Черемський заповідник

Черемський природний заповідник підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України і знаходиться у складі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Юридична та поштова    адреса: 44600, Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул. Андрія Снітка, 48

Тел./факс: +3 8(03376) 21209

Електронна адреса: Е-mail: cheremskyypz@lisvolyn.gov.ua

Сторінка у Фейсбуці

Директор – Мирка Володимир Васильвич

  1. Дата створенння – Указом Президента України від 19.12.2001 №1234/2001;
  2. Статус – природний заповідник.
  3. Адміністративне місцезнаходження (область, район, найближчі населені пункти):

Заповідник розташований у північній частині Маневицького району Волинської області за 6 км на північ від с. Замостя, на межі з Рівненською областю. На півночі природний заповідник межує із Залізницьким лісництвом ДП «Любешівське ЛМГ» Волинського обласного управління лісового, на заході та півдні – з Карасинським лісництвом ДП «Маневицьке ЛГ» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, на сході – з ДП «Володимирецьке ЛГ» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Заповідник віддалений вiд населених пунктiв, на його території відсутні лінії електропередач, дороги з твердим покриттям, його територія розташована в безпосередній близькості з Рівненським природним заповідником (Білоозерський філіал) i межує iз 30-ти кілометровою зоною Рівненської АЕС (м. Вараш).

4. Географічне місцезнаходження (координати центру водно-болотного угіддя заповідника, середнє значення максимальної та мінімальної висоти над рівнем моря):

Довгота – 25°28’30” сх. д.; 25°37’30” сх. д.; широта – 51°35’00” пн. ш.; 51°29’00” пн. ш.. Географічний центр території: 25°32′ сх. д. 51°32′ пн. ш.. Максимальна висота над рівнем моря – 164,7 м, мінімальна – 156,5м, середня – 160,6 м.н.р.м.

  5. Загальна площа – 2975,7 га. Із загальної площі ліси становлять 56,0%, болота – 42,3%, просіки та квартальні лінії – 0,6%, озера (Редичі та Черемське) – 0,6%, дороги – 0,4%, меморіал – 0,1%. Зокрема ліси в Черемському ПЗ досить різноманітні: соснові,  ялинники, грабово-дубові, вільхові, березові, дубово-соснові.

Теперішнє лісовпорядкування лісових масивів Черемського ПЗ було проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект» у 2015.

       6. Особливості:

     6.1. Грунтові. До основних типів грунтів Черемського природного заповідника належать дерново-підзолисті, болотно-підзолисті, болотні грунти.

     6.2. Гідрологічні. Центральну частину заповідника займає Черемське еумезотрофне осоково-сфагнове болото – одне з найбільших і найкраще збережених перехідних боліт України, що розглядається як цінне водно-болотне угіддя міжнародного значення за „Рамсарською” конвенцією. Черемське болото є своєрідним нагромаджувальним резервуаром води із помірним стоком. На території болота, що є водно-болотним комплексом, розташовані два озера: в центрі болота – Черемське, на сході – Редичі, система осушувально-зволожувальних каналів і струмків, ряд болотних островів. Через північно-східну частину Черемського болота проходить слабо виражена лінія вододілу річок Стохід і Веселуха, до басейнів яких впадають поверхневі води Черемського ПЗ. Черемське болото має перехідний тип живлення. Спостерігаються вікові та генетичні відклади. Так, до болотних відкладів відносяться торф, мулисті піски.

7. Характеристика рослинності.

За матеріалами лісотаксації основні породи наступні: сосна звичайна, ялина європейська, дуб звичайний високостовбурний, дуб звичайний низькостовбурний, граб звичайний, береза повисла, вільха чорна.

У відповідності до флористичної класифікації рослинність включає 15 класів, 23 порядки, 30 союзів, 73 асоціації.

Флора заповідника сформувалась за рахунок видів з широкими ареалами, зустрічаються також субендемічні види: гвоздики несправжньопізня і несправжньорозчепірена, смілка литовська. Відмічені види на крайній межі поширення свого ареалу (щитолисник звичайний – крайня пд.-сх. точка у Європі, мучниця – пд. межа поширення, ломиніс прямий – пн. межа поширення), чимало льодовикових реліктів (шейхцерія болотна, верба лапландська, осока дводомна, осока багнова та інші). Тут зростає 25% всіх рідкісних видів рослин Українського Полісся, а також зареєстровано понад 800 видів рослин. Серед них зростають 3 види рослин, занесені до Європейського Червоного списку: глід український, смілка литовська, козелець український. Також зростає 3 види рослин, що занесені до Додатку І Бернської конвенції: зозулені черевички справжні, жировик Льозеля, дикран зелений. 

На території заповідника зростає 62 види рослин, занесених до Червоної книги України(2009).

8. Характеристика фауни (На території ЧПЗ на сьогодні достовірно встановлено наявність 193 видів хребетних тварин, зокрема за класами: променеперих риб – 10, земноводних– 6, плазунів– 7, птахів– 128, ссавців– 42 види.

На території заповідника 72 види тварин, занесених до Червоної книги України(2009).

9. Фауністичний комплекс боліт. Цей комплекс займає значну територiю заповiдника. На території ЧПЗ поширене мезотрофне (перехідне) болото. Тут, порівняно з іншими комплексами найбідніший тваринний світ, де повністю відсутні променепері риби, трапляються лише окремі види птахів та ссавців. З земноводних і плазунів тут зустрічаються усі види, але тісно пов’язане їх життя з цим комплексом переважно у період розмноження і харчуванням окремих з них (ящірка живородна Lacerta vivipara, вуж звичайний Natrix natrix, гадюка звичайна Vipera berus). З птахів тут зустрічаються, як типово болотяні (журавель сірий, лунь очеретяний Circus aeruginosus, баранець звичайний Gallinago gallinago, вівсянка очеретяна Emberiza schoeniclus), так і лучні види (щеврик лучний Anthus pratetnsis, трав’янка лучна Saxicola rubetra). З ссавців, в певні періоди – в пошуках їжі сюди заходить лисиця Vulpes vulpes, вовк, норка європейська, лось. Над болотами та по їх краях, що межують з лісовими насадженнями полюють деякі види кажанів.

10. Культурні цінності території

Після створення тут ботанічного заказника загальнодержавного значення у 1980 р., було обмежене лісокористування, а після створення  Черемського природного заповідника у 2001 р., лісогосподарська та інші види діяльності тут заборонені. На території водно-болотного угіддя є меморіальний комплекс партизанської слави.