Володимир Бадзян: про людяність та професіоналізм ювіляра

Дорога із Цумані до траси «Київ-Луцьк» пролягає повз ошатну територію Мощаницького лісництва ДП «ЛМГ «Звірівське». Гарна озеленена територія, доглянутий газон, чисті доріжки, унікальні дерева, яких не скрізь побачиш.

За три останні десятки років встигли порізати на металолом потужні заводи, розібрати по цеглинці колгоспні ферми та майстерні. А ось у лісовій галузі – стабільність, більше того з’явилися сучасні двоповерхові будівлі нових лісництв та державних лісопідприємств, старі ж не розвалили, як в інших галузях, їх обживають лісівники, яким потрібне було житло.

Повертаємо з центральної дороги у двір Мощаницького лісництва. Тут нас чекає його лісничий Володимир Бадзян.

Сьогодні лісничий святкує ювілейний день народження – має за плечима великий життєвий і лісівничий досвід. Але про себе розповідає скромно і небагато. Говоримо переважно про роботу.

На території лісництва ростуть екзотичні дерева та кущі – скелястий дуб, бук, сосни, туї… Є і свої місцеві – береза, дуб звичайний. Великий сад, щоправда, він вже у літах, потребує зміни. За новим двоповерховим приміщенням знаходиться стара будівля лісництва, яке не дали знищити, а переобладнали на житловий будинок і там мешкає лісівнича родина. 

– Хто ж садив ці екзотичні дерева, сад? – цікавимося.

– Вочевидь, мій попередник, – усміхається наш співрозмовник. – Заснував це лісництво і збудував приміщення нині покійний вже Володимир Іванович Нестерук. Свого часу я починав працювати столярем у Цуманському господарстві, а після служби в армії, навчання в технікумі, почав своє професійне життя тут на посаді пожежного сторожа із садіння беріз. Це було у 1984 році. Ось бо вони – біля дороги. Ці кущі і туї вздовж доріжок також обновлювали з майстрами лісу. Від пожежного сторожа доріс до помічника лісничого, потім з 1994 по 2010 роки працював начальником нижнього складу, відтак повернувся лісничим у Мощаницьке лісництво.

– Чи є у Вас улюблене дерево?

– Це, безперечно, дуб, – відповідає, не задумуючись. – Усі знають його помічну силу в час хвороби або ж якихось негараздів.

– А лісову місцину чи урочище, де почуваєтесь особливо комфортно, маєте?

– І такі є, – задумується. – Це найперші мої лісівничі гектари… Як тільки прийшов на роботу, довелося створювати нові лісові культури. Найпершим моїм лісам вже 37 років. Хто б що не казав, ліс на Цуманщині любить рости.

Звісно, про звірину, птаство, жуків, комах, мурах – нічого й говорити: тут їх мільярди. І гриби вже ростуть. Тож для мене ці перші лісоугіддя – предмет особливої гордості…

– Скільки ж лісів створили за час своєї роботи?

– Кожного року відновлюємо по 25-30 га, – відповідає. – Перемножте на роки роботи, до тисячі гектарів буде.

– А маєте у Мощаницькому лісництві щось таке, чого нема в інших лісах Волині?

На те Володимир Петрович здивовано піднімає очі, наче переконуючись, чи можна довірити свою таємницю.

– І така місцина є, – каже. – Ви ж добре знаєте, що всі нові лісові культури творяться за певним проєктом. Він має бути відповідно погоджений. У наших умовах, як правило, висаджуємо саджанці дуба і сосни, зараз вводимо ялину і модрину. Та якось, вже після багатьох роках праці, я відважився на експеримент і двогектарну площу з-під зрубів засіяв жолуддям. Як правило, ми заготовлюємо жолудь восени, прикопуємо його, він має пролежати під снігом всю зиму, навесні ж, відібравши найздоровіші, висіваємо методом шпигування. Я ж вирішив засіяти площу свіжозібраним жолудем. І не помилився: всі жолуді проросли пагонами, тепер це надвичайно красивий і перспективний двогектарний бір.

Серед дітей рідної школи

Володимир Бадзян розповідає про інші лісові урочища, молоді культури, пояснює, як важливо їх вчасно доглянути. Це людина великої мудрості, надзвичайного досвіду і лісівничої честі.

Цуманська пуща виховала з нього природолюба. Змалку обходив усі довколишні ліси. А ось рішення про лісівничий фах прийняв після служби у ракетних військах. Після армії вступив у Шацький лісний технікум (зараз коледж імені Валентина Сулька).

– Жив в одній кімнаті з такими ж демобілізованими хлопцями – Миколою Оніщуком (тепер лісничий Ратнівського лісництва) та Валерієм Кропивою (працівник лісової охорони ДП «Ківерцівське ЛГ»). – Це гарна лісівнича школа, викладачі дали всі потрібні знання, щоб ми стали хорошими лісівниками.

На дипломну практику приїхав у рідний Цуманський лісгосп, та так і залишився працювати. Свого часу на здібного молодого лісівника звернув увагу тодішній директор лісгоспу, а згодом – керівник лісової галузі Волині запропонував піти помічнику лісничого на підвищення – очолити Холонівське лісництво. Але, зізнається, лісівник на той час я вже був одружений, розпочав будівництво будинку. Тому пішов начальником нижнього складу – там довго ніхто не затримувався, а Володимир Бадзян пропрацював цілих 16 років.

– А загалом, – каже лісовод, – за ці роки мені довелося працювати з двома десятками директорів. А це дуже непросто. Потрібно було знати і характер кожного, і вимоги, які були досить високими.

Батьківською стежкою пішов і син Володимира Петровича – Володимир. Він закінчив лісотехнічний інститут, працював помічником лісничого у Ківерцівському лісгоспі, головним лісничим ДП «Любешівського ЛМГ», очолював ДП «Ратнівське ЛМГ», зараз директор державного лісопідприємства «Коростишівське ЛГ»  на Житомирщині. Донька Людмила стала фінансистом-банкіром, зараз у декретній відпустці.

У Володимира Петровича п’ятеро онуків. Дружина Інна Григорівна працює у Цуманській ЗОШ вчителем початкових класів.

Тато Петро Степанович був виконробом у Звірівському господарстві, а мама Марія Іванівна працювала там же завідувачем відділу кадрів. Тато був будівельником, був пов’язаний із лісом.   

Зараз у підпорядкуванні Володимира Бадзяна помічник лісничого та шестеро майстрів лісу.

– Усі відповідальні і знаючі працівники, – каже про них лісничий. – З ними і в мороз, і в бурю доглядаємо і бережемо ліси від пожеж та крадіжок.

З 2019 року Мощаницьке лісництво передано до новоствореного ДП «Звірівське ЛМГ».  

Урочища Мощаницького лісництва – візитівка Волині. Усі, хто в’їжджає на територію Волинської області, можуть ним помилуватися і на власні очі переконатися, як господарював тут усі ці роки Володимир Бадзян зі своїм дружним лісівничим колективом.

Сьогодні іменник приймає привітання. Колективи Волинського ОУЛМГ, обласних організацій Товариства лісівників України, профспілки працівників лісової галузі вітають ювіляра. Бажаємо здоров’я та натхнення ще на багато років!

“Волинська газета”