Лялька з ріжками

козеня 001Дивну знахідку виявив нещодавно Олександр Демчук із Рожищенського р-ну.
Коли в урочищі Хвоїна чоловік узявся вкосити сіна, у траві знайшов… дитинча дикої косулі. Маленьке та безпомічне, воно не мало сили навіть на ноги зіп’ястися. А мами поруч не було. І що тут удієш? На руки – та й додому.
Що вже було радості у Демчукових дітлахів! Це ж як жива лялька, тільки із ріжками. І дуже схоже на мультяшного героя з «Оленятка-Бембі». Тому Сашко та Віка назвали знахідку американським словом «Бембі».
Щоб погодувати маля, 5-класник ходив до сусідської кози. А сестра-третьокласниця заливала їжу у пляшечку. Позаяк пити дитинча не вміло, то в ротик йому давали соску (десь на горищі знайшли).
Мале та наполохане Бембі боялося всіх, окрім Сашка та Віки. Тому перших два тижні з ними днювало й ночувало, навіть із дитячих обіймів не пручалося.
Людська доброта й козяче молоко зробили своє діло. Бембі тепер уміє цілуватися зі своїми благодійниками. Йому дали ордер на нове житло. Тож нині в сусідах – корова та свині. І молочко – тільки на десерт.
А коли Бембі стане благороднею косулею, Сашко та Віка хочуть оселити тваринку у справжній зоопарк.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.
“Волинська газета», №42 від10-16. 10. 2014

козеня 003

Попередили браконьєрку

IMG_2038На Покрову рейдова бригада лісівників та самооборони попередила браконьєрку. А розпочалося усе з дзвінка.
– У наш відділ охорони та захисту лісу зателефонував невідомий і повідомив, що на кукурудзяному полі між селами Бережанка та Шклінь невідомі роблять облаву на дикого звіра, – розповідає директор ДП «Горохівське ЛМГ» Леонід Семенюк. – На місце події одразу виїхала рейдова бригада.
На кукурудзяному полі тим часом йшла косовиця, комбайн нарізав покоси. Коли рейдова бригада ДП «Горохівське ЛМГ» у складі її директора Леоніда Семенюка, головного лісничого Володимира Супруна та головного інженера охорони та захисту лісу Віталія Пивовара прибула на поле, виявила там людей зі зброєю. Це було несумісним ні з кодексом мисливця, ні тим паче з правилами полювання. То ж природоохоронці викликали наряд міліції, а самі тим часом затримали горе-полювальника. Ним виявився луцький бізнесмен Петро Г. У нього вилучено гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-18Є. На той час на місце події слідом за працівниками райвідділу міліції з Луцька прибули працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Кропива з колегою та представник Волинської самооборони, член координаційної ради люстраційного комітету області Анатолій Сковера.
– Винуватець порушив усі відомі правила полювання, але не бажав цього визнавати, – каже Анатолій Гнатович. – Навіть погрожував членам рейдової бригади.
За фактом незаконного полювання складено протокол. Мисливську рушницю вилучено й передано у райвідділ міліції. Порушнику правил полювання доведеться сплатити штраф. Природоохоронці вважають, що їх своєчасне втручання вберегло не лише життя дикому звіру, а й частково репутацію самого бізнесмена і його статки, бо інакше сума відшкодувань і штрафу була б в рази більшою. При цьому зазначають, що це не перший випадок, коли оперативні дії працівників державної лісової охорони лісоуправління та лісомисливських господарств, самооборони та Громадської ради, що діє при ВОУЛМГ, упереджують браконьєрку на парнокопитних. Питання, чи варто людям з достатком у такий скандальний спосіб «привертати увагу» до свого бізнесу і способу життя, наразі лишається без відповіді.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Сергій ВОВК: Тримаємо курс на розвиток підприємства

Так нині про свою роботу очолюваного лісового господарства «Камінь-Каширськагроліс» говорить директор  Сергій Вовк. «Переживаємо складні часи як для господарства, так і держави вцілому. Але сьогодні колектив конкретно визначився щодо орієнтирів у своїй  роботі і впевнено тримає поставлені  перед собою  цілі.»

  — Перейшовши до відомства Державного агентства лісових ресурсів України та відповідно до структури Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, ми пережили переломні і болючі моменти в роботі, — відверто висловлюється директор ДП «Камінь-Каширськагроліс» Сергій Вовк. —  Але завдячуючи орієнтирам,  підтримці та чітким завданням  керівництва ВОУЛМГ ми змогли визначитися у головних напрямках роботи  підприємства. І на сьогодні, про що надзвичайно приємно констатувати, ми вже маємо перші позитивні зміни.

Наприклад ми почали упевнено вводити в свою роботу систему електронного обліку деревини. Прийняли в штат компетентного спеціаліста, придбали відповідні програми.  Також  перейшли на сучасну систему бухгалтерського обліку.

Хочу зазначити, що на сьогодні наш лісгосп  не має заборгованості  по зарплаті та інших видах платежів. Приємно і те, що спостерігається  тенденція до зменшення і по кредиторській заборгованості. У зв’язку із цими всіма змінами у нас на рахунку вже є вільні кошти, які ми можемо вкласти у розвиток підприємства. Зокрема плануємо закупити для господарства новий трактор. Плануємо закупити також шість комплектів (для потреб лісництв підприємства) електронного обліку.

— Переживати позитивні зміни завжди  радісно,  але ж є,  мабуть,   і недоліки. Це  закономірно, адже відомо, що робота у лісівників нелегка.

— Так, недоліки є. Спостерігаються вони, скажімо, у плані лісозаготівель і переробки. У плані відбору цінних асортиментів лісових порід маємо недостатньо досвіду. Хоча разом із тим стараємося, відбираємо цінні породи відповідно до лісового Законодавства, потреб нашого лісового господарства.  Нині у повсякденній  роботі не шкодуємо ні свого часу, ні зусиль, йдемо на радикальні, інколи не популярні і не зовсім комусь до душі рішення. Але ці рішення у першу чергу направлені тільки на користь господарству. Держава дала нам ресурс, значить ми повинні його не лише оберігати і раціонально використовувати, а й примножувати.   А задля цього йдемо на усе, аби краще модернізувати цей процес.

— Сергію Івановичу, поділіться деякими планами,  які зовсім не за горами…

— У наступному році плануємо практично підійти до питання будівництва контори лісгоспу. Це також вагоме завдання, якщо ми    хочемо залишити після себе гарний слід нашим нащадкам.

А взагалі ми поставили перед собою багато першочергових і важливих завдань. Усі вони стосуються охорони і примноження лісових багатств  краю. Дуже приємно, що й самі люди також почали ставитися до лісу з повагою. Часто об’їжджаю ввірену територію і на  моє велике здивування  уже рідше натрапляю на сліди безкультур’я. Поряд із подіями в країні людей, як ніколи раніше до цього часу, сколихнула хвиля патріотизму. Очевидними є  зміни у ставленні людей до природи. По-суті усі ми – і лісівники, і прості люди — виконуємо спільне завдання – бережемо і відтворюємо основну економіку поліського регіону – ліс.

— А чи допомагаєте людям, коли вони звертаються за посильною допомогою?

— Можу вас запевнити, що це повсякденна наша робота. Життя настільки непередбачуване, що може статися що завгодно і з ким завгодно. Ось не так давно до лісгоспу звернулися  люди, у котрих вогонь повністю понівечив житлові будинки. Практично сім’ї  залишилися без даху над головами. Це біда. І ми, лісівники, звісно не відмовили, а допомогли.

Поряд із цим варто зазначити і те, що  наш лісгосп активно підключився до завдання, яке поставило перед лісівниками Волині лісоуправління — безкоштовне забезпечення дровами паливними сімей  загиблих, поранених та призваних учасників АТО. На сьогодні ми завезли дров згаданим категоріям близько 250 м3.  Як завше у полі зору тримаємо і тих, хто належить до традиційних пільгових категорій населення – одинокі, малозабезпечені та ін. Ми не забуваємо, — що держава це і є народ, про який ми зобов’язані дбати.

— Цікавить фінансова спроможність підприємства у плані заробітних та інших виплат працюючим.

— На сьогодні  середня заробітна плата працюючих лісгоспу  складає 2800 грн., а у вересні – піднялася до  3000 грн. Вважаю, що це хороші показники. Але не стоїмо на місці, рухаємося далі. До Дня лісівника ми виплатили 160-ом працюючим по 400 гривень матеріальної допомоги. Визначили і кращі лісництва, за що переможці також отримали грошові премії. Одне слово, робимо конкретні кроки для стимулювання праці працівників лісгоспу.

Та якщо сказати чесно, то багато із моїх колег є такі, про котрих один великий мислитель висловився так: «Лісівник – це передусім стан душі».  Ці люди буквально живуть лісівничою справою. І це не може не радувати.

Я впевнений, що усе намічене ми здійснимо. Користуючись нагодою, дуже дякую начальнику  ВОУЛМГ Василеві Мазурику, його заступникам т іншим працівникам лісоуправління за підтримку роботи нашого колективу. Завдяки цій підтримці ми впевнено тримаємо курс на розвиток підприємства.

Розмову вела Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. 

С.И.Вовк 1

Виховуємо юних патріотів природи

На базі навчального закладу села Добре учнівське шкільне лісництво утворилося два роки тому. А днями працівники ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» в приміщенні Добренського лісництва виділили кабінет для потреб природничого виховання. 

Кабінет, де займатимуться своєю діяльністю учні лісництва, оснащено  стендами, плакатами, картами та іншими підручними матеріалами природничої тематики. Відтак на стінах класу розповідається  про, скажімо, отруйні, їстівні гриби, основні знання про рубки формування і оздоровлення лісів, хребетні та безхребетні тварини, шкідники молодняків, «зелену аптеку»,  правила поведінки в лісі, даються рекомендації щодо орієнтування та поміщено багато іншої корисної для учнів інформації.

Для потреб шкільного лісництва працівники держлісгоспу виготовили й план-схему лісових масивів лісництва, що розроблена по квартальній  сітці. За словами головного лісничого ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» Василя Фіца,  це стане для них гарною допомогою під час перебування в лісі.  З усього видно, що дітям подобається переймати ази природничих наук. Із великою охотою вони беруться за будь-яку справу, про яку в них попросять лісівники.

Дмитро Пась, учень шкільного лісництва, розповів, що під час занять вони садили ліс, проводили зелене живцювання, огороджували мурашники тощо.  «Біля сільської школи є невеличкий парничок, де ми самостійно вирощуємо туї, а на невеличкій посадці садимо дубки та інші дерева», — додав  він.

— Мені дуже подобається участь в шкільному лісництві, — поділилася враженнями Ірина Бегаль. — Я вкотре собі і своїм ровесникам нагадую про те, наскільки наша навколишня поліська природа потребує захисту.

Більше про роботу шкільного лісництва розповів керівник Ростислав Куява.  Він зауважив, що робота побудована на тісній співпраці між учнями лісництва, адміністрацією сільської школи та лісівниками Добренського лісництва, держлісгоспу загалом. «Велику вдячність у зв’язку з цим висловлюю лісівникам, без котрих наша робота не була б такою результативною. Хотілося б набути досвіду, аби ділитися з іншими шкільними лісництвами. І я вважаю, я впевнений, що так воно і буде.»

Приємно, що діти з великою охотою залучаються до роботи в лісництві, зокрема проведення різних акцій – «Не рубай ялинку», «Ліси для нащадків», «Зеленбуд».  Брали участь у Всеукраїнському поході «Біощит – Мурашка». А такі свята, як свято зимуючих птахів та свято зустрічі птахів стали традиційними. Під час дослідницької роботи на тему «Природно-заповідний фонд Добренського лісництва» члени лісництва стали лауреатами районного конкурсу.

Нині в учнів гаряча пора — збір жолудів …

Головний лісничий держлісгоспу Василь Фіц, провівши перший відкритий   урок в шкільному лісництві, з упевненістю висловився про те, що співпраця між досвідченими лісівниками і учнівською молоддю району продовжуватиметься. Працівники держлісгоспу поставили собі за мету ще більш розширити просвітницьку роботу серед молодого покоління в галузі лісового господарювання. Це усе передбачено з метою виплекати із молодих юнаків та дівчат в майбутньому справжніх природолюбів та природозахисників.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

добре 2 добре 3 добре 4 добре 5 добре 6 добре 7 добре 8 добре 9 добре добре1 добюре1

Анонс: «Кубок Полісся 2014»

Изображение 97318-19 жовтня у смт Шацьк відбудуться «Волинські міжобласні змагання мисливських собак норових порід по підсадній лисиці та підсадному борсуку у «П»-подібній норі «Кубок Полісся 2014». Реєстрація учасників проводиться як за попереднім записом в електронному варіанті (zhmurkoi@mail.ru , або факсом (03355) 20-5-31), так і безпосередньо перед проведенням змагань, які пройдуть за адресою: смт Шацьк, вул. Гагаріна, 20а, Волинської області, нора ВОО ФМСУ. Розміщення учасників за бажанням у готелях або у наметовому містечку. Контактні телефони: (067)509-61-63 – Жмурко І. В., (097) 408-46-56, (095)100-71-37 – Дрокін В. В.

Якість лісового насіння

середній зразок насіння готовий до перевірки (2)
Із насінини починається життя дерева, а отже й усього лісу. У певні періоди достигання різних необхідних порід дерев протягом року лісівники збирають та заготовляють із них насіння. Робота – кропітка і відповідальна, адже від якості малих зернин, прозорих лусочок чи то блискучих жолудів, від правильного їх зберігання залежить ріст майбутніх лісових культур.
Нині на часі – збір насіння дуба черешчатого та червоного, план заготівлі яких по ДП «Любомльський лісгосп» становить – 1400 та 220 кілограм відповідно. Для зберігання жолуді будуть прикопуватись у зимову траншею, а навесні висіватимуться по лісництвах.
Окрім цього усяке насіння перевіряється на доброякісність у Рівненській зональній насіннєвій інспекції. Розповідає інженер лісових культур Іван Каліщук: «Для цього відбираємо середній зразок серед зібраної партії насіння, яке ретельно оглядаємо, чи нема бува пошкоджень. Оформляємо етикетку, паспорт, акт відбору і відправляємо у Рівне. Після перевірки на чистоту, схожість, енергію пророщування, тощо, нам адресується посвідчення про кондиційність насіння, яке характеризує якість і гарантію. Усе заготовлене насіння дуба, наприклад, ми лишаємо для посадок у себе. Деяке ж інше, зокрема – із берези та сосни після встановлення класу якості, здаємо у Ратнівський базовий розсадник, для власних розсадників приберігаємо лише частково. Навесні із Ратнівського базового розсадника беремо основний посадматеріал».
До слова на цей рік у ДП «Любомльський лісгосп» заплановано зібрати 1725 кг насіння із сосни, ялини, дуба, ясена, берези, груші та яблуні.
Люба Хвас,
прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».
На фото автора: заготовлене насіння.

«Лісова школа»: Майбутні педагоги зустрічалися з лісоуправлінцями

IMG_5221[1]«Лісова школа» ІЕЦ ВОУЛМГ повниться голосами студентства. Цього разу до неї завітала 1-Б група Луцького педагогічного коледжу. Першокурсників цікавила професійна діяльність лісівників, історія лісів та їх майбутнє. А ще вони познайомилися з виставкою «Волинський ліс очима художників».
– Ми сьогодні побували на дуже цікавій виставці, – написали у книзі відгуків Ірина Клочак, Ольга Венько, Влада Скрипнікова, Ірина Тарасюк, Орися Лисовець, Ірина Тарасюк, Оксана Гурин, Христина Тарас та інші. – Дякуємо вам за отримання корисної для нас інформації.
До слова, перед студентами педколеджу і «Лісової школи» ІЕЦ ВОУЛМГ вже традиційно з цікавими розповідями виступили працівники лісоуправління Олег Яворський та Олександр Боровицький. Перший розповідав про правила поведінки у лісі, нагадавши, що потрібно берегтися кліщів та дотримуватися правил пожежної безпеки, другий повідав про лісогосподарську новинку – електронний облік деревини, продемонструвавши чипи, які є у лісовому музеї.
Ця зустріч відбулася з ініціативи заступника директора Волинського обласного еколого-натуралістичного центру, керівника гуртка молодих екологів, що діє на базі педколеджу, Світлани Сподарик.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: «Лісова школа» за участю студентів Луцького педколеджу.

IMG_5231[1]IMG_5226[1]IMG_5217[1]

Тиждень біологічного факультету: День кафедри лісового та садово-паркового господарства

SONY DSCСхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки та Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства мають договір про співпрацю. Їх єднають тісні ділові зв’язки. На кафедрі лісового та садово-паркового господарства, яку декілька років тому створили на біологічному факультеті, викладає зокрема колишній працівник лісоуправління доцент Василь Войтюк. Він, а ще завідувач кафедри, доктор сільськогосподарських наук, професор Михайло Шевчук, доцент Олександр Кичилюк та аспірантка Юлія Козак і зустрічали гостей. А до них на День кафедри завітали головний лісничий Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета і головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства управління Володимир Неводнічик, творець і власник приватного розсадника Богдан Галавін. Вони познайомилися з роботою наукових лабораторій біотехнології і селекції рослин, навчальними лабораторіями декоративної дендрології та фітодизайну і лісівництва та таксації. А ще побували на лекції у третьокурсників. Більшість студентів – випускники Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька, де свого часу навчався і головний лісничий лісоуправління. Тож спілкування було і корисним, і цікавим. Гості розповідали про свій життєвий шлях, обрані спеціальності, роботу, налаштовуючи і студентство на серйозну працю. Хлопці й дівчата дізналися про державні ліси, специфіку роботи лісоуправління, його напрямки діяльності. – Такі зустрічі дуже корисні як для наших викладачів, так і студентів, – мовив один із організаторів цієї незвичної лекційної пари – керівник наукової лабораторії генетики та селекції рослин, доцент Василь Войтюк. – Будемо продовжуватии співпрацю. У свою чергу Сергій Шеремета, Володимир Неводнічик та Богдан Галавін запросили кафедру лісового та садово-паркового господарства у гості до себе. Пообіцяли, що студентам і викладачам буде чому повчитися, буде чому дивуватися. Сергій Цюриць, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. На фото автора: на Дні кафедри біологічного факультету Східноєвропейського національного університету. SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC

Мовчазна історія: Як у лісах Волині гинув повстанчий цвіт

SONY DSC
На Покрову в урочищі Березина неподалік с. Берестяне Ківерцівського р-ну з благословення владики Михаїла митрофорний протоієрей Тарас Манелюк, декан Цуманського деканату УПЦ Київського патріархату з протоієреєм Василем Михалком (с. Холоневичі), протоієреєм Петром (с. Сильно), протоіреєм Сергієм (с. Домашів), ієреєм Ігорем Літвінцовим (смт Олика) відслужили панахиду за загиблими повстанцями, освятили пам’ятний хрест воїнам УПА. У березні 1943 р. у бою з червоними партизанами тут полягло сорок повстанців – випускників Львівської школи молодших командирів.
– До війни тут була гаївка, жив Антон Жуковський – польський лісник, – розповідають жителі с. Берестяни Павло Папіжук, Петро Подзюбанчук та Віктор Нарушкевич. – З початком війни він виїхав звідси, а будівлі лишилися. Тут і отаборилися молоді повстанці, що саме закінчили школу молодших командирів у Львові і прибули на Волинь. Якраз снідали, коли червоні партизани здійснили наліт на гаївку. Ось тут, на цім полі все і відбувалося.
На тому місці, де були будівлі, двір, садок, лишилася одна здичавіла груша. Вона, мов останній вартовий, стоїть до сьогодні. Шепотить листо-злотом. А про що?
Неподалік від колишньої гаївки у бору зібралися кількасот чоловік. Там між сосен, ялин та дубів на горбочку лісівники Цуманського лісгоспу встановили дубовий хрест, обклали його колотим каменем, обгородили парканом, поруч встановили декілька лавок. Зупиняємось і ми перед тим величним хрестом, вдивляємось у пам’ятну дошку. На ній викарбувано: «Воїнам УПА, які загинули в 1943 роки в боротьбі за незалежність України». Поряд два прапори: державний – синьо-жовтий і бандерівський – червоно-чорний, а ще жовта і блакитна стрічки, червона калина, вишивані рушники, живі квіти, вінки. Люди, а їх кількасот, стиха переговорюються, чекаючи святих отців. Вони облачаються в ризи і вже звучать молитви, кадильниця розносить пахощі ладану. Через багато-багато літ вшановується подвиг українців, що віддали свої молоді життя за Україну.
– Ми не знаємо ні імен, ні прізвищ полеглих, – відправивши панахиду за загиблими, звертається до громади митрофорний протоієрей, настоятель церкви Різдва Івана Хрестителя Тарас Манелюк. – Їх познаходили сільські люди, котрі прийшли сюди, другого дня. Кожен був прострілений контрольним пострілом у голову. Таку правду приховує ця земля. Довгі роки вони лежали тут не оспівані, не пом’януті, але не забуті. У 90-х роках на цьому місці встановили хрест і ось тепер його поновили…Ці хлопці боролися за свободу, полягли за право українців молитися українською мовою, жити вільно, свобідно. Вони показали приклад, їх сміливість відбилась у наших онуках, які тепер боронять Україну на Сході. Їх могили порозкидані у лісах довкруг наших сіл, чимало поховано у с. Берестяни. Не знаємо, чи були вивезені їх родичі, чи знають, де полягли їх сини. Але ми сьогодні пом’янули їх від щирого серця. Хай Покрова святим омофором і молитвою захищає українців. Вічна пам’ять померлим.
Отакі прості слова сказав благочинний отець Тарас Манелюк на лісовій галявині, де лежать сорок повстанців. Щоб вшанувати загиблих сюди прийшли жителі сіл Берестяне, Холоневичі, Домашів, Сильно, Липне, смт Цумань та Олика, м. Луцька… Найменшенькому – рочків два, найстаршому – за вісімдесят. Другокласник Цуманської ЗОШ Назар Манелюк весь цей час стояв на варті біля могили із українським прапором, підбадьорювали хлопця старша сестричка Оленка та семикласник цієї ж школи Андрій Домровський. Прийшли учні 10-11-х класів Берестянської ЗОШ І-ІІІ ст. на чолі з педагогом-організатором Іриною Ходорчук та вчителем Олександром Сухановим. Десятикласниця Анна Шум та одинадцятикласник Богдан Ковальчук поклали вінок до пам’ятного хреста. Берестянці принесли живі квіти, перев’язали хреста вишиваними рушниками.
– Вони знайшли спокій на нашій Берестянській землі, – звертаючись до присутніх, каже голова Берестянської сільської ради Олександр Піддубний. – Ніхто не знає, скільки тут поховано повстанців…
– Тридцять вісім, – чується із гурту чийсь чоловічий голос. – Тут лежить тридцять вісім хлопців…
– Дехто каже тридцять вісім, дехто тридцять дев’ять і один вартовий… – мовить на те Олександр Маркович. – За давністю неможливо встановити всіх імен. Рідні, може й не знають, де полягли їх діти.
Берестянський священник отець Василь, мовлячи про полеглих, увіковічнення їх пам’яті, перекидає місток і до наших героїчних днів, коли герої віддають своє життя за Україну вже на східних її теренах.
– Молімося, щоб Господь укріпляв їх здоров’я і щоб вони благополучно повернулися до своїх родин.
Депутат обласної ради Володимир Дуб, вшановуючи подвиг повстанців, нагадує, що і прапор і тризуб, за які боролися ці одважні вояки, нині повернулися на нашу рідну землю, а чужі ідоли люди поскидали із п’єдесталів, червоні прапори повикидали ближче до Росії.
– Війна відкотилася від нас – вже при самій Росії, – мовить Володимир Прокопович. – Але не закінчилася.
– Ми тут зібралися, щоб пом’янути наших хлопців, що загинули за Україну, – каже головний лісничий Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета. – Слава Богу, що є люди, які пам’ятають про це захоронення. Ми його відновили, відспівали, ще раз пом’янули, а з ними і всіх, хто загинув за Україну. Ліси Волині бережуть пам’ять про нашу історію. Тут ще стільки захоронень, невідомих могил. На багатьох вже нема ні хрестів, ні надмогильних насипів. Нема багатьох хуторів і сіл, які були знищені, а їх люди виселені у Сибір. Так сталося і з моєю родиною – її вислано до Сибіру, у Магаданську область, дід, вийшовши на вільне поселення, працював майстром лісу, похований у Сінгалі. Минулого разу ми освячували хрест на Перцевій горі, тепер ось у цім урочищі. Хочу подякувати усім Вам за пам’ять! Мусимо знати, що живемо під час війни, і розуміти, що не може бути нації без пам’яті. Хто б подумав, що через стільки років знайдуться люди, які не визнаватимуть українську націю. Будьмо мудрі, пам’ятаймо свою історію.
Житель с. Берестяни Федір Гриценя, якому у 1943 році було 14 років, уточнив подробиці того бою.
– Сюди на Полісся, під Берестяни прибули майбутні українські офіцери зі Львова, – став розповідати і з очей викотилась сльозина, заблищала на щоці. – Хлопці саме їли, як на них напали червоні партизани. Бій розпочався о 9 чи 10-й ранку. Першу атаку відбили. Через 3-4 години партизани, отримавши підкріплення, напали вдруге. Під час бою полягло багато повстанців і сільських людей. Було так, що берестянці ховались у підвали, а партизани закидали їх гранатами. Хоронили загиблих вже другого дня… Ще був великий бій осінню, тоді також полягло багато повстанців. Їх поховали на сільському кладовищі у кілька рядів один над одним. 360 років Україна воює за свою незалежність, Росія не дає нам вільно жити. Ми страждали багато. Я пережив і Польщу, і совєтів, не думав, що доживу ще до нової війни з Росією.
– Тре було сказати, як по тобі стріляли!… – чутно голос жінки.
Це Ганна Федорівна Гриценя-Шульська – дружина Федора Мефодійовича, на дев’ять літ молодша за чоловіка.
– Він корови пас, догнав до лісу, – стала розповідати, – а тут бій почався. Партизани стріляють із лісу, а повстанці із села, а він – між куль. Тут партизани наздогнали, говорить один до іншого: «Застрєлі єво. Нєкогда с нім возіца». Хлопець у плач. – Што в тєбя у карманє? – думали, що граната, а то була пляшка з молоком – полудень пастухівський. Не вбили, дали коня, щоб вів у село, а там батьковому брату осколок влучив у живіт, він помирає, стоїть плач. Совєти й мого рідного дядька вигнали із власної хати. Він позичив гроші у свекра і зайнявся торгівлею, то його назвали куркулем, мусив утікати з села у Цумань, а далі – в Польшу.
Сільський голова тим часом надає слово депутату Ківерцівської районної ради, директору Холоневичівської ЗОШ І-ІІІ ст. Надії Лебедюк. Надія Осіївна не може стримати слів: «Моє покоління навчалося на чужій історії, чужих традиціях. А ця трагедія зачепила і мою родину. На цім місці у тім бою загинув рідний брат мого батька – Степан Онисимович Ковальчук із с. Журавичі. Їх було троє братів – найстарший поліг на фронті, середульший тут, а мого батька разом із мамою-вдовою силоміць погнали на шахти Кузбасу. Батькові там пропонували змінити прізвище на Ковальов, мовляв, тоді зможе зробити кар’єру. Але він дуже любив Україну, не хотів навіть, щоб я народилася у полоні, і я народилася дорогою в Україну – у Києві. Багато фактів втрачено, але запалена цими хлопцями іскра любові передалася нащадкам. Потрібно любити нашу державу, допомагати, відстоювати, як тільки можемо. Хто грішми, хто любов’ю.
А потім хор із с. Холоневичі співав повстанських пісень. Слухали дорослі і малі. Так колись співали і молоді повстанці. Місцевий краєзнавець Микола Подзюбанчук розповів, що одна із повстанських пісень була створена біля Берестян, можливо, ще до того трагічного бою. Її пробував відтворити нам найстаріший житель Берестян Петро Федорович Штиль. А хор із с. Холоневичі у складі Галини Гресь, Гната Лебедюка, Андрія Ясенчука, Степана Лебедюка, Анатолія Лисюка, Сергія Случика, Ганни Романюк під керівництвом Марії Романівни Панасюк тим часом розспівував лісом, як молоді українські командири у ті далекі сорокові, улюблені пісні повстанців: «Ой у лісі на полянці», «Прощай, село ріднесеньке», «Нема в світі кращих хлопців». Вийшов до повстанської могили житель с. Липне Іван Юхимович Сорока і теж заспівав повстанської, та так, що зачарував усіх присутніх.
– Ось якби жила баба Ганна Буслиха чи Васька, ті б могли розказати більше, – почув від людей.
Баба Ганна була повстанською зв’язковою, носила хлопцям їжу та грипси…
…І вже відходячи почули: «А чом ніхто не згадує сотенного Гонту – Федора Івановича Папіжука! Він найдовше протримався! Майже до 50-х… Приходив навіть на колгоспні збори, лишаючи записки. Був одчайдухом, мав цілу сотню повстанців… Його підстерегли і вбили між Берестянами і Гораймівкою. І були люди, які знали те місце… І там за християнським звичаєм потрібно було б встановити хреста…»
Довго гомонів ліс… Люди згадували, говорили про сучасне, роздумували про трудну долю українців… Роз’їжджались кіньми, велосипедами – співали українських повстанських пісень. А другокласник Назар Манелюк ішов до татової машини із прапором… Із власним українським прапором. Такий маленький повстанець попереду дорослих. Житиме Україна і слава її рознесеться по всьому світі.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: в урочищі Березина вшанували повстанців.

SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC