Тероборона та волонтерство лісівників Волині

Хоча Волинська область не перебуває на лінії відкритого фронту, але мешканці області дуже добре знають, що таке війна, обстріли й повітряні тривоги. Зокрема значна загроза є постійною і через кордон із союзником агресора – Білоруссю, звідки до України летять сіяти смерть ракети й літаки. Тож нині волиняни працюють задля спільної перемоги. Дуже активну участь у цьому беруть і лісівники Волині.

– З перших днів відкритого вторгнення Росії до України ми працюємо у посиленому режимі й виконуємо всі належні нам завдання у зв’язку із введенням воєнного стану. Майже 150 працівників із обласного управління та підпорядкованих держлісгоспів Волині у рамках загальної мобілізації вже поповнили ряди Збройних Сил України, Національної Гвардії України та інших військових формувань. Багато хто відразу пішов добровольцем, як й у 2014–2015 роках, – розповів начальник ОУЛМГ Волині Олександр Кватирко. – Значна частина наших працівників раніше вже захищали Україну на різних ділянках фронту. Це грамотні, досвідчені, добре підготовлені бійці. Ми пишаємося нашими захисниками і хочемо сказати лише одне – повертайтеся скоріше з Перемогою!

Також ми вже надавали на потреби ЗСУ необхідну техніку. До речі, дехто з наших колег служать і в нашій області, у прикордонні, де теж непроста суспільно-політична ситуація. Допомагаємо деревиною, пиломатеріалами, паливно-мастильними матеріалами військовим та правоохоронцям, які дислокуються у нашому краї, сприяємо у проведенні необхідних інженерно-технічних заходів.

– Олександре Михайловичу, на початку цього року ми вже досить детально розповідали як лісівники допомагають охороняти державний кордон. Чи щось зараз змінилося в звязку з відкритим вторгненням? Чи є якійсь посилені заходи?

– Проблематика дуже слушна. Всі ці заходи, про які ваше видання повідомляло раніше, тривають і досі. А ще, як я вже зазначав, чимало наших співробітників поповнили лави територіальної оборони краю. Вони служать у відповідних добровольчих формуваннях, часто поєднуючи це із охороною та доглядом за лісами. Крім того, за активної участі та сприяння лісівників Волині сформовані загони з мисливців, стрільців-спортсменів, любителів активного відпочинку і так далі, які добре знають наші ліси та болота, володіють різноманітною офіційно зареєстрованою мисливською зброєю.

Наші спільні з правоохоронцями та військовими оперативні групи постійно відпрацьовують ліси Волині, особливо прикордоння, задля запобігання проявам браконьєрства, контрабанди, протидії лісовим пожежам, ретельної охорони державного лісового та мисливського фонду.

– Вже була інформація і про те, що волинські лісівники створили власний волонтерський центр. Як саме зараз організовується ця робота?

– Волонтерство – це нині така особлива форма вдячності людям, які на передовій, хто потрапив у важку ситуацію через блокаду. В цієї справи різні види: хтось продовжує виконувати свою роботу, сплачує податки, хтось займається благодійництвом, хтось має контакти з міжнародними партнерами і передає допомогу у місця, де цього найбільше потребують. Все це, насправді, однаково важливо та необхідно.

Наш колектив теж не міг бути осторонь. В управлінні та у кожному з десяти наших держлісгоспів створені волонтерські центри, призначені відповідальні працівники, які цілодобово вирішують організаційні питання. Це і допомога нашим працівникам – захисникам України та всім без винятку воїнам, їхнім рідним і близьким, допомога лісівникам тих областей, що найбільше постраждали від війни та окупації, підтримка вимушених переселенців. Робота триває цілодобово.

Не буду конкретизувати, але в наших лісгоспах працівники приймають родини тих, хто змушений був покинути дім. Це і родини наших колег із інших областей України, і просто мирні мешканці з різних куточків держави.

Я дуже пишаюся нашим колективом. Люди, насправді, допомагають із власної ініціативи, не чекаючи якоїсь подяки чи винагороди. Зараз особливо видно людяність.

– Олександре Михайловичу, відомо, що волинські лісівники дуже тісно підтримували зв’язок із закордонними колегами. І зараз іноземні друзі чи не першими подали руку допомоги.

– Ми на власному досвіді переконались, що приказка «друг пізнається у біді» правильна на всі сто відсотків. Бо недаремно ще до розпалу війни налагоджували тісні зв’язки з латвійськими лісівниками та німецькими благодійниками. І ось є конкретний результат.

Колеги-лісівники з Латвії з перших днів збирають і передають необхідну допомогу. Це – медикаменти, засоби зв’язку, продуктові набори. Причому все – суттєвими партіями. Готують уже 4-й вантаж.

Особлива подяка також – Гуманітарній Організації «Людина до Людини» з німецького міста Вупперталь. Вони оперативно і безвідмовно збирають необхідну допомогу і передають на Волинь. Наш волонтерський центр усе розсортовує, і ми вже передаємо у локації за потребами. Днями отримали від німецьких партнерів навіть спеціалізований укомплектований автомобіль швидкої допомоги.

Все це – безцінне у спільному прагненні пришвидшити нашу Перемогу.

Микола ЯВОРСЬКИЙ,
ЕКО-інформ,
“Лісовий і мисливський журнал”,
Газета “Природа і суспільство