Еколого-лісівничий практикум для педагогів

Волинь – найкраща сторона

Еколого-лісівничий практикум для педагогів

При Інформаційно-екологічному центрі Волинського обласного управління лісовогота мисливського господарства попри «Академії лісовода» для професійних лісівників та Лісової школи» для школярів, діє «Еколого-лісівничий практикум для педагогів». Активну участь у ньому, зокрема, беруть вчителі Луцької ЗОШ №2. При сприянні ВОУЛМГ вони створили біля школи скверик поета-шістдесятника Костя Шишка, який тут навчався. Рік тому побували у «Кривому лісі» ДП «Колківське ЛГ», рекреаційних пунктах ДП «Маневицьке ЛГ» та Черемському природному заповіднику. Варто зазначити, що педагоги об’їздили всю Україну, як кажуть, погостювали у найвідоміших містах та музеях країни. Цьогоріч вони продовжили знайомитися з лісовою галуззю Волині: його віковічними деревами та шкілками, телевізійним спостереженням за лісами, рекреаційними пунктами, ландшафтними особливостями різних лісових ареалів, Національним природним парком «Прип’ять-Стохід», річковими системами, охороною та збереженням природних багатств. Під час цих мандрівок спілкуються з працівниками лісогосподарств та Національного парку, що дуже важливо. Усі ці знання, вважають освітяни, стануть їм у пригоді під час проведення шкільних уроків та позакласної роботи.

Сергій Цюриць,

прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Мандрівка у казку Полісся

Сосновий ліс перебирає струни.

Рокоче тиша на глухих басах.

Бринять берези. І блукають луни,

Людьми забуті звечора в лісах.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті, поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Це-сивий лірник. Він багато знає.

Його послухать сходяться віки.

Усе іде, але не все минає

Над берегами вічної ріки.

                                               Ліна Костенко

Таким відкрився прадавній поліський ліс колективу педагогів Луцької ЗОШ №2, які маршрутом своєї чергової мандрівки обрали озера, річки та ліси волинського краю – Маневицький та Любешівський держлісгоспи, національний природний парк «Прип’ять-Стохід». «Знай! Люби! Бережи!» – таку назву мав захоплюючий дводенний еколого-лісівничий тур-подорож, що його перед літньою відпусткою зініціював директор школи Василь Грищук за сприяння ВОУЛМГ, ДП «Маневицьке ЛГ», ДП «Любешівське ЛМГ» та «Волинської газети».

Екскурсійний маршрут було розпочато з Маневицького державного лісгоспу (налічує десять лісництв), директором якого є Володимир Родіон. Тепла розмова відбулася з інженером охорони та захисту лісу ДП «Маневицьке ЛГ» Іваном Пацаманюком. Цей лісгосп має 52540 га, з яких 47220 га вкриті лісовою рослинністю. Основними деревотворчими породами є сосна і вільха. На території Маневицького лісгоспу створено ряд рекреаційно-пізнавальних маршрутів та екологічних стежок, адже з кожним роком зростає популярність лісу не лише як місця для відпочинку, але й об’єкту дослідження флори та фауни. Відлік вражень розпочався від побачених дрібнюсіньких, схожих на посіяну моркву, сіянців сосонок, котрі через певний проміжок часу стануть деревами. Не менше здивування викликала телевізійна трьохкамерна система відеоспостереження за лісами ДП «Маневицьке ЛГ», з якою нас ознайомив лісничий Маневицького лісництва Олександр Швець.

Після невеличкого еко-пікнічку, посмакувавши березовим соком та цілющими лісовими суницями, наша екскурсійна група помандрувала до Маневицького краєзнавчого музею, який очолює Петро Хомич. Привітно відчинили двері численні галереї – ми подорожували у часі від доби палеоліту до років Другої світової війни і наших знову ж таки буремних днів. Одним із найважливіших напрямків музейної роботи є комплектування фондів. Колекція народного мистецтва невелика, але досить вартісна. Планується відтворення хати поліського селянина та відкриття науково-дослідницького центру «Музей Волинського Полісся» як бази розвитку туристичної галузі на Маневиччині.

Мальовнича природа, чисте повітря, джерельна вода додавали нових відчуттів до побаченого. Згадалися рядки прекрасного поета Івана Коваленка:

Величаво чисто в лісі.

Ліс увесь – неначе храм.

Зупиняюсь на узліссі,

Розмовляю з Богом там.

Ліс – дух нашої Волині, основні ж водні артерії – це річки Стир та Стохідіз двадцятьма притоками. Виблискують срібними плесами 24 озера, переважна більшість з яких карстового походження. У Любешові нас зустрічає інженер лісових культур ДП «Любешівське ЛМГ» Віра Оласюк.

Директор національного природного парку «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук показує нам озеро Люб’язь з усіма його принадами. А працівник парку Олександр Гарбар проводить екскурсію Любешівським парком, закладеним ще у XVIII ст. Милуємось духмяними липовими алеями протяжністю 500 м і Чернецьким замком. Цьому парку надано статус «Пам’ятки садово-паркового мистецтва». Саме звідси бере свій початок заплава річки Стохід (101 км) з численною рослинністю (глечики жовті, очерет, рогіз…)

Наступний наш маршрут був водний. Пливли на катерах більше двох годин (20 км) по річці Прип’ять. Хтось порівняв цей шлях із річкою Амазонкою, очікуючи  появи крокодила. Перед нами відкрились неймовірної краси краєвиди, спостерігали за дикими качками та іншими мешканцями водного царства, їли осоку і милувались ліліями. Доповнив картину дрібний літній дощик, якого наче не вистачало у цьому пейзажі. Коли вийшли на берег, були вражені первісною природою с. Сваловичі, у чомусь дикою та привабливою. Нас пригостили юшкою з карасями, щуками та линами. Тут, у рекреаційній зоні «Прип’ять-Стохід», ми зупинилися на ночівлю. Вже пізньої пори, ласуючи духмяними шашликами при свічках, спілкувалися з місцевими лісничими, від яких почули, як живуть хуторяни серед мальовничої природи.

Навколо тиша – хвиля не моргне,

Екран озерний у німій покорі.

Лише лілеї сходять, ніби зорі,

І світять білим запашним огнем.

Синіє вись в глибокому просторі,

А разом з нею царство водяне…

Шушукнув човен, очерети гне,

Аж білі пополохалися зорі.

Край блакитних озер, лісів та імлистих боліт – це регіон Волинського (Західного) Полісся, де є багато перлин. Коли ступили на землю Білозерського лісництва, нас гостинно зустрів молодий лісничий Андрій Зінич. За що ми також вдячні йому, а також директору та головному лісничому ДП «Любешівське ЛМГ» Віталію Котеленцю та Олександру Шуміку. Ми побачили дивовижне видовище – сплетіння озера, березового гаю і соснового бору. Неподалік озера росте єдиний в області двохсотрічний корабельний бір.

         Біліють храми беріз.

         То мудра і древня держава –

         Вкарбований профілем ліг

         В черленого сонця кружала.

         Тут кожен сам собі пан,

         Живе по своєму закону.

         І сонце – найвищий Коран.

         І крона – найвища корона.

Білозерське лісництво подарувало масу найприємніших вражень: галявини з чорницями, аромат лікарських трав, чистота Білого озера та смачна домашня кухня господарів-лісничих. Згадалось Богачукове: «Якщо Ви забули, що таке казка, її ви  зустрінете в нас, на Волині…»

Наша мандрівка завершилась, але кожен обіцяв собі, що неодмінно повернеться у це лісове царство, мимохіть залишивши там часточку себе.

Олена Пелех,

вчителька української мови і літератури Луцької ЗОШ №2.

На фото Юлії Лукач та Іванни Костюк: еколого-лісівничий тур педагогів.