Президент України відзначив лісівників державними нагородами. Серед них волинянин – Володимир Неводнічик
Шаччина, Любомльщина, Маневиччина: у школах області тривають відкриті лісові уроки
До уваги мисливців!  Нагадуємо порядок отримання та обміну контрольних карток
За І кв. 2019 р. держлісгоспами області у бюджети різних рівнів сплачено понад 103 млн грн

Щодо надання благодійної допомоги

Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик звернувся з листом до голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика «Щодо надання благодійної допомоги». У ньому зокрема йдеться, що протягом березня-жовтня 2014 року державними лісогосподарськими підприємствами надано благодійної допомоги для забезпечення проведення заходів АТО, забезпечення сімей загиблих та учасників бойових дій, одиноких та малозабезпечених громадян на загальну суму 2 млн 512,7 тис. грн. У тому числі: пиломатеріали – 195,8 куб. м на суму 168,0 тис. грн (51-а ОМБр м. Володимир-Волинський, Державна прикордонна служба Північного Регіонального управління); баланси та рудстійка – 819 куб. м на суму 494,3 тис. грн (безпосередньо в зону АТО); дрова колоті – 160 куб. м на суму 55,0 тис. грн (безпосередньо в зону АТО); дрова паливні для сімей загиблих у зоні АТО, поранених та призваних на службу – 6365 куб. м на суму 855,0 тис. грн, забезпечено 1621 сім’ю; дрова паливні для одиноких та малозабезпечених громадян – 946 куб. м на суму 123,5 тис. грн, витрати на доставку благодійної допомоги складають 145,0 тис. грн; перераховано коштів на лікування, придбання обмундирування, бронежилетів, касок, медикаментів, тепловізорів та ін. – 671,6 тис. грн. Із загальної суми благодійної допомоги лісогосподарськими підприємствами нараховано 306,8 тис. грн податку на додану вартість та сплачено збору до бюджетів місцевого самоврядування за використання лісових ресурсів у сумі 35 тис. грн. Окрім того, передано для потреб армії 13 одиниць транспорту. Благодійна допомога надавалась за рахунок чистого прибутку державних лісогосподарських підприємств, який передбачалось спрямувати на розвиток виробництва.
При цьому також інформуємо, зазначається у листі, що станом на 28 жовтня 2014 року списки, які подаються районними державними адміністраціями, не є сталими і щоденно уточнюються. Із початку проведення акції кількість осіб збільшилась на 428. Це створює незручності у виробничій діяльності державних лісогосподарських підприємств та певну соціальну напругу серед місцевого населення. Інформація, отримана протягом періоду надання благодійної допомоги в частині забезпечення дровами паливними категорії одиноких та малозабезпечених громадян, свідчить про різні критерії визначення органами місцевого самоврядування конкретних осіб, яким потрібно надати допомогу, в додаткових списках окремі особи повторюються. Значна частина одиноких та малозабезпечених громадян вимагає від державних лісогосподарських підприємств грошової компенсації.
Начальник лісоуправління наголошує у листі, що державні лісогосподарські підприємства є суб’єктами підприємницької діяльності, на які державою покладено завдання із забезпечення охорони та захисту лісу, лісовідновлення, проведення лісогосподарських робіт. Фінансування лісогосподарської діяльності здійснюється за рахунок власних коштів, отриманих від реалізації деревини.
Функції ціноутворення, зазначається у зверненні, сьогодні здійснюють безпосередньо державні лісогосподарські підприємства, як суб’єкти підприємницької діяльності. Відповідно до законодавства державні лісогосподарські підприємства не мають права планувати та надавати благодійну, спонсорську та іншу допомогу (Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Це стосується також і дров паливних. Зміни, внесені Законом України № 1668-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» (опубліковано в офіційному виданні № 183 «Голос України» від 25.09.2014 року, а 3 жовтня, в «Урядовому кур’єрі») державних підприємств не стосуються. Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства з метою врегулювання зазначеного питання неодноразово зверталось до обласної державної адміністрації із пропозиціями щодо врегулювання зазначеного питання відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.1 протокольного доручення голови облдержадміністрації (протокол №6 засідання оперативного штабу з питань протидії загрозам національної безпеки в області від 10.10.2014), Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства пропонувало облдержадміністрації підтримати пропозиції Держлісоагентства України щодо внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а саме, пункт 5 частини першої статті 1 викласти в такій редакції: «благодійник – дієздатна фізична особа, або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), або юридична особа публічного права (в разі здійснення благодійної діяльності виключно в такій сфері, як сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності», та ініціювати зазначене питання перед Кабінетом Міністрів України внесення до законодавства вище зазначених змін (проект Закону із запропонованими змінами додається). На думку Василя Мазурика, це питання сьогодні архіважливе і має бути вирішене у найкоротший термін, оскільки від цього напряму залежить боєздатність ЗСУ, обороноздатність і міць України.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Прес-клуб: “Ліси – наше багатство. А як служать вони волинській громаді?”

IMG_61134 листопада у редакції газети «Волинь-нова» відбулося засідання інтерактивного прес-клубу (спільний проект обласної ради та редакції газети «Волинь-нова») на тему «Ліси – наше багатство. А як служать вони волинській громаді?» Модератори зустрічі прес-секретар обласної ради Оксана Лукашук та журналіст газети «Волинь-нова», народний депутат обласної ради Валентина Блінова запросили до участі попри народних депутатів обласної ради, екологів та журналістів і начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василя Мазурика, його першого заступника, головного лісничого Сергія Шеремету та заступника начальника відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Руслана Люшука. Зустріч вела Оксана Лукашук. «Чому не розвивається деревообробна галузь, щоб замість сировини область експортувала готову продукцію?», «Які податки мають сплачувати заготівельники ягід та грибів, щоб місцеві бюджети мали солідні надходження?», «Чи матиме вигоду територіальна громада, якщо мисливські угіддя передати в користування приватним структурам?», «Скільки коштів потрібно національним паркам?». Ці та інші питання обговорювали депутати обласної ради, експерти, журналісти. «Деревина, унікальні куточки природи в національних парках, заповідниках і заказниках, дикоростучі ягоди та гриби, мисливські угіддя – все це може стати основою економічного благополуччя краю» – такий головний месидж від організаторів. Та щонайперше ведуча висловила вдячність керівництву лісоуправління за участь в інтерактивному прес-клубі, наголосивши, що досі ні депутати, ні журналісти не мали можливості поспілкуватися з новим очільником лісоуправління. Дискусія розпочалася з того, що кожен висловив власну думку, чому вважає ліси багатством. Виявилося, що абсолютна більшість присутніх мислить резонансно. Лиш народний депутат обласної ради Валентина Касарда зауважила, що ліси мали би бути багатством, насправді досі працювали на окремі категорії людей.
– У молоді роки я бачила справжній ліс, – мовила, – тепер він дуже змінився, змалів, більше нагадує зарості кущів, аніж ліс.
Ще більш категоричним був її колега Василь Байцим, який заявив, що об’їхав усю Волинь і не побачив справжніх лісів: «Замовте вертоліт і подивіться згори. Нема лісів на Волині!».
Головний лісничий ВОУЛМГ Сергій Шеремета, втім, уточнив, що ліс є і він насправді – наше найбільше багатство: екологічне, соціальне, економічне, духовне. І цього ніхто не зміг заперечити. Відтак посипалися запитання до начальника лісоуправління Василя Мазурика: «Чи вдалося позбутися корупційних схем?», «Що стоїть на заваді успішній економіці лісового господарства?”, “Що ви, як керівник, зробили для викорінення корупції?», «Хто проконтролює, як возять ліс?», «Скільки на Волині приватних пилорам і що з ними робити?», «Як позбутися захаращеності лісу?», «Чи буде розвиватися державна деревообробка?», «Як іде заліснення?»… На всіх їх почули чіткі і виважені відповіді. Підчас градус дискусії був дуже високим. Особливо гострі запитання та коментарі звучали від народного депутата Людмили Кирди. Відчувалося, що любить свій Маневицький район, опікується його долею, переживає за майбутнє, добре орієнтується у «лісових» чи то «мисливських» питаннях. Цікаві думки з приводу лісокористування висловили народні депутати Сергій Слабенко, Борис Загрева, Валерій Діброва, старший оперуповноважений Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Волинській області, майор міліції Валентин Хрупчик, інженер лісового господарства з Любомля Юрій Кальчик, начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук та інші. Говорилося і про монополію на лісові угіддя, і про мисливські угіддя і їх користувачів. Майже одноголосно присутні висловились супроти передачі мисливських угідь у руки фізичних осіб – підприємців чи бізнес-структур. Аргумент від Людмили Кирди: «Вони ні копійки не платять у бюджет місцевих громад! Провадять нічні полювання, що ні в які речі не вписується». Від Василя Мазурика: «Це можна розцінювати як подарунок певним особам, адже разом з угіддями у користування передається безкоштовно і дичина, що також є власністю і багатством держави». Депутат обласної ради Олексій Приходько передачу мисливських угідь у користування фізичних осіб та бізнесструктур назвав і взагалі «шулерством високопосадовців». Ось такий високий градус кипіння. Вердикт круглого столу – угіддя повернути у власність держави або ж передати у користування УТМР. Відтак обговорили тему лімітів на дикорослі ягоди, гриби, лікарські рослини. Заступник начальника управління екології і природніх ресурсів Волинської облдержадміністрації Вікторія Тимощук зауважила, що вони надзвичайно завищені і не відповідають науково обгрунтованим розрахункам. На що зреагував головний лісничий Сергій Шеремета і пояснив, що завищені вони завдяки позиції одного депутата Смітюха, який наполіг їх збільшити, а народні обранці проголосували за його цифри. «Ліміти» зібрали хороший врожай думок і депутати, й екологи з лісівниками дійшли консенсусу, як поправити становище, вернути розрахунки до науково обгрунтованих. Журналісти запитували і про червонокнижних зубрів та їх майбутнє на Волині. І тут прийшли до майже спільного знаменника: потрібне фінансування, державна підтримка, єврогранти. А Олександр Пирожик повідомив, що зараз розробляється обласна програма порятунку червонокнижників «Зубр». Принаймні, є розуміння і бажання усіх сторін повернути волинську популяцію зубра бодай до колишніх показників. Зачепили і тему бурштину. Виявилося, готується проект його розробки вже й на Волині, проти чого виступають лісівники. Насамкінець розмова зайшла про Національні природні парки – у залі були директори Шацького національного природного парку та національного природного парку «Прип’ять-Стохід» Володимир Захарко та Олексій Сащук. Тема природозаповідування – одна з найблагородніших і добре, що прозвучала цього дня на високому фаховому рівні.
Загалом засідання чергового інтерактивного прес-клубу було плідним і результативним, виявило різноманіття думок і суджень, намітило шляхи вирішення болючих питань.
Сергій Цюриць,
На фото автора: на засіданні прес-клубу.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_6131

IMG_6127 IMG_6125 IMG_6101 IMG_6103 IMG_6106 IMG_6111 IMG_6115 IMG_6116 IMG_6120 IMG_6121 IMG_6122 IMG_6123 IMG_6126

Ювілеї: Анатолію Голіку – 75!

IMG_36064 листопада відзначає 75-річний ювілей один з найвідоміших лісоводів України, генеральний директор держоб’єднання «Волиньліс» 1986-1999 років Анатолій Васильович Голік. Він народився 4 листопада 1939 року у с. Капітолівка Ізюмінського району Харківської області. Після школи вступив до Львівського лісотехнічного інституту. Закінчивши його, приїхав за розподілом на Волинь. Свій трудовий шлях розпочав у 1961 році помічником лісничого Ківерцівського лісництва. З 1962 по 1967 рік працював лісничим Рожищенського лісництва цього ж лісгоспзагу. В 1967 році Анатолія Голіка призначають директором Маневицького лісгоспзагу, де він пропрацював майже 20 літ. З квітня 1986 року по грудень 1999 року – генеральний директор держоб’єднання «Волиньліс». За час роботи в лісовому господарстві Анатолій Голік зарекомендував себе висококваліфікованим фахівцем, хорошим організатором лісогосподарського і лісопромислового виробництва, велику увагу приділяв розвитку безвідходного виробництва, комплексному використанню біоголічної маси деревини, товарів народного споживання, розвитку побічного користування. За вагомий особистий внесок у розвиток лісогосподарського і лісопромислового виробництва Анатолій Голік нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани», нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства України», йому присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник України». А нещодавно ветеран-лісівник був нагороджений подякою голови Державного агентства лісових ресурсів України Валерія Чернякова. Вручаючи її, начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик мовив, що лісівники пам’ятають добрі справи екс-очільника лісогалузі, побажав йому богатирського здоров’я, сил і наснаги. Сьогодні Анатолій Олексійович відзначає своє 75-річчя! Працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, державних лісогосподарських підприємств Волині, профспілки працівників лісового господарства, Товариства лісівників України вітають Анатолія Олексійовича з цією знаменною подією і бажають миру, довголіття, доброго здоров’я та благополуччя. Про добрі справи видатного лісівника свідкують створені ним ліси, що встигли вже вирости і зараз радують людей усього краю. Вони розказуватимуть прийдешнім поколінням українців про відомого лісовода – наставника для молоді, людину, що користується заслуженим авторитетом та повагою серед працівників лісового господарства Волині.
З Днем народження, із 75-річчям, шановний Анатолію Олексійовичу!
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

На фото: Анатолій Голік (на передньому плані) з колегами-ветеранами на урочистостях до Дня працівника лісу; у першому ряду перший праворуч.

IMG_3678

 

 

Колектив людьми славний

Цими днями свій день народження відзначила інженер лісових культур ДП «Городоцьке лісове господарство» Олена Степанівна Некришевич.  Ця людина  шанована серед своїх колег, бо здобула у них гарний авторитет. Відтак вітати її прийшли всім колективом на чолі з директором лісгоспу Віктором Данилюком. 

Із улюбленою в житті лісовою справою Олена Степанівна пов,язана з 1988 року. Працювала лаборантом на консервному цеху, завскладом, майстром лісу. А з 1996 року — інженером лісових культур. Цю посаду вона обіймає і зараз. Зусилля, які Олена Степанівна вклала в роботу впродовж трудового періоду, неоціненні. Працю, поради та вміння багатолітнього інженера лісових культур високо цінує і сучасне покоління лісівників Городоцького лісгоспу. А тому краснослівні привітання, що линули в ці дні в адресу іменинниці, були тільки заслуженими.

Директор лісгоспу Віктор Данилюк щиросердечно привітав колегу – сумлінну трудівницю,  багатодітну маму і хорошу людину, вручив їй гарний і розкішний букет квітів, побажав  міцного, як граніт, здоров’я, родинного затишку і благополуччя, добробуту, мирного неба.

 Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Фото автора. 

степанивна степанивна1степанивна 2

степанивна 3

Розпочинається сезон полювання на зайця і перелітну пернату дичину

20 вересня розпочалося полювання на самців і самок оленя європейського, лося, козулю, кабанів. 2 листопада відкривається полювання на зайця-русака та перелітну пернату дичину. Говоримо про це з головою обласної організації УТМР Андрієм Дмитруком. 
– Андрію Васильовичу, отже мисливці діждалися нового свята. Як відбуватиметься відкриття полювання, до якого часу триватиме?
– Для мисливців – це й справді свято, якого чекають і до якого ретельно готуються. Роблять ревізію всього мисливського приладдя – від рушниць і набоїв до чобіт та собачого повідка. Але найголовніше – це правильно вибрати місце полювання, узгодити дії з друзями та придбати відстрільні картки. Саме ж відкриття відбувається на світанку, коли зникає темрява. Полювання розпочнеться вже цієї неділі і триватиме на зайця-русака до 11 січня наступного року, на перелітну пернату дичину – до 30 листопада цього року.
– Скільки мисливців вийде на полювання? 
– У Волинській обласній організації УТМР на обліку перебуває 6244 члени. Сюди належать і рибалки, які цими дні ще рибалять. Втім багато утемерівців поєднують захоплення рибалкою і мисливством. Тож спрогнозувати – підуть вони на полювання чи рибалку – не просто. Достеменно відомо, що ця кількість буде дещо меншою порівняно з минулим роком. Адже кількасот членів УТМР зараз перебуває в зоні АТО. Принаймні цього року відстрільних карток видано менше, аніж у попередні сезони.
– Чи мають мисливці де полювати? 
– Так. Сьогодні на Волині – 1602812 га мисливських угідь. Із них – 820 тисяч га – у власності УТМР, 287 тисяч га – у різних приватних структур, 498 тияч га належать державним лісомисливським господарствам. Звісно, одне мисливське угіддя – не рівня іншому. Адже найбільше ціняться лісові, які переважно належать державі (263 тисяч га) та приватним структурам (190 тисяч га). Лише незначна їх частина – 183 тисяч га перебуває під контролем УТМР. Зате у віданні ВООУТМР абсолютна більшість польових (531 тисяча га) та водоболотних (103 тисячі га) угідь. Ми маємо 14 мисливських господарств у всіх районах, окрім Горохівського і Турійського.
– Чи є там заєць-русак, перната дичина?
– Кожен член УТМР платить 250 гривень. Левову частку цих внесків щороку вкладаємо у розвиток мисливського господарства. Маємо 96 штатних єгерів, які дбають про охорону і підгодівлю диких звірів. Тож можна з упевненістю говорити, що звір зараз є в усіх мисливських угіддях. Згідно з таксаційними даними маємо в області понад 20 тисяч особин зайця-русака. Особисто був на таксаційних заходах у Камінь-Каширському р-ні, бачив, що зайця побільшало. Це тішить. Вдосталь і пернатої дичини. До речі, 20 вересня розпочалося полювання на самців і самок оленя європейського, лося, козулю, кабанів, яке триватиме до 31 грудня включно. Тож за бажання ніхто без трофею не залишиться.
– Чи є серед мисливців браконьєри?– У серпні наші єгері затримали 11 осіб. Полювали без належно оформлених документів. Частина з них мали мисливські квитки, дозволи на зброю. Тож є і серед мисливського брата недобросовісні стрільці. З ними ведемо боротьбу. Це не означає, що виявили їх стовідсотково. Адже сьогодні на одного єгеря припадає 10 тисяч га польових або 5 тисяч га лісових мисливських угідь. Важко їх встерегти. Тим паче, що браконьєркою не гребують і багатії, які мають можливість прикупити сучасні засоби незаконного лову. Постріли з-під фари – тепер уже вчорашній день, натомість запасаються приладами нічного бачення і навіть тепловізорами. Це страшна зброя, «бачить» удень і вночі все живе у полі і навіть у лісі. Нам усе важче виявляти таких порушників закону, та все ж наші єгері спільно з лісовою охороною державних лісогосподарств, екологами та міліцією намагаються протистояти будь-якому браконьєрству. Справжній мисливець, якщо йде на зайця, ні кулі, ні картечі-півкартечі із собою не візьме. Лише дробини… Сімка-вісімка… Зате саме завдяки таким людям і тримається справжнє ловецтво, розвивається мисливська культура.
– Як особисто ви долучилися до цього товариства?
– Почалося з того, що мій дід Петро подарував мені першу мисливську рушницю. «Хочу, щоб вона принесла тоді задоволення, а не зло!» – побажав. Власне, з того часу і займаюся полюванням. Хоча тепер більше милуюся природою та звіром, аніж полюю. З роками мисливці стають сентиментальні.
– Що би побажали мисливцям?
– Щонайперше – миру! Бо це сьогодні – найактуальніше побажання для всіх наших співгромадян. А ще – міцного здоров’я і вдалого пострілу. Щоби птах налітав і звір набігав, та при цьому кожен пам’ятав про безпеку, вертався додому живим і здоровим, з приємними враженнями та добрим настроєм.
Інтерв’ю вів
Сергій ЦЮРИЦЬ.

Сергій ВОВК: Допомагаємо заради миру в країні

На території складів ДП «Камінь-Каширськагроліс» кипить робота із заготівлі колотих дров для відправлення на Східний фронт. Це завдання, нагадаємо, керівництво Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на чолі із начальником Василем Мазуриком поставило перед собою (усіма лісовими та лісомисливськими господарствами Волині)  з метою підтримки української армії. Робота із заготівлі дров для потреб армії виконується сьогодні оперативно. Як розповів директор лісогосподарства Сергій Вовк, силами колективу заплановано відправити 27 кубів (одну машину) колотих дров,  в основному самих калорійних — дуб, граб.  А загалом, за словами Сергія Вовка, для підтримки учасників АТО силами колективу лісгоспу пожертвувано  в грошовому еквіваленті близько 60 тисяч гривень. Забезпечено дровами паливними пільгові категорії населення району, в тому числі сімї загиблих, поранених і призваних військовослужбовців. Тепер ось на часі – заготівля дров колотих…  Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. На фото автора: працівники лісгоспу заготовляють дрова колоті для АТО. дровадрова1дрова 4дрова 3

У Німеччину – за досвідом господарювання

Упродовж десятиріч триває співдружність та ділове партнерство між колективом ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» та німецькою фірмою Палеттин-фабрік «Paletten-Fabrik»  Тому неодноразово лісівники Камінь-Каширщини  гостювали у своїх закордонних колег-лісівників. І ось нещодавно знову завдяки спільній домовленості між керівництвом лісгоспу та німецької фірми була здійснена чергова поїздка в Німеччину. Делегація лісівників Волині впродовж кількох робочих днів переймала досвід господарювання і з результатами після усього побаченого обіцяли не забаритися. Керівники волинських підприємств по можливості запланували придбати сучасні виробничі лінії для нарощування ефективності переробки лісодеревини.  Сподівання директорів, на їх велике переконання, мають виправдатися уже в недалекому майбутньому.

 SAM_0038 SAM_0043 SAM_0044 SAM_0045 SAM_0047 SAM_0048 SAM_0055 SAM_0068 SAM_0069 SAM_0070 SAM_0071 SAM_0074 SAM_0083 SAM_0084 SAM_0141 SAM_0142 SAM_0143 SAM_0144 SAM_0145 SAM_0169 SAM_0170 SAM_0171 SAM_0172 SAM_0121 SAM_0122 SAM_0175 SAM_0177 SAM_0198 Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Поруч із нами. «О ШОСТІЙ ВЕЧОРА ПІСЛЯ ВІЙНИ…»

… Життя надто непередбачуване, аби чітко щось стверджувати. Сенс цієї народної мудрості в повній мірі відчув на собі 48-річний Михайло Бондар із Рокити, коли вдруге в житті його призвали до армійських лав… воювати.

— Річ у тім, що строкову службу я проходив у 1986–88 роках у Туркестанському військовому окрузі, де одержав військову спеціальність «сапер». Наприкінці першого року служби нашій роті повідомили, що бійцям «випала честь» продовжити її, виконуючи священний інтернаціональний обов’язок в Афганістані, — розповідає Михайло Петрович. — Від такої звістки оптимізму не додалося, та, як відомо, накази воєноначальників не обговорюються. Тим паче, в ті часи, коли потужна радянська ідеологічна машина вбивала в голови людей думку про необхідність «допомоги» братньому афганському народові, яку й «надавали» прості хлопці з робітничо-селянських родин, віддаючи здоров’я і навіть життя.

Однак до Михайла доля тоді виявилася милосердною, бо практично в останній момент його і ще одного бійця роти, як найдосвідченіших і  найвідповідальніших, залишили в тій же військовій частині для підготовки молодого поповнення.

— Відверто кажучи, ціну такого подарунка звище я оцінив через десятки літ по тому, як закінчилася та незрозуміла, чужа війна, — ділиться Михайло Бондар. — І аж ніяк не думав не гадав, що знову доведеться одягати військову форму, згадувати саперні навички, виконувати бойові завдання…

Сьогодні, як і тисячі інших патріотів України, призваних на військову службу під час третьої хвилі мобілізації, він проходить перепідготовку на яворівському полігоні. Причому вона відбувається на повну ( видно таки вищим командуванням були зроблені висновки).

— Підйом о 5.30 (я командир відділення саперної роти, то встаю раніше, аби зорганізувати на шикування свій підрозділ), а далі — все, як у старі добрі часи: зарядка, прийом їжі, навчання, стрільби… Часом завдання вирізняються (принаймні для мене) своєю новизною, скажімо, потрібно автомобіль вивести з ладу, викрасти автомат, виявити за допомогою спецпристроїв «диверсантів» тощо. Значна увага приділяється й набуттю певних медичних навиків, що, безумовно, важливо в бою. Правда, дав би Господь, їх реально не застосовувати…

Наразі п’ять батальйонів, що знаходяться на полігоні, вчаться воювати і виживати в надскладних умовах. Хоча й ті, у яких нині перебувають хлопці, цілком пристосованими назвати важко. Наш земляк Михайло Бондар найбільше переймається, що навкруги полігона вирубують для опалення та приготування їжі стиглі буки, які, по суті, знаходяться на території Національного парку площею 7,5 тисяч гектарів. Що і не дивно, бо за родом занять він — лісівник із 25-річним стажем роботи. На службу потрапив, будучи на посаді лісничого Дубечненського лісництва.

До слова, ухилятися від виконання обов’язку Михайло Петрович, як справжній чоловік, не став. Навіть, коли приїхав у декількаденну відпустку і вже знав, що з дня на день разом із своїми побратимами вирушить на Схід, де якщо й закінчиться стрілянина, то саперам роботи вистачить.

Удома ж на нього чекає дружина, троє дітей, недобудований просторий дім і… ліс. Чоловік щиро зізнається, що, як ніколи раніше, замислюється, що надто часто ми не вміємо (чи не хочемо ?) дорожити тим, що дає життя, цінувати те, що маємо. Ще донедавна якось не доходило до серця, що без миру немає майбутнього, не може бути щасливого життя, повної радості від краси неповторних лісів та дібров…

В один із днів короткотермінової відпустки до Михайла Бондара приїхав директор ДП «Старовижівський лісгосп» Андрій Бабій та головний інженер цього підприємства Анатолій Дунець, аби підтримати свого колегу та розпитати його про потреби з наміром придбати все необхідне. Того ж дня громадський активіст Руслан Маник передав термобілизну та спальний мішок, придбані за кошти жителів дубечненської сільради.

… Сьогодні (знаю це достеменно) багато людей, згадуючи наших відважних захисників, взяли за звичку вголос чи подумки казати: «Поможи, Боже, зараз тим, хто ТАМ, кому зараз найважче…» Хто знає, може справді стане хоч на хвильку легше? Хоч комусь?..

Що ж до Михайла Бондара. Дізнавшись, що він гарно співає й грає на гітарі, ми домовились, що обов’язково заспіваємо разом, як у відомому кінофільмі «в шість годин вечора після війни». Вірю, що це буде незабаром.

Любов БІДЗЮРА.  Газета “Сільські новини”.

Михайло Бондар, лісничий Дубечненського лісництва.

Михайло Бондар, лісничий Дубечненського лісництва.