Олександр Кватирко провів виїзну зустріч із мешканцями Горохівщини
Волинське ОУЛМГ активно практикує всі можливі методи комунікації. Читайте, як скористатися
Олені з воротнівського вольєра уже вільно освоюють місцеві ліси
Екстракт хвойний натуральний: виробництво унікального продукту стимулює до більш раціонального використання деревини

Камінь-Каширські лісівники плекають ліс, надають допомогу українській армії

За підсумками виробничої діяльності за перше півріччя нинішнього року колектив ДП “Камінь-Каширське лісове господарство” зайняв друге місце серед лісгоспів Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Це переконливо свідчить про те, що працівники держлісгоспу на чолі із директором В’ячеславом Кузьмичем серйозно ставляться до поставлених завдань. Одне з таких – якнайповніше залучення рекреаційних можливостей місцевих лісів на благо відпочиваючих. У зв’язку з цим природоохоронці району щороку облаштовують рекреаційні місцини, споруджують нові та затишні альтанки, оновлють діючі, одне слово – роблять усе для того, аби відпочинок у лісі був безпечним та приносив людям якнайбільше задоволення. Клопоту у лісівників поряд із цим багато, оскільки робота вимагає значних зусиль та фінансових затрат. А ще, як правило, саме їм, лісівникам, випадає прибирати після недобросовісних гостей. Тим не менше кожен, мабуть, хто побував цього літа у місцях відпочинку, оцінив зусилля природоохоронців словами вдячності. Для відпочинку під час нинішнього літнього сезону працівники лісгоспу спорудили з десяток альтанок у рекареаційних пунктах державного лісового фонду.

Найбільшою популярністю серед населення Камінь-Каширщини та гостей користуються урочища “Щирба” (за селом Видричі), “Соснячок” (за селом Нуйно), “Сосновий бір”, що на території Клітицького лісництва, озера Юзюрка та багато ін. А недавно чепурненьку альтанку (довжиною більше 13 метрів) на своїй ввіреній території, зокрема урочищі Стави, що в селі Піщане, спорудили працівники Великообзирського лісництва. Рекреаційна зона в цьому урочищі дуже приваблива. Тут люди традиційно відзначають дні народження, христини, інші події, приїжджають молодята фотографуватися… А нова дерев’яна альтанка, над спорудженням якої лісівники трудилися майже місяць, дає можливість вмістити ще більшу кількість гостей.

– Якось, перебуваючи у відрядженні, я запалився ідеєю облаштувати альтанку в своєму лісництві, – розповідає лісничий Великообзирського лісництва Роман Монець. – У цьому працівники лісництва мене підтримали.

Назустріч пішов і директор держлісгоспу В’ячеслав Кузьмич, виділивши на добру справу потрібну суму коштів.

Відкрили альтанку урочисто, всім селом на чолі із сільським головою Ростиславом Смалем. Настоятель місцевого Свято-Покровського храму о. Микола освятив затишну місцину, дерев’яні споруди, передбачені для дозвілля. Адже лісівники подбали про дорослих і наймолодших любителів природи. Нині в цьому урочищі впорядковано спортивний майданчик із спортивними спорудами, обладнано майданчик для гри у волейбол, футбол. Є гойдалка та пісочниця – улюблені місця дітей. У планах працівників лісового господарства – облаштувати кожне лісництво такими ж затишними альтанками.

IMG_6713

А нині лісівники, окрім основної роботи, пов’язаної із доглядом за лісом, активно допомагають українській армії. Як розповів директор лісгоспу В’ячеслав Кузьмич, було перераховано одноденну заробітну плату колективу в сумі 19 тисяч гривень. 3 тисячі гривень в якості матеріальної допомоги було надано жителям району, які були поранені в зоні АТО. Також лісівники зібрали і відправили військовим гуманітарну допомогу – сало, м’ясо, ковбаси, гриби, овочі тощо. Для потреб армії направили і автомобіль УАЗ “Сімбір”. На 11 тис. грн. надали допомоги пиломатеріалами, а також пальним (більше 200 літрів). На 5 тисяч гривень закуплено амуніції. Безкоштовно дровами паливними працівники лісгоспу продовжують забезпечувати сім’ї військовозобов’язаних, які служать в зоні АТО. Для цього вони тримають постійний контакт із сільськими головами. Зокрема, у Пнівненській сільській раді – дві такі сім’ї: родина Віталія Минюка з села Фаринки та Ігора Бігуна з Волиці. Із мамою 24-річного Ігоря Марією Василівною вдалося поспілкуватися. Вона розповіла, що захищати кордони України її сина було призвано ще 8 квітня. Спочатку служив у Володимирі-Волинському, Рівне, а згодом його було перевезено у Миколаїв, далі – до Маріуполя. Тяжке поранення Ігор отримав у найгарячішій військовій точці Донецька, звідки був доставлений до Одеського військового шпиталю. Марія Василівна зізналася, що була дуже вражена, коли лісівники привезли їм безкоштовно причеп дров.

– Приємно відчувати, – сказала жінка, витираючи сльози, – коли про нас турбуються. Допомагають тим, чим можливо…

IMG_6744
Світлана МІСЬОНГ.
Фото автора.
Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

 

 

 

Допомога українській армії

Сьогодні працівники ДП “Камінь-Каширське лісове господарство” відправили другий транш гуманітарної допомоги в зону проведення антитерористичної операції на Схід України. До цієї справи долучилися і працівники ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс».

Допомагати співвітчизникам, які сьогодні захищають незалежність нашої держави, лісівники практикують власними силами. Лісничі лісництв, помічники лісничих, майстри лісу та ін., утримуючи господарство, з великим бажанням поділилися тим, чим змогли.Хтось — салом-м’ясом, хтось — тушонкою, а ще хтось — картоплею, морквою, буряками… Люди звезли соління, мариновані  огірки, помідори, варення… Закуплено макаронні вироби, консерви, печиво, чай тощо.

Зібрану і укомплектовану лісівниками допомогу до Ковеля зголосився відвезти місцевий підприємець Віктор Мисік. Уже звідти “вантаж” повезуть до пунктів призначення. Як зазначив головний лісничий держлісгоспу Василь Фіц, робота зі збору гуманітарної допомоги продовжується.

 На фото:  збір гуманітарної допомоги військовим

ва вауы чиаа имть вцввввв

 

Бути майстром лісу — велика відповідальність

Згідно із робочим планом, а також на виконання доручення начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Василя Мазурика минулого тижня працівники обласного управління, зокрема, начальник відділу лісового господарства  Борис Бабеляс та начальник відділу мисливського господарства, охорони та захисту лісу Руслан Войцеховський відвідали  лісові господарства Волині з головною і важливою метою — попередити, застерегти природоохоронців — майстрів лісу, лісничих, помічників лісничих — не йти всупереч чинному лісовому законодавству, а виконувати свій обов’язок берегти ліс сумлінно і добросовісно.

 Начальник відділу лісового господарства Борис Бабеляс передовсім так і зазначив: “Ціль нашого приїзду —  не вчити вас, а нагадати, попередити, застерегти. Нагадати про те, що майстер лісу — це  організатор усіх робіт, починаючи від збору лісового насіння й до кінцевої фази — реалізації стиглої деревини. І ніхто не має права йому вказувати що робити. А застерегти вас ми зобов’язані  у  тому,  що будь-які дії, пов’язані з порушенням чинного лісового законодавства, сьогодні суворо караються.”

Представники управління перерахували найпроблемніші питання, на які працівники охорони волинських лісів мають звернути надзвичайно серйозну увагу.

— Як ніколи раніше, сьогодні ведеться активна боротьба із корупцією,  — зауважив Руслан Войцеховський, звертаючись до присутніх. — А дія антикорупційного законодавства, як відомо, поширюється також і на працівників правоохоронних органів, до яких згідно із  положенням “Про державну лісову охорону”  ви прирівнюєтеся. Отож, на ваших плечах лежить велика і серйозна відповідальність — бути справжніми господарями лісу.

Також сьогодні, як і в попередній час, природоохоронці зобов’язані ще активніше боротися із таким злободенним проявом в суспільстві, як незаконна рубка лісів. Задля цього вони повинні вчасно виявляти ознаки цих дій, а у разі потреби — завчасно повідомляти  про подібні факти у правоохоронні органи.  Наявність  відповідних транспортних документів на вивіз лісопродукції  та відповідність  деревини аукціонним свідоцтвам також повинні бути для працівників лісової охорони обов’язковими нормативами в щоденній роботі.

Нагадування про те, що перш  ніж щось зробити, потрібно добре подумати, неодноразово звучало  під час виїзних нарад. Адже ніхто не може заперечити того, що краще вчитися все ж таки на чужих помилках. І якщо так, то нехай  прикладом для застереження нинішнім природозахисникам, які дорожать честю носити мундир лісівника,  слугують факти, що, на превеликий жаль, мали місце в життєдіяльності окремих господарств у минулому,  і за котрі винні вже понесли покарання.

Користуючись нагодою, Борис Бабеляс і Руслан Войцеховський привітали працівників лісгоспів із 23-ю річницею незалежності України, побажали усім міцного здоров’я, трудової наснаги, довгоочікуваного миру та спокою по всій країні.

Світлана МІСЬОНГ. Фото автора.

На фото: під час виїзної наради в Камені-Каширському.

12356

4

 

 

 

 

Архів новин: 21 липня 2014 року Любешівські пріоритети

Ось і пройдено піврічний рубіж. Увесь цей час ДП «Любешівське ЛМГ» працювало над виконанням завдань відповідно до виробничо-фінансового плану та програми «Ліси України». Наші працівники забезпечили виконання робіт із лісовідновлення, охорони та захисту лісів, раціонального використання лісових ресурсів. Весною висіяли в лісовому розсаднику насіння сосни звичайної, ялини європейської, дуба звичайного, яблуні лісової, груші звичайної, клена гостролистого на площі 0,7 га. На площі 51 га (при плані 40 га) посадили лісові культури. За результатами технічного приймання 31га (61%) оцінено 1 класом якості, 11 га (39%) –2 класом якості. Особливу увагу підприємство приділяє природному поновленню сосни звичайної в умовах В2-В3, провівши сприяння на площі 63,6 га. Ще на 4,9 га створено плантації новорічних ялинок. Проведено доглядів за лісовими культурами на 256 га.
Для забезпечення вирощування високотоварних, продуктивних лісових насаджень, дотримання належного санітарного стану були проведені рубки формування та оздоровлення лісів на площі 306 га, з них рубки догляду за молодняками – на площі 175 га. Також підприємством виконано комплекс намічених заходів по покращенню охорони лісів від пожеж, передбачених «Правилами пожежної безпеки в лісах України». У нас функціонує вже дві системи відеонагляду – у Залізницькому та Білоозерському лісництвах. Створено 171 км нових мінералізованих смуг, догляди за існуючими проведено в обсязі 207 км. Працівниками державної лісової охорони виявлено 25 лісопорушень, у тому числі 25 за самовільні рубки, що складає 100 %.
За звітний період держлісгоспом заготовлено 20,8 тис. куб. м деревини, з яких 15,0 тис. куб. м – від рубок головного користування та 5,8 тис. куб. м – від рубок формування та оздоровлення лісів. При цьому особливу увагу звертаємо на якісну складову, підвищення ефективності використання державного лісового ресурсу. Так, із заготовленого обсягу деревини від всіх видів рубок було 4,4 тис. куб. м ( 21%) фанерної сировини рядової та 19,1 тис. куб. м ( 43,7% ) пиловників.
У цех переробки поставлено і перероблено 6,0 тис. куб. м деревини і випущено 2,3 тис. куб. м пилопродукції. Ціна знеособленого куб. м переробленої деревини становить 537 грн.
За півроку реалізовано 14,7 тис. куб. м деревини, в т. ч. на внутрішній ринок – 13,5 тис. куб. м, зокрема підприємствам Мінпромполітики – 6,8 тис. куб. м, по загальних аукціонах – 4,7 тис. куб. м. Першочерговим завданням при реалізації лісопродукції залишається забезпечення споживачів внутрішнього ринку. Вартість реалізованого та переробленого знеособленого кубометра деревини за звітний період зросла на 77 грн у порівнянні з минулим роком і складає 425 грн.
Для удосконалення та підвищення ефективності роботи на підприємстві впроваджено електронний облік деревини. Це спрощує роботу працівників і дає можливість повного контролю за рухом лісопродукції.
За 1 півріччя 2014 року підприємством реалізовано продукції на суму 8789,0 тис. грн. На ведення лісового господарства спрямовано 2386,9 тис. грн., з них 2331,8 тис. грн (97,7 відсотків від загальної суми) – власні кошти підприємства. 102,4 тис. грн направлено на ремонт і утримання наявної лісодорожньої мережі. 629,3 тис. грн внесено до зведеного бюджету, з них 237,5 тис. грн – плата за використання лісових ресурсів, також сплачено 854,1 тис. грн єдиного соціального внеску.
Зараз у державному лісомисливському господарстві трудиться 97 штатних працівників. Їх середньомісячна зарплата складає 2994 грн. Добробут працівників безпосередньо залежить від успіхів лісомисливського господарства, пріоритетом якого залишається вирощування і догляд лісу.
Віталій Котеленець,
директор ДП» Любешівське ЛМГ»

 

 

 

Ювілей Наталі Любченко

Вітальне слово

23 серпня 50-річний ювілей зустрічає мила жінка,
завзята і відповідальна колега,
начальник лісопереробного комплексу ДП «Ківерцівське ЛГ»
Любченко Наталія Іванівна

Любченко Н.І. - копия

Шановна Наталія Іванівна!!!
З нагоди ювілею щиро бажаємо, щоб на Вашому життєвому шляху не з’являлися труднощі і негаразди. Нехай Ваша доля буде довгою та щасливою, і Вас завжди оточує сімейний затишок та гармонія з навколишнім світом. Міцного здоров’я Вам, натхнення, впевненості та всіляких успіхів.

За пройденим не треба сумувати,
Попереду щаслива жде пора,
Хай буде щедрим ювілейне свято,
Здоров’я Вам, любові і добра!
Нехай цей день Вам зморшок не прибавить,
Старі нехай розгладить і зітре,
Здоров’я зміцнить, від негод позбавить,
Добра і щастя в дім Вам принесе!
Нехай душа у Вас ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом Вас завжди сонце гріє,
Й слова подяки линуть звідусіль!

З повагою
колектив ДП «Ківерцівське лісове господарство»

Волинські лісівники для АТО

Нещодавно у лісовому масиві між с. Липне та Холоневичі Ківерцівського р-ну відбулося освячення та урочисте відкриття пам’ятного хреста на місці загибелі одного з останніх провідників ОУН і УПА тодішнього Цуманського р-ну Василя Чепелюка. На цій  поминальній прощі говорили не тільки про подвиг повстанців, а й про героїв нашого часу – учасників АТО. Там перебуває і 32 працівники державних лісопідприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Лісівники забезпечили усіх бронежилетами, купили їх також і для воїнів-сиріт. На різні потреби АТО лісопідприємства Волині перерахували понад 650 тис. грн.  А ще передали у зону АТО 14 вантажних та спеціальних легкових автомобілів різної модифікації. У якості допомоги виділили 480 куб. м деревини для сімей учасників АТО.

Нещодавно на Сході України загинув і перший працівник лісової галузі з Волині – кранівник ККС нижнього складу ДП «Любомльське ЛГ» Анатолій Федчишин. Провести його в останню путь вийшли всі жителі прикордонного містечка, серед них були й працівники ВОУЛМГ Сергій Шеремета, Борис Бабеляс, Володимир Неводнічик, голова галузевої профспілки Павло Матіюк, працівники Любомльського держлісгоспу. Висловлюючи жаль і співчуття дружині, дітям, батькам, родині, лісівники висловили готовність допомагати їм морально і матеріально. І дотримають свого слова.

Зараз у переробних цехах держлісгоспів готується консервація для учасників АТО. Ця робота у полі зору не лише керівництва ВОУЛМГ та державних лісомисливських господарств, а й обласної організації профспілки працівників лісового господарства та її низових ланок. Багато хто із лісівників вносить особистий внесок. На потреби АТО передають кошти лісгоспи, профспілкові організації, громадські організації та формування. Є добровільні пожертви працівників, у т. ч. й перерахування одноденної заробітної плати. Піклуються лісівники й про лікування поранених в АТО і на Євромайданах, допомогають сім’ям загиблих, фінансово підтримують заходи мобілізаційної роботи. Серед придбаних ТМЦ  для забезпечення оборони держави – бронежилети, медикаменти, катанки, паливо,  продукти харчування і засоби гігієни, жилети. А ще лісопідприємства ВОУЛМГ допомагають власною продукцією, зокрема пиломатеріалами, дровами, консервацією. Така допомога надається і прикордонним заставам, що дислокуються на території області. Ведуть лісівники і патріотично-виховну роботу серед молодого покоління, залучають до цієї діяльності членів учнівських лісництв, відвідують школи і зокрема Шацький лісовий коледж ім. Валентина Сулька, який свого часу на відмінно закінчив любомльчанин Анатолій Федчишин, що разом із братом Володимиром добровільно вступив до батальону «Дніпро-2». Патріотичному вихованню сприяють і ось такі прощі на «Перцеву гору», де вшановуються повстанці. Це не перший хрест пам’яті. Раніше такий же пам’ятний хрест лісівники Колківського лісництва ДП «Колківське ЛГ» встановили в лісовому урочищі Барвінок, де було закатовано повстанців. А ще разом доглядають сотні лісових могил відомих і невідомих героїв різних воєн і часів. Сьогодні разом з усім українським народом лісівники Волині докладають максимум зусиль, щоб ця неоголошена війна чимшвидше закінчилася і знову був мир.

Сергій Цюриць,

прес-служба ВОУЛМГ.

 

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

Стосується усіх: на “Українському лісоводі” серед інших цікавих матеріалів публікація великого “лісового” патріота М. Попкова “О рубках леса на Волыни” особливо актуальна. У повному обсязі (з діаграмами і таблицями) читайте її на сайті “Українського лісовода”, долучайтеся до обговорення. Прес-служба.

О рубках леса на Волыни (продолжение комментария)

“Український лісовод” 18/08/2014 

 

Не хочу читать «проповеди», но не могу не заметить, что рубки – это главный инструмент лесовода. Можно сколько угодно упражняться с мечом Колесова, но если оставить отличные сомкнутые культуры без ухода, то не надо удивляться тому, что впоследствии вырастает «дровяной» лес. Давайте посмотрим, как на это смотрят лесные специалисты Волыни, которых подготовила «вітчизняна система виховання кадрів… – одна з найкращих». Будем судить по делам…

На рисунке долгосрочная динамика заготовок по видам рубок. Данные приведены к формату отчетности советского времени. В то время, «ошибочно»,- по авторитетному мнению Петровича и Максимыча, думали, что лесовосстановительные рубки, – это рубки главного пользования в лесах 1 группы, а сплошные санитарные не имели столь большого веса и их суммировали со всеми другими вынужденными рубками, объединяя в категорию «прочие» рубки…
Во временные ряды объединены данные, собранные по разным системам отчетности, поэтому имеют место некоторые погрешности. Однако, они не значительны и не мешают уловить общие закономерности.

Рассматривая картинку, даже школьник придет к правильному выводу:  с середины 90-х до начала 2000-х, до минимума уменьшилось всё «зеленое» /рубки ухода/ и как на дрожжах стало расти всё «красное» /санитарные рубки/. Конечно, можно лепетать об изменении возрастной структуры древостоев, что всегда имеет место, но первопричина резких изменений кроется в новых правилах рубок, которые придумали украинские лесные ученые. Изменения коснулись назначения всех рубок, кроме «главных». Сначала эти рубки «связывали с лесным хозяйством», а ныне позиционируют, как рубки «формирующие и оздоровляющие леса», хотя “оздоровления” частенько сводится к сплошным рубкам. Требования новых правил привели к в среднем 4-х кратному уменьшению площади насаждений, где можно назначать рубки ухода, и максимально облегчили назначение санитарных рубок. Результат на лицо: за лесами Волыни мало ухаживают, но зато их усердно «лечат». Фактически «рубки промежуточного пользования», оставшись в учебниках лесоводства, уже мало что значат в хозяйственной жизни. Их заменяют регулярные, как лунный цикл, санитарные рубки, которые во всем мире проводят периодически, – после стихийных бедствий, и воспринимают как знак беды, либо не правильного хозяйствования. Кстати, лесоводы Волыни не виновны в сложившейся ситуации: рубки ухода назначает исключительно Укрлеспроект. Лесники -практики могут влиять только на назначение санитарных рубок. Типичная цепочка событий очевидна: придерживаясь нормативов, таксаторы назначают мизерные объемы рубок ухода (1) – перегущенные насаждения, выросшие практически без ухода, ослабляются и усыхают(2) – лесоводы это видят и, согласно рекомендациям иных нормативов, – начинают их лечить с помощью бензопилы (3) – после завершения лечения берут мечи Колесова (4) – и… начинает закручиваться новый виток спирали…. Лесоводам больно на это смотреть, поэтому, провожая безвременно уходящий лес, придерживаются узаконенного ритуала: в обязательном порядке собирают коллектив «понимающих» специалистов (на юридическом языке – «комиссию»), что бы «проводить и помянуть лес по-человечески»…

Тот, кто прожил последние 20-40 лет в лесах Волыни, значительно лучше, чем я, прокомментирует приведенную картинку, с помощью которой можно вспомнить о ветровалах, лесоустроительных совещаниях, кризисах реализации и многом другом. Но оставим далекую историю и перейдем к современности. Все ниже следующие картинки относятся к периоду 2002 -2013 год. В этот период форма 3–ЛХ, использованная как источник данных, не менялась. Приведенные данные характеризуют текущую ситуацию с использованием современных лесных терминов и понятий. Для удобства анализа, помимо общей схемы, приведены данные по объемам заготовки ликвидной древесины по  отдельным видам рубок.

Мои выводы, после беглого просмотра исходных данных и картинок, приведены ниже:

• в третье тысячелетие лесное хозяйство Волыни вошло с опытом пятилетнего использования новых национальных нормативов и правил, которые к этому времени уже коренным образом изменили структуру рубок. Кроме того на стыке тысячелетий в ходе очередного лесоустройства была заметно увеличена расчетная лесосека.

• на Волыни не прижились разного рода новомодные рубки: лесовосстановительные (это “понятие” стало совсем не понятным, так как на Пушкинской 86, периодически наполняют его «новым содержанием»), ландшафтные, реконструктивные;

• за 12 лет объем ССР увеличился в 3.4, а ВСР – 4.3 раза. Интересно, что в годы кризиса 2008-2009 лесоводы Волыни снизили объемы ССР, но объемы заготовки при ВСР, которые по определению должны быть самыми убыточными и не рентабельными, даже увеличили. Видимо, это проявление высокой ПОРЯДОЧНОСТИ и ответственности перед БУДУЩИМИ ПОКОЛЕНИЯМИ. Всего за 12 лет доля санитарных рубок в общем объеме заготовок увеличилась с 15 (2002) до 34%(2013). Максимум отмечен в 2008 – 39%: удивительно, но в период кризиса санитарные рубки стали нужнее остальных;

• в 2009 году произошло переосмысление лесоводами Волыни отношения к рубкам ухода, о которых они во второй половине 90-х практически забыли. В два раза были сокращены объемы заготовки при прореживаниях и многократно возросли объемы заготовок при проходных. Трудно сказать, какая лесная теория побудила лесников Волыни к этим переменам, но столь же трудно не заметить то, что они совпали с вводом в действие Нововолынского завода «Кроноспан», который «питается» маломерной хвойной древесиной;

• феноменом последних лет является резкий рост «иных рубок, связанных с лесным хозяйством», объемы которых стали существенны в период «первого пришествия», затем снизились, а с начала «второго пришествия» резко возросли. В 2012 году они заметно превысили объемы проходных рубок по области. Подозреваю, что эти рубки связаны со строительством дорог, просек и т.п. сооружений, во время строительства которых стали заготавливать приличные объемы древесины, преимущественно хвойной.

Для лучшего понимания ситуации в ниже следующий табличке приведен максимально возможный (теоретически) охват сосняков Волыни разными видами не сплошных рубок в период с 2002 по 2011 год. Расчет проведен, исходя из допущения того, что на Волыни все рубки ухода и выборочные санитарные рубки проводились только в сосняках. На самом деле это не так: конечно, часть рубок проводилась в насаждениях другого породного состава. В этой связи, следует понимать, что полученные показатели завышены.

Бросается в глаза крайне низкий охват сосняков прореживаниями (менее 27%) и проходными рубками (менее 8% площади за 10 лет). С такими темпами, в течении 20 лет прореживания будут назначены только в половине 20-40 летних древостоев, хотя по правилам их надо провести во всех, причем 2-3 раза. Проходными рубками «осчастливят» не более 15% лесов, соответствующего возрастного диапазона. С учетом того, что интенсивность рубок ухода на Волыни одна из самых низких в Полесье: при прореживаниях вырубают только 13-15, а проходных 18-20 кубометров ликвидной древесины на гектаре, можно утверждать, что лесники за лесом на Волыни ухаживают недостаточно. Зато делают вид, что с удовольствием его «лечат», заготавливая сухостой, усыхающие и поврежденные деревья в ходе выборочных санитарных рубок. Площадь ВСР почти в 5 раз больше, чем площадь прореживаний и проходных рубок вместе взятых, а средняя интенсивность 10-13 кбм/га. Правда, я очень сомневаюсь, что кто-то поступает так, «как книжка пишет». ВСР – давно превратились в трудно контролируемый, но постоянный источник дохода. Исключением являются случаи, когда их проведение связано с явными повреждениями леса.

Все сказанное свидетельствует о том, что на Волыни ведется экстенсивное (примитивное и шаблонное) лесное хозяйство, составной частью которого является ориентация на сиюминутную выгоду и чисто коммерческий подход к проведению рубок.

Для тех, кто хотел бы поговорить и о главных рубках, которые я не затронул, размещаю снимки двух небольших лесных массивов, расстояние между которыми около 2-3 км. Угадайте, какой из них размещен в Люблянском воеводстве Польши, а какой в В.-Волынском районе Волынской области Украины. Снимки сделаны 29 марта 2014 года поэтому различить породный состав возобновления на лесосеках не трудно.

 

На мой взгляд, в число первоочередных задач новому руководству Волынского ОУЛМГ следует включить комплексный пересмотр подходов к выращиванию леса, направленный на интенсификацию лесовыращивания и  повышение качества спелого леса. На первом этапе этой работы, задача которого – изменить психологию лесничих и вовлечь их в творческую работу по специальности, предлагаю в одном квартале (на всей его территории) каждого лесничества провести интенсивные рубки ухода, придерживая следующих, максимально упрощенных, рекомендаций:

• Рубки назначать во всех сомкнутых древостоях, начиная с относительной полноты 0.7 и выше. В случае необходимости, по решению лесничего, они могут назначаться и в древостоях меньшей полноты.

• Здоровые деревья дровяного качества/не путать с дуплистыми и естественно усыхающими/ надо убирать во всех насаждениях не зависимо от полноты.

• При осветлениях и прочистках во всех древостоях в обязательном порядке удалять деревья «волки» и все априори дровяные стволы (лировидные, свилеватые, суковатые и т.д). Наличие таких экземпляров в насаждениях старше 15-20 летнего возраста следует считать грубой недоработкой лесничих.

• При прочистках, прореживаниях и проходных в сосняках увеличить объем выборки в 2-3 раза от нынешнего, придерживаясь общего правила, чем выше бонитет, тем больше интенсивность. К примеру, при проходных в сосняках первого и выше бонитетов интенсивность выборки  должна быть ориентировочно 60, в насаждениях 2-3 бонитета -40кбм/га. Интенсивность следует корректировать в зависимости от исходной полноты древостоя.

• Начиная с первых прореживаний, рубки в сосняках проводить низовым методом. Господствующие деревья верхнего яруса (1 класс Крафта) можно вырубать только в том случае, если они расположены слишком близко и явно мешают друг другу.

• Проходные рубки в сосняках назначать в возрастном диапазоне 41-70 лет. При этом в возрастном диапазоне 50-60 лет, не зависимо от изменения полноты, при рубках должна вырубаться вся здоровая береза, кроме “экологических” деревьев. В возрастном диапазоне 60-70 лет проходные могут назначаться при полноте ниже 0.7 с целью вырубки не благонадежных деревьев (имеющих слишком маленькую крону или наклоненных).

• В случае необходимости проведения проходных рубок в сильно загущенных сосняках, где рубок ухода не было вообще или они проводились 20 и более лет назад, интенсивность выборки должна быть меньше: 30кбм/га в сосняках 3-2 бонитета и 40 кбм/га в сосняках 1 и выше бонитета. Повторную рубку в таких древостоях надо планировать уже через 3 года после первой.

• В березовых и ольховых молодняках до 20-25 лет интенсивность рубки должна составлять не менее 50-60%. На корню следует оставлять только прямоствольные деревья без пороков. В возрасте старше 25 лет рубки ухода в древостоях этих пород рубки следует проводить таким образом, чтобы после их окончания на гектаре оставалось не более 450-550 самых хороших  стволов.

При проведении экспериментальных рубок ОУЛМГ должно разрешить предприятиям некоторые отклонения от действующих правил. В частности:
• Предварительные перечеты не проводятся. Учет продукции осуществляется по факту заготовки;
• Перед рубкой, проводится тренировка вальщиков на типичных участках, где лесничий или его помощник вымечает краской (балончиком) все оставляемые деревья;
• Не востребованную древесину разрешается оставлять на месте рубки для перегнивания;
• При прочистках в том случае, если продукция не востребована разрешается оставлять высокие пеньки.

Поверьте, один квартал экспериментальных рубок на лесничество, вреда не принесет, а пользы может быть много.

Одновременно, предлагаю испытать котловинный метод проведения рубок главного пользования в сосняках, рассчитанный на естественное возобновление сосны. На первом этапе его освоения для котловинных рубок лучше подбирать насаждения в ТУМ – ВЗ, хотя в условиях В2 он тоже дает отличные результаты. Не буду описывать этот способ, но приведу более мелкомасштабное фото, иллюстрирующее его проведение на территории Люблинской Региональной дирекций ЛП, прямо на границе с лесами Владимир-Волынского лесхоза.

Котловинные в Люблинском воеводстве обеспечивают надежное естественное возобновление сосны, позволяют поддерживать лесной ландшафт в естественном состоянии, оптимальны для сохранения биоразнообразия, рекреации, ведения охотничьего хозяйства.

Конечно мои рекомендации, – лишь схема. В случае согласия на их осуществление я подготовлю более детализированный текст.

В заключение замечу, что многое из сказанного в этих комментариях, актуально для всего Полесья. Различие одно, на Волыни появился руководитель который, кажется,  не боится правды и нацелен на совершенствование лесовыращивания. Его идея с «Лесной Академией» очень креативна и позволяет сделать много нужного, для лесов Украины…   в том числе и провести предлагаемые мною эксперименты… У меня появилась надежда…

Тема рубок слишком объемна для  комментариев. Если она кому-то интересна я готов в любой момент поддержать обсуждение.  А сейчас давайте обсудим стратегию реализации древесины на Волыни.

(продолжение следует)

Автор: М.Попков

 

 

Перцева гора стала святинею

Без терміну давності

Перцева гора стала святинею

17 серпня 2014 р. у лісовому масиві між с. Липне та Холоневичі Ківерцівського р-ну відбулося освячення та урочисте відкриття пам’ятного хреста на місці загибелі одного з останніх провідників ОУН і УПА тодішнього Цуманського р-ну Василя Чепелюка на псевдо «Перець», який у 50-х рр. разом із невідомим побратимом в урочищі Перцева гора поліг смертю хоробрих у нерівному бою з військами МГБ.

З благословення владики Михаїла митрофорний протоієрей Тарас Манелюк, декан Цуманського деканату УПЦ Київського патріархату, із місцевим духовенством – протоієреєм Василем Михалком (с. Холоневичі), протоієреєм Ігорем Цилюриком (с. Липне), ієреєм Ігорем Літвінцовим (смт Олика) та отцем Романом Третяком – також провів обряд панахиди за полеглими повстанцями.

У заході взяло участь понад 300 осіб із числа місцевих жителів, а також делегація від Братства ОУН та УПА Волинського краю ім. Клима Савура в складі станичної Марії Ткачук, її посестер Анастасії Грабовської і Тетяни Байди-Барбелюк, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик, начальник облуправління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, депутат облради Микола Давидюк, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Олександр Кравчук, а також головний редактор «Волинської газети» та заступник голови правління Благодійного фонду «Останній солдат» Володимир Данилюк.

Найповажнішим учасником заходу стала Лідія Літвінцова – єдина донька Василя Чепелюка («Перця»), яка прибула в цю заповідну місцину, названу людьми на честь її батька Перцевою горою, з дітьми, онуками та правнуками..

Тієї неділі, коли у церквах відслужили служби, до лісового урочища Бірча Маневицького р-ну на підводах, мотоциклах, автівках стали з’їжджатися жителі сіл Майдан-Липненський, Липне, Холоневичі, селищ Цумань, Олика та, звичайно, м. Луцька. Такого багатолюддя цей ліс давно не бачив! Навіть із сусідньої Маневиччини прибула делегація на чолі з депутатом облради Миколою Давидюком.

А приводом для цього серпневого збору стала ініціатива редактора «Волинської газети» Володимира Данилюка вшанувати одного з останніх провідників УПА Цуманської округи Василя Чепелюка. «Волинська газета» писала про нього неодноразово, а нещодавно – в статті «Перець», якого ніколи не вбити!» (12 червня ц. р.). У лавах УПА він боровся за Україну з 1944-го до, орієнтовно, 1951-го… Чому немає точніших даних? На превеликий жаль, московські архіви, де є всі відомості, для нас недоступні, а вітчизняні не містять необхідної інформації. Свідчення цього – зовсім свіже повідомлення від начальника УСБУ у Волинській області генерал-майора Володимира Мельниковича: «…За даними електронного обліку керівного складу ОУН і УПА, що зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, будь-які відомості про Чепелюка В. І. відсутні». Єдине, що відомо: станом на лютий 1950-го «Перець» був живим і перебував у підпіллі…

– Про нього розповідала мені мама, – каже бухгалтер Холонівського лісництва ДП «Цуманське ЛГ» Людмила Громик, ккотра їде разом із журналістами. – Вона не раз спускалася у криївку, де жили повстанці. Мій дід мав десятеро дітей, жив  на краю села, тож Василь Чепелюк із повстанцями не раз навідувався до його хатини. Дід жив заможно, ділився чим міг. Колов кабана – ділив навпіл: така домовленість була з повстанцями. Хоч у післявоєння то було дуже небезпечно.

А тим часом кавалькада з автівок та хур петляє лісовим путівцем. Повз пробігають височезні сосни. Тут, на пісковиськах, ростуть в основному борові ліси, через те і називають урочище – Бірчею. Заповідні та мальовничі краєвиди!

– Це вже не ліси, а посадки, – каже Людмила Григорівна. – Всі наші ліси пішли на відбудову країни у післявоєнні роки. День і ніч важкі лісовози місили грязюку. Хоча ще раніше тут навіть конячка не проїхала б – такі були болота. Росли кількасотрічні сосни, що неба торкалися. Було в рази більше птаства і звірини. У такому лісі й жили повстанці. А цю дорогу вже полагодив наш цуманський бізнесмен Віктор Пецина. Він має тут мисливське господарство, займається лісопереробкою.

Через хвилин двадцять добираємося до місця, яке жителі довколишніх сіл називають Перцевою горою. На самісінькій маківці піщаного пагорба помічаємо величний дубовий хрест, довкола якого викладено квадрат із колотого каміння, споруджено акуратну огорожу, встановлено дві лавки. Пофарбовано їх у жовто-блакитні тони. Довкола них стоїть зі сто підвод, мотоциклів, легковиків і навіть одна вантажівка, якою приїхали церковні хористи з ближніх храмів. Благочинний із Цуманської церкви Іоана Хрестителя отець Тарас разом зі священиком Романом та настоятелями Михайлівського (Липне), Кузьмо-Дем’янівського (Холоневичі), Костянтина Острозького (Олика) храмів отцями Ігорем, Василем та Ігорем надягають облачення. Небо хмариться, навіть легка небесна сльоза падає на Перцеву гору.

– То Василь зронив із неба скупу чоловічу сльозу… – каже Олександр Кравчук, секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, який за дорученням голови облдержадміністрації Володимира Гунчика репрезентує тут виконавчу владу області. – Мій тесть знав його особисто. «Перець» навіть давав дозвіл на його весілля! Жаль, що через великі літа і погане самопочуття тесть не зміг приїхати разом зі мною.

Плакало того дня не тільки небо. Сліз не стримувала й літня жінка. Вона стояла серед дружного родинного гурту. Виявилося: це донька українського повстанця. Василь Чепелюк загинув у двадцять із лишком літ, а донька народилася того ж року, як він пішов в УПА – 1944-го. Недавно вже й 70-річчя відзначила… Єдина його донька – тепер Лідія Літвінцова – народила восьмеро дітей, має 22 онуків і 2 правнуків. Ото вони всією родиною і прийшли. Лідія Василівна плакала, а внучки Валя, Леся, Наталя, правнучки Яна, Наталка, Сніжана, Юля, Вікторія, Василь втішали, як могли.

– Треба радіти. Стільки людей прийшло вшанувати пам’ять вашого тата, – казала Яна. – Він справжній герой.

Яна Сосинець вдалася у свого прадідуся, який, за переказами, мав гарне волосся й поставу. Така ж красуня. Живе у с. Забороль Луцького р-ну, навчається у 9-му класі місцевої ЗОШ, відмінниця і така ж патріотка. Про свого прадідуся знає тільки з переказів найстаріших – навіть бабуся його не пам’ятає.

Олександр Кравчук переказує, як загинув у цьому лісі, можливо, й на цій горі (недарма ж люди так назвали місцину) уродженець с. Холоневичі Василь Чепелюк. Він був богатирського зросту, великої одваги  і непоборного духу. Мав серед населення незаперечний авторитет. Завжди ходив у військовій формі та з командирською планшеткою. Не раз виривався із засідок, які влаштовували солдати розквартированого в с. Холоневичі гарнізону військ МГБ на чолі зі старшим лейтенантом Горємикіним (символічне прізвище, чи не так?!). А в день загибелі «Перець» таки потрапив у безвихідну ситуацію, перебуваючи в криївці… Коли його тіло привезли на впізнання до матері, вона зціпила зуби й виду не подала, що то її кровинка, а потім билася в нестямі… Вивезли у Сибір разом із чоловіком і її. А Василеву дружину засудили на 25 літ ГУЛАГу. Відбула 8 літ каторги, повернулася у рідне село, віку доживала у рідних.

– У Києві ще живе брат моєї свекрухи Степан Іванович Войтович, який був зв’язковим і носив від Василя пошту самому Бандері, – мовить Людмила Громик.

Кадильниця облітає дубовий хрест та меморіальну таблицю, дбайливо виготовлену в луцькому видавництві «Ініціал», яке очолює справжній патріот та козак Віктор Федосюк. Церковне дивохмар’я ладану, слова молитов і піснеспіви хористів роблять дивне діло: хмари розходяться, натомість через верховіття сосен до люду заглядає небесне око. Жителі довколишніх сіл приїхали цілими сім’ями і родинами: діди і бабці підпираються кульбачками, чоловіки і жінки творять молитву разом із священиками та хористами, найменшенькі дітки – на кониках чи руках, старшенькі знімають усе на мобілки. Їхні очі, як і сонячні, світяться миром і добротою.

Благочинний отець Тарас запрошує до слова Володимира Данилюка. Це він зацікавився долею незвичного повстанського провідника, що, перебуваючи стільки років у підпіллі, не зневірився, а продовжував боротися за незалежну Україну. І – не здався! На його звернення допомогти вшанувати пам’ять повстанця відгукнулися начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик, директор та головний лісничий Цуманського держлісгоспу Михайло Мірошниченко та Сергій Арендарчук, лісничий Холоневицького лісництва Володимир Громик. Підтримали цю ідею обласна держадміністрація та обласна рада, місцеве самоврядування, церковні громади.

Найперше просять до слова трьох посестер, членів Волинського братства ОУН та УПА ім. Клима Савура.

– У нашому братстві раніше було близько 4 тисяч повстанців, – каже авторка 18 книг Тетяна Байда-Барбелюк. – 34 тисячі загинули у боях чи таборах. Вже й чоловіків нема – бачите, сюди приїхали одні жінки. Та скоро і нас не побачите. Ми відбули по таборах, відстраждали за Україну…

– Але продовжуємо нашу боротьбу, – підхоплює слово подруги станична Марія Ткачук. – Ходимо на мітинги, патріотичні акції, розповідаємо про нашу боротьбу студентам і школярам… Українських повстанців називають найкращою армією ХХ століття…

– Мене у нашій боротьбі вже заступив онук Богдан, – мовить Анастасія Грабовська. – Він іще школярем вступив у Козацьку Січ, закінчив університет, відслужив армію, пішов на Майдан, тепер бореться за Україну на Сході…

Перший заступник голови облради Олександр Пирожик звертається до сьогоднішніх часів, героїчної боротьби за державність на Сході України, де Росія вже вкотре розв’язує неоголошену війну проти українців.

– Якби у мене була така армія, як в українців, ні одна нога загарбника не ступила б на нашу землю, – нагадує слова французького генерала, першого президента П’ятої Республіки Шарля Андре́ Жозе́фа Марі́ де Голля Олександр Кравчук. – Завдяки їхній боротьбі ми й маємо Україну. Спасибі Володимирові Данилюку та волинським лісівникам за цю пам’ять. Спасибі святим отцям та всім, хто сьогодні вшановує цього одважного повстанця – Василя Чепелюка.

– Він сьогодні разом із нами і всіх нас бачить, – каже головний лісівник нашого краю Василь Мазурик, який переконаний: зерна жертовності та патріотизму, засіяні українськими повстанцями, вже дали гідний урожай, тому нині Україну не переможе ніхто.

Біль і в словах депутата Ківерцівської райради Олександра Демчука:

– Ми маємо Гімн і прапор. Колишні партократи і комсомольці навіть дозволили нам співати українських пісень, але забрали банки і заводи. Ми не можемо стати на повен зріст. А тепер ще й Путін  іде війною… Тому мусимо йти на Схід, щоб ці найманці не прийшли у край, де проливали кров наші герої!

На що хтось із присутніх несподівано вигукнув:

– Дайте нам кулемети!..

Та ось до слова запрошується чи не найголовніший учасник – донька «Перця» Лідія Літвінцова. Жінка подякувала людям за пам’ять про батька. Багато не могла сказати через сльози, що непрохано з’явилися… Але люди її зрозуміли й без пишних слів… Особливо – односельчани з Холоневичів, лісничий Володимир Громик та його підлеглі, які мрію про вшанування «Перця» зробили реальністю.

А потім усі разом заспівали Гімн України, «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!», зазвучали повстанські пісні у виконанні місцевого барда та церковних хорів.

Давно цей ліс не чув такого дружного співу. Вертається українська слава і честь у рідний край. Люди слухали ці співанки, самі підспівували. І ще довго на Перцевій горі не вмовкали розмови про місцевого героя та його вірних побратимів.

А що край цей дуже патріотичний, свідчить хоча б іще одна з розповідей «Волинської газети». Вже далекого 2008-го журналіст Олена Лівіцька написала зворушливу статтю «Хто заховав під церковні бані національні символи?». У ній – дивовижна історія про те, як під куполом церкви в с. Липне знайшли унікальний скарб – синьо-жовтий прапор та Тризуб, захований у повоєнні роки. І досі не відомо, хто рятував від червоних агресорів наші національні та державні символи, але тепер чомусь думається: без «Перця» й тут не обійшлося…

Роман УСТИМЧУК,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото авторів:

Від редакції. Символічно, що відкриття хреста на місці загибелі «Перця» (де совєтські карателі поділи його тіло, архіви не дають відповіді й досі) відбулося якраз того дня, коли агенти Кремля в Німеччині спробували поглумитися над могилою Провідника ОУН та УПА Степана Бандери… Але коли рука Москви намагається зазіхнути на славну пам’ять Українського народу в його боротьбі за Незалежність під час Другої світової війни в одному місці, то в іншому виростають нові символи Української державності! І так буде завжди: замість одного полеглого героя підведеться десяток нових патріотів.