Про подібні меморіальні акції лісівників ми вже розповідали раніше, описували історію окремих місць поховань. У цій публікації зупинимося на деяких невідомих і відомих, але призабутих фактах. А також згадаємо імена людей, які безпосередньо над цим працювали.

МАНЕВИЧЧИНА

Працівники ДП «Городоцьке ЛГ» посадили калину у пам’ять про загиблих десантників.

– На території Лишнівського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» поблизу місцевого кладовища споруджено невеликий обеліск на місці розстрілу десантників, – розповідає інженер лісових культур ДП «Городоцьке ЛГ» Олена Некришевич. – Вони спустилися на парашутах у селі Набруска. На той час, у 1943 році, як розповідали очевидці, лінія фронту  проходила на  межі Маневицького та Камінь-Каширського районів.

Німецькі війська саме були в селі Обзир. Радянські  десантники мали секретне завдання, яке планували  провести із партизанським загоном. Хтось дізнався про перебування радянських солдат в селі, та повідомив про цю подію німецьким офіцерам в Обзир.

Бій був недовгий, із чотирьох бійців живим вдалось вибратись лише одному.

Саме на місці розстрілу селяни встановили пам’ятний обеліск, доглядають за ним впродовж 75 років. Розповідають старожили про те, що десантник, який вижив, колись приїздив на місце загибелі своїх побратимів.

– На жаль, імена та прізвища людей, які віддали своє життя у визвольній боротьбі, – завершує свою розповідь Олена Степанівна, – не відомі місцевим мешканцям.

Разом із майстром лісу Лишнівського лісництва Володимиром Шумиком Олена Некришевич висадили біля священного місця кущі калини як символ вдячності українського народу всім полеглим у боротьбі із загарбниками…

Працівники ДП «Маневицьке лісове господарство» облагородили могилу січового стрільця в смт Маневичі та облаштували рекреаційний пункт поблизу Польського кладовища в с. Костюхнівка.

Могила січового стрільця знаходиться при дорозі траси Маневичі-Любешів, розміщена в обході лісника Маневицького лісництва у кв. 4 вид. 37.

Облагородження відбулось під керівництвом помічника лісничого Олександра Грищука. Спільно з майстром лісу Олександром Остапчуком була прибрана територія навколо могили, пофарбована огорожа, встановлено дерев’яну лавочку, до посадки декоративних кущів підключились вихованці Маневицького шкільного лісництва.

Як відомо, Українські січові стрільці – це добровільне національно-військове формування у складі австро-угорської армії в роки Першої світової війни. Значну частину їх діяльності складала культурно-освітня робота на теренах Волині.

Українці на початку століття щоразу частіше почали ставати на захист власних інтересів, значна частина наших земляків тимчасовим союзником розглядала Австро-Угорщину. Популярності набирала ідея створення війська, яке боротиметься за волю України, хоч і під прапорами чужої імперії. Так, на заклик Головної Української Ради було створено легіон Українських січових стрільців (УСС). Патріотична молодь добровільно приєднувалася до цього формування. Втім, за законом, до легіону могли вступати лише ті, хто не може бути призваний до офіційної служби. Адже більшість галицьких українців воювала у складі регулярних підрозділів австро-угорської армії.

Лісничий Куклинського лісництва Сергій Секида разом із майстром лісу Олександром Федінчиком облаштували рекреаційний пункт, який знаходиться поблизу Польського цвинтаря у кв.6, вид. 14. Ними було змайстровано та влаштовано дві просторих дерев’яних бесідки, замінені дерев’яні лавки та висаджені кущі декоративних рослин. Щоліта на цьому місці відбувається таборування польської та української молоді, а відтепер їх відпочинок буде ще комфортнішим.

До слова, колись занедбане військове кладовище поблизу волинського села Костюхнівка за кілька останніх років поляки перетворили на справжній меморіальний комплекс. Під час Першої світової війни тут схрестили зброю дві імперії: Австро-Угорська і Російська. І саме з Костюхнівки, що на Маневиччині, розпочалася незалежність Другої Речі Посполитої. Волинські лісівники, до речі, разом зі своїми польськими колегами тут влаштовували спільні поминання полеглих.

ГОРОХІВЩИНА

Лісівники ДП «Горохівське ЛМГ» також долучилися до меморіальної акції.

Біля могили у Перемильському лісі, що знаходиться у кварталі 243, виділі 14. Тут калину садили голова Перемильської сільської ради Надія Маселко і майстер лісу Берестечківського лісництва Микола Сай. У Горішнянському лісі, де в кварталі 217 є також поховання, деревце пам’яті разом із майстром лісу Берестечківського лісництва Петром Герасим’юком садила секретар Горішнянської сільської ради Людмила Кушнірук. До цієї акції долучилося також і Ново-Зборишівське лісництво. Посадили ялинки та калину голова Галичанської сільської ради Надія Володимирівна Харчук та майстер лісу Олександр Циринюк. В урочищі Коритницька дача (квартал 81) разом із помічником лісничого Вадимом Стасюком біля могили калину садила також Юлія Дядук.

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОН

Є поховання і в лісових масивах ДП «Камінь-Каширське ЛГ». Зокрема, біля рекреаційного пункту «Щирба» – квартал 31 Добренського лісництва –лісівники вже багато років разом з учнями та педагогами Видричівської ЗОШ доглядають за могилою працівника райкому комсомолу, вихідця зі східних областей, на прізвище  Голубенко Л. І. Він загинув тут у 1944 році.

У Пнівненському лісництві (квартал 11) в урочищі «Біля забитих» свого часу був встановлений пам’ятний хрест 60-ти загиблим воїнам УПА. Цю частину лісу в народі називають «Біля забитих», вона стала місцем паломництва і української жалоби, й також не забута лісівниками. А в урочищі Ставки Велико-Обзирського лісництва цього ж держлісгоспу у кварталі 34 встановлено пам’ятний знак полякам, які трагічно загинули в 1943 році. Біля всіх цих поховань лісівники висадили калини.

ЛЮБЕШІВЩИНА

У Любешівському районі, попри лісівників ДП «СЛАП» Любешівагроліс» та ДП «Любешівське ЛМГ», до акції долучилися також в.о. старости Бихівського старостинського округу Сергій Андрусик, в. о. старости Деревківського старостинського округу Віталій Шостак та депутат Любешівської ОТГ Микола Мокич. Разом посадили калину біля могили солдата УПА Івана Кириловича Якимчука, що в кварталі 29, виділі 19 Деревківського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ », та біля пам’ятного знаку в селі Деревок, де партизани за підтримку УПА замордували та спалили мирних жителів с. Деревок… 

ЛЮБОМЛЬЩИНА

Лісівники ДП «Прибузьке лісове господарство» Крушинецького та Забузького лісництва разом із працівниками ОТГ та, зокрема, її депутатом Сергієм Хоміком прибрали та посадили по два кущі калини біля пам’ятників воякам УПА  в с. Власюки та с. Рогові Смолярі.

Працівники ДП «Любомльське ЛГ» попрацювали на території Мосирського лісництва – щоб вшанувати пам’ять, біля солдатських могил серед лісу, посадили символ України – кущі калини. Організували та втілили це лісничий Мосирського лісництва Богдан Писачук та депутат Вишнівської ОТГ Ладинського старостинства Юрій Пилипчук.

Чимало полеглих бійців під час Великої вітчизняної війни лишились невідомими, часто їх останнє місце спочинку стало у лісах. Зі святим обов’язком простого християнина та громадянина своєї держави місцеві лісівники у своїх обходах доглядають за могилами невідомих солдат. А у зв’язку із тим, що у нашому краї були і партизанські загони, і загалом лісові терени не раз допомагали та рятували громадян в неспокійний воєнний час, таких поховань немало. Одними із таких місць вічності та шани є братні могили невідомих солдат серед лісу у Мосирському лісництві, в урочищі Землиця.

Одне захоронення – померлі воїни з партизанського санітарного батальйону, що у кварталі  18,  друге – поховання групи партизан, які загинули в бою, наткнувшись на засідку німецьких карателів 17 квітня 1944 року, що у кварталі 12. За розповідями Мосирських старожилів, після війни ще деякий час на кожній могилі були надписи про похованих – прізвища та дата поховання. Втім, через віддаленість могил від населених пунктів, таблички знищились, факти були втрачені. Самі ж поховання місцеві жителі разом із лісівниками підтримують у належному стані.

РАТНІВЩИНА

Меморіальна акція у ДП «СЛАП Ратнеагроліс» вилилась у поминальний захід. До могили, що знаходиться в угіддях Ратнівського лісництва (кв. 6, вид. 29) поблизу села Кортеліси, прибули голова та секретар Кортеліської сільської ради Василь Жигаревич та Тетяна Наумук, головні лісничі ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» та ДП «Ратнівське ЛМГ» Олександр Гордійчук та Ігор Оніщук, лісничий Кортеліського лісництва ДП «Ратнівське ЛМГ» Микола Оніщук. Тут 8 листопада 1943 року окупанти стерли з лиця землі хутір Попливці. Було не просто знищено 10 дворів, а й розстріляно та спалено 70 жителів.

В угіддях Ратнівського лісництва ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» (кв. 23, вид. 90) знаходиться меморіальний комплекс «Жертвам розстрілу євреїв» фашистськими окупантами у 1941-1944 роках. Про них також зберігають пам’ять лісівники. На їх заклик вшанувати пам’ять загиблих відгукнувся  сільський голова Прохідської сільської ради Олександр Гресик. Очільник місцевої громади разом із головними лісничими ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» та ДП «Ратнівське ЛМГ» Олександром Гордійчуком та Ігорем Оніщуком, лісничим та майстром лісу Ратнівського лісництва Сергієм Кушом та Романом Харкевичом облагородили територію.

НА МЕЖІ РАЙОНІВ ТА ОБЛАСТЕЙ

Свого часу саме завдяки спільним зусиллям місцевих громад та лісівників були впорядковані місця поховань часів Другої світової війни у масивах ДП «Колківське ЛГ» та ДП «Цуманське ЛГ», зокрема в урочищі «Кривий ліс», де встановлено пам’ятний знак на місці розстрілу єврейських сімей, у лісовому масиві Граддівського лісництва ДП «Колківське ЛГ» (могила повстанців між селами Копилля і Боровичі), в урочищі Лопатень, де й дотепер діє музей, військове кладовище полеглих кавалеристів на межі Волинської і Рівненської областей (біля с. Горинь у масивах Горинського лісництва ДП «Цуманське ЛГ») і чимало інших часто безіменних могил та кладовищ.

У ці дні до них знову прийшли лісівники.

І такі справи й надалі матимуть продовження. Одиничні і за потреби – без жодної публічності. Так, як це й відбувається постійно. Лісівниками проводитимуться також подібні масштабні акції – із залученням громадськості, волонтерів та журналістів. Щоб привернути увагу людей до тих подій, які забувати не можна. 

Пресслужба Волинського ОУЛМГ