Єгер Гірницького лісництва ДП “Ратнівське ЛМГ” виявив правопорушників

У неділю, 8 лютого ц.р., єгер Гірницького лісництва ДП «Ратнівське ЛМГ» Володимир Октисюк в урочищі Циганки, обходжуючи ввірену територію, зустрів двох незнайомих молодиків. Чоловіки лісоохоронцеві здалися підозрілими, тому він перевірив навколишню територію. І зовсім неподалік знайшов дві мисливські рушниці. При перевірці у чоловіків не виявилося відповідних документів. У той же час було помічено дві легкові машини, водії котрих на вимогу єгеря не зупинилися. Одразу на місце події прибули мисливствознавець держпідприємства Микола Старушик разом із правоохоронцем.

Відносно правопорушників складено адмінпротоколи про незаконне полювання, зброю вилучено і здано в районний відділ міліції, де на сьогодні по цьому факту правоохоронці розпочали розслідування.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. 

У ДП «Любешівагроліс» підсумували зроблене, намітили нове

Відбулася нарада ДП «Любешівагроліс» про підсумки фінансово-господарської діяльності за минулий рік і та завдання на 2015 рік.

Обсяг реалізації продукції за 2014 рік склав 11 млн. 952 тис. грн. (111,1% від запланованого завдання), близько 5 млн. грн. – від реалізації за кордон. Усі лісництва доведені завдання виконали. На нараді озвучили показники щодо вирощування саджанців декоративних садових культур, відтворення лісу, догляду за лісовими культурами, охорони лісів від пожеж, самовільних рубок. Окремо зазначили, як проходив процес заготівлі та переробки лісо сировини, скільки торік видали дозволів на заготівлю лісових ресурсів, як відбувається процес заготівлі і реалізації консервації. А також про сплачені податки: 1 млн.654 тис. грн. – до зведеного бюджету, з них 630,2 тис. грн. —  до місцевого, 1 млн. 282 тис. грн. – єдиного соціального внеску (до Пенсійного фонду).

Наголосили на нововведеннях та позитивних змінах. Зокрема зріс середній рівень заробітної плати,  нещодавно повернули назад на підприємство майже 70 чол., ремонтують лісові дороги, діє служба з охорони праці. Запущена друга лінія із заготівлі євро піддонів, що дає змогу збільшити обсяги переробки сировини на місці.

Назвали питання, які потребують вирішення, — ремонт і благоустрій рекреаційних пунктів, благоустрій теплиць для вирощування декоративного посадкового матеріалу, стовідсотковий електронний облік деревини, зменшення збитків на рубках догляду та ін.

Директор держлісгоспу Віктор Симонович подякував колективу за працю, патріотизм під час заготівлі паливними дровами сімей учасників АТО, за зібрані на протеби військових кошти, іншу допомогу. Проаналізували роботу лісгоспу голова райради Петро Нагорний, заступник голови РДА Сергій Фесик і начальник відділу лісового господарства ВОУЛМГ  Борис Бабеляс. Подякувавши в свою чергу керівнику і всьому колективу, вони внесли певні зауваження й пропозиції, побажання очікуваних результатів у цьому році, а також миру в країні.

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. На фото: директор ДП “Любешівагроліс” Віктор Симонович, працівники консервного цеху.

соки 7 тушонки9 тушонкидд

“Розв’язання проблем деревообробників можливе після комплексного реформування галузі”, – Віталій Атаманчук

5 лютого в рамках міжрегіональної програми «ФЛЕГ-2» по забезпеченню сталого лісоуправління фахівці Державного агентства лісових ресурсів України разом із зацікавленими сторонами: профільними відомствами, представниками деревообробних підприємств, консультантами «ФЛЕГу» обговорювали актуальні питання ринку деревини в Україні.

Експорт лісу і відсутність ефективного прозорого механізму реалізації деревини на ринку – основне питання, над яким дискутували присутні.

У контексті проблемного йшла мова про заборону вивозу деревини за кордон.

«В короткостроковій перспективі від такої ініціативи виграє деревообробна галузь, перш за все ті сегменти, що постачають на ринок кінцеву продукцію, а програє лісове господарство, зокрема, транспорт і суспільство вцілому. В довгостроковій перспективі не виграє ніхто» – , зазначив експерт програми «ФЛЕГ-2» Михайло Попков.

gdfgdfgdfg

Апелюючи до закордонного досвіду, учасники розглядали можливі шляхи вирішення проблеми. Всі зійшлися на тому, що необхідно невідкладно розробити чіткий механізм торгівлі деревиною.

Серед пропозицій як удосконалити ринок деревини сторони вбачають першочерговим кроком – покращити чинне законодавство, підвищивши правову відповідальність за транспортування і переробку нелегальної деревини;  розробити прозорі правила торгівлі на аукціонах, дотримуючись справедливої конкуренції, шляхом надання підприємствам із потужним лісопильним обладнанням обов’язкових гарантій – довгострокових прямих договорів. Відповідних заходів фахівці запропонували  вжити щодо торгівлі на зовнішньому ринку. Реалізувати деревину на експорт по залишковому принципу лише після забезпечення вітчизняного виробника, збільшивши для іноземного споживача тарифи, непрямі податки.

Суттєве зауваження з боку деревообробників було щодо необхідності 100% зважування деревини при транспортуванні залізницею. Запропоновано підготувати звернення до Кабміну, з тим щоб призупинити неправомірні дії залізниці.

Удосконалювати систему торгівлі все ж потрібно комплексно, в першу чергу, розпочавши із економіки країни, дотримуючись Програми Уряду, Коаліційної угоди. А вже потім підвищувати контроль з боку спеціалізованих міністерств – Мінекономрозвитку, Антимонопольного комітету,  основних спостерігачів процесу реалізації деревини – аграрних товарних бірж, органів влади на місцях, таким було загальне бачення присутніх.

«У нас є спільні інтереси, підходи як змінювати лісове господарство на краще. Всі обговорені зміни неможливі сьогодні без реорганізації галузі. Розв’язання проблем деревообробнибних, меблевих, плитних, фанерних підприємств можливе лише після комплексного і невідкладного реформування галузі», – зауважив заступник Голови Держлісагентства Віталій Атаманчук.

Наразі Держлісагентством беруться на контроль всі пропозиції і зауваження зацікавлених сторін у вирішенні існуючих проблем  лісового господарства.

Результатом обговорення стало напрацювання пропозиції щодо покращення актуальних питань ринку деревини в Україні, які буде направлено на розгляд Уряду.

За матерiалами: www.dklg.kmu.gov.ua

Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства

“Як гартувалася… слава” – про це Олені Лівіцькій у додатку “Ліс” “Волинської газети” розповідає ветеран-лісівник Іларіон Маковський

_DSC0354Іларіон Маковський: «Треба було крутитися, ми й крутилися».
Як не дивно, свою стежину до лісової галузі рідного краю волинянин Іларіон Маковський починав у далекому Казахстані. Як директор одного з тамтешніх лісгоспів, він вписав своє ім’я в зелені літописи тим, що зумів засадити гірські казахські схили… волинськими соснами. А згодом, маючи за плечима довід керівництва лісопереробного заводу, повернувся на Волинь. І став свідком, як часто любить сам наголошувати, «становлення лісової галузі» в області. А потім 15 років поспіль він очолював Камінь-Каширський лісгоспзаг, працював у профільному облуправлінні й навіть нині, коли сивина посріблила голову, тримає у полі зору всі здобутки та прорахунки справи, якій віддав півжиття.
Ми запросили Іларіона Миколайовича, котрий нині мешкає у с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну, розповісти про найцікавіші фрагменти свого життя: чи про те, як «підсадив» Казахстан на волинські сосни, чи про те, як у далеких 70-х завезли в область перших бобрів, як вразили союз сенсаційною плантацією журавлини чи вирощували гливи… А вийшла – розмова про минуле і сьогодення волинського лісу очима одного з її рукотворців.
– Іларіоне Миколайовичу, ви як лісівник гартувалися у Казахстані. Як так сталося?
– Направду, як лісівник я гартувався, мабуть, на рідній Горохівщині, коли малим топтав рідні спориші. А потім був лісотехнічний інститут та робота за направленням. От тільки направили аж у Казахстан… Там трудився спочатку інженером, тоді директором лісгоспу, а згодом керівником великого лісопереробного заводу.
– Кажуть, через багато років вас на Волині розшукали казахські журналісти. Для чого?
– Ця історія почалася давно. У 57-му на одній із нарад я виступив із приводу того, що дуже великі площі не заліснені і доводив, що треба садити сосну. Це для тих країв – нонсенс. Колеги спочатку підняли на глум. Але були й такі керівники, які дослухалися і дали добро на посадку сосни. Насіння Ніна, моя дружина, привезла з Волині… Посадили 28 га сосни. Це було ще в 60-х. А вже тут, на Волині, мене через десятки літ розшукали тамтешні телевізійники, кореспонденти Зирянівської філії Казахського телебачення, щоб я розповів про історію появи соснових насаджень на їхній батьківщині. Як виявилося, сосни все ще шумлять.
– Але ви повернулися додому: що в той час відбувалося у лісовій галузі?
– У 53-му було створене так зване лісове управління, його очолив Дмитро Телішевський. Мене свого часу вразив його спогад про перший приїзд у любешівське лісництво: «Контора розміщена у напівземлянці. У ній жив лісничий із родиною. Коли запитав, де, власне, контора лісництва, він відчинив невеличкі саморобні дверцята в одному з кутків землянки і показав саморобну шафу зі столиком та великою лавкою біля нього». Потім він напише: «Дав собі слово, що робитиму все, щоб перебудувати лісову галузь на Волині». І дійсно далі відбувалося багато змін. Незабаром виробили власну модель ведення лісового господарства. З часом вона набула популярності не тільки в Україні, а й у Радянському Союзі. Волинський досвід вивчали спеціалісти Німеччини і Польщі. А у 1985-му році на Волині була проведена перша міжнародна нарада міністрів лісового господарства країн колишньої Ради економічної взаємодопомоги та Куби і В’єтнаму. За їхньою оцінкою, досвід комплексного використання ресурсів лісу не мав собі рівних. А модель ведення лісового господарства у публікаціях так і називали: не радянською, не українською, а волинською.
– Ви цю модель втілювали, працюючи на Любешівщині та Камінь-Каширщині. То в чому її феноменальність чи це, можливо, гарне радянське кліше всього-на-всього?
– У ті часи все трималося і розвивалося на ініціативі ентузіастів. От тільки ними були всі – від начальників управління до рядового майстра лісу. Хоч на початку і матеріально-технічне постачання було практично відсутнє. Та помалу почала розвиватися переробка низькосортної деревини та використання недеревних ресурсів лісу, що принесло оборотні кошти та дало можливість розбудовувати виробничі підрозділи, об’єкти соцпобуту, житло. Для прикладу – Камінь-Каширський лісгоспзаг: в середньому щорічно на вирубках і малопродуктивних землях колгоспів ми висаджували більше 1000 га. На лісовідновлення та охорону виділялися кошти з бюджету. Інші роботи проводилися власним коштом. А для цього треба було, як тоді говорили, крутитися. Ми й крутилися…
– Це тоді на Камінь-Каширщині почали славнозвісну журавлину в цукровій пудрі виготовляти?
– Було багато цікавого. На кінець 70-х років лісгоспзаг випускав 22 мільйони прищіпок для білизни, в межах 300 тисяч штук вішалок, більше як 100 тисяч штук сувенірних ложок із розписом… Для того часу то були великі гроші. Використовували навіть хвою. З неї виготовляли 900 тонн хвойно-вітамінного борошна, яке відправляли у східні області України для підгодівлі овець та свиней. Одночасно лісгоспзаг займався заготівлею та переробкою березового соку, ягід чорниці, грибів. Уже на початку 70-х ми почали створювати промислові плантації з вирощування гриба гливи та журавлини. За технологією професора Литовської академії наук Буткуса, був розроблений проект створення в Нуйнівському лісництві промислової плантації журавлини площею 2 гектари. Перших 0,5 гектара спочатку засадили черенками журавлини місцевих сортів. Одночасно почали вирощувати черенки американських сортів, які одержували з подарованих професором 20-ти кущів 4-х сортів, один із яких називався Елеонора Рузвельт і мав плоди завбільшки з вишню. Це була перша промислова плантація в Радянському Союзі. Це про неї писали в газетах «Ізвєстія» та «Правда». Одночасно разом із науковцями Гомельського біологічного інституту (Білорусія) вперше в Україні у Пнівненському лісництві на промисловій основі почали вирощувати гриб гливу. В той період до нас із Тетерева Київської області було завезено дві родини бобрів в кількості 7 особин, яких розселили між селами нові Червища та Старі Червища по річці Стохід. Популяція, як бачимо, прижилася. …Такі можливості відкрив перед нами волинський метод ведення лісового господарства. А ще він дав нам відмінних працівників. Із 1963 до 1979 року колектив лісгоспзагу збільшився у 2,5 раза. Щорічно ми здавали 300-400 квадратних метрів житла. Збудували механічну майстерню, консервний цех, три сучасні цехи для переробки деревини, їдальню на 50 місць, магазини, сучасні контори… А в Камені-Каширському – навіть типовий дитячий садочок. …Маневицький лісгосп збудував сучасний цех із переробки березового соку, ягід, грибів. Шацький – освоїв випуск продукції з лози, продавав їх навіть у країнах Середньої Азії. Ратнівський – став першопрохідцем із випуску лісохімічної продукції, яка користувалася попитом у медичній та парфумерній промисловості. Флагманом був Ківерцівський лісгоспзаг. Консервну продукцію, сувеніри, виготовлені в Ківерцях, продавали, як було на ту пору модно казати, «у капіталістичні країни». Знаєте ж про те, що генсек КПРС подарував Фіделеві Кастро портрет на дереві, виготовлений майстрами лісгоспзагу. Багато хто нині з ностальгією згадує минуле. Мовляв, все тоді було ліпше, правильніше. Але не можна жити минулим.
– У вас за плечима чимало десятків літ: скажіть, коли цій галузі було найважче і чому?
– Лісам не просто сьогодні. Але тому, що ця сфера завжди страждала в період революційних змін. На мою думку, попереднє керівництво управління найбільшої помилки допустилося в підходах до створення та освоєння лісових багатств. Тільки за останні 6 років госпрозрахункова лісосіка з головного користування освоювалася лише на 85,7%, а це недодало споживачам 397,8 тисяч кубічних метрів деревини. Низькотоварні деревостани залишалися «на корню». «У загоні» опинилася переробка в консервних цехах. Забули про славнозвісний волинський метод ведення лісового господарства… Все переконували, що впроваджують польський та литовський досвід – без належного вивчення його суті. Такий дещо фельдфебельський стиль роботи практично скував ініціативи у вирішенні окремих питань виробництва. А до чого це призвело? Виробництво товарної продукції і кількість зайнятих працівників значно скоротилися. Можливо, мої думки і моє враження з відстані досвіду до уваги й не братимуть. Але нині бачу зусилля нового керівництва на мобілізацію колективу до виконання нових завдань. Є чимало дискусій в лісовій царині, але статистика говорить за себе: розширення і збільшення обсягів випуску товарної продукції дали можливість нині кожному лісовому підприємству прийняти на роботу нових працівників. Для прикладу, недавно дізнався, що маневицький лісгосп утричі збільшив кількість працівників. Ще один приклад: майже 17 мільйонів гривень на нову лісогосподарську техніку… Думаю, ці старання дадуть результат. Зичу тут колегам успіху.
– Іларіоне Миколайовичу, а ви, попри поважний вік, – депутат Прилуцької сільської ради Ківерцівського району. І досить активний. Хоча б тому, що жодна публікація про прилуцьке життя-буття не минула без вашого візиту в редакції у відповідь…
– Я завжди – за справедливість. Це в мені, напевне, щось від минулої епохи (сміється, – авт.) . Намагаюся бути активним. І коли йдеться про депутатство, а особливо – коли мова заходить про те, чому присвятив частину життя, – волинський ліс.
Записала Олена Лівіцька.
На фото автора: Іларіон Маковський сьогодні; відкривати любешівські лісництво приїздили поважні гості: у колі місцевих керівників – письменник Павло Загребельний (другий зліва).

ЛК Геливеров 002 ЛК Геливеров 003 IM000473.JPG Н Калиноск н.Калиновск облёт 003 облёт 006 облёт 061 облёт 062 Остров 002 IM000304.JPG пихта 2г. IM000119.JPG IM000863.JPG по хамиру у столбоухи 001 OLYMPUS DIGITAL CAMERA с.Лесная Пр.1984г IM000064.JPG IM000115.JPG IM000861.JPG IM000266.JPG IM000364.JPG IM000523.JPG

Лісівники Волині передали бійцям АТО чергову автівку «ЗІЛ»

3 лютого 2015 року начальник Волинського управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик передав для потреб бійців добровольчого батальйону «Айдар», які перебувають на передовій у зоні АТО, автомобіль «ЗиЛ» із закритим кузовом для перевезення пасажирів.

Транспортний засіб вдалося придбати за кошти волинських лісівників. Модернізували та оснастили машину працівники ДП “Ківерцівське ЛГ”, кузов для перевезення людей оснастили буржуйкою, провели повний ремонт двигуна, що дало змогу скоротити витрати пального (до 20 літрів на 100 кілометрів).

Урочиста передача автомобіля відбулась у парку біля головного офісу Волинського управління лісового та мисливського господарства. Головний лісівник Волині Василь Мазурик вручив ключі від транспортного засобу бійцям батальйону «Айдар». Василь Васильович запевнив, що лісівники Волині роблять усе можливе для задоволення потреб української армії, аби пришвидшити нашу спільну перемогу. Очільник лісового господарства краю побажав захисникам української землі та українського духу витримки та довгоочікуваного переможного миру.

«Колектив лісового управління вклав вагомий внесок в обороноздатність держави, підготував авто, яке сьогодні стане у нагоді військовим на передовій. Це потужний транспортний засіб, який значно полегшить завдання бійцям», – запевнив боєць батальйону «Айдар», котрий зі зрозумілих причин не забажав називати свого прізвища.

Освятив автомобіль та благословив його пасажирів у неблизьку дорогу на Схід України настоятель Свято-Іллінівської церкви УПЦ Київського Патріархату села Копачівка Рожищенського району отець Анатолій. Він побажав бійцям щасливого та переможного повернення додому.

i i i i IMG_7451-Copy-610x380 i 443342423

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Вибухонебезпечні знахідки

IMG_3247На Театральному майдані Луцька свій намет розгорнули піротехніки Державної служби надзвичайних ситуацій. Поряд виставлено боєприпаси різних воєн і часів, знайдені на території області. Чимало із них – «лісові трофеї».
– Ведемо роз’яснювальну роботу серед населення області, – каже майор служби цивільного захисту ДСНС Олег Тарасюк. – Показуємо боєприпаси часів Другої світової, які нам вдалося знешкоджувати. Є тут вибухові пристрої вже й наших часів.
– А оце що за штуковина? – запитує хтось із чоловіків, вказуючи на зелену «баклажку» на ніжках.
– Це протипіхотна міна направленої дії, – роз’яснює Олег Іванович і розповідає про принцип дії цієї «пекляної машинки», а заодно й напрямок можливого враження.
Серед експонатів – заржавілі лимонки і протитанкові гранати, міни і снаряди… Їх виорюють плугами, викопують на городах, знаходять у лісах на місці боїв.
Десенесники кажуть, що ця роз’яснювальна робота серед населення проводиться для того, аби уникнути можливих трагічних наслідків на випадок, коли хтось виявить підозрілі знахідки. Багато людей про подібні вибухонебезпечні предмети тільки чули, бачать їх уперше.
Сергій Цюриць,
На фото автора: Олег Тарасюк розповідає лучанам про вибухові пристрої.

IMG_3246 IMG_3249 IMG_3250

“Мобілізований «росіянин» – у завтрашньому додатку “Ліс”

IMG_3329

«Росіянин» на псевдо «ЗиЛ» з позивним «157» їде на Схід боронити Україну від окупантів.
– Цей спеціалізований автомобіль лісівники Волині вишукали на прохання афганської роти батальйону «Айдар», – вручаючи бійцю Сергію ключі від автомобіля, каже начальник Волинського обласного лісоуправління Василь Мазурик. – Хай обминають його снаряди, кулі й осколки.
Старенький «росіянин» простояв на збереженні у господаря довгі роки, перш ніж його розшукав лісоуправлінець Олександр Боровицький у одній із областей. Відтак автомобіль доправили у ДП «Ківерцівське ЛГ». Тут стараннями його працівників – директора Віктора Сахнюка, головного механіка Андрія Пилипа, автокранівщика Василя Ліщука при сприянні місцевих майстрів та підприємців було здійснено його модернізацію. Зокрема, бензиновий двигун замінено на дизельний, обладнано електрогенератором. Хлопці із спілки воїнів Афганістану привезли буржуйку, яку майстри змонтували в кунг. Обладнали автомобіль також приладами безпеки. А ще працівники ДП «Ківерцівське ЛГ» передали продукти та консервацію, замінили акумулятор, заправили автомобіль пальним для доїзду у місце призначення.
Випуск таких ЗиЛів припинено ще в далекі 60-ті, але він після техогляду виглядає досить пристойно, ніби новий.
– Якраз такий, як нам потрібен, – каже айдарівець Сергій, що разом з Миколою прибув за «новим бійцем» із передової. – Завтра вантажимось гуманітарним вантажем і рушаємо на позиції.
Перед тим, як передати раритетного «вояку» айдарівцям, його освятив настоятель Свято-Іллінівської церкви УПЦ КП с. Копачівка Рожищенського р-ну отець Анатолій. Покропив свяченою водою і воїнів: «Повертайтеся живими і неушкодженими». Напутнє слово бійцям сказав радник голови облдержадміністрації з оборонних питань Борис Кондратюк: «Ми підтримували і будемо підтримувати наших армійців. Спасибі Вам за мужність і відвагу…»
Тож на боці українців тепер з’явиться ще один захисник – із заводу ім.. Ліхачова на псевдо «ЗиЛ» з позивним «157-й».
Сергій Цюриць.
На фото автора: автомобіль для айдарівців.

 

IMG_3351

Щодо сюжету на телеканалі ICTV від 2 лютого

Державне агентство лісових ресурсів України у відповідь на інформаційний сюжет «Українські екологи стурбовані. З України неконтрольовано вивозять ліс», що вийшов 2 лютого у програмі «Факти» на телеканалі ICTV, повідомляє наступне:

Твердження, що «70 % вирубаних лісів вивезені на експорт» не відповідає дійсності. За останніми даними, на 1 січня 2015 року лісогосподарськими підприємствами поставлено на експорт 4,1 млн. кбм. необробленої деревини, що становить 27% від обсягу заготівлі. Для забезпечення потреб внутрішнього ринку направлено близько 10,9 млн. кбм., або 73%. Основні поставки експорту деревини лісогосподарські підприємства здійснюють в країни ЄС – це 55%. В Китай та Туреччину поставляється – 25 і 20%.
Стосовно висловленого, що «українські виробники задовольняються залишками сировини, і що ліс отримують ті, хто транспортує за кордон» зазначаємо, що вся необроблена деревина (за винятком дров паливних, деревини для індивідуального ремонту і будівництва, забезпечення соціальної сфери та власних потреб і переробки постійних лісокористувачів) виставляється на аукціонах, участь в яких першочергово приймають вітчизняні виробники, які мають можливість придбати всі затребувані обсяги деревини. Держлісагентство не здійснює контролю за деревообробною галуззю. Для наглядності, в цілому на квартальні аукціони (загальні+спец) 2014 року було виставлено 7 млн. 642 тис. кбм деревини. Фактично вибрано за 2014 рік 3 млн. 919 тис. кбм, що становить 51% від виставленого обсягу.

Зокрема, підприємству ПрАТ «Фанплит», що фігурує у сюжеті як критична сторона, за 2014 рік лісогосподарськими підприємствами галузі поставлено 11,1 тис. кбм фансировини для лущіння, що становить 127% від придбаних на аукціонах з продажу необробленої деревини обсягів.
Твердження, що лісогосподарські підприємства «збільшили вирубування лісу на третину» є помилковим та безпідставним. Так, лісгоспи виконують свої обов’язки перед державою як постійні лісокористувачі, заготовляючи деревину в межах науково обґрунтованої лісосіки. У 2014 році підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 15010,7 тис. куб. м деревини, що на 590 тис. куб. м або 4,1% більше в порівнянні з 2013 роком. Це пояснюється ліквідацією наслідків вітровалів та буреломів, що відбулись на площі біля 9 тис. га.
Вкотре наголошуємо, що лісозаготівля не є основним напрямком роботи лісової галузі. Першочерговим є збереження і відтворення лісів.
У рамках лісокультурної кампанії 2014 року підприємства Держлісагентства провели відтворення лісів на площі 50 тис. га, що складає 109 % від запланованих га. Із загального обсягу лісовідтворення шляхом посадки та посіву лісових культур відновлено ліси на площі 32,6 тис. га, під природне поновлення відведено 17,4 тис. га.
Здійснено всі лісовідновлювальні заходи, проведено догляди за лісовими культурами, закладено посіви у лісових розсадниках, створено плантації новорічних ялинок.
Твердження М.В. Томенка, що Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом не стосується торгівлі лісом є помилковою. Про це свідчать відповідні висновки Мінекономрозвитку та Кабінету Міністрів.
Зазначена пропозиція не узгоджується з вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та міжнародним договорам, учасником яких є Україна (ст. 17). Насамперед це Угода про асоціацію між Україною і ЄС, Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, Угода про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія, Договір про зону вільної торгівлі.
Результатом запровадження обмежень можуть бути симетричні заходи з боку країн Євросоюзу, направлені на продукцію переробки деревини, яка вироблена в Україні, що матиме катастрофічні наслідки для лісогосподарської і деревообробної галузей нашої країни, що в свою чергу призведе до скорочення валютних надходжень у державу та зменшення обсягів сплати податків до бюджетів різних рівнів.
Інформація, висвітлена на каналі ICTV не має фактологічного підтвердження. Державне агентство лісових ресурсів з повагою ставиться до діяльності засобів масової інформації, і погоджується з тим, що вся робота лісової галузі має бути прозорою, відкритою для суспільства. Відомство звертається до всіх сторін зацікавлених у веденні лісового господарства, з тим щоб вони безпосередньо апелювали до фахівців агентства для отримання кваліфікованої відповіді, не поливаючи брудом галузь в той час, коли важливо думати про мир і зміцнення економічного становища держави.

Прес-служба Держлісагентства

Перший лютневий випуск “Волинської газети” вийде з додатком “Ліс”. А в ньому: “Американець” воюватиме за Україну”

IMG_3010Американець «Черокі» буде воювати за Україну. Його спорядили у зону антитерористичної операції лісівники Волині. Відтепер він повноправний боєць! Ось бо стоїть у маскувальнім зеленавім камуфляжі перед будинком обласного управління лісового та мисливського господарства та «козиряє» усім патріотам, що проходять поряд.
–Джип «Черокі» – це дуже надійний автомобіль з потужним турбодвигуном, який здатен виконувати найскладніші бойові завдання, – каже керівник волонтерського комітету гуманітарного забезпечення українського війська Сергій Коба. – Має 229 тисяч кілометрів пробігу.
Перед тим, як відправити автівку у зону АТО, на прохання волинських лісівників її модернізували згідно військових вимог. До цієї справи долучилися підприємці Володимира-Волинського Леонід Дмитрук, Олег Трачук та пан Святослав. Саме вони забезпечили джип додатковими запчастинами та відремонтували ходову. Провели повне технічне обслуговування, замінили мастило в коробці, у розкатці…
Вже відомо, що «Черокі» служитиме вірою і правдою Україні. Володимир-волинці завантажили автівку медикаментами, провізією, теплим одягом. З передової по «американця» приїхав військовий Олександр.
– Він у нас великий патріот, – з любов’ю каже про сина мама Валентина Ананіївна. – З перших днів був на Майдані у найгарячіших його точках. Коли почалися події на Сході, прийшов і сказав: Мамо, я так вирішив! Маєш благословити: я йду в армію. Я вже пройшов медкомісію..»
Так потрапив на передову. Був у Волновасі й Іловайську. Від «котла» вберегло чутливе мамине серце. Валентина Ананіївна згадує, що вона відчула щось недобре і затримала сина на декілька днів, коли він приїхав по черговий гуманітарний автомобіль.
Сам Олександр має дві вищі освіти, а в армії служить шофером і… лікарем.
– Лікарем по телефону, – уточнює мама. – Його тато Володимир Олександрович був відомим судинним хірургом. На жаль, вже десять років, як його нема з нами. Я також лікар з досвідом. При потребі дистанційно долучаються всі мої колеги. Тож, коли із кимось щось стається на передовій, син одразу телефонує і просить дати консультацію, як діяти в тій чи іншій ситуації. Особиста аптечка і лікарські препарати – завжди при ньому. Мабуть, проявилося щось вроджене, передане нами у спадок синові, у нього ще та батьківська закалка, тож він добре справляється і з цим медбратівським обов’язком.
Мама вважає, що його батько, а її чоловік пишався б їх сином. Як, втім, і дідусь Олександр Іларіонович, який свого часу працював освітянином, був директором школи. Частенько брав із собою до школи й онука. Сашко, як і кожна дитина, любив новорічні ранки, приходив під шкільну ялинку із улюбленим зайчиком. А згадала мама про це, бо священик отець Михайло привіз Сашкові листи для бійців української армії від учнів тієї школи, де директорував його дідусь і сам він бував. Найбільше татом-військовиком гордиться його син Назар. Він вже дев’ятикласник і все розуміє. Якось, провідавши батька на військовому полігоні у Тучині, так і написав: «Тату, я горджусь твоїм вчинком». А в подарунок передав пасочки та крашанки. Це було після Великодня минулого року. Є у нашого оборонця ще донька Євдокія. Їй вже виповнилося 8 рочків і вона навчається у третьому класі. Але на відміну від брата татову мандрівку на цю неоголошену війну сприйняла як особисту біду, дуже журиться й не може простити розпалювачам війни, що вони посягнули на її найсвятіше право – мати поруч тата.
– Вона, мабуть, найбільше відчуває його відсутність, – розповідає пані Валентина. – Якось обняла батька, розплакалася і ні в яку не хотіла відпускати.
Побачитись із Сашком прийшли рідні, перша дружина Ірина, голова Волинської організації працівників лісового господарства Павло Матіюк, мамина подруга пані Галина, радник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук та його помічник Тарас Савчук, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, лісоуправлінці Василь Мазурик, Борис Бабеляс, Олег Яворський, Олександр Боровицький, Петро Романуха, Сергій Сичук, свободівці Святослав Боруцький, Андрій Білан, волонтери, журналісти, мешканці Луцька. Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, влучивши слушну мить, передає солдату найщиріші слова вдячності від лісівників та вручає ключі від джипа: «Його у складщину купили всі наші лісівники. Хай він добре вам служить, допомагає боронити Україну і рятувати життя наших бійців». Олександр бере ключі, але сідати в автівку не поспішає.
– Хай отець Михайло спершу освятить, – каже і відкриває капот, усі двері і багажник.
Отець Михайло – настоятель Свято-Покровської церкви. Він – духовний наставник і великий друг Олександра і всієї його родини. Так сталося, що Олександр став прихожанином цього храму, допомагав будувати дзвіницю, сприяв в усіх церковних справах. Тут змужнів духовно, зміцнив свою віру. У найтруднішу ніч з 18 на 19 лютого разом стояли на Майдані Незалежності. Тоді їх було тільки тисяча. Було реально страшно… Тепер нестрашно… Молитвою підтримує отець Михайло. Він вдень і вночі молиться за Олександра та всіх українських воїнів. Поки він читає молитви і здійснює чин освячення, мама бійця розповідає:
– Отець Михайло перший дізнається про найнебезпечніші епізоди в житті сина. От він був у Волновасі, ситуація критична, йде бій, син біжить полем і телефонує отцю Михайлу: «Моліться за нас, бо біда!» Так було і під Іловайськом, де розбомбили нашу колону. Сашко якраз був у дорозі, йому довелося рятувати бійців, які виходили з оточення. Серед поля ледь свої вертольотчики не розстріляли, помилково прийнявши за ворожих лазутчиків. Тільки вчасний дзвінок сина і швидка реакція волонтерів дозволили порозумітися своїм же.
Кожен з присутніх хоче потиснути українському солдату руку, передати через армійця бійцям на передову якісь задушевні слова. Радник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кошарук передає слова підтримки і вдячності від Володимира Гунчика та всіх працівників облдержадміністрації, запевняє: «Підтримка армії буде й надалі. Ми мусимо бути єдиним фронтом. Окрім твердості на передовій, нам дуже потрібний міцний тил, розвинута економіка. Зараз готуємо нові гуманітарні вантажі у зону АТО, створили волонтерський центр. Нас підтримує Бог, бажаю повернутися з миром і перемогою. Передайте усім бійцям наші вдячні слова».
– Ми збирали чотири позачергові сесії на підтримку армії та добровольчих батальйонів, – мовить перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик. – 23 січня була позачергова бюджетна сесія, але ми прийняли рішення й про підтримку волинського територіального батальйону, зарезервували на його потреби 8,6 млн грн.. Також підтримали звернення визнати Росію країною агресором, а ДНР і ЛНР – терористичними організаціями, надати свободу Надії Савченко.
А ще сказав від Волинської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», де він виконує обов’язки заступника голови: «Разом із волонтерами ми зібрали на підтримку наших армійців та добровольчих батальйонів 4,5 млн грн. Допомога Армії – справа честі кожного патріота! Завдяки нашій єдності нам вдалося створити справді народну армію і всупереч планам Путіна стримати ворога. Бажаю, щоб кулі вас обминали!»
…Боєць Олександр схилив голову у молитві. Вельми багато у його житті відбулося за останній рік. Бачив великий подвиг українців, разом з іншими його творив… Є втрати серед побратимів… Стоїть у камуфляжі, злегка зарослий. Та ось підвів чоло і сяйнув до товариства щирою лагідною усмішкою. Тою особливою усмішкою, що притаманна хлопцям з передової, з-під ребер найлютішої війни, освітив рідне місто.
– Ці машини передані з вірою від людей, – каже Олександр. – Довго служать, їх кулі не беруть, осколки обминають. І ви моліться тут за нас, бо там подеколи нам не вистачає часу для молитов.
Боєць Олександр передає начальнику Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства державний жовто-синій стяг з автографами атовців: «Хлопці просили подякувати за машину!»
– Дякую, відтепер цей бойовий прапор буде у моєму кабінеті! – бережно приймає полотнище. – Лісівникам є на що рівнятися!
Все це відбувається перед будинком Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. «Черокі» стоїть у найпочеснішому, поки що «лісовому караулі».
– Кожне таке місце, як оце, – це місце, де здобувається перемога української нації, – після молитов, піснеспівів, чину освячення та окроплення свяченою водою автівки і людей каже отець Михайло. – З нами Бог, а де Бог – там правда і перемога, це запорука великого союзу. Ми маємо хоробрих воїнів, жертовність народу, віру людей. Вона не тільки з тою церквою, на яку вказує Путін. Нація – це, чого ворог не сподівався. Подякуймо Богу, воїнам, які жертвують не тільки своїм часом і добробутом, а й здоров’ям і життям. На війні хай ця машина принесе їм перемогу.
Щоб придбати її, долучилися власним коштом лісівники з усіх лісгоспів, зі всіх волинських сіл і містечок. І ось зробили добре діло. Боєць Олександр дякує лісівникам: «Як все це закінчиться, повернемо цю машину назад і вона буде служити лісівникам, бо вона ваша!» Він захоплений громадським подвигом простих волинян, котрі діляться з солдатами своїми статками, передають на передній край теплий одяг і провізію.
– Якось так навантажили бус, що й горобцю ніде сісти, – розповідає про один із гуманітарних вантажів пані Валентина. – А тут хлопці несуть ще дуже потрібне обладнання: «Самі зробили. Візьміть. На передовій пригодиться!..» Ось такий наш народ.
Мама героя бадьориться, як може, але ж і материнської тривоги нікуди не заховаєш.
– Що смачного наготували синові? – питаю, аби перевести розмову у домашнє русло.
– Вчора зварила борщику, запекла качку, – мовить. – Але ж він настільки зайнятий, все розписано по хвилинах. Тільки й сказав: «Пробач, мамо, не вийшло й на поріг забігти…» Сьогодні ось домашній супчик і жарке привезла з собою… Знаєте ж, яке там на передовій харчування…»
Валентина Ананіївна все розказує і розказує про сина, його дітей, велику дружну і патріотичну родину, про традиції і любов до України… Це у їх родині передавалося з роду у рід.
Матері! Наше небо і захист, вічні молитви і вірна любов!..
А потім про батька розповідав син Назар. Як на дев’ятикласника – він занадто дорослий і змужнілий. І так захотілося, щоб діти не так скоро дорослішали і якомога довше нічого не знали про війну…
А потім усі фотографувалися з бійцем Олександром… З бойовим прапором… З новим військовиком – американцем» Черокі». Десь у знавіснілій далекій Росії тепер точно казатимуть, що за Україну б’ються американці… І серед них один на ім’я «Черокі». І це, як не дивно, буде єдиною «російською» правдою… «Лісовий» народний «Черокі» буде змагатися супроти «Градів», «Ураганів», «Піонів», найновіших російських танків… Американець «Черокі» буде залізним медбратом, вивозитиме поранених під ураганним «братнім» російським вогнем… Він виконуватиме наймирнішу і найгуманнішу роботу – рятуватиме життя…
…Сашко сідає за кермо… «Черокі» рушає від лісоуправління… Вже у найближчі дні «американець» наводитиме жах на окупантів… А за кілька днів звідси вирушить у зону АТО ЗІЛ-157… Волинські лісівники придбали його для Добровольчого українського корпусу.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_3020