Ліс – ровесник незалежності

Дуби, посаджені на Волині в рік здобуття Україною незалежності, ростимуть щонайменше до 2091-го. Лише тоді вони досягнуть віку зрілості.

Увесь цей час могутні дерева будуть пам’ятником тим поколінням лісівників, які від покладеного в землю жолудя і до рубок головного користування доглядали за ними. Зелену естафету лісівників не зупинити.

Володимир-Волинський лісгосп особливий: по-перше він прикордонний, частина його борів і дібров знаходиться на українсько-польському кордоні – за так званою «колючкою», по-друге, частина його лісів росте в зоні Полісся, а інша – в лісостепу.

Славиться лісгосп і своїми дібровами. Дубові насадження займають 40 відсотків. А в таких лісництвах, як Павлівське, Устилузьке, Губинське, їх частка ще більша. Секрет – у родючості ґрунтів, яка тут значно вища ніж у поліських районах. Тим часом в Ішівському, Стенжаричівському, Микуличівському лісництвах, які розташовані північніше шосе Устилуг – Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне, що є межею між Поліссям і лісостепом, переважаючою породою є сосна. Тож Володимир-Волинському лісгоспу доводиться працювати одразу в двох кліматичних зонах, що надає його діяльності певної специфіки.

Свій маршрут розпочинаємо у найпівденнішому – Павлівському – лісництві, з масиву, який розташований поруч з межею Львівської і Волинської областей. З нами головний лісничий Володимир-Волинського лісгоспу Микола Іваницький і лісничий Микола Конон. Разом з автором цих рядків одразу три Миколи, що вже є добрим знаком.

Ліс, куди прямуємо, знайомий – у ньому доводилося бувати не раз, їдучи на базовий розсадник, де вирощують саджанці дуба, модрини, сосни та інших порід, закладалася плантація волоського горіха. А сьогодні хочемо подивитися, які зараз дуби, посаджені весною незабутнього 1991 року.

– Це загальнозоологічний заказник «Павлівський», рубки як такі в ньому обмежені. Ми перебуваємо в 18-му кварталі, де переважають в основному дубові насадження молодшого і старшого віку, – пояснює Микола Конон, ведучи на одну з просік. – Праворуч від нас 30-річні лісові культури, де основні породи – дуб звичайний і ялина, основну частину яких забрали на новорічні свята. Такою була схема посадки.

Насадження, як ви бачите, має нормальну повноту – 0,9. Це говорить, що вчасно були проведені догляди, освітлення, прочищення. Наступного року плануємо тут провести прорідження, забрати дерева, які відстали в рості, сухостійні, щоб була більша площа живлення для дуба. Йому треба рости ще 70 років, бо рубки головного користування дуба проводяться в сто років. Мають тут виконуватися лісівничі рубки: санітарні, прохідні, а тоді вже головного користування… Загалом дуб може рости двісті і більше років.

Цікавимося в Миколи Петровича: чи він брав участь у посадці цієї лісової ділянки?

– У лісництві працюю з 1978 року. Якраз при мені на цій ділянці була проведена рубка головного користування і висаджувалися ці дерева. За моєї участі тут проводилися всі догляди, оскільки тоді працював помічником лісничого, залучався до всіх цих робіт. Лісничим тоді був Анатолій Сергійович Войтюк, який згодом став заслуженим лісівником України. На цій площі росли береза і граб. Це були польські державні ліси, думаю, що рукотворні. Ці культури садили в квітні 1991 року. Тут у нас поруч є лісовий розсадник, тоді його площа була 72 гектари (зараз 4,8), працювало десять штатних працівників. Лісокультурниць було вісім, два трактористи. Вони знали, як треба посадити, вчасно проводилися всі догляди, рубки освітлення, прочистки… Висаджували з нашого розсадника дворічні сіянці ялини і однорічні – дуба звичайного. Насіння заготовляли у наших лісах. Ще й досі пам’ятаю жінок, які садили ці дерева. Це Марія Михайлівна Мельничук, Уляна Хомівна Завадська, Ольга Іванівна Стець, Галина Федорівна Романова, Марія Іванівна Шевчук. Того ж року садили дуб і в селі Самоволя. Багато не садили, бо менше рубалося головного користування. Площа цієї ділянки 4,5 гектара. Вміст гумусу високий, і ґрунт – не пісок, а суглинки. Дуб себе прекрасно тут почуває. В нас 60 відсотків займає дуб, 30 – сосна, 10 – вільха, береза. Молоді ліси 30 відсотків займають, а решта – стиглі і пристигаючі. Цього року посадили ліс на 18 гектарах. В основному дуб і сосну, плюс модрину, черешню…

Того самого дня ми побували і на ще одній лісовій ділянці, де історичного 1991 року посадили дуб.

– Це Павлівська дача, квартал 29-й. В 1990 році тут провели рубку головного користування, а в 1991-му на площі вісім гектарів створили лісові культури дуба звичайного, тут для нього сприятливі умови. На гектар висаджували вісім тисяч саджанців. Зараз на гектарі залишилось до трьох тисяч. Питаєте: скільки їх тут буде до 100-річчя незалежності? 500-600. Вчасно були проведені догляди, освітлення, прочистки. Як ви бачите, тут є повнота, є нормальні насадження, яким 30 років і їм ще рости й рости до віку стиглості. Тим більше, що в головне користування дуб йде в сто років. Ще потрібно буде проводити прорідження і всі лісівничі рубки. Повнота буде трохи зменшуватися, бо деякі екземпляри будуть відпадати, всихати – ті, що відстали в рості. Їх потрібно забирати, а давати ріст деревам, які нормально почуваються, щоб була більшою площа живлення і вони швидше росли. Між іншим, на тому місці, де наша машина розверталася, вже Львівська область, а це волинське село Самоволя.

Коли вже виїжджали з лісу, з боку Галичини небо обійняла важка грозова хмара, яка швидко наближалася. Грозу і буревій ми об’їхали стороною. Лише на під’їзді до древнього Володимира-Волинського побачили наслідки стихії: вивалені з корінням дерева, зламані гілки. І лише дуби стояли міцно й незворушно. Тож сподіваємося, що і посаджені в 1991 році майбутні лісові велетні переживуть всі стихії і нагадуватимуть нам про той вікопомний час, коли в наших душах зароджувалася надія на краще майбутнє України.

Про те, що «зелена» естафета лісівників у надійних руках, ми переконалися, побувавши в Устилузькому лісництві. Але про це наступного разу.

Микола ЯКИМЕНКО, “Голос України”

Головний лісничий Володимир-Волинського лісгоспу Микола Іваницький (на знімку ліворуч) і лісничий Павлівського лісництва Микола Конон задоволені саджанцями дуба, які ростуть у базовому розсаднику.

Аби побачити верхівки посаджених у 1991 році дубів, головному лісничому Володимир-Волинського лісгоспу Миколі Іваницькому (на знімку праворуч) і лісничому Павлівського лісництва Миколі Конону вже доводиться піднімати голови вгору.

Ось такий уже він, посаджений у 1991 році, ліс.