Шість лісництв, найстаріша пасіка і величезний розсадник: як хазяйнує головна ліснича Володимирщини

Наталія Козій 17 років працює у лісовому господарстві, три з яких очолює ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». Окрім роботи у лісі, жінка є депутаткою Зимнівської ОТГ та виховує з чоловіком трьох дітей.

Під її керівництвом шість лісництв: Губинське, Микуличівське, Павлівське, Стенжаричівське, Устилузьке та Ішівське. Відвідати два з них та поспілкуватись із лісничою нам вдалось у рамках спецпроєкту «Історії довкола лісу».

Чоловік пані Наталі Іларіон Козій працює інженером лісового господарства у Локачинському лісгоспі. А вісімнадцятирічний син Володимир навчається у Шацькому лісовому коледжі ім. В. В. Сулька. Молодші діти – ще школярі. Дочці Надійці – 12 років, а найменшому Ярославу – 6. Проживає сім’я за 10 кілометрів від Володимира, у селі Хобултова.

Родом жінка із Чернівецької області, а на Волинь її занесло кохання: з чоловіком познайомилися ще в Національному лісотехнічному університеті (Львів), де обидвоє навчались. Після університету разом почали працювати у лісі. Пані Наталя наголошує, що всі 17 років роботи пройшли тут, у Володимир-Волинському лісгоспі, змінювались лише посади.

«У колективі головне – взаємоповага, взаєморозуміння і взаємодовіра. Якщо вони є – легко працювати та знаходити спільну мову. Не варто ставити свої інтереси вище інших. Ми – команда. Такі мої принципи», – говорить ліснича про свої методи управління та комунікації із співробітниками.

Наталя Козій

Читайте також:

Як лісівник з Турійщини виплекав успішне лісництво з нуля

Службовий роман: молоде подружжя з Маневиччини об’єдналось завдяки роботі у лісі

Також пані Наталя координує активну співпрацю лісгоспу із прилеглими населеними пунктами. Альтанки для села Хобултова, забезпечення місцевої школи та дитячого садочку дровами, допомога твердим паливом соціально незахищеним верствам населення – перелік дій лісничої, про які нам розповіла виконавиця обов’язків старости Хобултівського старостинського округу Оксана Мориконь.

«Я допомагаю, бо ставлю себе на місце тих, хто цього потребує. Розумію, що краще допомагати, ніж просити. Інколи варто просто поговорити чи вислухати людину – це важливо», – стверджує жінка.

Наталя Козій
Менший син Ярослав
Пані Наталі із чоловіком Іларіоном

РОЗСАДНИК ПАВЛІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА

Ми відвідали два з шести лісництв, що входять у Володимир-Волинський лісгосп: Павлівське та Губинське. Гордістю та особливістю першого є лісовий розсадник, площа якого сягає п’яти гектарів.

На цих територіях ґрунт ідеально підходить для вирощування дуба та модрини, тому не дивно, що більшість серед культур тут становлять вони. Цього року у розсаднику матимуть два з половиною мільйони сіянців деревних порід: півтора мільйона – дуба, пів мільйона – сосни і стільки ж – модрини. Ними можна висадити близько 400 гектарів лісу.

Помітно вирізняються саджанці абрикосів, які вирощують у розсаднику як другорядні породи для створення біогруп та біогалявин. Та найбільший контраст тут створює біле поле олійної редьки, яке висіяли для органічного удобрення ґрунту. Це – сидеральний пар, який готує площу для майбутнього посіву дуба.

І за усім цим добром доглядає одна лісокультурниця – Тетяна Марчук. Вона вручну, мотикою, працює над частиною культур у розсаднику. Але більшість робіт з догляду тут уже механізовані, тому не лякайтесь, все гуманно.

Читайте також:

Монастир у старосільському лісі: як живуть монахині у колишній військовій частині

Клаптикові ліси Рожищенщини: нове дихання понівеченої колгоспом землі

Весь посад матеріал використовують у своїх лісництвах. Лише, коли є надлишок – продають у інші, але у межах винятково Волинської області.

Особливістю павлівського розсадника є ділянка модрин, яким близько одинадцяти років. Посаджені вони як родинна плантація для збору насіння. Коли дерево досягає висоти чотири – п’ять метрів, верхівку обрізають, щоб воно ширшало та давало більше шишок. Цікаво, що дерево дуже стійке до хвороб та будь-яких пошкоджень – навіть після зрізу верхівки, її місце швидко займає одна з бокових гілок і модрина продовжує рости вгору.Редька і плантація модрини позаду

Поруч із родинною плантацією польовий клас шкільного лісництва. Будівлю звели саме тут для того, щоб діти були ближчими до лісового господарства та у будь-який момент могли теорію перетворити у практику.

Читайте також: Вольєр з вепрами, молода пасіка та тотальний ремонт: Гущанське лісництво починає нове життяМодрина, які 11 років

НАЙБІЛЬША ПАСІКА У ЛІСГОСПІ

Друге відвідане лісництво – Губинське – відоме своєю пасікою, яка не тільки найбільша, але і найстаріша у Володимир-Волинському ЛГ. Зараз тут 70 бджолиних сімей та 75 вуликів. Є будиночок апітерапії для працівників лісгоспу.

Приходимо на пасіку у час, коли тут викачують мед – навколо літають стурбовані бджоли, а серед них ходить заклопотаний бджоляр – Петро Козюк. Чоловік працює тут три роки, але ремеслом займається вже тридцять. Зараз один із найбільш важливих періодів на пасіці – підготовка до зими.Пасіка Губинського лісництва
Петро Козюк

«Бджола буле спокійно зимувати, якщо правильно сформувати гніздо. Рамки мають бути на дві третини заповнені медом – доброякісним та не хрестоцвітним, з різнотрав’я», – говорить Петро Миколайович.

Поруч із бджолами тут живуть дикі свині. Саме вони зустріли нас першими, по дорозі до пасіки. У одному вольєрі − доросла пара свиней із ще зовсім маленькими поросятами, яким по три тижні. У другому, більшому, бігають вже доросліші, молоді вепри, які швидко реагують на голос людини та одразу прибігають до огорожі.Чотири вили меду із різних пасік лісгоспу

Читайте також: Секрети ремесла від пасічника з воротнівського лісу

Ми відвідали лише два лісництва. Але побачили багато щирих людей, які люблять і віддаються своїй роботі, заїхали у два рекреаційні пункти, у яких доглянуті альтанки, чисті території та просто краса, відвідали історичне місце, яке має назву «Прощаниця» і створене для вшанування загиблих козаків. Ми говорили з жителями місцевих сіл і познайомились із членами сім’ї лісничої. Нам сподобалось. Радимо вам. Відкривайте Волинь, з її природою і людьми.Капличка на «Прощаниці»

Іванна МАСЯК

ФОТО Олесі САЄНКО