За ринок без «прокладок»

Законотворчі баталії щодо правил торгівлі деревиною тривають.

Два однойменних проєкти Законів «Про ринок деревини» розглянув Комітет з питань екологічної політики та природокористування на своєму засіданні 9 грудня 2020 року. Один із них – № 4197 від 7 жовтня 2020 року, автором якого є народний депутат України Олександр Матусевич, не знайшов підтримку.

Натомість проєкт Закону № 4197-1 (альтернативний) від 26 жовтня 2020 року, поданий групою з 17 парламентарів, отримав схвалення та рекомендацію Комітету з питань економічного розвитку (який є головним із розгляду обох законопроєктів) винести його до сесійної зали для прийняття за основу у першому читанні. Про перебіг згаданого засідання йшлось у статті «Ринок деревини – на роздоріжжі. Куди ведуть його парламентські стежки?» (див. № 46 газети «Природа і суспільство» від 11.12.2020 р.).

Прояснити ситуацію, що виникла, погодився заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець.

– Пане Юрію, Ви ще не так давно керували лісогосподарським підприємством і добре відчуваєте потреби галузі. Наскільки на часі є прийняття закону про ринок деревини?

– Сьогодні ринок деревини регулюється лише постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1178 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини». Очевидно, що закон потрібен усім, і продавцям, і споживачам лісоматеріалів. Водночас у ньому мають бути передбачені такі ключові моменти, як:

розширення переліку пиломатеріалів і виробів з деревини, експорт яких здійснюється з обов’язковим наданням митним органам сертифіката про походження, що дозволить суттєво перешкодити скуповуванню деревини нелегального походження;

можливість стабілізації ринку за рахунок гарантійних обсягів лісоматеріалів, які формуються на основі попередньої історії закупівель деревообробника.

– Що це означає?

– Покупець – суб’єкт господарювання (деревообробник) – упродовж року формує свою історію закупівель лісоматеріалів на конкурентних електронних торгах. Потім, у наступному році, він має право укласти договори строком на 1 рік на певну частку від купленого (за проєктом Закону № 4197 – 50%) у вигляді гарантійного обсягу лісоматеріалів для забезпечення власного виробництва.

Не є нормальним, коли люди чи організації вкладають кошти у свій бізнес, але навіть на пів року чи квартал не мають упевненості у стабільності надходження сировини. Всі ці процеси мають бути прозорими, чесними та з рівними можливостями для всіх учасників ринку.

– Відомо, що Державне агентство лісових ресурсів України підтримало повністю проєкт Закону № 4197, автором якого є Олександр Матусевич. Стосовно ж Законопроєкту № 4197-1 (альтернативного) було висловлено низку зауважень. У чому полягають основні із них?

– Автори проєкту Закону № 4197-1 пропонують, аби власники лісів і постійні лісокористувачі щоквартально, не пізніше, ніж за 45 днів до завершення поточного кварталу, подавали плани заготівлі деревини наступного календарного кварталу. Ми вважаємо таку зміну регулювання для зазначених учасників ринку нікчемною, бо вона не має реальних підстав для виконання.

– Чому Ви так вважаєте?

– Фахівцям лісової справи відомо, наскільки важко передбачити обсяг квартальної заготівлі деревини, адже він залежить від багатьох умов, що можуть на нього вплинути. Йдеться, зокрема, про сезонність проведення лісозаготівельних робіт, породний склад насаджень, вид рубки, кон’юнктуру ринку. Потрібно враховувати необхідність проведення таких першочергових заходів упродовж року: як ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, боротьба з осередками шкідників і хвороб, а також робіт, не пов’язаних безпосередньо із веденням лісового господарства. Крім того, планування квартальних обсягів фактично за 60 днів до початку кварталу лісозаготівель, тобто за відсутності показників поточного кварталу, матиме доволі суттєву похибку. Такі дані неможливо практично застосувати.

Тому, Держлісагентство вважає недоцільним запровадження квартальних планів заготівлі деревини та наполягає на вилученні відповідних положень проєкту Закону № 4197-1.

– У цьому законопроєкті основними інструментами, які забезпечують функціонування ринку деревини, є лісовий портал і електронна торгова система. Як би Ви могли прокоментувати таку новацію?

– Ідея взагалі правильна, але реалізація її в спосіб, запропонований парламентарями, є проблематичною і може дестабілізувати ринок деревини.

– В чому полягають ризики?

– Проєкт Закону № 4197-1 містить вимоги, згідно з якими подання декларацій про деревообробну діяльність і їх оприлюднення, формування переліку підприємств із переробки деревини й інших учасників ринку, складання зведеного річного плану заготівлі цієї сировини, графіка проведення електронних аукціонів з її продажу здійснюються з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи лісового порталу. Передбачається ввести закон у дію через три місяці з дня його опублікування. Проте стаття 6 – «Лісовий портал» – стане чинною лише «з дати початку роботи лісового порталу, але не пізніше, ніж 1 січня 2022 року». Держліс­агентство наполягає на тому, що зазначені вимоги проєкту Закону стосовно використання інформаційно-телекомунікаційної системи лісового порталу мають «запрацювати» тільки після старту роботи лісового порталу. Крім того, автори проекту Закону № 4197-1 вирішили, що Держліс­агентство має надавати своїм обласним управлінням орієнтовний графік проведення електронних аукціонів з продажу деревини. Ми вважаємо недоцільною таку вимогу, оскільки передбачається, що дія закону поширюватиметься на всіх учасників ринку деревини.

– Законопроєктом України № 4197-­1пропонується встановити штраф­ні санкції у розмірі 30% від ціни продажу лота за порушення істотних умов договору купівлі-продажу деревини, зокрема, з боку покупця – за несплату або неповну сплату покупцем ціни продажу лота, за відмову від прийняття лота за договором, а так само за відмову з боку організатора передати (поставити) належний лот або за його невідповідність опису в оголошенні про проведення аукціону. Як би Ви могли прокоментувати ці нововведення?

– Такі вимоги суперечать нормам Цивільного кодексу України, згідно з якими сторони є вільними у визначенні умов договору та мають враховувати принципи розумності та справедливості. Тому, Держліс­агентство запропонувало виключити згадані Вами новації із проєкту Закону № 4197-1.

– Очевидно, що трампліном для розробки цього законопроєкту є нині чинна урядова постанова від 04.12.2019 року № 1178, за якою в Україні триває державний експеримент із проведення обов’язкового продажу окремих партій необробленої деревини через електронні аукціони в електронній торговій системі ДП «ProZorro.Продажі». Щонайменше, 25 відсотків щомісячних запланованих до заготівлі обсягів цієї продукції мають проходити через такі торги. Нині Урядом уже запропоновано внести зміни до цього документа, щоби зобов’язати ринок торгувати вже всіма 100% сировини за такою схемою. Ці плани, до речі, були піддані різкій критиці в ході нещодавнього відкритого засідання Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України, про що йшлося у статті «Примус в умовах ринку», оприлюдненій у № 45 газети «Природа і суспільство» від 4.12.2020 року. Чи відповідає згадана перспектива засадам відкритої, здорової конкуренції, чи здатна вона забезпечити належну якість процесу торгів?

– Стосовно окресленої Вами ситуації дасть свій висновок Міністерство юстиції й Антимонопольний комітет України. Вони оцінять, чи суперечить вона чинному вітчизняному законодавству, чи ні. Звісно, будь-яка монополія – це не добре, враховуючи, що існує багато майданчиків для торгівлі необробленою деревиною. Безперечно, доступ до сировини повинні мати всі учасники ринку. Тоді буде конкуренція, вдосконалення та розвиток.

– Існує думка, що важливо продавати деревину саме на регіональних аукціонах, аби і забезпечувати цією сировиною, насамперед, місцевих переробників. Мовляв, і податки, і решта економічних чинників мають працювати в інтересах громади певної території. Є і протилежна позиція, згідно з якою покупцю з будь-якої точки України має бути забезпечено право брати участь в аукціоні з реалізації необробленої деревини.

– Я знаю, що в декого є бажання організувати продаж деревиною виключно для покупців тієї чи іншої області. Проте перспективи його реалізації відсутні, бо вони супере­чать антимонопольному законодавству та Господарському кодексу України. Ми перебуваємо у постійному, конструктивному діалозі з представниками ринку, що сприятиме ухваленню оптимального рішення з урегулювання ринку деревини.

Коли готувалося це інтерв’ю, стало відомо, що керівники низки громадських об’єднань підприємств деревообробної промисловості на­діслали звернення до очільників трьох парламентських комітетів: з питань економічного розвитку; екологічної політики та природокористування; з питань аграрної та земельної політики.

Під документом, копія якого є в розпорядженні редакції газети «Природа і суспільство», підписалися: президент асоціації «Меблідеревпром» Юрій Медведєв, голова громадської спілки «Асоціація деревообробників Закарпаття» Олександр Мунтянов, голова громадської організації «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини» Микола Когут, голова громадської організації «Асоціація деревообробників Поділ­ля» Олександр Бацюра.

Всі вони у складі робочої групи з розроблення проєкту Закону України «Про ринок деревини», утвореної Держлісагентством, брали активну участь у напрацюванні законодавчих ініціатив для створення та розвитку прозорого ринку деревини в Україні. Відповідні пропозиції знайшли відображення в Законопроєкті, який народний депутат України Олександр Матусевич зареєстрував 07.10.2020 під № 4197.

Як зазначають автори звернення, саме проєкт Закону № 4197 покликаний створити такі правила реалізації деревини, які:

 відповідатимуть вимогам прозорості ринку деревини та невиснажливості лісокористування;

 слугуватимуть першочерговому та стабільному забезпеченню потреб національних товаровиробників у лісоматеріалах;

 передбачатимуть перевірені досвідом європейських країн ефективні способи продажу, в тому числі, оферту, аукціонну та роздрібну торгівлю;

 формуватимуть конкурентне середовище на ринку шляхом реструктуризації держлісгоспів із відокремленням їх деревообробних підрозділів та їхньої участі в купівлі деревини на загальних засадах.

Водночас автори звернення піддали критиці Законопроєкт України № 4197-1 (альтернативний). Вони вважають його таким, що примушує постійних лісокористувачів продавати належну їм за законом продукцію через єдину електронну торгову систему (ЕТС), «тобто із застосуванням адмінресурсу для створення привілейованих «прокладок» у торгівлі деревиною».

Представники профільних асоціацій назвали такі вимоги втручанням у господарські відносини, порушенням Господарського та Лісового кодексів і інших законів, згідно з якими власник продукції самостійно вирішує як нею розпоряджатися.

Законопроєктом № 4197-1 передбачено, що адміністратора ЕТС та технічного адміністратора призначає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міндовкілля. «Ця норма містить корупційні ризики, оскільки передбачає вплив людського фактора, і зрозуміло, кого запропонує Міндовкілля, враховуючи постанову Кабінету Міністрів № 1178 та ініціативи щодо змін до неї», – йдеться у тексті звернення.

Його автори вважають неприйнятним у законодавчому акті рекомендаційне положення статті 3 Законопроєкту № 4197-1, за яким «дія цього Закону також може поширюватися на учасників ринку деревини щодо лісів, які перебувають у приватній власності».

Стаття 12 Законопроєкту України № 4197-1 передбачає, що продаж деревини здійснюється тільки шляхом проведення електронних аукціонів і на умовах оферти в ЕТС, крім окремих випадків продажу (нацбезпека, публічні закупівлі, населення). Водночас, згідно із ст. 14 продаж деревини на умовах оферти передбачено у разі, якщо для участі в електронному аукціоні подано заяву на участь від одного покупця. В таких умовах за окремими асортиментами (класами якості), які є дефіцитними, оферта взагалі неможлива, що свідчить про безальтернативність порядку купівлі-продажу, – зазначається у зверненні.

Його автори вважають, що створенню конкурентного середовища на ринку деревини мала би слугувати реструктуризація держлісгоспів із відокремленням деревообробних підрозділів. Одначе Законопроєктом № 4197-1 цього не передбачено.

У зверненні акцентується увага і на тому, що Законопроєкт № 4197-1 має характер інформаційного документа, оскільки в більшості статей міститься посилання на рішення Кабінету Міністрів. «Ухвалювати такий закон усе одно, що купувати кота в мішку», – зазначають автори звернення.

Вони нагадали, що представляють об’єднання підприємства, які здійснюють переважно глибоку переробку деревини і використовують щорічно більше, ніж половину обсягу заготовленої деревини різних сортиментів, які забезпечують зайнятість населення та надходження до бюджетів усіх рівнів.

Автори звернення наполягають на забезпеченні публічності розгляду в парламентських комітетах Законопроєктів «Про ринок деревини» і залучення до їх обговорення представників деревообробного бізнесу – основних споживачів необробленої деревини.

ПОЗИЦІЯ ДЕРЕВООБРОБНИКІВ

Голова громадської організації «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини» Микола Когут:

– Мене дивує і обурює ситуація, коли Комітет з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради схвалив альтернативний Законопроєкт «Про ринок деревини» № 4197-1, розроблений без участі підприємців і інших учасників галузі, яких він безпосередньо стосується! Також проігноровані результати досліджень і рекомендації провідних науковців у сфері лісопромислового сектору економіки України. Захист чиїх інтересів має на меті цей законопроєкт? Як можна розвивати галузь, не консультуючись із практиками та науковцями? Так не робиться в жодній розвинутій, успішній країні.

Вітчизняні підприємства були і є найбільшими споживачами деревини, що заготовлюється в Україні. Купуючи деревину, підприємці фактично фінансують лісову галузь. Разом з тим, потреби наших переробників найбільше ігноруються. Це шкодить усьому лісопромисловому сектору економіки, а особливо – розвитку місцевих громад.

Упродовж майже п’яти років профільні асоціації деревообробників із різних регіонів України вимагали від урядовців ухвалити єдині правила торгівлі круглою деревиною, оскільки, користуючись фактично монопольним становищем на ринку, Держлісагентство часто ігнорувало як законні вимоги підприємців, так і встановлений ним же порядок торгівлі деревиною. Нині все більше різних груп впливу бажають відкусити ласий шматок пирога, контро­люючи торгівлю деревиною, і не зважають на пряму шкоду від того лісопромисловому сектору.

Асоціації деревообробників залучалися до розробки проєкту Закону «Про ринок деревини» № 4197 від 7 жовтня 2020 року, автором якого є народний депутат України Олександр Матусевич. Цей законопроєкт є достатньо компромісним для всіх учасників ринку (продавців, покупців і бірж). Він враховує, хоч і не всі, але важливу частину вимог підприємців деревообробної галузі щодо прозорості ринку, стабільності поставок і цін, відповідальності всіх сторін.

Щодо альтернативного проєкту Закону № 4197-1, то, по-перше, він жодним чином не вирішує питання стабільності ринку. Кожен підприємець (вітчизняний виробник чи іноземний інвестор), вкладаючи кошти у виробництво, розраховує на певні обсяги сировини. Зі свого досвіду ми знаємо, що квартальні торги, які пропонуються проєктом як основні, більше нагадують лотерею.

Останній приклад: торги першого кварталу 2021 року відзначились небувалим стрибком цін на 50%, а на окремі лоти – до 100%. І це не ринкові, а чисто спекулятивні ціни. Знову активізувалися перекупники, а дехто злякався перспективи залишитися на найближчі три місяці без сировини. Тому виник ажіотаж, через який, наприклад, лоти деревини нижчих сортів обігнали в ціні більш якісні та цінні. Сумніваюся, що всі ті лоти будуть викуплені, втім я вже знаю низку підприємств, які змушені зупинити виробництво через такі коливання. В чому тут користь для економіки?

Натомість є досвід проведення подекадних торгів у Львівській області, де набагато менше ажіотажу, бо вони проводяться частіше. До того ж лісгоспи виставляють деревину, яка вже заготовлена або знаходиться в процесі розробки, а тому якість і кількість її відома (на відміну від щоквартальних торгів, де кожен лот – то віртуальний план, тобто кіт у мішку). Найбільший стабілізуючий ефект ми вбачаємо у контрактуванні 50% деревини від історії офіційних продажів за попередній рік.

По-друге, альтернативний законопроєкт пропонує єдиного адміністратора електронної торгової системи, який буде призначатись Кабінетом Міністрів. Фактично законопроєкт пропонує вирішити всі проблеми ринку через призначення монополіста, який контролюватиме торгівлю! Де тут ринковість?

Прошу зауважити, що до недавнього часу торги проводилися біржами, які мають певні права й обов’язки, визначені Законом України «Про товарні біржі». У бірж є прописані законодавством інструменти регулювання торгів, які вже випробувані, які реально працюють.

Натомість запропонований законопроєктом «єдиний адміністратор» – суто посередник, який не несе абсолютно ніякої відповідальності за результати торгів.

Рік пройшов після запровадження пілотного проєкту, коли 25% деревини лісгоспи повинні продавати через торгівельні майданчики «Прозорро». На сьогодні вже маємо декілька скандальних історій з тими майданчиками. Найстрашніше в тому, що сплативши для участі в тих аукціонах низку різного роду реєстраційних і інших внесків на десятки тисяч гривень, підприємці залишалися без сировини. Зо що платять підприємці чималі суми власно зароблених коштів посереднику? Торги на «Прозорро» на сьогодні є одними із найдорожчих, і страшно уявити їхню вартість після монополізації торгів. Це лягає на собівартість продукції і робить наші підприємства неконкурентними.

Криза настільки глибока, що потребує цілої низки системних рішень! Призначення єдиного посередника-оператора ринку та створення «лісового порталу» не є системним вирішенням і можуть дати зворотний ефект.

У результаті матимемо двох монополістів. Перший – Держліс­агентство, що має монополію на сировину. Другий – «єдиний адміністратор електронної торгової системи» (прогнозовано ним стане «Прозорро»), що матиме монополію на торгівлю сировиною. Від цього страждатиме виключно легальний бізнес. Врешті-решт Антимонопольний комітет України має втрутитись та стати на захист економічної конкуренції у лісопромисловому секторі економіки.

Голова громадської спілки «Асоціація деревообробників Закарпаття» Олександр Мунтянов:

– Деревообробники України вже давно виступають за наведення порядку на ринку необробленої деревини, бо від цього залежить розвиток кожного деревообробного підприємства. Законопроєкт № 4197, в розробці якого ми брали безпосередню участь, є збалансованим та таким, що враховує європейський досвід і принципи співіснування державних і бізнесових інтересів. Зазначеним законопроєктом передбачається створення зрозумілих і прозорих правил реалізації деревини для першочергового забезпечення потреб національних товаровиробників у лісоматеріалах. Ці правила включають різні способи продажу, а саме – довгострокову оферту, аукціонний продаж, роздрібну торгівлю тощо. Окремо хочу підкреслити, що велике значення для розвитку підприємств будь-яких форм власності має передбачена проєктом Закону № 4197 норма щодо формування конкурентного середовища на ринку шляхом відокремлення деревообробних підрозділів лісогосподарських підприємств і їхньої участі у купівлі деревини на загальних засадах.

Щодо альтернативного Законопроєкту № 4197-1, внесеного групою народних депутатів, слід зазначити, що окремі його статті містять масу порушень чинного законодавства та мають на меті, насамперед, лобіювання інтересів ДП «Прозор­ро.Продажі», яке жодним чином не є профільною установою для галузі та не розуміє і не бажає розуміти потреб і інтересів галузі в цілому.

Для формування та розвитку ринку деревини необхідно створити прийнятні та зрозумілі правила торгівлі, які були би цікаві і для продавців, і для покупців, а не заганяти їх на одну ЕТС.

Олександр КРИВЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”