«Розвивати переробку ми почали практично з нуля», – Володимир Туревич

Декілька років тому у зв’язку із забороною експорту лісу-кругляку лісові господарства змушені були дещо перекваліфіковувати свою діяльність та запроваджувати нові методи господарювання, аби не лише втриматися на плаву, а й зуміти вчасно виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та розвивати лісову галузь.

Більше двох років ДП «Любомльське ЛГ» очолює Володимир Туревич. З якими проблемами довелося зіткнутися керівникові, як взявся їх вирішувати та чим сьогодні можуть похвалитися любомльські лісівники – розмовляємо із Володимиром Туревичем.

– Володимире Сергійовичу, які проблеми довелося вирішувати Вам як керівнику у Любомльському лісовому господарстві?

– На той час господарство мало велику кредиторську заборгованість, адже експортувати ліс-кругляк було заборонено, а на підприємстві майже не було потужностей для власної переробки деревини. Обладнання було морально і матеріально застаріле. Розвивати переробку в умовах тогочасних реалій, коли на рахунках не мали коштів на закупівлю нового обладнання, було важко. Практично переробку деревини ми починали розвивати з нуля. За рахунок інвестицій закупили нове сучасне обладнання -– лінію Skywood, яка є повністю автоматизована і де практично відсутня ручна робота до моменту виходу готової продукції. Коштувала вона 7,5 мільйона гривень. Лінія має комплекс автоматизованих операцій, велику потужність переробки та високі технічні характеристики щодо якості переробленої продукції. За одну зміну на обладнанні можна переробляти до 50 кубів лісу. Поряд із тим було проведено капітальний ремонт кранового господарства, під’їзних шляхів з асфальтованим покриттям, влаштування бетонних площадок та піднавісів для зберігання готової продукції, ремонт виробничих і адміністративного приміщень, цехів. Одним з найважливіших етапів розвитку було створення належних, а точніше – комфортних умов праці для робітників згідно з європейськими стандартами. Виробничі приміщення і цехи на зимовий період опалюються. Крім того, працівники мають сучасні побутові приміщення для переодягання, душові кабіни, а також приміщення для прийому їжі в період обідньої перерви, які оснащені новими меблями та електроприладами для зберігання продуктів та їх приготування чи розігріву.

– Що це дало підприємству?

– Ми, в першу чергу, отримали можливість вийти на нові ринки пиленої продукції. Вона має великий попит і тепер ми можемо не зациклюватися на декількох споживачах, які нам ставили свої умови, а постачати продукцію високої якості іншим покупцям, на більш диверсифіковані ринки. Попит і пропозиція – речі нерозривно пов’язані. Чим більше матимемо споживачів – тим краще для підприємства.

– Яка продукція виробляється на лінії?

– Виробляємо понад 10 видів продукції: пиломатеріали, палетна дошка, рейки, штахети бруски, бруси, шпали тощо. Продукція на підприємстві не залежується. Відходи переробляємо у щепу, яку реалізовуємо для потреб місцевих котелень та на заводи для виготовлення OSB плити. Тирсу реалізовуємо для подальшого виробництва паливних брикетів і паливних пилетів.

– Весна для лісівників – дуже відповідальна пора. Чим займалися у лісовому господарстві в цей період?

– Незважаючи на усі проблеми та виклики, які сьогодні стоять перед підприємством та лісовою галуззю в цілому, підприємство впоралося з комплексом весняних лісівничих робіт та охорони лісів як від самовільних рубок,  так і пожеж. Сьогодні, порівняно з іншими регіонами, у нас фактично не виникає проблем із незаконною рубкою лісу. Поодинокі випадки не носять системного характеру.

– Завдяки чому це вдалося досягнути: контролю з боку лісівників чи все ж таки свідомості людей?

– Мабуть, вчасному реагуванню лісової охорони, підтримці колег з інших лісових господарств та Волинського ОУЛМГ, співпраці з поліцією та екологами. Коли були зафіксовані самовільні рубки дерев біля села Нудиже, на межі зі Старовижівським районом, нам допомагали групи швидкого реагування з 5-6 сусідніх лісгоспів, які приїжджали на два-три дні, а то й на тиждень патрулювати території, аби не випустити ситуацію з-під контролю. Своєю чергою, якщо нашим сусідам потрібна допомога, надаємо її.

Стосовно лісових пожеж – аналогічно. Коли у Замлинському лісництві було займання болотної місцевості в лісі і вогонь уже виходив з-під контролю на вкриту лісом територію, звернулися за допомогою до обласного керівництва. Реакція була миттєва: нам на допомогу приїхали з 9 лісгоспів пожежні авто, бульдозери, екіпажі й інша техніка для ліквідації пожежі. Фактично вогонь локалізували в той же день.

– Лісові пожежі щороку стають реальною проблемою для лісівників. Як із цим впоратися?

– Цього року в районі було зафіксовано 63 займання, натомість минулого – у три рази менше. В цю статистику включили і підпали сільгоспугідь та сухостою на підступах до лісу. Притягнути до відповідальності палія дуже складно: потрібно або фото, або відеофіксація самого процесу підпалу. Було проведено низку оперативних спільних нарад лісівників, райдержадміністрації, нацполіції, ДСНС та екологів, на яких випрацьовували алгоритм взаємних дій. Це і дало результат відсутності пожеж у лісі.

– Все ж таки повернемося до комплексу весняних робіт: на чому зосереджувалися?

– Зазвичай весною ми зосереджуємо свої сили на лісовідновленні та лісорозведенні: посадка лісових культур, сприяння природному поновленню та природне поновлення, висівання насіння у лісові розсадники…

В цьому році вдалося посадити 313 га лісу, при тому, що в минулому році площа суцільних зрубів становила 311 га. Тобто посадили на 2 гектари більше, ніж зрубали. Такої тенденції дотримуємося щороку. На сьогодні стараємося застосовувати європейські методи відновлення лісу:  де є природне поновлення, яке є генетично більш стійким. Основною задачею ставимо зберегти природою створені молоді дерева, а штучну підсадку сіянців і саджанців застосовуємо там, де є недостатньо рясне природне поновлення, де створення нового лісу не може обійтись без руки людини. Для цього наорюються спеціальні борозни та робиться посадка молодих дерев.

– Маєте свій лісовий розсадник?

– Так, у Любомльському лісництві маємо тимчасовий лісовий розсадник. Минулого року він на 80% забезпечив нас у садивному матеріалі. Це, в основному, саджанці сосни звичайної. Решту отримали із базисного лісового розсадника, що в Ратнівському лісомисливському господарстві.

– Любомльський район – серед тих, хто чи не найбільше постраждав від негоди, що пройшлася Волинню місяць тому. Чи допомагали лісівники у ліквідації її наслідків?

– Так, звісно, оскільки негода завдала збитків і нам. Буревій пройшовся в лісах біля населених пунктів та рекреаційних зон. Зокрема, біля Любомля по вулиці Машівській повалило і поламало верхівки дерев, біля села Машів – повалило більше гектара лісу, як і біля сіл Руда, Почапи у Чорноплеському лісництві. На трьох рекреаційних пунктах («Край міста», «Машівський бір» та «Пролісок») поламало паркани, споруди, дерева. На сьогодні усе розчистили та впорядкували.

– Якщо вже зачепили тему рекреаційних пунктів, то чи порадували лісівники новими рекреаційними зонами останнім часом?

– Нещодавно відкрили новий рекреаційний пункт «Край міста», що у межах міста Любомль. Він став дуже відвідуваним місцем серед місцевого населення. Спочатку до нього за кошти лісгоспу зробили дорогу з твердим покриттям (а вона фактично була непроїзною), встановили альтанки, гойдалки, мангали, місця для вогню, пісочниці. Нова дорога виконує й соціальну функцію, бо з’єднує дві частини міста. Крім того було створено 12 малих рекреаційних пунктів – це ті, які налічують одну бесідку та благоустрій біля неї. Загалом на сьогодні утримуємо три великих рекреаційних пункти та 54 малих. А також хочу зазначити, що підприємство веде активне соціальне життя, зокрема, виготовили 10 автобусних зупинок, альтанки, гойдалки, споруди для дитячих майданчиків, огорожі для потреб жителів громад.

– Знаю, що любомльські лісівники мають свою пасіку…

– Так, у нас є пасіка, якій більше 50 років. Зараз у ній налічується 108 бджолосімей. Вулики роззосереджені у трьох місцях уздовж річки Західний Буг, де багато річкового різнотрав’я. В сезон добуваємо майже 800 кілограм меду. Плануємо збільшити кількість вуликів, бо мед у нашій пасіці – якісний, і має великий попит у місцевого населення. Коштує він 150 гривень за кілограм. Мед доволі довго зберігається та має високу якість. Його можна придбати безпосередньо у лісгоспі. Інформацію про це подали і в усі громади Любомльщини та ЗМІ.

– А як справи із реалізацією дров для населення?

– Оскільки район негазифікований, то основним видом палива є дрова. Відповідно реалізуємо їх не лише населенню, а й установам та організаціям краю (дитсадки, школи, лікарня). В рік приблизно реалізовуємо 3 тисячі метрів кубічних палива для населення за доступною ціною.

– На сьогодні які найбільш гострі проблеми в лісівників Любомльщини?

– Найбільшими проблемами на сьогодні не тільки для підприємства, а й галузі в цілому, є ставлення до лісового господарства. Так, наприклад, за 17 років, які я працюю в галузі, лісове господарство повністю лишилось фінансової підтримки держави. За період роботи у лісовій галузі можу назвати ряд прикладів, коли дійсно лісове господарство мало необхідну фінансову опору для ведення лісового господарства. Зокрема, виділялися гроші з Держбюджету на утримання лісової охорони, посадку лісових культур, боротьбу з лісовими пожежами, меліоративні роботи, будівництво лісових доріг, закупівлю дорожньо-будівельної техніки та інші потреби, то сьогодні увесь цей тягар ліг на плечі лісових господарств. Не виділяються кошти і на ведення лісового господарства.

Проте значно збільшилося податкове навантаження. На сьогодні інколи ми маємо подвійне податкове навантаження, зокрема, рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів у 2020 році збільшена вдвічі. Багато хто каже, що лісівники безплатно рубають ліс. Це не так. Перед тим, як іти в ліс з сокирою, лісове господарство попередньо має заплатити рентну плату. Інший вид цієї ж плати – за користування землею, яку ввели у 2018 році. Хоча лісові господарства не є землекоритувачами, а лісокористувачами і за користування лісовими ресурсами, як я вже говорив, сплачується рентна плата. Більше  того, підприємство має у користуванні майже 2 тисячі гектарів земель природно-заповідного фонду і, як не дивно, за них також маємо платити земельний податок.

Загальна сума податків, які сплатило підприємство минулого року, становить 16,7 мільйона гривень. Сума говорить сама за себе.

– Що плануєте зробити в майбутньому для розвитку лісового господарства району?

– Однозначно – розширювати власні лісові розсадники, пасіку, рекреацію, яка відіграє неабияку роль в плані охорони лісу від пожеж та засмічення лісових територій. Майстрам лісу легше контролювати питання пожежної безпеки та екології у спеціально визначених місцях, а не виявляти стихійні точкові проблеми. Також у планах є створення велосипедних маршрутів для туристів, ну і, звичайно, маємо іти в ногу з часом, вдосконалювати роботу з автоматизації операцій, мінімізовувати ручну роботу, а також зосереджуватимемось на ширшому застосуванні у виробництві електронних операцій щодо обліку і звітності та відеоспостереження за лісовими масивами.

Основним питанням було, є і буде достойний рівень заробітної плати, яка безпосередньо впливає на якість роботи лісівників та розвиток галузі. Сьогодні середній розмір зарплати становить 11,8 тисяч гривень, а заборгованості з її виплати немає. Окрім того, дбаємо і про соціальні гарантії лісівників. Це у нас передбачено у колективному договорі. Жоден працівник не лишається сам на сам зі складними проблемами, на підприємстві активно діє профспілка. І навіть якщо проблеми надсуттєві й колектив не в силах самостійно впоратись, ми маємо надійну опору обласної профспілки, де у вкрай болючих ситуаціях, які виникають у наших працівників, долучаються всі підприємства області. Це дійсно дієвий соціальний пакет, з яким кожен працівник себе відчуває надійно соціально захищеним.

Думаю, за останні роки завдяки спільним зусиллям нам вдалося зробити чимало для розвитку лісової галузі району. І в майбутньому будемо старатися працювати не гірше.

Віта ШЕПЕЛЯ, газета «Новий погляд»