Волинське ОУЛМГ

Відбулася виробнича нарада начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василя Мазурика із директорами  лісогосподарських підприємств. Із аналізом питань виступили, зокрема, в галузі ведення лісового господарства – перший заступник начальника ВОУЛМГ Сергій Шеремета,  по об’ємних показниках – начальник відділу лісових ресурсів Григорій Новосад та у справах фінансового характеру – заступник начальника Лідія Турянська. Підсумовуючи сказане колегами, начальник ВОУЛМГ звернув увагу присутніх директорів на серйозну відповідальність, у повному розумінні цього слова, під час проведення осінніх лісокультурних робіт, адже головне на сьогодні у лісівників області – підготовка ґрунту для відновлення лісу. У числі першочергових завдань значиться також необхідність погашення  дебіторської  (окремі лісгоспи допустили ріст дебіторської заборгованості) та не допущення росту кредиторської заборгованості, виконання обсягів реалізації продукції на рівні плану, дотримання платіжної дисципліни у керівників і головних бухгалтерів та ін. Певні проблеми мають місце у  роботі лісівників, а тому до їх розв’язання  Василь Мазурик просив підійти так само – колегіально, спільно і злагоджено, а також   надзвичайно серйозно, не зволікаючи, аби не переносити на наступний рік. Що стосується виконання своїх аукціонних зобов’язань, то Василь Васильович, виступаючи перед директорами, наголосив на тому, аби ділові стосунки із підприємцями тримати на довірливій основі, чесно та стратегічно. І щохвилини пам’ятати про велику честь носити мундир лісівника, якому держава довірила найцінніше загальнолюдське багатство – природні ресурси, ліс, служити народу…

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського лісового та мисливського господарства.

На фото автора: під час наради.

Біосферні резервати світу
Біосферний резерват – це територія, на яку поширюється міжнародна програма охорони навколишнього середовища ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (анг.: Мап апd Віоsрhеrе, МАБ), спрямована на забезпечення збалансованих відносин міжлюдиною і природою. Біосферні резервати були створені для збереження біологічного різноманіття та можливості відслідковування змін у навколишньому середовищі в планетарному масштабі.
Вони виконують три основні функції:
• охоронну, спрямовану на збереження ландшафтів, екосистем, видового і генетичного біорізнома- ніття;
• розвиткову, тобто сприяння формам розвитку, які можна вважати соціально, культурнота екологічно сталими;
• матеріально-технічного забезпечення, через реалізацію освітньої діяльності, підготовку, дослідження та моніторинг місцевих, регіональних, національних і глобальних питань, пов’язаних з охо- роноюта сталим розвитком.
Реалізація цих цілей можлива через розподіл територій біорезерватів на 3 зони:
А-ядра (центральна), у межах якої збереглися найбільш цінні природні комплекси, що підлягають правовій охороні, наданої юрисдикцією держави (категорію І або II за даними Всесвітнього союзу охорони природи), наприклад, національні парки, резервати. У цій категорії, в основному, здійснюється наукові дослідження та моніторинг природних процесів і стан навколишнього середовища. Зоною ядра може бути як велика площа, так і декілька дрібніших;
Б-буферна, що охоплює територіюзі статусом охорони нижчого рівня. У цій зоні можливе проведення досліджень, розвиток туризму, а також стала господарська діяльність. Ця зона призначена до розробки нових форм охорони природи, а також сприяння економічної дільності, яка базується на принципах сталого розвитку;
В – перехідна (транзитна), тобто зона традиційного землекористування, де впроваджуються рекомендації щодо сталого господарювання, які випливають з охорони зони ядра.
Ідея створення мережі Біосферних резерватів була сформульована Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1970 році. Вона виникла з необхідності забезпечення в мінливому навколишньому середовищі доступності територій для наукових дослідженьта моніторингу змін навколишнього середовища. Відповідно до програми Біосферний резерват має займати велику площу та охоплювати не тільки характерні типи природних біомів – особливо цінних природних зон, а також риси гармонійного ландшафту з традиційним землекористуванням та змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до стану, близького до природного. Створення Біосферних резерватів в 70-х роках минулого століття, у певному сенсі випередило свій час. Більш повна реалізація цієї ідеї відбулася щойно в 90-х роках минулого століття. Після Саміту Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році приділено більше уваги важливості культури та місцевих традицій в галузі охорони навколишнього середовища. Це знайшло своє відображення на Міжнародній конференції з біосферних резерватів в Севільї в 1995 році, де визначено напрямки розвитку резерватів, беручи до уваги необхідність узгодження їх завдань із соціально-культурними умовами життя місцевого населення. Підчас цієї конференції схвалено Рамковий Статут Мережі Резерватів Біосфери.
Біосферні резервати створюються Міжнародною координаційною радою з Програми «МАБ» (ІСС) на прохання зацікавленої держави. Міжнародна координаційна рада здійснює також періодичний огляд (кожні 10 років). Якщо Резерват не відповідає умовам Статуту і не має можливості усунення недоліків протягом короткого часу, він втрачає свій статус у Мережі.
Мережі почали створюватися в 1976 році. Цей статус отримали як великі національні парки (Єллоустонський НП, «Рокі-Маунтін» НП в США), так і невеликі: Біловезький НП, Баб’ягурський НП, резерват «Озеро Лукнайно» в Польщі. Світова мережа біосферних резерватів на сьогодні включає 631 об’єкт у 119 країнах, у тому числі 14 транскордонних (2014). Перші транскордонні резервати, які було створено в 1992 році – це «Східні Карпати» (польсько-словацький), «Крконоше» (чесько-польський) і «Татри» (польсько-словацький). Наступні було створено в 1998 році на прикордонних територіях між Францією та Німеччиною і в дельті Дунаю. Варто відзначити, що після приєднання української частини (1998 рік), БР «Східні Карпати» став першим у світі Тристороннім транскордонним біосферним резерватом. Ство¬рення другого Тристороннього транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» в 2012 році доводить, що Польща та Україна вирізняються на тлі інших у сфері співробітництва в галузі охорони нав¬колишнього природного середовища на прикордонних територіях.
Всесвітній список біосферних резерватів включає 10 об’єктів з Польщі, в тому числі, 4 транскордонні. Це, в порядку, в якому вони були утворені і розширені: БР «Біловежа» (1976, розширення 2005), БР «Баб’я Ґура» (1976), БР Озеро Лукнайно (1976), Словінській БР (1996), Тристоронній Транскордонний БР «Східні Карпати»: Польща-Словаччина-Україна (1992/1998), БР «Крконоше» (1992), Татранський БР (1992), БР «Кампіноська пуща» (2000), ТБР «Західне Полісся»: Польща-Україна-Білорусь (2002/2011), БР «Бори тухольські» (2010).

Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» (ТБР Західне Полісся)
Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» розташований на території Польщі, України і Білорусі та займає площу 2 600 км2. Це другий в Європі і третій у світі тристоронній Транскордонний біосферний резерват. Він охоплює три об’єкти, які з початку десятиліття існували на території польсько- українсько-білоруського прикордоння. У Польщі – це створений у 2002 році БР «Західне Полісся», що охоплює територію Ленчинсько-влодавського поозер’я і Поліської Долини Західного Бугу. В Україні-це створений в тому ж році Шацький біосферний резерват, що включає територію Шацького національ¬ного природного парку, а в Білорусі –територію Республіканського заказника «Прибузьке Полісся», де в 2004 році був створений БР «Прибузьке Полісся».
Створення Транскордонного біосферного резервату (ТБР) «Західне Полісся» розпочалося в 2002 році. Бюро ЮНЕСКО МАБ у Парижі визнало, що слід зачекати утворення третьої, білоруської частини ТБР. У червні 2004 року, в Парижі, представники Білорусі, Польщі та України домовилися про спільне фінан¬сування проекту, натомість у листопаді того ж року, в Варшаві, було скликане перше засідання Тимчасового Керівного Комітету ТБР «Західне Полісся» за участю представників Білорусі, Польщі і України. Тоді було узгоджено скликання тристоронньої робочої групи для підготовки номінаційної заявки до ЮНЕСКО для утворення ТБР «Західне Полісся» разом з розробкою карт зон території резервату «Західне Полісся», що вимагаються. У 2007 році представники МАБ Польщі, Білорусі та України приготували інший варіант угоди між трьома країнами, яка стосується Транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся».
Важливою подією в історії формування резервату стало підписання 28 жовтня 2011 року, в Києві, польсько-білорусько-української угоди про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», що з’єднує три існуючі прикордонні біосферні резервати: Польщі, Білорусі і України. Сторони угоди, крім створення ТБР «Західне Полісся», заявили про готовність співпраці в галузі збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття ТБРЗП та сталого розвитку регіону ТБРЗП та збереження традиційних знань і способу життя місцевого населення.
9-13 липня 2012 року Міжнародна координаційна рада Програми «МАБ» ЮНЕСКО на зустрічі в Па¬рижі включила його до списку Біосферних резерватів. Статус Транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО підтверджує виняткові природні цінності та значення цієї території в збереженні і підтримці біорізноманіття в Європі і в світі.

ТБР «Західне Полісся» розташований між басейнами Балтійського і Чорного морів, у межах басейнів річок Західного Бугу та Прип’яті. Долини обох річок є ключовими екологічними коридорами, які мають загальноєвропейське значення. Долина Західного Бугу, яка проходить з півдня на північ уздовж східного кордону Європейського Союзу, перетинає один з найбільших в Європі болотно-озерно-лісових комплексів, що охоплюють різні види водно-болотних угідь. Резерват розташований в цен¬тральноєвропейському біогеографічному регіоні. Польська частина майже повністю покриває тери¬торію Ленчинсько-Влодавського поозер’я.
ТБР «Західне Полісся» розташований в зоні екотона (переходу) між двома біомами: бореальними хвойними лісами і листяними лісами помірного поясу, більшість з яких – бореальні хвойні ліси. Багато видів рослин і тварин виступаєтут на межі ареалу виду. Тут трапляються два ендемічні види рослин: смілка литовська Silene lithиапіса і костриця поліська Fеstиса Роlеsіса, а також чотири рідкісні види орхідей. Ленчинсько-влодавське поозер’я – це один з озерних регіонів у Польщі, який не був охопленим проце¬сом зледеніння. Українська частина резервату включає Волинське Полісся і розташована уздовж При¬п’яті, яка тече на схід. Весь регіон характеризується великою кількістю озер (62 у Польщі та 28 в Україні), боліт, лук і озерних комплексів з особливостями флори і фауни, серед яких багато рідкісних і зникаючих видів, що занесені до червоних книг Польщі, України і Білорусі та міжнародних червоних списків. Це ключова територія, на якій відмічено гніздування глобально вразливих видів птахів, такі як очеретянка прудка Асrосерhаlиs раlиdіісоlа, коловодник ставковий Тrіпgа stаgпаtіlіs, журавель сірий Grиs grиs та інші. У резерваті перетинаються міграційні шляхи птахів з півночі на південь (Біле-Балтійське-Середземне моря) та зі сходу на захід (Поліський широтний).
На території резервату проживає близько 68 тисяч осіб. Більше 90 % населення мешкає в перехідній зоні, решта у буферній. Враховуючи складну історію регіону та змінами кордонів, територія Західного Полісся є переплетенням різних культур, національностей та релігій, таких як римо-католицька, право¬славна та іудаїзм, що становить велику привабливість. Територія резервату представляє і захищає уні¬кальні ландшафти і традиції на перехресті культур, як Східної, так і Західної Європи. Домінуючими галузями економіки на цій території є – сільське господарство, природничий туризм і агротуристика, а також сталий розвиток лісового господарства та рибальства. У сільських районах є багато пам’яток традицій¬ної дерев’яної архітектури, характерних для Полісся.
У перехідній зоні Біосферного резервату «Західне Полісся» знаходяться міста: Влодава, Шацьк, Парчев і Ленчна, які мають цікаві історичні пам’ятки та місцеві культурні традиції. Ці міста виступають центрами обслуговування для всього Резервату. Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» був і залишається місцем багатьох проектів і науково-дослідних програм, особливо в галузі геоморфо¬логії, гідрології, гідробіології, Ґрунтознавства, фітосоціології, геоботаніки, екології, збереження довкіл¬ля та управління. У реалізації цих проектів беруть участь також студенти з Любліна, Львова, Києва, Мін¬ська.
Площа ТБР: 263.016 га (48.024 га в Білорусі; 139.917 га в Польщі; 75.075 га в Україні).
Поліський національний парк
Поліський національний парк було створено 1 травня 1990 року. Це один з трьох водно-болотних парків у Польщі, який був розширений в 1994 році і сьогодні займає площу 9764 га. Він був створений для збереження боліт, особливо відкритих з цінними видами флори і фауни. Найбільш цінні перехідні болота, розташовані навколо озер, що утворилися на сплавині, яка локально називається «сплея». Це моховий покрив, який гойдається під вагою людини, поступово ущільнюється, розростається й вкриває поверхню болота, викликаючи в результаті його повне заростання. Інший тип – це верхові болота конти¬нентального типу, покриті борами. Найбільшу площу в ПНП займають низинні болота, найцінніші з них – карбонатні болота на території «Багна Бубнув» і «Багна Став». Серед лісів парку найбільш цікавими є заболочені чорновільхові та пухнастоберезові ліси на торфових болотах.
Можна насолоджуватися природою парку, рухаючись визначеним туристичним, велосипедним і кінним шляхами та велосипедною доріжкою і 6 пішохідними стежками. Всі велосипедні доріжки мають багатофункціональну туристичну та освітню інфраструктури, тобто навіси для туристів, оглядові вежі, ту¬ристичні дороговкази, інформаційні таблиці, а на болотах – спеціальні кладки для безпеки туристів.
Найбільш цікава природничо-краєзнавча стежка «Дуб Домінік» представляє кілька типів лісів, вто¬му числі сухий і вологий груд, чорновільховий ліс, сосновий жердняк та заболочений бір з багном зви-чайним і буяхами в підліску. Найбільш цікавими на шляху маршруту є болота, а саме – перехідні болота, відомі тут як «сплея », що оточують навколишнє заросле озеро Мошне. Тут ростуть рідкісні льодовикові релікти, такі як береза низька, верба лапландська і чорнична, чи андромеда багатолиста. У зв’язку з високою кислотністю ґрунту та відсутністю сполук азоту, на болотах зростають комахоїдні рослини, такі як росичка круглолиста і англійська, пухирник середній і малий, а в водах озера і боліт – альдрованда пу¬хирчаста та пухирник звичайний. Дуже рідкісними є також осока тонкокореневищна і багнова та шейхцерія болотна. Ґрунт густо вкритий сфагнумом і журавлиною болотною та багатьма іншими болотними рослинами. На мілководді озера, в шарах донних відкладів, які сягають глибини 17 метрів, живе реліктова риба – мересниця озерна. На шляху знаходяться і «торф’янки», тобто торф’яні розробки, які зали¬шилися після видобування торфу для опалювальних цілей місцевим населенням.
На наступній стежці – «Сплави», знаходяться сінокісні луки з типовою лучною рослинністю – паль¬чатокорінник плямистий і калюжниця болотна. Далі можна побачити кущову форму верб – попеля¬стої і п’ятитичинкової, званої лозинами. Трохи далі – молінієві луки з гвоздикою пишною і цікавою папо¬роттю – вужачкою звичайною. Наступне угруповання – це формація осоки зближеної, де навесні відбу-ваються парування жаби трав’яної і гостромордої, де самці у цей період мають інтенсивне блакитне забарвлення. Потім ми входимо в березові болота, де деревостан утворює береза пухнаста. Далі ми минаємо великий фрагмент сплавини і входимо в леваду, де у підліску переважає формація хвощу бо¬лотного. Тоді ми доходимо до найбілшого в парку озера Луке, береги якого зарослі хвощем, а водне пле¬со вкрите лататтям сніжно-білим і глечиками жовтими та водяним різаком, комахоїдною альдрованда пухирчастою і пухирником звичайним. Наступна частина шляху веде нас кладками через болотні левади та берези, царство лося і чорного лелеки.
Природничо-краєзнавча стежка «Переход» орнітологічного спрямування, веде навколо ставу в Пєшоволі.Тут ми побачимо багато видів водних птахів – качка сіра, широконіска, свищ, шилохвіст, та дуже рідкісна, гніздова чернь білоока. Стави – це територія гуски сірої. Ми також можемо зустріти полюючого очеретяного луня, підорлика малого та орлана-білохвіста. В очеретах чути співи бугая, великої очере¬тянки та солов’їної кобилочки, а серед берізта верб – ремеза та чечевиці.
Стежка «Повстанський табір», крім водно-болотних лук, включає комплекс лук «Потяги» (назва по¬ходить від слова «тяга», тобто токування вальдшнепів), де найчастіше харчуються журавлі разом з лосями. Тут бачимо великі боброві хатки та березу чорну. Шлях також має історичний характер і представ¬ляє місце колишнього табору, який існував у період січневого повстання 1863 року.

Інші форми охорони навколишнього природного середовища на території ТБР «Західне Полісся»

Польська частина
Ландшафтний парк «Ленчинське поозер’я» було створено в 1990 році. Він займає площу 11816 га. Його головна привабливість – численні Ленчинсько-Влодавські Озера. Із 17 озер найбільшу екологічну цінність мають: Усьцівєж, П’ясечно, Бжезічно, Лукєтек, Чорне Ґосьцінєцьке, натомість найбільшу рекреаційну цінність – згадані раніше П’ясечно і Роґужно, Красне, Лукче, Заґлембоче. Переважають плоскі форми рельєфу з різноманітними крейдяними пагорбами і понорамами, залишками кінцевих морен (район озер Міське та Клещув)та невеликою кількістю піщаних дюн. Систему поверхневих вод збагачу¬ють комплекси ставів в районі місцевостей Усьцімув і Красне. Тут беруть початок річки: Півонія, Тисмениця і Бобрівка. Вздовж східного краю парку проходить канал Вепш-Кшна. На території парку є чисель¬ними болотна черепаха, яка рідко трапляється в інших частинах країни і, вже зникаюча, ропуха зелена, бобри і лосі.

Поліський національний парк було створено в 1983 році для збереження «Ленчинсько-влодав- ського поозер’я». Коли в 1990 році створено Поліський національний парк, до його складу включено більше 60 %території ландшафтного парку. Сьогодні він є частиною буферної зони національного парку та складається з 4 невеликих території, площею 5 113 га. Тут переважають болотисті рівнини, луки і бо¬лота. Парк багатий водними екосистемами (близько 15 % його площі). Різноманітностю цього низовин¬ного ландшафту є підвищення – Горб Волі Верещинської в його південній частині. До найбільш цікавих рослини, пов’язаних з торфовищами, належать: береза низька, росичка круглолиста, плаунець заплавний. На території парку в Старому Залучі знаходиться пам’ятник природи – дуб черешчатий окружністю 460см.

Собіборський ландшафтний парк був закладений в 1983 році. Він займає площу 10 000 га. Це типо¬вий лісопарк (ліси займають 75 % площі). У деревостанах переважають сосни. Бори різноманітні за видовим складом дерев і підліску та умов проживання. Тут ми зустрічаємо сухі, свіжі, вологі та болотні бори. Листяні широколисті ліси займають невелику площу, більшість зустрічаємо лише в південній час¬тині парку. Парк охороняє найбільш цінні фрагменти у шістьох резерватах, які охоплюють більше 16 % тариторіїпаркутаєоселищем європейського значення для болотноїчерепахи.

Хелмська охоронна ландшафтна територія займає площу 32110 га. Вона була створена в 1983 році. В її межах знаходяться характерні пагорби вапнякового походження, які чергуються з болотистими пониженнями, де можна знайти різні типи низинних боліт, серед них, характерні для цієї території, карбонатні болота. На території ОЛТ є резервати: «Озеро Сьвєрщув», «Серняви» і «Роскош».

Поліську охоронну ландшафтну територію було створено в 1983 році. Вона займає площу 41000 га, охоплюючи комплекс охоронюваних природних територій в районі Поліського національного парку з Собіборським ландшафтним парком та ІІІацьким національним природним парком в Україні. Велика рівнина з численними болотами (наприклад «Коров’яче Болото», «Дубечинське Болото») і озерами, покрита сосновими та змішаними лісами. Поліська ОЛТ виконує дуже важливу функцію у збереженні вод¬ного і кліматичного балансу цього регіону. Водно-болотні угіддя є природними резервуарами великої ємності, натомість ліси виконують водоохоронні функції. На ційтериторіїзнаходиться резерват «Болота над Чорним озером».

Прибузька охоронна ландшафтна територія займає площу 11300 га. Вона була створена у 1990 ро¬ці. Це територія, яка охороняється завдячуючи своїм ландшафтам і різноманітністю екосистем, цінний через можливість задоволення потреб пов’язаних з туризмом і відпочинком, а також функцією екологічних коридорів. Територія не має великих лісових комплексів. Збереглися фрагменти зарості з верба¬ми і тополями. На піщаних дюнах і пагорбах виступає сухий бір лишайниковий (урочище Суґри біля Коденя). Великі площі займають пасовища і луки, з характерною для долини Західного Бугу ксеротермічною рослинністю.
Резерват «Бжезічно» – болотний, створений в 1959 році, займає площу 87,46 га. Він був створений для збереження комплексів водної та болотної рослинності, не порушених господарською діяльністю людини.
Резерват «Обрадовське озеро» – болотний, створений в 1975 році, займає площу 81,79 га. Він був створений для збереження дистрофічного озера і місць зростання багатьох рідкісних видів водних і бо¬лотних рослин.
Резерват«Орхове озеро» – водно-болотний, створений в 1996 році, займає площу 58,03 га. Він був закладений для збереження озера і навколишніх боліт з унікальними судинними рослинами для наукових і навчальних цілей.
Резерват «Крульова дрога» – лісовий, створений в 1967 році, площею 38,79 га для збереження старовікових дубових насаджень природного походження дуба черешчатого – пам’ятки природи.
Резерват «Парчевські ліси» – лісовий, створений в 1984 році, займає площу 157,29 га, для збере¬ження фрагментів природного деревостану сосни і дуба з великою кількістю дерев-пам’яток природи, які були місцем, присвяченим партизанській боротьбі в період Другої світової війни.
Резерват «Магазин» – болотний, створений в 1996 році на площі 51,98 га для збереження в при¬родному стані болітз унікальною рослинністю для наукових, навчальних та ландшафтних цілей.
Резерват «Малозємце» – фауністичний, створений в 1988 році на площі 38,07 га для збереження місця гніздування чаплі сірої та інших видів птахів.
Резерват «Болота над Чорним озером» – флористичний, створений в 1959 році, площею 46,17 га. Він був закладений для збереження верхових боліт і мальовничого ландшафту.
Резерват «Три озера» – болотний, створений в 1986 році, займає площу 749,24 га, для збереження частини Полісся з рідкісними видами рослин і тварин для наукових і навчальних цілей.
Резерват «Черепашачі болота» – фауністичний, створений в 1988 році, займає площу 737,41 га. Він був закладений для збереження найбільш чисельних в країні місць оселищ болотної черепахи та бага¬тьох рідкісних і зникаючих видів тварин та рослин.

Мережа Натура 2000 – мережа охоронних ділянок на території країн-членів Європейського Союзу, яка забезпечує реалізацію узгодженої політики в галузі збереження природних ресурсів. Вона включає в себе: спеціальні зони збереження природних оселищ, ареалів птахів, відомих як пташині резервати. У цих районах захищається природні оселища, види рослин і тварин, що мають суттєве значення для збереження біорізноманіття. У Польщі, мережа Натура 2000 охоплює 849 ареалів і 145 ареалів птахів, які займають майже п’яту частину всієї суші країни. На території Люблінського воєводства є 23 території спеціальної охорони птахів та 100 територій особливого значення для Європейського Співтовариства, що ставить воєводство на першому місці в країні з точки зору їх чисельності. Мережа охоплює найбільш цінні екосистеми, особливо пов’язані з долинами великих річок, боліт і великих лісових комплексів. На територіїТБР «Західне Полісся» знаходиться, в цілому або в частині, п’ять ареалів птахів: РLВ 060001 «Ба¬гно Бубнув», РLВ 060003 Долина Центрального Бугу, РLВ 060004 Долина Тисмениці, РLВ 060006 Парчевські ліси, РLВ 060019 Полісся та 12 ареалів проживання: 060009 Усьцівєрські озера, РLH 060011 «Коро¬в’яче Болото», РLH 060013 «Поліський Оплот», РLH 060032 Поліська Долина Західного Бугу, РLH 060043 Собіборські ліси, РLH 060048 Подпакуле, РLH 060057 Серняви, РLH 060076 Бжезічно, РLH 060095 Єліно, РLH 060098 Вересовище в Ожехові, РLH 060105 Маслюхи та РLH 060107 «Парчевський Оплот».

Можна насолоджуватися природою парку, рухаючись визначеним туристичним, велосипедним і кінним шляхами та велосипедною доріжкою і 6 пішохідними стежками. Всі велосипедні доріжки мають багатофункціональну туристичнута освітню інфраструктури, тобто навіси для туристів, оглядові вежі, ту¬ристичні дороговкази, інформаційні таблиці, а на болотах-спеціальні кладки для безпеки туристів.

Українська частина
Шацький біосферний резерват створено в Україні в 2002 році. Він займає площу близько 75 тис. га. Резерват створено на базі Шацького національного природного парку, існуючого з 1983 року та розши¬реного в 1999 році з 32 800 до 48 977 га. В його межах знаходиться комплекс найбільших озер в Україні, з озером Світязь (близько 2600 га), яке називють «українським Байкалом», а також великі площі, займа¬ні болотами, верхньою частиною Прип’яті та невеликим фрагментом долини Західного Бугу. Шацьке по¬озер’я розташоване в районі європейського вододілу між басейнами Балтійського і Чорного морів. На початку XX ст. викопаний був канал, що поєднує озеро Світязь з Прип’яттю, одночасно поєднуючи стоки обох морів.
В структурах землекористування переважають ліси, що займають більше половини території Парку. Велику частину займають водойми – 14,2 % і болота – 4 %. Луки займають 6,8 % площі, 25 % – орні землі і населені пункти. Флора парку налічує понад 800 видів вищих судинних рослин, 41 вид, з яких відне¬сено до Червоної книги України. Фауна парку представлена типовими поліськими видами. Тут знаходяться 55 видів ссавців, 241 вид птахів, 7 видів плазунів, 12 видів земноводних, 30 видів риб. До Черво¬ної книги України віднесено 66 видів.
Ця територія багата на рідкісні види тварин: вовк, чорний лелека, журавель, черепаха болотна та рід¬кісні лісові угруповання.
На території Біосферного резервату розташованотакі пам’ятки природи.
Ботанічний заказник “Втенський” площею 130 га, розташований біля с. Ростань і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений Постановою РМ України №132 від 25.02.80 р. Унікальне евтрофне болото, де зростають сосна і береза, а серед сфагнового моху переважають угруповання осоки тонкокореневищної, андромеди багатолистої, багна звичайного. Зростають види, занесені до Червоної книги України – журавлина дрібноплідна, росички англійська та середня. Входить до заповідної зони.
Лісовий заказник “Ялинник” площею 83 га розташований біля с. Кам’янка і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений рішенням облради N94/3 від 9.12.98 р. Цінні високобонітетні сосново-ялинові насадження віком 120-160 років. Місце зростання ва¬леріани дводомної, занесеної до Червоної книги України. Входить до заповідної зони.
Лісовий заказник «Ростанський», с.Кам’янка, площа 14.6га, Шацьке міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, утворений рішенням облради №17/19 від 17.03.94. Клонова плантація високопродуктивних соснових насаджень, створена в 1967 році шляхом викори¬стання елітного насіння з 63 областей України, Росії і Прибалтійських держав, що є важливою базою для розвитку та поліпшення лісонасінневоїсправи в області та західному регіоні.
Іхтіологічний заказник “Озеро Соминець” площею 46 га розташований неподалік відсмт. Шацьк в межах Шацької селищної ради. Утворений рішенням облвиконкому №272 від 26.07.83 р. Цінне озеро карстового походження.
Гідрологічний заказник “Пулемецький” площею 112,4 га розташований неподалік від с. Пулемець.
Цінне болото, місцями поросле березою, осокою і чагарниками-місце зростання таких рідкісних чер-
вонокнижних видів, як росичка англійська і шейхцерія болотна.
Гідрологічний заказник “Піщанський” площею 607,4 га розташований неподалік від с. Піща. Болота, вкриті заростями берези повислої і верб. Зростають види, занесені до Червоної книги України – осока зближена, береза низька, росички англійська та середня.
Ботанічна пам’ятка природи “Дуб-велетень” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Одиноке дерево дуба черещатого віком понад 300 років серед лісового масиву.
Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-1” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі-дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 125 років, що зрослися однією гілкою втрьох місцях.
Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-2” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі – дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 155 років, що зрослися між собою.

Білоруська частина
Біосферний резерват та ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся». Національний (Республіканський) ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся» було створено в 2003 році в південній частині Брестського району на площі 7950 га. У 2003 р., на базі заказника, створено біосферний резерват «Прибузьке Полісся», площа якого значно більше площі заказника і становить 48024 га. У 2004 році резерват «Прибузьке Полісся» отримав офіційний статус біосферного резервату ЮНЕСКО. Попри низовинний характер рельєфу ландшафт резервату дуже різноманітний. Характерною особливістю ландшафту БР «Прибузьке Полісся» є наявність численних піщаних дюн у вигляді пагорбів – на берегах річок і озер. Дюни сформувались внаслідок дефляції піску з поверхні без рослинного покриву. Це, як правило, пара¬болічні дюни з асиметричними формами. їх висота ся гає 25м, а довжина до кількох сотень метрів.
В структурах землекористування переважають ліси, які займають 89,3 % території Резервату. Відно¬сно велику площу займають водні екоситеми: 1,2 % – болота, 2,6 % – стоячі і текучі води. Орні землі (орні землі, луки, пасовища) займають лише 2,2% площі Резервату.
На заході, річка Західний Буг та її права притока Копаївка, а також численні струмки та дренажні канали, утворюють річкову мережу. Копаївка бере початок з озера Пулемецьке (Україна) і природно поєд- нуєунікальні озера Шацького поозер’я з Балтійським морем.
Найбільшою природною водоймою на території Резервату є озеро Селяхи, розташоване в басейні річки Західний Буг за 55 км від Бреста. Південна частина Резервату є одним з найтепліших регіонів Білорусі, де вегетаційний період триває близько 210 днів.
Багата флора Резервату налічує понад 680 видів судинних рослин. Більша частина видів знаходиться майже на межі природного ареалу. Це впливає на особливий статус цієї території, як важливого екологічного вузла. Територія Резервату характеризується абсолютним переважанням сосни та майже пов¬ною відсутністю ялиці та вільхи сірої.
Основні деревні види – сосна, вільха, береза, дуб. Тутспостерігаємо також місця зростання видів, таких як граб, ялина, клен, липа, ясен і осика. В БР« Прибузьке Полісся» можна знайти дуже рідкісні та зникаючі в Білорусі екосистеми піщаних лук, верболозів, кущів ялівця і вересовищ. На надзаплавних терасах річки Західний Буг і Копаївки, збереглися природні низинні заплавні луки з фрагментами степових лук. Серед лісів, розташованих в нижчих частинах території, зустрічається фрагменти низинних, пере¬хідних і верхових боліт. Ялинові ліси мають острівний характер в північній частині Біосферного резервату. Одне з угруповань – «Ялинове урочище», має статус пам’ятника природи республіканського значення. Цей тип екосистеми – острівні ялинники – немає аналогів на території Білорусі, Польщі.
Біосферний резерват «Прибузьке Полісся» також є єдиним відомим місцем зростання в білоруській частині Полісся щитолисника звичайного. У районі озера Селяхи знаходиться велика кількість сальвінії плаваючої Salvinia паtапs, єдиної білоруської водяної папороті, занесеної до Червоної книги Республіки Білорусь, натомість у південних і центральних районах Резервату росте багато різновидів орхідей. На території резервату знаходиться 35 видів рослин і 6 видів грибів.
Не менш багатий і різноманітний єтваринний світ Біосферного резервату. Найбільш досліджена гру¬па – група хребетних (близько 340 видів). Тут спостерігаються всі види риб, які живуть в Білорусі (47), всі
види плазунів (7) і земноводних (12). Біосферний резерват вирізняється багатством і різноманітністю орнітофауни. З 323 видів птахів, які живуть в Білорусі, в Резерваті знаходиться понад 240 видів утому числі 175 гніздуючих. Тут відмічено 60 видів ссавців – більше ніж на будь-якій охоронюваній території Білорусі Резерват є м.сцем проживання для майже всіх видів дятлів Європи, 59 видів птахів 10 видів ссавців, 2 вид,в плазунів, 2 земноводних, 4 риб і ЗО безхребетних з Червоної книги Республіки Білорусь
16 видів кажанів. Тут присутні й інші рідкісні ссавці в Європі, такі як: лосі, вовки, борсуки, бобри і видри. Візитною карткою Резервату «Прибузьке Полісся» є папороть (чистоуст королівський), яка зростає в Білорусі лише в Резерваті, поблизу озера Селяхи.

Туристичні пам’ятки середовища на території ТБР «Західне Полісся»
ТБР «Західне Полісся» – це регіон, який характеризується багатою природою, в якому можна відпочити і займатися краєзнавством, та який звертає свою увагу на багатокультурність історичних пам’яток, особливо релігійних. Важливою особливістю Західного Полісся є наявність і взаємне проникнення трьох культур: польської, білоруської та української. Багатокультурність регіону спостерігається в повсякденному житті, в сімейнихта релігійних святах і, передусім, в мові. Місцеві діалекти цікаві не тільки для професіоналів, але і для любителів екзотичних мов.
Туристично привабливі місцевості в польській частині ТБР «Західне Полісся»:
Влодава – місто на річці Західний Буг зі слідами співіснування різних релігій і культур (католицизм, православ’я, іудаїзм). Головні архітектурні пам’ятки: барокова синагога з XVIII ст., де знаходиться музей Ленчинсько-влодавського поозер’я, барокова церква і монастир отців Паулінів (XVIII ст.), русько-візантійська церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Ленчна-місто на краю долини річки Вепш, з цікавим урбаністичним дизайном (три ринкові площі). Головні архітектурні пам’ятки: церква святої Марії Магдалини, побудована у стилі люблінського рене¬сансу в 1618-1631 рр., та Велика синагога (XVII ст.) – одна з найкрасивіших в країні.
Парчев – повітове місто, колишнє королівське городище з XV ст. на королівському шляху з Кракова до Вільнюса. Неоготична базиліка з більш раннім дизайном інтер’єру, в тому числі із зображенням Бо¬гоматері з XVII ст., дерев’яна каркасна дзвіниця з XVII ст.
Цицув – місце польсько-більшовицької битви в 1920 році, в якій 7 люблінський кавалерійський полк здобув перемогу над силами ворога, який йшов на Люблін та Варшаву. Герої битви були поховані на місцевому військовому кладовищі. В центрі знаходиться пам’ятник, присвячений їх пам’яті.
Собібур – село вСобіборськихлісах, зі збереженими старими будівлями. Місце мучеництва. Підчас Другої світової війни тут знаходився нацистський табір смерті. У ньому втратило життя 250 тисяч людей, в основному євреїв з багатьох європейських країн. Сьогодні – Музей колишнього нацистського табору смерті.
Природні цінності цього регіону – це озера Ленчинсько-влодавського поозер’я, Поліський націона¬льний парк, ландшафтні парки: Собіборський, Поліський і Ленчинсько-влодавське поозер’я, річки Західний Буг і Вепш та лісові комплекси: Парчевські, Влодавські і Собіборські ліси. Багату туристичну інфраструктуру мають озера: Біле (площа 106 га, глибина 33,6 м) – найбільш популярне на поозер’і, з численними місцями для тимчасового проживання і закладами громадського харчування, близько ЗО курортами, пунктами прокату водного інвентарю, і, перш за все, чистою водою і привабливими пляжа¬ми, та озеро П’ясечно (площа 84,7 га, глибина. 38,8 м) з курортом та місцями, де проводяться курси з дайвінгу і вітрильного спорту.
У польській частині Полісся є численні пішохідні стежки. Центральний шлях Ленчинсько-влодавського поозер’я – це ідеальний маршрут для любителів піших мандрівок. Любителі верховоїїзди можуть користуватися Поліським кінним шляхом, а велосипедисти можуть ознайомитися з принадами Полісся завдяки велосипедному шляху Воля Ухруська – Люблін.
Українська частина ТБР «Західне Полісся» вирізняється мальовничими природними ландшафтами, в яких переважають ліси, болота та озера з чистою водою. Клімату цьому регіоні помірно-теплий і м’який. Шацький національний природний парк має високий рекреаційний потенціал. Щороку тут відпочивають близько 100 тисяч осіб.
Щоб забезпечити збереження найцінніших природних екосистем Парку, його територію поділено на функціональні зони, з вилученням рекреаційної функції. Зона рекреаційного використання займає 40 відсотків загальної площі Парку.
Тут дуже добре розвивається відпочинковий і водний туризм. Для рекреаційних цілей найбільше використовуються береги озер Світязь і Пісочне. Тут знаходяться місця ночівлі, пункти прокату водного інвентарю та спортивно-рекреаційні зони. Найцінніші архітектурні пам’ятки парку-мальовничі, дерев’яні і цегляні церки в селі Світязь-Петропавлівська з 1846 року, в Піщі – Свято-Казанська церква з 1801 року і в Шацьку-церква з 1836 року. Цікавими, в архітектурному відношенні, є давні, дерев’яні будівлі села.
В білоруській частині Транскордонного біосферного резервату збереглося багато дерев’яних цер¬ков і костелів. Найдавніші храми в регіоні – це: церква святого Михаїла в Перську (початок XVII ст.), церква святого Іллі в селі Дубок (кінець XVIII ст.) і Преображенська церква в селі Медна (XVIII ст.). Ці хра¬ми є прикладом релігійної архітектури Західного Полісся. Крім того, в селі Домачеве знаходиться пам’яткова церква святого апостола Луки (1905 рік) у неоруському стилі. Вона була побудована у вигляді хреста в чотирьох напрямах.
Народна архітектура органічно вписується в навколишнє природне середовище Полісся. У житлових та господарських будинках збереглося багато типових для регіону архітектурних форм та характерні риси просторового розташування села. Будівлі характеризуються багатством декору інтер’єру. Багато жителів сіл в білоруській частині Резервату досі живе в будинках, де під одним дахом знаходяться житлові та господарські приміщення і стодола.
У селіТомашівка знаходиться військове кладовище з Першої світової війни (1262 окремих поховань та 20 братських могил). Воно має міжнародний статус. Тут були поховані польські, російські, австрійські, угорські та німецькі солдати, які загинули під час Першоїсвітової війни.
Ми запрошуємо Вас відвідати Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» і ознайомитися з його унікальною природою.

Текст:
Віолетта Каламуцька, Кшиштоф Каламуцький, Анджей Ружицький, Лукаш Врубель, Шацький національний природний парк, Національний ландшафтний резерват Прибузьке Полісся
Переклад: Моніка Белька
Графічний проект логотипу ТБР Західне Полісся Артур Попек

 Автопарк державного підприємства «Любомльський лісгосп» поповнився новою технікою. Цьогоріч восени придбали трактор МТЗ 12-21 2012 року випуску з причепом-сортиментовозом, обладнаним маніпулятором, який працює на навантаженні та вивозці лісопродукції. А місяць тому у Любомльський край доставили ще один зовсім новенький трактор МТЗ 82.1 з Луцької філії ТОВ «Укравтозапчастина». Цей спеціалізований транспорт нині застосовується для трелювання хлистів на лісосіці. – Нова техніка суттєво покращує лісозаготівельні роботи, – пояснює директор лісгоспу Сергій Боярчук. – А хороші умови для працівників – це головний критерій для бажання працювати. Крім цього від доброї техніки залежить якість та кількість роботи підприємства, виконання планів, досягнення кращих показників, своєчасна виплата усіх податків і зарплати. Цього і намагаємось дотримуватись. На території поблизу гаражів готується відправитись на задану ділянку і уже добре випробуваний трактор МТЗ 82.1, якому понад 3 роки. Микола Денисюк – його надійний керівник. Зараз транспорт обладнаний плугом, бо у цю пору, поки ще земля не вкрита снігом, його завдання – підготовка грунту до посадок лісу. Це працівнику вдається робити напрочуд швидко і професійно.

Люба Хвас,

прес-служба ДП «Любомльське ЛГ».

На фото автора: нова техніка.

— Благодійністю ми почали займатися із початком бойових дій в країні, — підсумував журналістам  начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик під час інтерв’ю. – У першу чергу це були каски, бронежилети, продукти харчування, одяг для наших працівників, інших військовозобов’язаних, добровольців, які виявили бажання поїхати на Схід. Загалом такої допомоги було надано більше ніж на 2 з половиною мільйони гривень.

З настанням холодної пори року підтримка захисників лісівниками Волині не припиняється.  Це і необхідність, і наш святий обов’язок, і загалом те, що ми найперше повинні зробити – забезпечити наших захисників дровами. Намагаємося ці дрова (насамперед це найкалорійніші дрова – граб, дуб)  колоти, сушити  і відправляти великогабаритним транспортом в зону АТО безпосередньо до бліндажів, окопів, землянок.

Сердечно дякую Деричицькому Русланові, який долучився до цієї спільної справи, оскільки несе значні витрати на транспорт, бо безоплатно взяв на свої плечі цю роботу. Дякую також волонтерам  та іншим небайдужим до майбутнього України людям, які повідомляють нам адреси тих, хто потребує нашої допомоги найбільше.

Світлана МІСЬОНГ, прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Зважаючи на те, що останнім часом у галузі мисливського господарства та полювання фіксується збільшення фактів вчинення браконьєрами спротиву із застосування фізичної сили та зброї до працівників рейдових бригад, Державне агентство лісових ресурсів України зобов’язує користувачів мисливських угідь посилити охорону державного мисливського фонду. Нагадуємо, що 09.11.2014 групою браконьєрів було вчинено напад на директора ДП «Конотопське ЛГ» на території гідрологічного заказника місцевого значення «Грузчанський». Розв’язати сутичку допомогло прибуття рейдової бригади державної лісової охорони та працівників Конотопського РВВС. При проведенні рейду по охороні мисливських угідь 10 листопада трагічно загинув директор ДП «Лубенське ЛГ» Тарас Охріменко. Браконьєри які здійснювали незаконне полювання, спровокували зіткнення двох автомобілів, внаслідок якого директор отримав травми не сумісні з життям, а мисливствознавець зазнав важких травм. Враховуючи вищенаведене, Держлісагентство зобов’язує розробити та затвердити план спільних заходів з охорони державного мисливського фонду з управліннями МВС. Рейди по охороні мисливських угідь від браконьєрства проводити згідно наказів, затверджених керівником підприємства. До складу рейдових бригад включати представників державної лісової охорони, користувачів мисливських угідь та працівників МВС. Особливу увагу приділити плануванню маршрутів патрулювання, належній підготовці і забезпеченню рейдових бригад. Кількість членів рейдової бригади обирати з врахуванням для кожної конкретної ситуації, але в будь-якому випадку не менше чотирьох осіб, з обов’язковим залученням працівників МВС.

Довідково повідомляємо: З початку року станом на 14.11.14 на порушників правил полювання складено 2027 протоколів, накладено штрафів 369 007 грн., стягнуто штрафів 331 516 грн. Питання охорони і відтворення мисливських тварин є пріоритетним в діяльності Держлісагенства України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Прес-служба Держлісагентства