Проїзд – за паролем

Розсекречений ліс

Нещодавно з товаришем поїхали по березовий сік в урочище Новини, що одразу за обласною школою міліції. Юрій Чуріков – майор міліції у відставці – дорогою розповідав про пригоди українського правоохоронця. Перед КПП міліцейської школи захвилювався:

– А як же ми проїдемо пост?

На що я, усміхнувшись, відповів: «За паролем». Із 1951 р., відколи тут розмістили ракети середньої дальності, що грізно «дивились» у бік Лондона і Брюселя, тільки так і можна було потрапити на територію цього засекреченого лісу. Багатогектарну місцину обнесли колючим дротом, набудували ангарів та казарм і на довгі роки закрили для в’їзду цивільного населення. Але тепер через КПП міліцейської школи можна проїхати за паролем, який уже декілька років залишається без змін.

– По березовий сік! – кажу я черговому курсанту «секретний пароль».

Він піднімає шлагбаум, і колеса котяться по бетонних плитах. Ліворуч залишаються корпуси міліцейської школи, зелений моріжок стадіону та його бігові доріжки, а праворуч, по один і другий бік дороги, – музейні експонати «надсекретних ракетних ангарів». Тепер, щоправда, декотрі винаймають місцеві підприємці під склади або ж робочі приміщення. Втім більшість будівель – мов після військових дій: одні руїни нагадують про оборонні споруди.

За колишнім ракетним містечком тепер господарюють лісівники. Урочище Новини – це понад  8 гектарів березняку і сосни. Майстер лісу Микола Демчук, який опікується цими деревостанами, проводить вибіркові рубки, на їх місці бачимо молодняк. Лісничий Сокиричівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» Леонід Чубай не приховує, що невдовзі значну частину мальовничого гаю доведеться зрізати, адже вік насаджень – близько шестидесяти років. Для берези – це граничний вік, відтак тут з’являться соснові насадження.

– Вже цього року ми посадили 14.8 га новолісся, – каже Леонід Степанович. – Допомагали, як завжди, учні та вчителі Сокиричівської ЗОШ.

Слухаємо пташині співи, вдихаємо пахощі лісових квітковиськ: радують біла анемона, жовті сонечка мати-мачухи, зеленявість рясту.

За черговим коліном дороги – сокозбір. Тут господарює бригада Надії Зайченко. Юля Поліщук, Ігор Штим, Михайло Степчук, Тетяна Дейна і Сергій Буймук зібрали і відправили до переробного цеху ДП «Ківерцівського ЛГ» понад 25 тонн соку, ще якусь дещицю продали сирцем із ділянки для лучан та жителів довколишніх сіл, як ось нам.

Застали у цьому лісочку і шестирічного Станіслава: хлопча завзято допомагало мамі Надії. Стомлене, але веселе демонструвало, як потрібно збирати цілющий напій.

– Березовий сік – помічний від багатьох хвороб, – каже на прощання Надія Зайченко. – Якщо його правильно приготувати, стоятиме аж до косовиці і дасть силу здолати найважчу сільську роботу.

…Вертаючи поміж ракетних «секреток», думалось, що й екскурсія на цей «стримуючий третю світову» напівзруйнований «ракетодром» нині актуальна. Хоча саме ця колишня «секретня» могла накликати на Волинь знищенну превентивну чи відплатну акції. Бо ж за радянськими планами обміну ядерними ударами всіх жертв бойового атома з південних районів Волині планували масово звезти та захоронити в піщаному кар’єрі біля с. Свидники Ковельського р-ну. Й тоді було б не до соку… Але сталося все по іншому і ми можемо вільно їздити по цілющий напій до «розсекреченого» лісу та не боятися НАТО.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Урок пам’яті

«Чорнобиль. Його забути не дозволяє майбутнє»

Під такою назвою у бібліотеці-філії №5 відбувся урок пам’яті для гуртківців Луцького центру туризму, спорту і краєзнавства, що діє при Луцькій ЗОШ № 23. На ньому йшлося про людей, які загинули  під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Про їх подвиг говорила бібліотекар Ліля Савонік. Відтак надала слово ліквідаторам техногенної аварії.

–На Чорнобильській АЕС я розпочинав свою трудову діяльність, – пригадував голова спілки «Чорнобиль» Луцького району Федір Рузак, який бере активну участь і в усіх громадських лісівничих акціях Інформаційно-екологічного центру ВОУЛМГ. – було це у 1984 році. На моїх очах розбудовувалося та заселялося молодіжне місто Прип’ять. Воно було дуже гарним. Згодом мене перевели працювати контролером-дозиметристом на Рівненську АЕС. Коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, мені було 23  роки. Усіх працівників українських АЕС завозили вахтовим методом ліквідовувати цю страшну аварію. Наша бригада прибула на Чорнобильську АЕС  у  серпні і пробула там до вересня 1986 року. На початку, окрім нас і пожежних, задіяли близько 2000 різних спеціалістів, адже це був засекречений об’єкт. А загалом у її ліквідації брало участь 600 тисяч людей різних національностей. Нас поселили жити в піонерському таборі «Сказочний» за 30 кілометрів від станції на березі річки Вуж. Ліжка були дитячими, але оскільки я невеликий на зріст, то поміщався повністю. На Чорнобильську АЕС нас возили бетеерами, працювали по змінах, які тривали 12 годин, видавали сухий пайок.  Перед зміною нас одягали у спеціальний одяг сірого кольору, але обличчя,  кінцівки рук і ніг були незахищені. За технікою безпеки перед виїздом заборонялося бритися, чистити зуби, щоб не пішло подразнення  від атомного пилу. Саме ці вразливі ділянки тіла мене турбують до цих пір. Довгий час я не міг побритися, ходив влітку в сорочці з довгим рукавом, щоб захиститися від сонячної радіації, їздив лікуватися на озеро Світязь, бо там вода із вмістом гліцерину та срібла. Уявіть собі, якби вам сказали виїхати з дому на тиждень, а ви туди вже ніколи не повернулися. Так сталося із тими, хто жив у наймолодшому місті енергетиків. Їх спішно евакуювали і вони більше туди не вернулися. Я з колегами часто відвідую міста Припять та Чорнобиль, бачу довколишні села, тепер вони позаростали кущами та деревами. Словом, обезлюдніли, змертвіли. Зараз там знаходиться один із найбільших у світі могильників різної техніки, яка працювала на ліквідації і пересичена радіацією. Бо саме метал найбільше її притягує. Там і досі небезпечно для життя. Але деякі сміливці почали селитися вже й у тридцятикілометровій чорнобильській зоні, адже для багатьох чорнобильців житлова проблема досі, як слід, невирішена, у нашій державі».

Хоч би й сам Федір Володимирович. Ліквідатор має семеро дітей. Його багатодітна сім’я досі мешкає у двокімнатній квартирі в м. Луцьк. Вже довгий час, як ліквідатор аварії, він стоїть на поліпшення житлових умов, сподівається, що  теперішня влада таки надасть його сім’ї просторіше житло! Особисто він переселятися ж у покинуті чорнобильські будинки не збирається, бо вболіває за майбутнє своїх дітей. Але знаходяться такі відчайдухи, що задля житла їдуть у небезпечну зону.

Про свою участь у ліквідації аварії на ЧАЕС розповів і голова обласного осередку Всеукраїнської Чонобильської спілки інвалідів МВС Анатолій Лучко: «Я на той час працював в УМВС у Волинській області. Коли постало питання ліквідовувати аварію на Чорнобильській АЕС, питань їхати чи не їхати навіть не ставилося. Я там, як міліціонер, охороняв громадський порядок та проводив навчання громадської оборони».

Обоє чорнобильців цьогоріч взяли участь в акції «Посади алею пам’яті». Її створено на території обласного еколого-натуралістичного центру.

Волинська дитяча поетеса Наталія Бугай написала та прочитала вірш про Чорнобиль, який вже став піснею.  Декламували поезії, присвячені чорнобильцям-ліквідаторам і діти. Насамкінець, завідуюча бібліотекою Людмила Столярова ознайомила присутніх із книжковою виставкою «Поріс Чорнобиль – бідою нашою поріс» та порадила читати твори про цю жахливу трагедію. Також всі охочі переглянули світлини тих часів та фільм «Зустріч з минулим», які принесли з собою ліквідатори. Хочеться вірити, що така страшна трагедія більше не повториться. Пам’ять же про подвиг ліквідаторів-героїв залишиться назавжди.

Руслана МЕЛЬНИК.

За самовільну рубку суд позбавив волі

16 травня 2014 р. близько 17 год. в лісгосп надійшла інформація, що в кварталі 14 Сокиричівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» невідомі здійснюють незаконну рубку. На місце події негайно виїхали інженер охорони і захисту лісу, лісничий та помічник лісничого. Оскільки лісопорушники на час приїзду лісівників вже забрали лісопродукцію та виїхали з лісового масиву, на допомогу викликали слідчу групу Ківерцівського райвідділу міліції. Спільними зусиллями працівників державної лісової охорони та міліції лісопорушників вдалося оперативно вийти на слід порушників. Ними виявилися жителі с.  Словатичі Ківерцівського р-ну Ярослав Х. та Олександр Д., котрі незаконно зрізали два сироростучі дуби кубомасою 4,98 куб. м. Сума збитків, нанесена державі, склала 12771 грн. Проти лісопорушників за ст. 246 кримінального кодексу України порушено кримінальну справу. За порушення природоохоронного законодавства Ківерцівський районний суд на своєму засіданні 22 липня 2014 року встановив наступну міру покарання: Ярослав Х. отримав один рік позбавлення волі, Олександр Д. – один рік позбавлення волі з іспитовим терміном із подальшим відшкодуванням лісопорушниками завданих державі збитків. Петро Романуха, інженер охорони і захисту лісу ДП «Ківерцівського ЛГ» На фото автора: зрізане дерево.

Анонс: змагання вальників лісу

24 липня ц. р. на базі ДП «Ратнівське ЛМГ» відбудеться 17 обласний конкурс-змагання вальників лісу. До участі залучені найкращі вальники та головні інженери від кожного держлісгоспу, також по одному лісорубу виставлять суб’єкти підприємницької діяльності, які надають послуги по заготівлі деревини. Конкурс-змагання проходитиме з таких видів робіт: звалювання лісу, спилювання гілок та сучків, підготовка бензомоторної пилки до роботи, розкряжування комбінованим різом, точне розпилювання. Переможців змагання чекають дипломи та грошові премії  в розмірі 5000 гривень (І місце), 3000 гривень (ІІ місце), 2000 гривень (ІІІ місце).

Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства 

Best Custom Essays Forum

An objective is obviously if created amazingly may result in a or possibly a job offer and a release about yourself! He or she is going to see the first few phrases and normally it moves straight into the trash bin if a tag is made by your resume, you then obtain an necessitate the interview. Always note two or can benefit the organization or three skills which you feel are highly relevant to the post. It will draw out your capability http://essayswritingsupport.com/ right initially so the boss doesn’t spend his/her moment in reading further. A resume includes a short best custom essays forum outline of accomplishments, the educational qualification and talents. Certainly, the hiring manger isn’t going best custom essays forum to go through the complete application!

Warnings some university teachers never need to visit an essay is begun by an estimate.

Be sure that you end your application objective in method that the company will be benefited by you. I am hoping that by reading the above mentioned post you’ll surely realize of creating a resume target record that is good the importance. 3. 4. Put simply, it holds or places your photograph in front of a potential workplace forth. A resume target typically contains a temporary format of the work experience, abilities and achievements.

Do you know what’s necessary on paper an best custom essays forum essay? setting free.

So, compose an excellent best custom essays forum resume target best custom essays forum record! So that the boss is forced to-go through the others of the application and interesting, make your resume objective appealing! Продовжити читання→

Заповідні місця

Творець диво-лісу

– Як там поживає ваш помічник Бобер? – щоразу запитую у лісничого Воротнівського лісництва ДП “Ківерцівське ЛГ» Віктора Романюка, коли зустрічаємось. – Ще працює Ставковим, чи вже перевели на якусь іншу посаду?

Бобер – це червонокнижник, що свого часу оселився у Воротнівському ботанічному заказнику державного значення. Він з’явився мов би за викликом по телеграмі-блискавці.

Віктор Сергійович розповідає, з якими труднощами  облаштовував  на колишніх сінокосах стави, обносив греблями, запускав рибу. У ці ставки зараз впадає вода малого лісового струмка-річечки, що витікає з Холодної криниці. І сама криниця, і річечка, і ставки, і міні-водопади, якими можна полюбуватися з мосту вже на виході зі ставів, дуже змінили цю заповідну місцину. Вода додала птаства, риби, квітковиння, краси. Тут насадили ялин, на горі збудували альтанку для закоханих, міст поцілунків, прогулянкову алею. Стало затишно і надзвичайно красиво. Найбільшою гордістю лісівничого і досі залишається Холодна криниця і п’ять рукотворних ставків. А якось став помічати, що ставки катастрофічно худнуть. Таке враження, ніби хтось краде із них воду. Став придивлятися і знайшов тічку. Вода прорвала насип і втікала у лісове річковисько. Що вже не робив лісничий – і землею підсипав, і глину довозив – вода втікала у ліс, ставок мілів на очах. Лісівник не спав ночами, мудрував, що б його зробити. І тут з’явився бобер, заходився лагодити дамбу і врятував ставочок, а заодно і репутацію дбайливого лісничого.

– Я був ладен його навіть у штат прийняти, – усміхається Віктор Сергійович. – Призначити, як і годиться, оклад згідно здібностей і штатного розпису. Та воно так і сталося.

З тих пір Бобер працює Ставковим. Вже знайшов собі жіночку-бобриху, обзавівся дітками. Тепер, бува, вже лісничий посварюється на них, бо ж вельми рибу люблять. Та ще й ловлять таку, що в ночви не влазить, що й рибалка не впіймає. А з іншого боку, бобер – істота червонокнижна! Як і борсуки. Таких тут багато! І птахів, а тут мешкають чорний лелека, сорокопуд сірий, дятел чорний і дятел середній, і  рідкісних видів рослин – їх понад триста (за іншими даними й усі дев’ятсот), зокрема конвалія, копитняк, любка зеленоколірна, зозулині черевички справжні, вовчі ягоди пахучі, вороняче око, астранція велика… А ще ж росте величезна кількість заповідних кількасотрічних тридцятиметрових дубів і столітніх грабів вперемішку з березиною та соснами, осиками і вільхою, калиною і горобиною, ліщиною та глодом. Є в цім лісі й екзоти!.. Оцтове дерево лісничий Воротнівського лісництва Віктор Романюк привіз із Київського дендропарку, бук лісний і дуглазію – із Закарпаття, червоний дуб примандрував аж із Північної Америки, модрина європейська – з Австрії, дуб скельний – з Польщі і Німеччини.

…Волино-Подільська височина, що тут починається, єднає Полісся з лісостепом. Хто б не приїхав сюди, спробує піднятися до альтанки закоханих, а ухил тут до 45о. Скульптурне зображення оленя нагадає про більш давні часи, коли тут водилися ще лосі, тури, тарпани, ведмеді… Птахів без ліку… Без ліку холоднокровних… І папороть цвіла, і сила в зела була ще нелякана і всепомічна… Шлях угору – до царства Лісостепу, а вниз – до Полісся.

– Це унікальна місцина, – погоджується Віктор Романюк. – І загадкова… Тут навіть комарів нема… Ну, майже нема, що важко пояснити.

Віктор Сергійович знає тут кожну лисячу нору, всі заячі стежки. Куди їжаки по опеньки ходять, як соловейко зозулине куваннячко хоче перещебетати, де у війну солдати «казармували»,  а де був повстанський схрон… А ще годинами може розповідати про селянина-одноосібника, що тут жив, мов який сторожовий, вартував ворота – бо ж Воротнів – до диво-краю.

– Коли б не зайшов до нього, горілкою пригостить, а води напитись не дасть. Не було в нього колодязя, а відтак – і води. По воду ходив ген аж до Холодної криниці, возив її візочком. Мав п’ять голів худоби, сам може й не пити води, а корівок напоїть… Гостям же  – горілочку! Та хто ж її питиме у спеку… Мусиш іти до джерела.

Віктор Сергійович, вже будучи лісничим, спершу проклав до нього кам’яні сходинки, а згодом зробив дерев’яний теремок… Колись спробували підземну ріку пустити в залізне ручище труби, а вода не пішла… Шумить поза муром, шукає прадавній шлях і… хуторянина, що воду більше горілки цінував. Подейкують, раз парубки взялися міряти глибину джерела, так тридцятиметрової мотузки забракло, щоб дна дістати. З Холодної кринички весь ліс і пив воду: звірі, птиці, трави, дерева, і всі п’ять корівчин лісового газди. Вона дзюркотіла з глибин, за найбільшої спеки напуваючи лісовий струмок. Тепер він обмілів, а все ж Романюкові стави не забуває. Ці п’ять ставів дуже облагородили ліс. Кажуть, красу цього раїська першими розгледіли творці фільму «Сліпий музикант» ще у  1956 р., коли, приїхавши на зйомки  у с. Воротнів, завітали й до диво-бору. Заповідного ж статусу Воротнівський ліс став набувати аж в 1968 р., коли тодішній начальник Волинського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель Дмитро Телішевський підписав наказ про створення дендропарку «Волинь». Його площа сягала всього 100 гектарів. До цього заповідного куточка  особливу причетність має і Віктор Романюк. У лісове господарство він прийшов працювати у 1971 р., відтак вступив до Львівського лісотехнічного інституту, у 1976 р. на відмінно захистив дипломну «Проект організації і розвитку зеленої зони міста Луцька», де запропонував на базі  Воротнівського лісу створити дендропарк. Після закінчення інституту приїхав за розподілом на Волинь, тут і наздогнало його безапеляційне резюме якогось високопосадовця на його дипломну: «Впровадити у виробництво». Доручили «впроваджувати» самому ж автору – Віктору Романюку. І 3 серпня 1978 р. з’явився ботанічний заказник «Воротнів», який згодом набув статусу державного значення. Зараз його площа 600 гектарів. Цей рукотворний парковий комплекс серед природного деревостану нагадує славнозвісну Уманську Софіївку… Тут були співачки Едіта П’єха і Людмила Зикіна, партизанський генерал Федоров, космонавти, політичні й громадські діячі з Америки і Європи,  колишнього союзу. Серед них багато людей цікавих, навіть доблесних, вартих окремих розповідей.

За своє життя Віктор Романюк посадив незліченну кількість дерев… Його ліси шумлять вже для онуків і правнуків… Але нездійсненою залишається ще студентська мрія про дендропарк¸ у якому б росли дерева з цілого світу, з усіх лісів найвіддаленіших країн і континентів, і він з року в рік садить нові деревця…Береже цей райський куточок, мов храмі.

Сергій Цюриць,

прес-служба ВОУЛМГ.

На фото автора: Віктор Романюк; у ботанічному заказнику.

The Most Effective Ten Most Significant Professionals in Genetics

It may be simply higher than a few hundred thousands.

Persuasive essays. How precisely are they distinct from any composition form ? What is the heartbeat of a powerful article ? The pulse might be comprehended from the inclusion of the term’ marketing’. This should help it become amply clear the form has to do with something that needs getting and effective. You write an essay of getting the reader, together with the only purpose. And for some thing with a fixed goal in mind, there has to be particular developed writing skills also. Продовжити читання→