Ліс на гроші – не завжди погано. Любомль. ЗА ПОРОГОМ ЛІСГОСПУ

  • «Метою діяльності державного підприємства у сучасній економіці є отримання прибутку. Саме за цієї умови підприємство може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для розвитку». Це цитата із цьогорічного звіту голови Держлісагентства України Юрія Болоховця. Сьогодні у головному лісовому офісі  країни найбільше говорять про реформи, які чекають цю галузь, і про гроші.

«Скажу так: від початку року пройшло всього кілька місяців, а ми вже заплатили державі 8 мільйонів податків. Вдумайтеся: 8 мільйонів!.. Всі кругом пишуть: «Нащо вони ріжуть ліс?», але ніхто не розбирається в деталях і тим паче ніхто не запитує: «А з чого вони платять такі космічні податки?»…

А це вже у Любомлі директор місцевого ЛГ Володимир Туревич пояснює математику господарства, яке очолює.

Він – директор лісгоспу, який минулий рік завершив з прибутками. Лісгоспу, де налагоджено потужну переробку деревини. Його підприємство переробило за рік 12 тисяч 911 м куб. деревини. Сплатило більше 23 млн податків та зборів. Забезпечило (і забезпечує) роботою 115 людей. «Це мало», – кажуть ті, хто пригадує, як у 70-80-ті в лісгоспі трудилося 800…

Втім, це була інша економіка. Сьогодні все змінилося кардинально: якщо тоді лісове господарство брало з держави гроші на все, то нині – дає в державу. Бере – нуль. Ліс для держави – важлива екосистема, поряд з тим і значний ресурс.

Як цей ресурс працює? Розказуємо у рамках спецпроекту #запорогомлісгоспу.

Точка доступу – Любомль.

 *  *  *

 ДП «Любомльське ЛГ»

Історія:
ДП «Любомльське ЛГ» функціонує з самого повоєння – офіційно із 1944-го. Хоча існує фактично з 1939-го. Це – один із найстаріших лігоспів Волині. У структурі: п’ять лісництв (Головнянське, Чорноплеське, Любомльське, Замлинське, Мосирське). Господарює на площі 30 тис. 837 га. З часу створення лісгоспу в Любомлі діє лісопереробний комплекс. Поруч – залізнична колія та кордон. Нині – із Євросоюзом.

Любомль. Окраїна Волині. І перший регіон дорогою з Євросоюзу в Україну. Туристична мекка. 

Володимира Туревича того ранку ми застаємо на території рекреаційного пункту біля траси, що веде на міжнародний пункт пропуску. «Машівський бір» існує тут 8 років. Бесідки, гойдалки, смітники, місця для вогнищ, мангали…

Це – Волинь. Тут є свої особливості навіть у рекреації. Хоч Любомльщина і озерний край. Хоч сюди їдуть з усіх усюди. Але ажіотаж на рекреаційних пунктах тут регулярно стихає на відсотків 60, коли… піст.

Місце зустрічі змінити не можна – «Машівський бір».
Один із трьох рекреаційних пунктів Любомльського ЛГ 
Дрова. Вода. Мангали. Порядок. Кажуть, витрати виправдані

«Навіть вода є», – Володимир Туревич  інспектує стан готовності рекреаційного пункту до весни і сезону відпочинку, по-господарськи перевіряє, чи є дрова, чи є вода… І разом із тим втішено говорить, що нарешті лісівники бачать толк з того, що облаштували ці місця і терпляче доглядають.

Каже, люди з часом все більше демонструють, що таки вміють цивілізовано відпочивати і прибирати за собою. Все частіше вони не розводять вогнище будь-де в лісі, а йдуть сюди – де зручно і затишно.

Ні. Любомльський лісгосп на цьому грошей зовсім не заробляє. На цьому він, радше, системно тратить зароблене. Відновлення лісу, догляд за ним – це їхній перший обов’язок. І тільки другий – робочі місця, економіка з того, що зрубали чи переробили.

Під опікою «Любомльського ЛГ» – три великі рекреаційні пункти. Крім «Машівського бору», це «Край міста» у Любомлі та «Пролісок» дорогою на Володимир-Волинский. За трьома локаціями закріплений один працівник лісгоспу. Цього достатньо, аби тримати їх в порядку.Цифри:
У 2020-му підприємством сплачено 23 млн 43 тис. грн податків до бюджетів усіх рівнів. Із них до місцевого – 7 млн 371 грн. Тільки за січень-березень 2021-го лісгосп має сплатили 8 млн 145 грн податків та платежів. Чистий дохід від реалізації продукції торік сягнув 63 млн 349 тис. грн. Цьогоріч тут заробили на реалізації товарів, робіт та послуг 14 млн грн. Фонд оплати праці торік сягнув 16 млн 597 тис. грн. Середня зарплата минулого року – 11 154 грн. За три місяці 2021-го –  уже 12 165 грн.

Як «живеться» канадській лінії? 

…Їдемо на лісопромисловий комплекс. Саме з цього об’єкта, і аж ніяк не з робочого кабінету, починає свій звичний робочий день директор лісгоспу Володимир Туревич. О 7.45 – зазвичай, він уже оглядає виробництво.

Пиломатеріали. Палетна заготовка. Технологічна щепа… Це та продукція, яку тут роблять із місцевої деревини. На внутрішньому ринку в «Любомльського ЛГ» в основному купують заготовки для європіддонів, на експорт звідси йдуть пиломатеріали. Йдуть до Польщі, Німеччини, Китаю, Йорданії, навіть на Тайвань та Філіпіни. Ціна пиломатеріалів з «любомльською пропискою» стартує від 103-105 євро на зовнішньому ринку в сирому вигляді. Підсушивши їх, лісівники мають значно більші ціни. 

Лісокомплекс – саме те місце, яке заробляє на лісгосп. Переробка у цьому місці діє з 40-х (!) років минулого століття. Поруч – залізничне полотно. Недалеко – кордон із Євросоюзом. Саме логістикою і керувалися, коли визначали, які лісгоспи Волині мають бути оснащені новим обладнанням.

 * * *

Сортування. Кряжування… А контролює процес 
майстер Юлія Загура

«Це Юлія…» –  Володимир знайомить з людьми, які займаються сортуванням та розкряжуванням заготовленої деревини. 

На рухому стрічку падає колода за колодою і прямує на склад. Процесом сортування деревини і кряжування деревини керує тут Юлія Загура. Вона – одна із 29-ти працівників лісокомплексу. Контролює не тільки сортування, а й правильність переробки.

У 2018-му підприємство оснастили новим обладнанням
Головна перевага: значно полегшило ручну працю. 
Тепер тут за зміну роблять те, що за дві

У 2018-му цей комплекс став одним із трьох на Волині, де встановлено нове обладнання. Це лісопереробна лінія канадської марки SKYWOOD, виготовлена в Україні. Лінія, що має тут у Любомлі хорошу репутацію. Куплена за власні кошти підприємства, вартувала 7,5 млн грн. Цьогоріч тут говорять про те, що майже «відбили» її вартість. Але розраховане обладнання на років 20.

Що це дає? Це дає змогу державним лісгоспам не просто торгувати лісом, а значно збільшує простір для цієї торгівлі: якщо традиційно приватний переробник робить ставку на ліквідну деревину (а неліквід фактично лишається в лісі), то лісгосп, оснащений сучасною лінією переробки, має змогу переробляти ВСЕ. Таким чином заробляти і на низькосортній деревині. 

Чим це важливо? Приватний переробник – найчастіше ФОП. А це означає, що платить податки він, швидше за все, з мінімалки. Натомість держлісгосп – це надходження у місцевий бюджет від зарплати (ПДФО) на рівні 12 тис. грн, наприклад. Як у «Любомльському ЛГ». 

 * * *

«Він працював на отому крані. Був кранівником, вчився зі мною у Шацькому лісовому коледжі. Він тут свій…» – розказує Володимир, бо ми раптом спинилися біля пам’ятника з пролісками майже під краном.

До 2014-го на цьому крані працював Анатолій Федчишин. Молодий, комунікабельний, рішучий. Одним із перших добровольцем пішов на війну, не повернувся з Іловайська… Щоб у тих місцях, де Анатолій тішився життю, завше відчувалася його присутність, друзі та колеги поставили йому меморіальну дошку.

Анатолій вантажив ліс. Тепер він дивиться з граніту просто на свій кран.

«Тепер він дивиться з граніту просто на свій кран»

 * * *

«Коли кранівник їде, нас тут на естакаді він не бачить. Саме для того желети. Естакада відмежована полікарбонатною стрічкою, через яку ці желети добре відбиваються – і стають помітними», – пояснюють на лісокомплексі.

Тут знову в ходу слова «естакада», «хлист», «крижувати», «сортименти»… Володимир Туревич тим часом показує, як з кривої колоди лісівники роблять рівні частини дерева, що уже відсортоване лежить унизу. Укінці майданчика – деревина, що не належить до ділової і використовуватиметься на дрова. Поруч на фуру вантажать заготовки на європіддони – готовий результат переробки низкьсортної деревини (це, очевидно, найбільш затребувана продукція).

Хоч недалеко залізничне полотно, деревину перевозять автомобільним транспортом. Залізничний використовують рідко.

Технологічну щепу з цеху вантажать просто на фури. 
І – продають

Після переробки деревини тирсу вантажать – в один бік, технологічну щепу (подрібнені так звані «кускові відходи», які лишаються в результаті переробки разом із тирсою) – в інший. Щепу з Любомля відправляють на заводи з виробництва ОСБ-плити.  І якщо «кускові відходи» коштують в межах 120 грн, то перебивши на щепу, продукцію здорожчують до 240 грн.

«Відколи поставили нову лінію, практично ніхто не розрахувався. Ми вдвічі зменшили обсяги ручної праці. Працювати стало людям суттєво легше. Натомість – збільшили продуктивність: те, що ми робили раніше двома змінами, зараз – однією», – розповідає начальник лісокомплексу Сергій Дудар.

Він керує цим господарством останні чотири роки, саме з періоду початку його модернізації. 

Керує лісокомплексом Сергій Дудар. 
Каже, усі 29 його підопічних дорожать роботою. Хоч і непроста

Благоустрій роблять тут

Усі роботи з благоустрою, які лісівники проводять на своїх володіннях, починаються звідси.

Столярний цех лісівників колись знаходився на околиці Любомля, нині – у самому місті. У дворі – нові, ще пахущі вулики та будинки для апітерапії (серед інфраструктури лісгоспу є й пасіка у Замлинському лісництві). Це – те, що столяри Сергій Мелюх та Валерій Форманюк нарихтували останнім часом.

У столярному цеху лісгоспу

Атмосфера  цеху – ще та. Шматок сала в годівниці для синиць. Старі «совєтські» картини з лісовими буднями на фасадах приміщень. Ровер. Чистота. Запах свіжого дерева.

На одній із картин – лісокомплекс, зафіксований невідомими художником таким, яким він був десь у 60-ті. Ще років «надцять» – і то буде музейний раритет, бо навіть сьогодні це вже зовсім інше виробництво.

Майже раритет. Кілька десятків років хтось зафіксував,
яким був лісокоплекс до епохи SKYWOOD

«Сьогодні ніхто вже не відправить на експорт…крадений ліс. Як 15 років тому»

Перш ніж, таки втрапити в головний кабінет лісгоспу, ми відволікаємося на дещо особливе. Цього дня 70 літ колишньому головному лісничого «Любомльського ЛГ» Миколі Бугайчуку. Такі дати тут традиція: директор з колегами їде до ювіляра привітати безпосередньо у день свята.

Микола Бугайчук працював тут з початку 70-х. Сьогоднішній лісгосп і тогочасний – то структури з різних світів. Але в розмові він відзначає одну деталь.

«Раніше вся робота в лісгоспі була зав’язана на головному лісничому, то була ключова людина, яка вирішувала поточні справи, а керівник займався контролем, наглядом, комунікацією з вищими структурами.  Тепер же – все на директорові. Директор – рушій, мотор, не заробить директор – ніхто не матиме, з чим працювати», – каже Микола.

Він попадає «в десяточку».

Микола Бугайчук приймає вітання

Володимир Туревич очолює Любомльський лісгосп уже три роки. Прийшов на роботу в ліс у 2003-му старшим майстром Градиського лісництва на Маневиччині. Потім помічником лісничого, лісничим, головним лісничим, згодом – директором лісгоспу.

«Чим більше нас ставлять у непрості умови, тим більше ми вдосконалюємося самі. Шукаємо нові методи роботи, щоб працювати в умовах, які ставить нам суспільство, час, держава, керівництво», – каже Туревич.

«Чим більше нас ставлять у непрості умови, тим більше ми вдосконалюємося»

Він називає позитивні моменти, які допомагають лісгоспам заробляти:

  • введення електронного обліку деревини;
  • аукціони;
  • оснащеність.

«Без аукціонного свідоцтва, сертифікату походження деревини ніхто не відправить на експорт крадений ліс, що було ще років 15 тому», – робить висновок директор лісгоспу.

«О 7.45 я приїжджаю на лісокомплекс. Коли я потрапляю у кабінет, вже чітко знаю, що в мене – там. Тому не завжди я в кабінеті на 8-му. До цього часу мені на стіл уже потрапляють таблиці зі зведеннями. Заплановане і зроблене, обсяги, платежі, назви, строки, відсотки… – все розписано щоденно. Це моя система роботи, я так звик. Бачите? Тут є, тут є, тут – прочерк. На цей прочерк мені одразу несуть пояснення, чому – так. От у цій папці у мене вся наша робота. Це мій, наш, щоденник», – киває на документи на робочому столі.

Наразі його ДП «Любомльський ЛГ» – рентабельне підприємство. Вони закінчили рік без боргів із середньою зарплатою на рівні 12 тис. грн. Не те, щоб цей рівень високий, але в цьому регіоні він дозволяє триматися за робоче місце. Тримаються.

Володимир Туревич

«Навіть за землю під ПЗФ ми платимо податок»

Сьогодні в державі триває дискусія щодо майбутнього лісової галузі й долі лігоспів зокрема. Варіанти експерти озвучують різні: передати в концесію, віддати в приватні руки, лишити  – у державній власності.

Володимир Туревич каже: найліпше було б лишити лісгоспи державними підприємствами. 

Найбільше ж питань у лісівників виникає тоді, коли мова заходить про податки. Кожна розмова з керівником подібного держпідприємства, якщо вона стосується економіки і лісового господарювання на Волині, так чи інакше завершується розмовою про податкове навантаження і платежі.

«Я прийшов на роботу ще в той час, коли існували госпрозрахункові і так звані бюджетні рубки. Бюджетні фінансувалися з державної казни. Зарплату лісовій охорони платив бюджет. За кілька років стали оплачувати з бюджету тільки частину. На дороги, меліоративні роботи, закупівлю техніки теж виділяла кошти держава. Пригадую, коли я працював у Володимир-Волинському лісгоспі головним лісничим, ми навіть мали державну субвенцію на закупівлю екскаваторів та бульдозерів для будівництва лісових доріг та меліоративних каналів. Сьогодні цього нічого немає. Значно зросло податкове навантаження», – згадує нинішній директор лісгоспу. 

Володимир аргументує свої висновки не спогадами, а конкретними прикладами.«Податки для лісгоспу – дуже дискусійна тема. Так обкладати лісгоспи податками, на мою думку, неправильно. От вам приклад: ми є лісокористувачем, а власником землі, на якій росте ліс, є громада. Ми платимо рентну плату за користування лісом. Тут рентну плату нам збільшили удвічі. Крім того, ввели ще й земельний податок, хоча ми не є землекористувачами, ми – підприємство-лісокористувач, а не землекористувач. Як не дивно, не розбираючись, чи експлуатується та земля, чи ні, в якому вона статусі, дійшло до того, що навіть невелика площа ПЗФ у Любомльському лісгоспі (майже 2  тис. га) так само обкладається податками. Ми нічого з неї не заробляємо і нічого там не проводимо, тільки – охороняємо. І… платимо за цю землю податки. Парадоксально,але в нас навіть землі, вкриті природно-заповідним фондом, також оподатковуються», – зауважує Туревич.

Кадри з одного дня в ЛГ

У сусідніх країнахА, каже, догляд за заповідними територіями все ще фінансується з держбюджету.

 * * *

«Такі умови і змушують лісгоспи працювати над розвитком, думати, де заробити, модернізуватися. Зауважте: тільки з січня цього року наше лісове господарство сплатило вже більше 8 мільйонів податків. Тобто цього року ми вже заготовили лісу на 8 мільйонів…» – цими словами директор «Любомльського лісгоспу» підсумовує все побачене за день. 

Каже, то і є цифра, яка багато у чому визначальна. 

Можна додати ще одну: в 2020-му любомльські лісівники засадили лісом 313 гектарів.

Далі буде…

Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКАhttps://www.youtube.com/embed/Uf0D5tVYIhc

На лісокомплексі…
«Стороннім вхід заборонено»
Більшість працівників – з навколишніх сіл. 
Їздять – роверами
Ліс – ресурс. Найочевидніше це – тут
Вільна каска завжди є
Те, що називають ліквідною деревиною
Прожектори дають змогу вантажити за будь-яких умов
У роботі…
Бірки, кажуть лісівники, поставили крапку
на експорті краденого лісу
І не кажіть, що нежіноча це робота)
Задля безпеки
Кожен крок працівника комплексу – у схемах поруч
Як з кривої колоди роблять рівні частини
Десь сортують, десь – ріжуть, 
а десь – вантажать заготовки на європіддони
Склад для продукції з цеху
У нову лінію свого часу вклали 7,5 млн грн зароблених коштів
Освоїли обладнання швидко
…І тепер експлуатують наповну
Відходи переробки переробляють одразу ж
на тирсу та технологічну щепу
Технологічна щепа
Тирса на стрічці
Продукція їде на продаж
Майже фінальний акорд виробництва
Постфактум)