Патріот держави й українського лісівництва

IMG_0016…Пригадалось, як напередодні Дня лісівника Василь Мазурик в Інформаційно-екологічному центрі ВОУЛМГ відкривав виставку живопису «Волинський ліс очима художника». Був у припіднятому настрої, розглядав картини і дивувався майстерності митців.

– На багатьох полотнах – ліс мов живий! – говорив до директорів і головних лісничих, що також прийшли на цю зустріч із прекрасним. – Вабить око, зачаровує. У нім не лише запорука нашого добробуту, а й натхнення.

Був, як і всі, у парадній лісівничій формі, що дуже личила до цього дійства. Здивувало його тонке розуміння мистецьких полотен, та й самої душі художника. Просив колег про їх підтримку, сприяння творчості: «Вони бережуть душу нашого українства!» Вже потім дізнався, що його дід був відомим народним майстром, виготовляв скрипки, за якими полювали столичні виконавці, і навіть сам віртуозно на них грав. Одна із скрипок і досі нагадує Василю Мазурику про його знаменитого дідуся.

– Той міг днями блукати лісами у пошуках співучого дерева, – мовив якось. – Умів годинами слухати, ніби розумів їх мову. Особливо під час бурі, коли грім і блискавки лякають дерева, а вони, найодважніші, не бояться перечити громам і у вічі блискавицям дивляться сміло. Вибирав найговіркіші й найодважніші для скрипок, довго і завзято сушив їх, майстерно розколював на дошки, бо тільки колоте дерево має правдивий голос, і творив інструмент.

Звісно ж, дід не тільки вмів вислухати дерево і вибрати найхоробріше для скрипки, щоб не боялася говорити до світу. Він навчився бути хоробрим: у бурю блискавну не кожен одважиться підтримати дерево, яке б могутнє воно не було. Чув, що так могли діяти тільки мольфари. Можливо, його дід саме таким поліським мольфаром і був. Але здалося, що цю його хоробрість, вміння вислухати ліс, а ще пошанувати правдивого промовця чи співрозмовника перейняв і його онук – Василь Мазурик. Він таки уміє слухати різних людей, але пошановує тільки правдивців. Неводнораз бачив, як задля вкраїнської справи віднаходить болючу струну із різними співрозмовниками – лісівниками, деревообробниками, підприємцями, політиками, науковцями, громадськими діячами, митцями, журналістами, але на платформі відкритого і чесного порозуміння. Він державник, професіонал і патріот. Очоливши ВОУЛМГ, Василь Мазурик одразу ж сформулював новітній лісівничий концепт: «Український лісівник має бути професіоналом, порядною людиною і патріотом». При цьому пояснив, що побороти корупцію професіоналізму і порядності може не вистачити, тому й потрібен патріотизм. А коли розпочалася неоголошена війна, фактично й галузь перевів до роботи в нових реаліях: лісівники стали допомагати солдатам і добровольцям коштами, амуніцією, технікою, лісоматеріалами, обмундируванням, медикаментами, частина з лісівників пішла у військо і добровольчі батальйони. Опікуються держлісопідприємства і сім’ями та родинами учасників АТО. А ще з головою поринув у цифри, складні економічні розрахунки, життєвий реалізм лісівничих буднів. Став натхненно і завзято просити колег, аби позбувалися полуди брехні, неправдомовності, затаєності, вчилися «глянути правді в очі», аби знати, як розбудовувати українську лісівничу справу. І в цьому знайшов підтримку і розуміння. Як очільник галузі дозволив підлеглим самим визначати пріоритети, заробляти кошти й витрачати їх на потреби лісопідприємств. Так на Волині з’явились лісгоспи-мільйонери і нова добротна техніка – сучасні пелетні лінії, сортиментовози з маніпуляторами, трактори, плуги. Від лісокультурниць, майстрів лісу й до лісничих, директорів – усіх пошановує і заохочує за працелюбність. Але дещо нове з’явилося і в самому бачені лісоведення – пріоритетом лісівників стало вирощування, догляд і охорона лісу. «Збирання і переробка «лісового врожаю» – це лиш засіб заробляти кошти на лісоведення у скрутний для України час. Ще одним його пріоритетом стала Людина праці, її достойна зарплатня та гідне пошанування.

– Український лісівник має відчувати не тільки відповідальність перед майбутніми поколіннями за вирощений ліс, а й захищеність із боку держави його справи і гідності. І, звісно, лісівник майбутнього має бути духовною всебічно розвинутою і освіченою людиною – розуміти людей інших сфер діяльності, розбиратися у мистецтві, музиці, літературі, майструваннях.

Здивувався, коли один із недільних днів Василь Мазурик разом з управлінцями та директорами лісгоспів присвятив знайомству з творчістю геніальної Лесі Українки. Її дух, одвага і українність відтепер мають стати взірцем і для лісівників. Тож усі побували у музеї-садибі родини Косачів у с. Колодяжне, пройшлися залами музею, родинним садом Косачів, ліском, що вже пізніше творили українські письменники. А потім помандрували до озера Нечимне, де Леся Українка написала свою невмирущу фейєрію «Лісова пісня». Символічно, що після екскурсії музеєм «Лісової пісні», яким також опікуються волинські лісівники, всі попрямували до дубів, які свого часу посадили українські письменники, навідалися до озера.

– Ліс – це не просто деревостани, – каже Василь Мазурик, – а країна, де живуть птахи і звірі, мурашки і комахи. І з цим «населенням» лісівники також мають рахуватися. Цей зелений дім – і цілюща аптека, і вічна майстерня Природи, де можна отримати заряд бадьорості і натхнення. Це й дарувальниця творчих помислів і мріянь.

Звісно, сучасне лісівництво потребує більше діловитості, конкретики, рішучості, аніж сентиментальних порухів душі… Здавалося б, емоції тут недоцільні. Хоча, це як з якого боку подивитися. Художники лишають після себе картини, письменники – книги, архітектори – збудовані міста, політики – війни або мир. Лісівники для майбутніх поколінь творять ліси й через років сто-двісті також діждуться на оцінку своєї творчої або ж руйнівної діяльності. І про це вже сьогодні думає Василь Мазурик – вдумливий, патріотичний і креативний керівник-свободівець, творець нового українського лісівництва.

Сергій Цюриць.

На фото автора: Василь Мазурик.

Довідка: Василь Мазурик народився 6 січня 1967 року у с. Поліське Старовижівського району, з дитинства полюбив ліс, після восьмирічки вступив у Шацький лісовий технікум, закінчив лісогосподарський факультет Української сільгоспакадемії. Має досвід роботи на різних ділянках: працював у Київській лісовпорядній експедиції, інженером, головним лісничим Цуманського держлісгоспу, директором ДП “Турійське ЛГ”, головою Турійської райдержадміністрації. Член політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода», двічі обирався депутатом Турійської районної ради, де працював у постійній комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, регуляторної діяльності та управління комунальним майном. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24 квітня 2014 р. Василя Мазурика призначено начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Фотофільм про Василя Мазурика

IMG_3552 IMG_3612 IMG_3611 IMG_3617 IMG_3623 IMG_3707 IMG_3534 IMG_3513 IMG_1469 IMG_1458 IMG_1440 IMG_1430 IMG_1084 IMG_1083 IMG_0080 IMG_0067 IMG_0055 IMG_0051 SONY DSC IMG_0035 IMG_0028 IMG_0024 SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC SONY DSC колки12 колки11 IMG_8328 IMG_8328 IMG_8323 _DSC0019 IMG_7856 IMG_3715