У пам’ять про Олександра Кішту – людину, яка присвятила життя лісовій галузі

На 60-му році життя помер працівник ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» Олександр Кішта. На жаль, неочіковано для всіх відійшов у вічність.

Олександр Семенович народився у селі Годомичі Маневицького району, закінчив середню школу, здобув фах водія. Свій трудовий шлях розпочав у травні 1982 року водієм Волинського філіалу «Укрколгосппроєкту» у м. Володимир-Волинський, відтак працював у дирекції кіномережі цього ж міста.

З січня 1985 р. пов’язав свою професійну діяльність з лісовою сферою, влаштувався водієм  Устилузького лісництва Володимир-Волинського лісгоспзагу. Пропрацював там 27 років. На невеличкий час його запросив до себе ТзОВ «Меридіан-форест», але менш ніж за рік досвідченого водія лісовозного автомобіля директор  державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» відпросив у ТзОВ на роботу у лісову галузь.

Загалом Олександр Кішта мав 35,5 роки трудового стажу.

– Олександр Семенович  був першокласним водієм, – згадує про нього головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Микола Іваницький. – Дбайливо ставився до техніки,  міг «поставити на колеса» навіть те, що не підлягало ремонту. Великого досвіду людина. Знав усі лісові дороги, що допомагало у роботі. Користувався повагою у містян. Був дуже доброзичливим і відповідальним працівником.

– Це була дивовижна людина, – згадує  колегу інженер з підготовки кадрів ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Людмила Волошина. – Його шанували і лісівники, і сусіди, все місто, ціла галузь… Його працю вшанувала і держава. Попри численних грамот і подяк місцевих органів влади, був нагороджений подякою голови Державного агентства лісових ресурсів України та почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

З колективом ДП “Володимир-Волинське ЛМГ”

…Поховали Олександра Кішту на кладовищі м. Устилуг, де він прожив усе своє свідоме життя, з дружиною виховали сина і доньку, діждалися онуків.

Вічная пам’ять…

Дружині, дітям, онукам, рідним, друзям щире співчуття висловлюють колективи Волинського ОУЛМГ, обласних організацій Товариства лісівників України та профспілки працівників лісового господарства, державного підприємства «Володимир-Волинське ЛМГ».

Подаємо також матеріал Тетяна Ізотової кількарічної давності – з архіву Володимирської газети «Слово правди».

Лісове господарство в обличчях

 Випадкових людей у лісовій галузі немає, запевняють лісівники, адже залишаються тут працювати лише ті, хто справді любить ліс. Нерідко ця любов прищеплюється і дітям лісівників, котрі також обирають цей фах. Тому не дивно, що у ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» працюють цілими родинами, а інколи ці родини складаються просто на підприємстві, котре цього року відзначає своє 80-річчя. Робота лісівників часто непомітна пересічній людині, котра вважає, що ліс росте сам по собі, і навіть не замислюється, що над цим працює кілька поколінь фахівців лісової галузі. Тож привідкриємо завісу, аби познайомити наших читачів із тими, хто стоїть за збереженням і примноженням лісових насаджень Володимир-Волинського, Іваничівського, Турійського та Локачинського районів.

Підкорювач лісових доріг

Ніхто так не розуміється на техніці, любить її і береже, як водій Устилузького лісництва 59-річний Олександр Кішта. Він тут працює із січня 1985 року. За ці роки проїхав тисячі кілометрів на заповнених деревиною вантажівках. Каже, робота важка і далеко не усі молоді водії її витримують, адже нерідко доводиться проїжджати через розмиті дощами лісові дороги, де є загроза перевернутись разом із машиною. «Бути водієм – то моє. З самого малечку крутив руля та проявляв інтерес до техніки», – зазначає пан Олександр.

Протягом 28-ми років Олександр Кішта їздив на справжньому раритеті –  вантажівці ЗІЛ-157. Каже, що довгий час більше таких не  зустрічав у нашому районі. Нерідко водії, коли бачили пана Олександра на ЗІЛі,  просили зробити знімок на пам’ять біля легендарного автомобіля. І хоч зараз він пересів уже на новіший ЗІЛ-131, його попередній вірний товариш і досі на  ходу. І це все завдяки дбайливому ставленню Олександра Семеновича.

На підприємстві кажуть, що коли їде Семенович, то відразу чути, бо він не «газує, а вигазовує», оскільки їде повільно та обережно. А по грунтових дорогах та бездоріжжю інакше не можна, додає водій. Перед кожним виїздом до лісу він ретельно перевіряє техніку, аби кожен гвинтик був на своєму місці. Так само прискіпливо оглядає і вже завантажений деревиною автомобіль, адже кругляк має бути надійно закріпленим, щоб не наражати на небезпеку інших водіїв на дорозі. Олександр Кішта хоча вже кілька років може відпочивати на пенсії, проте не уявляє себе без улюбленої роботи, тому, запевняє, працюватиме, доки дозволяє здоров’я.

Тетяна ІЗОТОВА.

«Слово правди».