VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії проходить за участі лісівників

IMG_3411IMG_3410У Шацькому районі Волинської області проходить VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії. Як повідомляє прес-служба Волинської облдержадміністрації, цей захід відбувається на виконання рішення голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика до листа представника України з питань договірно-правового оформлення державного кордону України Леоніда Осаволюка. Від лісівників участь у роботі комісії беруть перший заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Віталій Атаманчук та начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, також перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, представники управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА та головного управління Держземагентства у Волинській області.
Усім відомо, що українсько-білоруський кордон проходить болотно-лісовими угіддями. По обох його сторонах живуть поліщуки, чимало з яких доводяться один одному близькими родичами. На українсько-білоруському кордоні з боку с. Мельники такою лінією служить меліоративна дорога, яка відділяє вже білоруські села Дрочів і Оріхове, а ось з боку сіл Затишшя, Піща, Ростань, Хрипськ, Кам’янка, Пулемець кордон проходить лісовими урочищами, де українці сподавна люблять збирати гриби і ягоди, буває, що захопившись «тихим полювання», заходять на територію сябрів. До речі, за радянських часів у «піщанських лісах» влаштовувались полювання для перших осіб Радянського Союзу, донедавна ще були навіть «музейні вишки» для полювальників. Тепер ця територія українцям недоступна. Від українського села Кошари (а воно на кордоні трьох держав) «білоруський клин» між Польщею та Україною сябри відгородили вже сіткою. Тут налагоджена взаємодія і є повне порозуміння між прикордонними службами усіх трьох держав. Втім, цього не скажеш про окремих місцевих жителів, які за звичкою намагаються спілкуватися з рідними по інший бік кордонів. Мимовільними порушниками стають дикі свині, козулі, лосі, олені, вовки, лисиці, бобри, зайчики, які, схоже, люблять усі три країни. Не визнає кордонів і вода. З озера Кримне бере початок річка Рита, яка впадає у Муховець, також Копаївка, що передає весняні привіти білорусам від озер Світязь та Луки-Перемут.
Перебуваючи нещодавно у с. Кошари Шацького району, не проминув нагоди на власні очі побачити, як упорядковуються кордони між Україною і Білорусією. Стежка пролягла через знаменитий місток над так званим каналом Мосціцького в кількох метрах від «білоруської зеленої сітки». Перед Другою світовою канал копали на замовлення якоїсь вельможної пані, яка хотіла спустити у Західний Буг воду з озера Пулемецьке і в останньому видобувати сапропель. Тодішній президент Польщі Ігнацій Мосціцькі цьому завадив. Сьогодні цей канал добряче затягнувся, заріс лісочком, та все ще зберігає історію про єдине Полісся, яке тепер розділене кордонами.
На моє запитання «Чи спокійно на кордоні?», командир застави відповів ствердно. Додав, що є всі необхідні технічні засоби контролювати безпеку наших територій і вдень і вночі. Додав, також, що у цьому їм допомагають лісівники та патріотичні українці. Порозумінню і безпеці між країнами й, зокрема, поліщуками, що опинилися по обидва боки кордонів, покликане сприяти і VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: на українсько-білоруському кордоні.

IMG_3414

IMG_3415IMG_3424