На Волині підбили підсумки осіннього етапу акції «Зелена країна» – 2021
Олександр Кватирко: «Напрацьовуємо оригінальні проєкти вже на лісокультурну кампанію – 2022»
Реформа: лісова галузь потребує правильних та якісних змін
Уже в доступі – кастомний віртуальний 3D-тур заказником «Воротнів»

Бережник волинських лісівників

IMG_2380Олег Яворський працює головним спеціалістом відділу лісових ресурсів ВОУЛМГ. Сьогодні це один із найкомпетентніших фахівців у сфері охорони та безпеки праці. Звісно, лісова галузь потребує його постійного моніторингу, підказок, навіть втручання та оргвисновків.
– Кожного дня доводиться спілкуватися з працівниками держлісгоспів, які опікуються охороною праці та технікою безпеки, – мовить Олег Ярославович. – Це надзвичайно важлива діяльність, адже ми зобов’язані дбати про безпеку наших працівників, попереджувати нещасні випадки.
У лісомисливських господарствах є сектори, де робота особливо небезпечна. Насамперед, це пов’язано із заготівлею деревини: валінням лісу, вантаженням сортиментів та їх подальшою переробкою. Не менш небезпечними є лісопереробні цехи, де потрібно бути максимально зібраним та уважним. Але і в котельнях, електрощитових, на транспорті конче необхідні фаховість, знання, спецзасоби захисту.
Щоразу, буваючи в управлінні, чую його мудрі підказки лісогосподарникам. Тим наголосить на обов’язковості «дозволів», «інструктажів», «перепідготовці спеціалістів», інших застерігає про недопустимість використання несправних кранів, сортиментовозів, тракторів, маніпуляторів, інших технічних засобів. Сварить, а іноді й карає «приписом» чи «наказом» за кричущі порушення правил безпеки. То він у Маневичах, то у Ківерцях, то у Ковелі чи Любешові. На нижньому складі, на лісозаготівельній ділянці, у вагончику вальників лісу чи електриків, у консервному цеху чи біля лісовоза або ж козлового крана… Цього разу зустрів Олега Яворського на лісокомплексі ДП «Городоцьке ЛГ». Він встиг обійти всі цехи, заглянути в усі найпотаємніші куточки, тож приписів, порад і зауважень зібралося багато. Лісопрацівники сприйняли їх з належною увагою, чимало зауважень тут же взялися виконувати, інші, щоб виправити, просили додаткових роз’яснень і консультацій у лісоуправлінця.
– На наші лісопідприємства приходить багато молодих працівників, котрі не знають специфіки виробництва, – доброзичливо каже Олег Ярославович. – Потрібно вчити, пояснювати, іноді й насварити, щоб уберегти від небезпеки. У цьому й полягає робота головного спеціаліста з питань охорони та безпеки праці.
Олег Яворський визнає, що зараз настали не найкращі часи для його діяльності. Статті з хорони та безпечних умов праці фінансуються недостатньо. А від цього часто залежить не тільки чиєсь здоров’я, а й життя. Європейський вибір українців має щонайперше гарантувати і забезпечувати усім трудівникам галузі безпеку. То ж Олег Яворський своїм найбільшим обов’язком вважає збереження життя усіх працівників лісової галузі Волині.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: на нижньому складі ДП «Городоцьке ЛГ».

IMG_2394IMG_2424IMG_2428

IMG_2430

 

Легко нажитися не вдалося

Працівники державної охорони ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» завадили жителям села Карпилівка, що на Камінь-Каширщині,  незаконним способом вивезти деревину з лісу. Загалом правопорушники відшкодували державі завдані збитки в сумі  9794,38 грн.

У місцевий ліс порушники лісового порядку поїхали бусами. Зрізали дві сироростучі сосни (діаметром 47-50 см), покрижували її і уже взялися навантажувати в салони. Деревину чоловіки, як з’ясувалося згодом, планували здати за гроші на сільську пилораму. Та  не вдалося. За цією  роботою їх застали працівники мобільної групи на чолі з провідним інженером охорони та захисту лісу Ігорем Борохом та Стобихвівського лісництва держлісгоспу.  Одразу  лісівниками були складені відповідні протоколи про адмінпорушення. І на сьогодні винні вже сплатили штраф.

Отож, перш ніж піти в ліс за легкою наживою, варто врахувати і те, що  за це все доведеться відповідати перед Законом.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного лісового та мисливського господарства.  

Маневицьке лісництво – окраса райцентру

Навколишня територія Маневицького лісництва  користується популярністю серед місцевого населення. Гарно вистрижені туї, різнобарв’я квітів, починаючи від ранньої весни і аж до пізньої осені, приваблюють як місцевих, так і гостей. Особливо бувати на подвір’ї  лісництва полюбляють молодята під час весіль.

— Буквально кожної суботи та неділі подружні пари приїжджають сюди фотографуватися для сімейного альбома, — розповідає лісничий Маневицького лісництва Олександр Швець. – Найбільше подобається молодим величезний декоративний камінь. Його прилаштували поруч із викладеними декоративними камінцями клумбами, кущами троянд та інших квітів.  Чи то жартома, чи то серйозно, але молодята кажуть, що цей камінь, якщо торкнутися до нього, а тим більше  сфотографуватися, приносить щастя в сімейному житті. Що ж, молодим краще знати…

Усю навколишню красу працівники Маневицького лісництва плекають своїми руками. Приміром, туї ексклюзивно підстригають  та вже й, можна сказати, добре опанували цю роботу, Олег Кленовий зі своїм напарником Віталієм Ярмолюком. «Щоправда, — зауважує Олег Антонович, — займає таке заняття чимало часу.»

—  Ось ці крони декоративних дерев та кущів, що нині красуються біля лісництва, ми формували на протязі місяця. Хоч і довго, але результат, — сміється задоволено, демонструючи свою роботу Олег Антонович, — вартий і часу, і зусиль.

Основне знаряддя — це господарський інструмент садові ножиці. Ними умільці і формують красу навколишнього подвір’я.

Та не обходиться тут, звісно, без жіночих рук. За квітковим різнобарв’ям доглядає прибиральниця Валентина Перванчук. А ось «американську гірку»  з декоративними камінням, кущами, трояндами охоче допомогла окультурити дружина лісничого Раїса Андріївна.

Уже коли відвідала це лісництво, зрозуміла, чому директор держлісгоспу Володимир Радіон  запропонував спершу заїхати саме сюди. Навколишня краса мене, як і інших, хто вже тут бував, також надзвичайно приємно вразила. Тому-то свій телевізійний сюжет, підготовлений для волинського телебачення спеціально до Дня  працівників лісу, що йшов в ефірі  новин минулої  суботи та неділі, розпочала саме з цього лісництва.

За словами лісничого лісництва Олександра Швеця, дуже відчутною є допомога від учнів шкільного лісництва. У своєму розпорядженні юні природолюби мають гарний, затишний і належно оформлений клас в приміщенні лісництва. В ньому вони проводять заняття, різні досліди тощо. Навесні, наприклад, майструють і розвішують шпаківні. В лісі облаштовують годівельні майданчики для звірів, годують їх. Доглядають за лісовими культурами в розсаднику, що поруч лісництва.

А минулоріч юні природозахисники на Всеукраїнському природничому злеті, що відбувався у Київській області, зайняли достойне перше місце.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

маневич 6манев маневицьке 3 маневицьке маневич 3 маневич 5 маневич77 маневич80маневич1маневич90

VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії проходить за участі лісівників

IMG_3411IMG_3410У Шацькому районі Волинської області проходить VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії. Як повідомляє прес-служба Волинської облдержадміністрації, цей захід відбувається на виконання рішення голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика до листа представника України з питань договірно-правового оформлення державного кордону України Леоніда Осаволюка. Від лісівників участь у роботі комісії беруть перший заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Віталій Атаманчук та начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, також перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, представники управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА та головного управління Держземагентства у Волинській області.
Усім відомо, що українсько-білоруський кордон проходить болотно-лісовими угіддями. По обох його сторонах живуть поліщуки, чимало з яких доводяться один одному близькими родичами. На українсько-білоруському кордоні з боку с. Мельники такою лінією служить меліоративна дорога, яка відділяє вже білоруські села Дрочів і Оріхове, а ось з боку сіл Затишшя, Піща, Ростань, Хрипськ, Кам’янка, Пулемець кордон проходить лісовими урочищами, де українці сподавна люблять збирати гриби і ягоди, буває, що захопившись «тихим полювання», заходять на територію сябрів. До речі, за радянських часів у «піщанських лісах» влаштовувались полювання для перших осіб Радянського Союзу, донедавна ще були навіть «музейні вишки» для полювальників. Тепер ця територія українцям недоступна. Від українського села Кошари (а воно на кордоні трьох держав) «білоруський клин» між Польщею та Україною сябри відгородили вже сіткою. Тут налагоджена взаємодія і є повне порозуміння між прикордонними службами усіх трьох держав. Втім, цього не скажеш про окремих місцевих жителів, які за звичкою намагаються спілкуватися з рідними по інший бік кордонів. Мимовільними порушниками стають дикі свині, козулі, лосі, олені, вовки, лисиці, бобри, зайчики, які, схоже, люблять усі три країни. Не визнає кордонів і вода. З озера Кримне бере початок річка Рита, яка впадає у Муховець, також Копаївка, що передає весняні привіти білорусам від озер Світязь та Луки-Перемут.
Перебуваючи нещодавно у с. Кошари Шацького району, не проминув нагоди на власні очі побачити, як упорядковуються кордони між Україною і Білорусією. Стежка пролягла через знаменитий місток над так званим каналом Мосціцького в кількох метрах від «білоруської зеленої сітки». Перед Другою світовою канал копали на замовлення якоїсь вельможної пані, яка хотіла спустити у Західний Буг воду з озера Пулемецьке і в останньому видобувати сапропель. Тодішній президент Польщі Ігнацій Мосціцькі цьому завадив. Сьогодні цей канал добряче затягнувся, заріс лісочком, та все ще зберігає історію про єдине Полісся, яке тепер розділене кордонами.
На моє запитання «Чи спокійно на кордоні?», командир застави відповів ствердно. Додав, що є всі необхідні технічні засоби контролювати безпеку наших територій і вдень і вночі. Додав, також, що у цьому їм допомагають лісівники та патріотичні українці. Порозумінню і безпеці між країнами й, зокрема, поліщуками, що опинилися по обидва боки кордонів, покликане сприяти і VI засідання Міждержавної українсько-білоруської демаркаційної комісії.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: на українсько-білоруському кордоні.

IMG_3414

IMG_3415IMG_3424

 

Волинські лісівники зібрали армії понад 800 тисяч гривень

IMG_3525Волинські лісівники зібрали армії понад 800 тисяч гривень. Про це розповів начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик.
«Із загальної суми ми спрямували 425 тис.грн на заходи з обороноздатності нашої держави, власним товаром надали благодійної допомоги на суму 300 тис. грн», – розповів він.
За словами Василя Мазурика, працівники лісових господарств постійно передають до військкоматів продукти харчування та консервацію власного виробництва, а також пиломатеріали, дрова паливні, кевларові каски, бронежилети, пальне.
Крім того, на сьогодні для майже 300 родин мобілізованих безкоштовно завезено дрова.
«Власними силами допомагаємо. Ділимося тим, чим можемо. Також держлісгоспи передали в користування Збройним Силам України техніку. Усе що робимо, заради єдиного – Миру в Україні», – зауважив начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Прес-служба Волинської облдержадміністрації

 

«Школа сучасного лісівництва» Людина і техніка: шлях, який долає деревина

OLYMPUS DIGITAL CAMERAМеханізація ручної праці – запорука безпеки людей на виробництві та невід’ємна складова охорони праці. Вона повинна стати одним із найперших пріоритетів людства для вищого рівня виробництва продукції. Завдяки технологічно-енергономічному процесу виробництва у лісовій галузі зберігається працездатність, створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Лісівництво, лісозаготівля, звалювання лісу, навантажувально-розвантажувальні роботи, перевезення та транспортування лісо- та пиломатеріалів, первинна переробка круглого лісу, вторинні технологічно-виробничі процеси з виготовлення готової продукції. Це далеко не повний перелік небезпечних і трудомістких робіт, пов’язаних з лісовою галуззю. Та все ж одною з найскладніших і найважчих залишається звалювання лісу. Щойно про це заходить мова, виникають гарячі дискусії. Одні кажуть, що «його вирізають», інші – «ріжуть кругом і завжди». Проте на запитання «Чи зібрав ти врожай у себе на полі, присадибній чи дачній ділянці?», більшість ствердно відповість: «Так, не можна залишати врожай незібраним». На полі і в саду, де ростуть рослини, овочеві та садові культури, якщо їх вчасно не зібрати та не обробити ґрунт, з часом збільшується кількість шкідників, гине врожай, дичавіє місцина, грунт втрачає свої живильні властивості. Подібне відбувається і в лісі, де врожаєм є деревина. В Україні площа лісового фонду складає – 10 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю – 9 млн. га. Лісистість території країни становить 15 %. За 50 років площа лісів зросла на 21%, а запас деревини збільшився майже у три рази. Середня щорічна зміна запасу на 1 га у лісах дорівнює 4 куб. м і коливається від 5 куб. м у Карпатах до 2,5 куб. м у Степовій зоні. Відбувається поступове збільшення запасу, що підтверджує значний економічний і природоохоронний потенціал лісів України. Цикл обробітку та збирання лісового «врожаю» можна визначити, то ж і обсяг деревини, що достигає, має бути зібраний. Це дозволяє забезпечувати людей роботою та відновлювати лісові насадження шляхом заміни їх новими. Проте це не легка справа і роботи ці дуже трудомісткі і небезпечні. Щоб хоч якось убезпечити цей процес, у світі все більше звертаються до сучасних технологій. Чи не найбільшої популярності набула скандинавська модель заготівлі лісу. Сама технологія була розроблена у Швейцарії та Фінляндії. Вона передбачає комплексну сортиментну заготівлю деревини з раціональним розкряжуванням, що дозволяє збільшити вихід ціннішого сорту деревини при використанні потужної лісозаготівельної техніки – харвестерів та форвардерів. Основна мета цього процесу – комплексна заготівля деревини. Харвестери – женці, збирачі врожаю – багатоопераційні лісосічні машини, призначені для виконання комплексу операцій: валки, обрізки сучків, розкряжування та пакетування сортиментів при проведенні суцільних і вибіркових рубок, а також рубок догляду.
Форвардери – перевізники, експедитори – самозавантажувальні машини для трелювання сортиментів деревини. У технологічні завдання цих машин входить збір, підсортування, підвезення сортиментів від місця заготівлі до дороги, лісовоза або складу і штабелювання сортиментів. Конструкція обладнання форвардерів складається з навантажувального модуля – маніпулятора і вантажного модуля та візка. Середня продуктивність форвардерів при роботі після харвестера – 12 кубічних метрів на годину. Один комплекс «харвестер плюс форвардер» може замінити до 80 працюючих на лісосіці за традиційною технологією. Ці обсяги заготовленої деревини не порівнюванні з ручною працею. За традиційною технологією бригада з семи-восьми осіб заготовлює близько 6-7 тисяч кубометрів за рік, а поєднання «харвестер-форвардер» дозволяє заготовляти до 50 тисяч кубометрів і більше. Продуктивність заготівлі деревини на одну людину зростає приблизно у сім разів. До того ж дана техніка захищає робітників від шкідливих факторів при роботі, зменшує руйнування поверхневого цінного шару ґрунтів за рахунок рівномірного розподілення ваги заготівельних машин, харвестера та форвардера на трелювальному волоці, зберігає молоді насадження. Адже рух техніки відбувається паралельно лінії відводу ділянки, ширина просіки, яка охоплюється одним проїздом машини, зона обслуговування, що розробляється в межах 16 м. Також зменшується кількість переїздів. Деревина, що звалюється, тут же на ділянці обрізується до потрібної довжини, розкряжовується на сортименти та складується по породах, сортах та розмірах вздовж трелювального волоку. Гілля, крони, стовбурові верхівки, комлі (відземки), що обробляються, Харвестер вистилає перед себе, що в подальшому служить як прокладений трелювальний волок для форвардера. Це сприяє прохідності техніки у важкодоступних, заболочених ділянках. При цьому системи, які є у харвестері, повідомляють кінцевим споживачам про вид і кількість деревини, яку вони незабаром отримають. Всі дані пересилаються по бездротовій мережі в режимі реального часу.
На сьогоднішній день на світовому ринку представлено багато виробників таких видів техніки, найпопулярніші серед них – Deere & Company, Komatsu, Ponsse, Logset, Rottne, Eco Log, Амкодор. Заслуговують на увагу харвестери та форвардери фінської компанії Ponsse. Вона виробляє, продає та обслуговує машини, призначені для заготівлі у лісі, а також випускає для них інформаційні системи. Компанія заснована в 1970 році підприємцем Ейнарі Відгреном, який працював у сфері лісозаготівель. Машини інших виробників не справлялися з роботою в складних умовах, тому він вирішив створити власну машину. Так з’явився перший Ponsse. «Лісовий комбайн» швидко став популярним, багато хто захотів придбати ці надійні лісозаготівельні машини. Щоб задовольнити зростаючий попит, була створена компанія Ponsse Plc.
У роботі вона орієнтується на своїх клієнтів і керується побажаннями працівників лісової промисловості. Продукція Ponsse забезпечує ефективну лісозаготівлю у найрізноманітніших умовах. Оператори працюють по всьому світу, зокрема і в Україні. Заготовляючи найрізноманітніші породи деревини – від високої ялини до старої берези, вільхи, модрини, – машинам доводиться працювати і під палючим сонцем, і в умовах холоду, рухатися, не пошкоджуючи ґрунт, і підніматися по крутих схилах.
Компанія постійно веде розробку нових товарів і послуг, уважно прислухається до вимог, які висувають користувачі і лісозаготівельні компанії. Всі нові товари без винятку проектуються з урахуванням побажань клієнтів. Маю надію на повноцінне практичне впровадження комплексу механізованих лісозаготівельних робіт, звалювання лісу із залученням нових технологій і в нас на Волині.
Сімейна компанія – з фінської глибинки. Головний офіс Ponsse знаходиться у місті Віеремя. Члени сім’ї Ейнарі Відгрена, який започаткував її, досі беруть участь у роботі компанії. Її акції цінуються на біржі NASDAQ OMX Nordic. До складу Ponsse Group входить батьківська компанія Ponsse Plc і дочірні компанії Ponsse (Швеція, Норвегія, Франція, Великобританія, Північна Америка, США, Латинська Америка, Бразилії, Китай, Уругвай та Фінляндія).
У 2013 році чистий прибуток Ponsse Plc склав 312 мільйонів євро. У компанії працює більше 1000 співробітників, кожен з яких є професіоналом у своїй справі і не залишає без уваги жодного звернення, щораз роблячи «збір лісового врожаю» більш безпечним і комфортним. Так, дійсно вони реагують на кожне звернення, зокрема, офіційне представництво Ponsse в сусідній Білорусії ООО «Ударнік», що у Вітебську. Її представники були і на Волині. На одному із приватних підприємств забезпечували технічне обслуговування харвестерів та форвардерів компанії Ponsse. Мені довелося спілкуватися з їх керівником Дмитром Жуковським та механіками із сервісу Дмитром Лелем та Андрієм Крупчатніковим. Усі троє прекрасні фахівці, вміють показати, на що здатні ці «трудяги». Ділилися з українцями практичним досвідом роботи та обслуговування такої техніки. Мені ж пригадався семінар у рамках виїзної школи сучасного лісівництва для операторів лісозаготівельної техніки. Він проходив торік для волинян. Щонайперше, наші спеціалісти пройшли технічний інструктаж у Петера Ліпса, який задля цієї зустрічі приїхав із Фінляндії. Навчання проходило за участі досвідчених інструкторів Ігоря Кондратенка та Олега Дудніка безпосередньо на сучасній лісозаготівельній техніці такого типу. Ми отримали незабутній практичний досвід. Разом зі мною цю незвичну «Лісозаготівельну школу» пройшли також механіки лісового господарства Володимир Чикор та Сергій Куць, спеціалісти сільськогосподарського виробництва Віталій Ткачук, Юрій Патейчук та Олександр Микало, трактористи Сергій Єлезаров та Микола Томашук. Велика вдячність та подяка керівникам організованого повчального проекту. Ми переконалися, що настав час впроваджувати комплекси механізованих лісозаготівельних робіт і в Україні. Адже українці обрали європейський шлях розвитку! А там великі керівники завжди прагнуть вдосконалення, дбають за безпеку своїх працівників на виробництві. Цього можна досягти і за рахунок впровадження високопродуктивних технологій, зокрема сучасної техніки. Роботодавці зобов’язані для процвітання, розвитку, збільшення продуктивності праці та прибутків створювати для своїх працівників на кожному робочому місці безпечні та нешкідливі умови праці. Особливо при лісозаготівлях та звалюванні лісу.
Народна мудрість твердить: «Посіяне зерно обов’язково проросте». Перші кроки до нового виробництва вже зроблено. «Людина – засіб виробництва – сировина» – цей ланцюжок нерозривний. У будь-якому виробництві та технологічному процесі. Майбутнє – за безпечними технологіями. На них чекає і лісова галузь.
Олександр Боровицький,
провідний спеціаліст відділу лісових ресурсів Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
На фото автора: «Школа сучасного лісівництва» знайомить волинян із харвестерами та форвардерами.

IMG_002013983515669381398350144956

Праця жінки-лісівнички – неоціненна

Віра Оласюк – жіноче обличчя Любешівського держлісгоспу. У колективі, де в основному переважають, як правило,  представники сильнішої половини людства, вона працює з 1997 року. Після закінчення Шацького лісового технікуму попросилася на роботу. Директор Гетьманчук Анатолій Іванович побачив іскру в очах молодої вродливої дівчини, серце істинного природолюба і погодився взяти її у штат лісгоспу. Тут, серед досвідчених працівників, Віра і пройшла основну свою школу. Спершу працювала майстром цеху переробки деревини Дольського лісництва . А нині вона інженер лісових культур ДП «Любешівське  лісомисливське  господарство». 

Колеги Віри дивуються з того, скільки багато вона має життєвої енергії. Виховує двох діток – доню Ніночку і синочка Ігоря — але своїх основних обов’язків  – бути захисником поліського лісу —  ніколи і ні на кого не перекладала, ставиться до них із надзвичайною відповідальністю. Об’їжджає територію на своєму вірному залізному коневі – скутерові. І скрізь встигає.

Між іншим, гарний і, можна сказати, врожайний розсадник площею 1,1 га, що на території Дольського лісництва,  – заслуга Віри Оласюк. На її велике переконання, розсадник потрібен для життєдіяльності лісгоспу, як вода, як повітря. «Особливо, якщо говорити про лісовідновлення», – переконує  співрозмовниця. Вона продовжує: “Цьогоріч ми посіяли сосни на 0,7 га і  плануємо зібрати 700 000  штук сіянців сосни звичайної. Зауважте, стандартних сіянців сосни звичайної. Ви самі бачите, що посад матеріал, не зважаючи на пережиті непогожі погодні умови цього року, гарний.  Сподіваємося, що він добре перезимує і наш лісгосп повністю забезпечить себе у потребі  посадки  лісових культур, сприянню природного поновлення.”

Поряд із сосною, працівники лісництва тут практикують вирощувати ялину звичайну для створення  ремізів . «Густі крони ялини зімкнуться між собою і вийде затишна хатинка чи покрівля кабанам, лосям та  іншим лісовим звірям від природніх негараздів — дощу, хуртовини, снігу тощо», — розповідає …

– Віро, колеги повідали, що свого часу саме ти настояла на тому, аби цей базовий розсадник продовжував функціонувати при лісгоспі.  Ти і зараз в цьому переконана?

– Так. Ми повинні мати власний посадковий матеріал, а не їздити кудись по нього. Аби успішно розвиватись і працювати, мусимо мати своє. Саме у власний розсадник ми ранньої весни вносимо органічні добрива, потім мінеральні… А якщо говорити загалом, то гарний посадматеріал – це основа лісовідновлення, лісорозведення. У нашого лісгоспу хороша приживлюваність лісових культур. При інвентаризації більше як 50 відсотків  з них мають перший клас якості. І в цьому, я вважаю, заслуга нашого  базового розсадника. Чим швидше посадматеріал дійде до працьовитих рук наших лісокультурниць, які садять лісові культури, тим краще він приживиться, оскільки  коренева система не встигає пересихати.

І директор лісгоспу Віталій Котеленець, і головний лісничий Олександр Шумік, і інженер ОЗЛ Володимир  Терещук, і майстер лісу Дольського лісництва Іван Сухаревич, за яким, власне, і закріплено догляд за розсадником, і всі інші, з ким пліч-о-пліч щодень на благо волинського лісового державного фонду трудиться Віра Оласюк, цінують  працю колеги. Зичать  їй міцного, мов граніт, здоров’я,  невичерпної енергії, оптимізму у завтрашній день і кращу долю нашої незалежної молодої держави.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IMG_7417 выра 6 выра 7 выра 8 саша ліс кращий із кращих ..

Перлина України: “Є сосни із “Союзу”, будуть і з Європи!”

IMG_1272
Якось у Шацькому р-ні почув про унікальну посадку сосен, що вздовж траси Шацьк – Томашівка поблизу с. Кам’янка. Там до цього часу мешкає один із її садівничих – Олександр Яковініч. Свого часу Олександр Кузьмович працював лісником Ростанського лісництва і йому довелося займатися посадкою цього незвичного бору. А незвичність полягає в тому, що тут компактно ростуть сосни 73 географічних походжень із 40 лісонасінних районів та 48 підрайонів ареалу виду колишнього Радянського Союзу.
– Сосни ніби й однакові, та крони і шишки у них різні, – казав садівничий. – Їх садили 1959 року за спеціальним планом.
Лісівник довгий час зберігав зошити зі схемами посадки, як реліквію. А якось у лісочку з’явився молодий директор Шацького учбово-досвідного лісгоспзагу Ігор Жмурко. Сосни вже підросли, і їх навіть хотіли зрізати. Але щось зупинило молодого керівника, а почувши історію про створення цього лісу, взявся його захищати. Сільський лісівник передав директору записи, на той час вони виявилися вже цінним науковим матеріалом. Ігор Жмурко на їх основі написав кандидатську роботу «Біоекологічні особливості екотипів сосни звичайної в географічних культурах Західного Полісся України» і успішно захистив її в Національному лісотехнічному університеті України. «У процесі досліджень, – зазначає автор, – було закладено 119 облікових ділянок, які охоплюють 73 провенієнції сосни звичайної, проаналізовано хід росту 115 модельних дерев та визначено біометричні параметри крони 7025 дерев, заміряно діелектричні показники (імпеданс і поляризаційну ємність) 2000 екземплярів сосни звичайної, здійснено заміри комплексу морфолого-анатомічних ознак 1325 зразків хвої і 1200 шишок, викопано й описано 5 ґрунтових шурфів». При цьому науковцем встановлено, що «найвищим лісокультурним ефектом у досліджуваному регіоні відзначаються: місцеве потомство, провенієнції з наближених територій (Рівненщини, Львівщини, Тернопільщини та Мінської області Білорусі), походження завезені з регіонів Східного Сибіру (Омська, Тюменська і Новосибірська – регіони Російської Федерації) та Кустанайської області Казахстану… Серед українських екотипів кращим ростом за діаметром характеризуються екотипи сосни звичайної Західнополіського, Малополіського та Черкаського екотипів; така ж закономірність прослідковується і в їх рості за висотою. Вищим класом бонітету характеризуються географічні варіанти з Рівненської, Вінницької та Донецької областей, нижчим – із Дніпропетровської, Київської, Полтавської, Сумської та Харківської. Найвищі абсолютна повнота насадження (37,7 м2, або ж 0,97 – відносна) та запас стовбурової деревини (327 м3∙га-1) притаманні деревостану, створеному з місцевого насіння. Високою (25,5…32,0 м2∙га-1) абсолютною повнотою і запасом (253…269 м3∙га-1) характеризуються усі екотипи Поліської зони та частково Лісостепової – з Полтавщини, Сумщини, Харківщини і Вінниччини; середньої величини показники повноти та запасу притаманні сосні з Черкащини та Херсонщини; низької – з Донеччини, Луганщини та Дніпропетровщини…» Ось такі важливі висновки для лісівничої науки.
– Як поживає ваш знаменитий ліс? – цікавлюся у директора ДП «Шацьке ЛГ» Петра Ткачука.
Петро Петрович – майже його ровесник. Він народився 1967-го у с. Ростань. Саме жителі Ростані і Кам’янки його садили і доглядали. Ще школярем бував тут і хлопець. На початку 80-х вступив до Шацького лісного технікуму, а після його закінчення працював пожежним сторожем Ростанського лісництва Шацького учбово-досвідного лісгоспзагу. Відтак відслужив армію, повернувся у рідне лісництво на посаду майстра лісу. Працював старшим майстром, помічником лісничого, лісничим. Водночас навчався в Українському державному лісотехнічному університеті, здобуваючи фах інженера лісового господарства. Тож добре обізнаний і з лісовою наукою, і цінними поліськими деревостанами.
– Ліс уже виріс, обзавівся ягідниками, цілющим зіллям та лишайниками, – каже. – Там уже збирають гриби, облюбували бір мурашки і всілякі жучки, пташки і звірі. Він ніби й такий, як усі, але інший…
– Чим же різниться? – питаю.
– Знаєте, багато сосняків, посаджених лісівниками, потім «підправляє» сама природа, – розмірковує лісівник. – То сосонок, дубочків, берізок й осиць підсіє, то ліщину підсадить, крушину і вовчі ягоди вкоренить. Місцевий ліс кожному дереву, кущу, зелу радий. А цей – як висадили, так і ріс – оберігали його від місцевого підсіву. Щоправда, сосонки різних областей почуваються тут по-різному. Одні – мов удома, другі – ростуть з трудом, деякі бідують – не підходять наші умови чи клімат не той, тож і в рості відстають, і приріст деревини не той. Але навіть зовнішній вигляд, крони, шишки, кора для уважного лісівника мають надзвичайно цінну інформацію.
Цей ліс тепер становить неабияку наукову цінність, про що говорять науковці Луцька, Львова, Києва. В Україні таких, кажуть, усього декілька.
…Пригадую, з яким трепетом прогулювався цим незвичним лісовиськом і я. Тиша. Лише вітер шумить у кронах та якийсь птах співає. Землю вже встелила глиця, з-під якої росте камінь. Місцеві жителі визбирують його на фундаменти, а він знову родить, мов яка картопля. Раніше неподалік від цього бору був кар’єр, де видобували гравій. Ні-ні, та й визирне з-за якогось деревця гриб чи й ціла грибна родина. Ніхто, навіть науковці, не знає, за якими деревами люблять ховатися боровики, а які вподобали мурашині міста, до котрих прилітає зозуля чи соловейко. Це ще належить розгадувати. Але вже й місцеві дубочки йдуть свататися до сосен. Це факт.
Пригадав про це, коли журналісти «Волинської газети» разом із делегацією польських та німецьких медійників гостювали у Піщі, на території Ростанського лісництва. Директор ДП «Шацьке ЛГ» Петро Ткачук учасникам міжнародного форуму продемонстрував, як місцеві лісівники облагородили поліську бездну, де ніяке дерево не росте. Для цього створили каскад мальовничих ставків. Там можна порибалити і відпочити, а на тверді й сіна вкосити. Там вже й деревця починають рости. Отаке рукотворне ставкове диво в озернім краї. Зайшла мова і про Ростанські географічні культури. Слухаючи, як розповідає про екзотичний ліс Петро Петрович, здивувалися: «Є ліс із різних регіонів колишнього Радянського Союзу, а європейського – нема. Явний пробіл у науковому лісівництві».
– Так давайте посадимо ще ліс, де б росли деревця з усіх країн Європи! – запропонували мас-медійники.
Петро Ткачук не заперечував. Домовилися про спільний «євролісовий проект». Цю ідею вже підтримали голова Державного агентства лісових ресурсів України Валерій Черняков, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик й директор Шацького лісового коледжу ім. В. Сулька Ігор Жмурко. Останньому доведеться ще й докторську захищати.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: унікальний сосновий бір.

IMG_1274